Рішення № 10462083, 13.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/27013.07.10 За позовом Київського національного університету технологій і дизайну

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європласт»

Третя особа: Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

про стягнення 33482,14 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача: Мельниченко І.В. представник за довіреністю №01-09/506 від 17.03.10

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Васильченко І.В. представник за довіреністю від 09.04.10 №39,

Брали участь у судових засіданнях

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

На розгляд до Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Київського національного університету технологій та дизайну до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європласт»про стягнення суми основної заборгованості по орендній платі у розмірі 25 344,79 грн, збитків від інфляції у розмірі 2711,89 грн., пеню зі сплати орендних платежів у розмірі 3 352,13 грн, 1852,05 грн. заборгованості з експлуатаційних витрат, 221,28 грн. пені зі сплати експлуатаційних витрат та відшкодувати позивачу за рахунок відповідача понесені ним судові витрати у зв’язку зі зверненням до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.05.10 у справі №40/270 порушено провадження у справі №0/20 за даним позовом, у відповідності до ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву та справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.06.10.

15.06.10 з причин неявки у судове засідання повноважного представника відповідача а також - невиконання сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження у справі суд у відповідності до ст.77 ГПК України вирішив розгляд справи відкласти до 01.07.10.

01.07.10 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 13.07.10.

Представник відповідача на виклик суду у жодне судове засідання не з’явився, відзиву на позов не надав, тому, беручи до уваги, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Так, витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), наданий Позивачем для залучення до матеріалів справи, свідчить, що запис про Відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю «Європласт»значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, місцезнаходження –01133, м. Київ, Печерський район, бульвар Лихачова, 8 Б, кв. 18, ідентифікаційний код 23730161.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення, оскільки, ухвала про порушення провадження у справі направлялась на адресу Відповідача, що вказана в позовній заяві та довідці Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, встановив.

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Київського національного університету технологій та дизайну (надалі за текстом –позивач, Університет) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європласт» (надалі за текстом – відповідач, ТОВ «Європласт») про стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості по орендній платі у розмірі 25 344,79 грн, збитків від інфляції у розмірі 2 711,89 грн, пеню зі сплати орендних платежів у розмірі 3 352,13 грн., 1852,05 грн заборгованості з експлуатаційних витрат, 221,28 грн. пені зі сплати експлуатаційних витрат та відшкодувати позивачу за рахунок відповідача понесені ним судові витрати у зв’язку зі зверненням до суду.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про укладення між РВ ФДМУ по м. Києву та відповідачем договору оренди, предметом якого визначено строкове платне користування державним нерухомим майном площею 130 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, балансоутримувачем якого являється позивач. За умовами п. 3.3. договору оренди відповідач зобов’язався сплачувати орендні платежі з урахуванням щомісячного індексу інфляції: 50% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету, а інші 50% - на розрахунковий рахунок балансоутримувача. На момент звернення до суду за відповідачем числиться заборгованість по орендній платі у розмірі 33482,14 грн., з яких 25344,79 грн. – заборгованість зі сплати орендних платежів, 2711,89 грн. –збитки від інфляції, 3352,13 грн. –пеня по орендній платі , 1852, 05 грн. –заборгованість з експлуатаційних витрат та 221,28 грн. –пеня з експлуатаційних витрат. Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами та претензіями, які залишені відповідачем без належного реагування. Наведені обставини сприяли зверненню позивача до суду з даним позовом. У позовній заяві посилається на умови договору оренди №3751 від 14.12.06, с.3 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч.1 ст.175, ч.1 ст.193, ч.7 ст. 193, ч.6 ст. 283 ГКУ, ч.2 ст.11, ч.2 ст.625, ст.629 ЦКУ.

У доповненнях до позовної заяви щодо обґрунтування заборгованості з експлуатаційних витрат позивач повідомив суд про укладення між ним та відповідачем договору від 01.01.07 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю. За твердженням позивача він свої зобов’язання за названим договором виконав належним чином, а орендар, у свою чергу, допустився порушення п.2.2.3 договору, за яким зобов’язався щомісяця не пізніше 5 числа вносити плату за поточний місяць на рахунок балансоутримувача згідно з рахунком-фактури та кошторисом витрат на утримання орендованого майна відповідно до загальної площі приміщення. А саме, починаючи з серпня по жовтень 2008 року відповідач не сплачував позивачу експлуатаційні витрати, що спонукало позивача до звернення до суду за захистом порушених прав.

Третя особа, у поданих на вимогу суду письмових поясненнях, керуючись ст.ст. 526, 530, 540, 546, 548, 549, 625, 629 ЦКУ, ст. 193 ГКУ, ст.ст. 18, 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», пунктами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3751 від 14.12.06 просить суд при вирішенні справи по суті врахувати факти, зазначені у поясненнях, пункти договору та норми чинного законодавства.

