Рішення № 10462150, 27.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/50727.05.10 За позовом          Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» До          Закритого акціонерного товариства «Укргаз-Енерго»

Про                    зобов’язання вчинити дії та стягнення 100003576,53 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача           Кравчук О.В. (за дов.)

від відповідача          не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до закритого акціонерного товариства «Укргаз-Енерго»про зобов’язання підписати реєстри фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами позивача за договором № 30/66/Тр-07 від 03.01.2007 р. за листопад-грудень 2007 року та січень-лютий 2008 р.; зобов’язання підписати акти здачі-приймання послуг з технічного приймання-передачі та транспортування природного газу за договором № 30/66/Тр-07 від 03.01.2007 р. за жовтень-грудень 2007 року та січень-лютий 2008 р.; стягнення 14248551,25 грн. основного боргу, 73198757 грн. пені, 5753035,7 грн. пені та штрафу, 4218967,1 грн. інфляційних та 607355,95 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не в повному обсязі провів розрахунок за надані позивачем послуги з транспортування природного газу протягом лютого 2007 р. –лютого 2008 р., чим порушив права позивача.

Ухвалою суду № 05-6-42/409 від 15.05.2009 р. у прийнятті позовної заяви було відмовлено на підставі п. 1 ч.1 ст. 62 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2009 р. вказану ухвалу було скасовано, матеріали позовної заяви передано на розгляд до господарського суду міста Києва.

          Ухвалою суду від 05.08.2009 р. порушено провадження у справі № 6/507 та призначено розгляд останньої на 28.09.2009 р..

          Постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2009 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2009 р. у справі № 05-6-42/409 залишено без змін.

Ухвалою суду від 07.12.2009 р. розгляд справи призначено на 15.02.2010 р..

У зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін, невиконанням ними вимог ухвал суду судом розгляд справи відкладено до 18.03.2010 р..

18.03.2010 р. представниками сторін подано спільне клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України.

Судом продовжено строк вирішення спору на підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України.

Відповідач у поданому суду відзиві позовні вимоги відхилив у повному обсязі, мотивуючи свою позицію тим, що ним не отримувались рахунки для розрахунків за відповідні місяці, а за жовтень 2007 р. - лютий 2008 р. також не підписані акти здачі-приймання послуг, що позбавило його можливості виконати зобов’язання. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що неможливо встановити обсяги природного газу, який було протранспортовано позивачем у спірний період.

Під час розгляду справи було направлено запит до дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»з метою отримання інформації, у якому обсязі, починаючи з листопада 2007 р. по лютий 2008 р. (включно) документально підтверджено постачання газу для споживачів «Укргаз-Енерго»газотранспортними мережами відкритого акціонерного товариства «Вінницягаз».

Станом на 22.04.2010 р. відповідь за запит не надійшла

Розгляд справи було відкладено на 13.05.2010 р..

У судовому засіданні 13.05.2010 р. позивач збільшив розмір позовних вимог на суму штрафних санкцій, а саме: просив стягнути 5757810,61 грн. інфляційних та 1038488,61 грн. трьох процентів річних.

Розгляд справи було відкладено на 27.05.2010 р..

У судовому засіданні 27.05.2010 р. позивач в черговий раз збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 100003576,53 грн., а саме: 14255484,61 грн. основного боргу, 5757810,61 грн. інфляційних та 1038488,61 грн. трьох процентів річних, 73198757 грн. пені, 5753035,7 грн. пені та штрафу, а також зобов’язати підписати реєстри фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами позивача за договором № 30/66/Тр-07 від 03.01.2007 р. за листопад-грудень 2007 року та січень-лютий 2008 р.; зобов’язати підписати реєстри фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами позивача за договором № 30/66/Тр-07 від 03.01.2007 р. за листопад-грудень 2007 року та січень-лютий 2008 р.; зобов’язати підписати акти здачі-приймання послуг з технічного приймання-передачі та транспортування природного газу за договором № 30/66/Тр-07 від 03.01.2007 р. за жовтень-грудень 2007 року та січень-лютий 2008 р..

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

03.01.2007 р. між відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз»(виконавцем) та закритим акціонерним товариством «Укргаз-Енерго»(замовником) було укладено договір надання послуг з транспортування газу № 30/66/Тр-07 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору виконавець зобов'язується прийняти та протранспортувати природний газ системою розподільних газопроводів, що знаходяться в зоні обслуговування та/або користуванні виконавця, від пунктів приймання-передачі газу - газорозподільних станцій на магістральних трубопроводах та/або пунктів виміру витрат газу в районах видобутку газу на території України до пунктів призначення - місця входу газопроводу на територію споживача або до точки балансового розмежування газопроводів споживачів для технічної передачі визначеним відповідачем (замовником) та доведеним (підтвердженим) до виконавця через Об'єднане диспетчерське управління ДК «Укртрансгаз»(ОДУ ДК «Укртрансгаз») споживачам, здійснювати облік такого газу (надалі послуги з транспортування газу), а замовник зобов'язується відповідно до умов даного Договору оплатити надані виконавцем послуги з транспортування газу.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що виконавець зобов’язаний надати замовнику послуги з транспортування належного замовнику газу в загальному обсязі до 1750000000 куб.м, в тому числі по роках: з 2007 р. –по 2011 р. 350000000 куб.м щорічно.

Відповідно до п. 4.1. Договору надання послуг з транспортування газу оформлюється замовником і виконавцем шляхом складання акту здачі-прийомки послуг з транспортування газу.

Згідно з п. 4.2. Договору надання послуг з технічного приймання-передачі газу в пунктах приймання-передачі та пунктах призначення оформлюється сторонами шляхом складання акту здачі-прийомки послуг з технічного приймання-передачі газу в пунктах приймання-передачі та пунктах призначення.

Згідно з п. 4.3 Договору сторони зобов’язані підписати Акти, зазначена в п. 4.1 та п. 4.2 даного Договору, за місяць, у якому фактично виконавець надавав замовникові послуги з транспортування природного газу і послуги з технічного приймання-передачі газу в пунктах приймання-передачі призначення, до 10 числа місяця, наступного за місяцем, у якому фактично надавалися послуги. При відсутності зауважень замовник підписує направлені виконавцем акти і в день підписання засобами факсимільного зв'язку надсилає виконавцю. Оригінали актів і зауважень замовник повертає виконавцю не пізніше 15 числа місяця наступного за звітнім.

Пунктом 4.4. Договору встановлено, що акт здачі-прийомки послуг з транспортування газу та акт здачі-прийомки послуг з технічного приймання-передачі газу в пунктах приймання-передачі та пунктах призначення складаються виконавцем.

Відповідно до п. 4.8 Договору акти є підставою для здійснення розрахунків у встановленому Договором порядку.

Статтею 5 Договору визначено тариф на транспортування 1000 куб. м газу розподільчими газопроводами виконавця , який становить 63,48 грн. з ПДВ (п. 5.1 Договору). Тариф на транспортування газу, зазначений у пункті 5.1 Договору, може коригуватися сторонами у разі прийняття рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України шляхом підписання додаткової угоди до даного договору (5.2 Договору). За надання послуг з технічного приймання-передачі газу в пунктах приймання-передачі та в пунктах призначення замовник сплачує на користь виконавця винагороду в розмірі 0,06 грн. з ПДВ за кожну 1000 куб.м прийнятого в пунктах приймання-передачі та переданого в пунктах призначення споживачам газу з ресурсів замовника (5.3 Договору). Загальна планова розрахункова сума даного Договору становить - 111195000.00 грн. з ПДВ. Фактична сума даного Договору визначається шляхом складання вартості послуг з транспортування протягом строку дії даного Договору (5.4 Договору).

Відповідно до п. 6.2 Договору остаточний розрахунок за послуги виконавця з транспортування природного газу здійснюється замовником до 15-го числа місяця, наступного за звітнім.

На виконання умов Договору виконавець протягом лютого 2007 р. – лютого 2008 р. надав замовнику послуги з транспортування природного газу на загальну суму 21294502,69 грн.

Надання послуг по транспортуванню в січні-вересні 2007 р. підтверджується оформленими належним чином актами здачі-приймання послуг з технічного приймання-передачі та транспортування природного газу, наданими в матеріали справи.

У період жовтень-грудень 2007 р. та січень-лютий 2008 р. виконавцем щомісячно до 10 числа направлялись замовнику оформлені належним чином акти здачі-приймання послуг з технічного приймання-передачі та транспортування природного газу (далі –Акти). Замовник отриманні ним Акти залишив не підписаними, зауважень не надав та виконавцю не повернув.

Відповідно до п. 10 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1729 (далі –Постанова), постачальники природного газу у разі постачання природного газу за регульованим тарифом укладають з газотранспортними і газодобувними підприємствами та суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на здійснення розподілу природного і нафтового газу, договори про транспортування природного газу.

Пунктом 12 Постанови передбачено, що газотранспортні та газодобувні підприємства НАК "Нафтогаз України", а також суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу, зокрема, виконують диспетчерські функції з контролю та регулювання надходження і реалізації природного газу.

В силу п. 2.1.2 Порядку доступу до газотранспортної системи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2001 р. № 79, контроль за прийманням-передачею газу в газотранспортну систему здійснюється на вхідних та вихідних газорозподільних станціях, які обладнані відповідними замірними вузлами і забезпечують узгоджену точність вимірювання згідно з технічними угодами. Об'єднане диспетчерське управління веде єдиний централізований реєстр всіх об'єктів та суб'єктів, які мають прямий вихід до газорозподільних станцій. Він є єдиним офіційним реєстром всіх постачальників та споживачів.

Довідкою дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»підтверджується твердження виконавця про надання замовнику послуг з постачання газу споживачам у період листопад 2007 р. –лютий 2008 р. в обсязі 142358115 куб.м.

Замовник зобов'язання за Договором виконав частково, а саме: провів розрахунок за транспортування природного газу в сумі за даними позивача 9451456,38 грн., тобто не виконав зобов’язання з оплати послуг з транспортування на загальну суму 11841304,10 грн.

У позовній заяві позивач помилково зазначив, що відповідачем було сплачено 7039015,08 грн. однак розрахунком, наданим у справу та виписками з рахунків позивача підтверджується, що оплата була здійснена на суму 9451456,38 грн.

Станом на день розгляду справи заборгованість в розмірі 11841304,10 грн. відповідачем не повернута.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 11841304,10 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню в сумі 11841304,10 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 7.5 Договору у випадку не підписання актів у встановлені Договором строки, винна сторона сплачує за вимогою іншої сторони пеню в пеню розмірі 0,5% від заставної вартості планового місячного обсягу транспортування газу у відповідному місяці за кожен день прострочення виконання зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, яка діяла у період, протягом якого відбулася затримка у виконання зобов'язання за кожен факт невиконання.

За розрахунком позивача, пеня за не підписання актів становить 73198757 грн.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Керуючись правом наданим йому ч. 3 ст. 83 ГПК України, суд зменшив розмір пені за не підписання актів до 1000000 грн.

Згідно п. 7.8 Договору у випадку не проведення у встановлені даним договором строки розрахунків, замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі 0,5% від вартості послуг з транспортування газу у відповідному місяці за кожен день прострочення виконання зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, яка діяла у період, протягом якого відбулася затримка у зобов'язанні, а за прострочення більш ніж 30 днів додатково штраф у розмірі 10 % від заборгованості.

Відповідно до розрахунку суду, за період з 30.11.2007 р. по 24.04.2009 р., стягненню підлягає пені в розмірі 3226626,52 грн. та штраф в розмірі 1184130,41 грн.

У задоволенні вимог про стягнення 3226626,52 грн. пені та 240724,72 грн. штрафу судом відмовлено.

Крім того, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до здійсненного судом розрахунку три проценти річних складають 434895,73 грн., інфляційна складова боргу складає 3091364,93 грн. (14932669,03 грн. борг з урахуванням індексу інфляції).

У стягненні інфляційних витрат на суму 2666445,68 грн. та 603592,88 грн. трьох відсотків річних судом відмовлено, оскільки останні нараховані неправомірно.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач належних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача про ненастання строків оплати виходячи з наступного.

Предметом Договору є послуги з транспортування газу, за які відповідач повинен здійснити оплату. Саме оплата наданих послуг формує зміст прав і обов’язків відповідача. Документом, який підтверджує надання позивачем послуг, тобто виконання ним своїх обов’язків, є акт здачі-прийомки послуг з транспортування газу.

Саме цей документ є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує здійснення господарської операції і містить інформацію як про об’єм протранспортованого газу, так і про вартість наданих послуг.

Рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, оскільки не є обумовленою сторонами обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Не виставлення рахунку-фактури не можна вважати простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України.

Крім того, згідно з п. 6.2 Договору строк оплати прив’язаний до строку, що минув після настання звітного періоду (до 15 числа місяця наступного за звітним), а не до строку, що минув після надсилання рахунків-фактури.

Також суд не приймає посилання відповідача на відсутність підписаних актів здачі-приймання послуг з технічного приймання-передачі та транспортування природного газу (далі - Акти) як обставину, яка звільняє відповідача від відповідальності.

Надані позивачем документи підтверджують надсилання Актів відповідачу та отримання їх ним. Не підписання актів є наслідком невиконання відповідачем своїх зобов’язань. Факт надання позивачем послуг у період жовтень-грудень 2007 р. та січень-лютий 2008 р. підтверджується довідкою дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

За таких обставин, оскільки не підписання Актів мало місце внаслідок порушення зобов’язань відповідачем, суд, в силу ст. 32 ГПК України, приймає як допустимі докази реєстри фактично протранспортованих об’ємів природного газу, складання яких передбачено п. 4.4 договору.

Оскільки станом на 15 число місяця наступного за звітним відповідач узгодив з позивачем кількість протранспортованого газу шляхом складання реєстрів, і ціна послуги була визначена в п. 5.1 Договору, відповідач зобов'язаний був самостійно здійснити оплату даних послуг.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів є обґрунтованими частині стягнення 14932669,03 грн. борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, 434895,73 грн. трьох відсотків річних, 3226626,52 грн. пені, 1184130,41 грн. штрафу та 1000000 грн. пені за не підписання актів, а разом 20778321,69 грн.

У стягненні інфляційних витрат на суму 2666445,68 грн., 603592,88 грн. трьох відсотків річних, 72198757,00 грн. пені за не підписання актів, 3226626,52 грн. пені та 240724,72 грн. штрафу судом відмовлено.

Позивач також просить зобов’язати відповідача підписати реєстри фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами позивача за Договором за листопад-грудень 2007 року та січень-лютий 2008 р. та акти здачі-приймання послуг з технічного приймання-передачі та транспортування природного газу за Договором за жовтень-грудень 2007 року та січень-лютий 2008 р..

Дана норма не кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів.

Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як підписання акта приймання-передачі товару за договором про надання послуг.

Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання реєстри фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами та актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов’язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про зобов’язання відповідача підписати реєстри фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами та акти приймання-передачі природного газу за договором надання послуг (які за своєю природою є лише товарно-супровідними документами) не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Крім того, за статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За приписами статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Отже, зобов’язання відповідача підписати реєстри фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами та акти приймання-передачі природного газу не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб’єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Враховуючи те, що реєстр та акт приймання-передачі не носить характеру акту в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України, зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

Оскільки чинним законодавством не передбачено повноважень суду щодо зобов’язання суб’єкта господарювання підписати реєстри фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами та акти приймання-передачі природного газу, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 5298,28 грн. державного мита та 64,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Укргаз-Енерго»(юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; поштова адреса: 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна, 1/3-2, офіс G-1, код 34003224) на користь відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз»(21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24, код 03338649) 14932669,03 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 434895,73 грн. трьох відсотків річних, 3226626,52 грн. пені, 1184130,41 грн. штрафу та 1000000 грн. пені за не підписання актів здачі-приймання послуг з технічного приймання-передачі та транспортування природного газу, 5298,28 грн. державного мита та 64,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз»(21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24, код 03338649) в дохід Державного бюджету несплачені 194,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С. А. Ковтун

Рішення підписано 19.07.2010 р..