Відповідач, як зазначалось, відзиву на позов чи будь-яких заперечень не надав.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що спір у справі виник з причин порушення Відповідачем договірних зобов’язань в частині повноти та своєчасності внесення орендних платежів за Договором від 14.12.06, договірних зобов’язань, визначених п. 2.2.3 договору від 01.01.07 та необхідності стягнення у зв’язку з цим заборгованості, у розмірі, визначеному Позивачем згідно з умовами договору та штрафних санкцій у формі пені та збитків від інфляції.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з укладеним між РВ ФДМУ по м. Києву, як орендодавцем, і Відповідачем, як орендарем, договором оренди нерухомого майна №3751 від 14.12.2006 (далі - Договір) РВ ФДМУ по м. Києву передав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - Майно), площею 130,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, на третьому поверсі адміністративного корпусу, що знаходиться на балансі Київського національного університету технологій та дизайну (надалі – Балансоутримувач, позивач у справі).

Орендна плата, за домовленістю сторін, визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку –жовтень 2006: 3705,0 грн. (п. 3.1 Договору). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди грудень 2006 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за червень, липень місяць 2006 року та за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2 договору).

14.05.07 сторони уклали додатковий договір №1 про внесення змін до договору оренди №3751 від 14.12.06, за умовами якого сторони прийшли згоди про викладення в іншій редакції п.1.1 р.1 договору, абз. 1 п. 3.1 р.3 договору, абз.1 п. 3.2 р.3 договору, за якими змінено мету використання об’єкту оренди, та встановлений сторонами у наведених пунктах договору розмір орендної плати.

Перерахування орендної плати здійснюється орендарем (Відповідачем) самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітнім з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується орендарем (Позивачем) до Державного бюджету, 50% орендної плати перераховується орендарем (Позивачем) на розрахунковий рахунок балансоутримувача, зазначений у договорі (п.3.3 Договору).

Відповідно до п.10.1 Договору, Договір укладений строком на 11 місяців, що діє з 14 грудня 2006 року по 14 листопада 2007 року включно. В той же час Сторони домовились (п.10.5), що у разі відсутні заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги ч.2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», за наявних у справі доказів суд прийшов до висновку, що Договір у відповідності до наведених норм був пролонгований до 14 жовтня 2008 року.

Листом №69 від 31.10.08 орендар повідомив РВФДМУ по м. Києву про те, що перериває договір оренди та 31.10.08 за актом приймання (повернення) –передавання повернув орендодавцю орендоване майно.

За умовами п. 5.14 договору у разі закінчення терміну дії договору орендар зобов’язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу.

Проте, за твердженням Позивача, відповідач взятих на себе зобов’язань в частині повноти та своєчасності внесення орендної плати не виконав, а відтак за ним облікується заборгованість по орендній платі у сумі 25344,79 грн. за період з червня 2008 року по жовтень 2008 року включно.

01.12.2008 Позивач звернувся до Відповідача з листом №01-09/2132 з вимогою сплатити заборгованість по орендних платежах, враховуючи санкції, у встановлений термін, проте ця вимога залишилась без належного реагування зі сторони Відповідача, оскільки заборгованість залишилась непогашеною. Натомість, на адресу позивача надійшов гарантійний лист від відповідача, за яким останній зобов’язався сплатити за оренду приміщення до кінця 2008 року.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

На підставі доказів, що забезпечені Позивачем, суд прийшов до висновку, що Відповідач порушив договірні зобов’язання щодо здійснення орендних платежів. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, на момент подання до суду позову та розгляду у судовому засіданні Відповідач зобов’язання по сплаті орендних платежів за користування Майном за період з червня 2008 року по жовтень 2008 року включно у повному обсязі згідно з умовами Договору не виконав, суму заборгованості у сумі 25344,79 грн. не сплатив.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог Позивача, а також те, що Відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених Позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов в частині стягнення основної заборгованості зі сплати орендних платежів за період з червня 2008 року по жовтень 2008 року включно у сумі 25344,79 грн визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком Позивача.

Крім того, за умовами п. 5.8 договору оренди №3751 від 14.12.06 орендар зобов’язався укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю. На виконання зазначеного, сторони 01.01.07 уклали договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, за умовами якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою у м. Києві по вул. Немировича-Данченка, 2 а також утримання прибудинкової території, а орендар (відповідач у справі) бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

За умовами п 2.2.3 договору орендар зобов’язався щомісяця не пізніше 5 числа вносити плату за поточний місяць на рахунок балансоутримувача згідно рахунку-фактури та кошторису витрат на утримання орендованого майна, відповідно до загальної площі приміщення.

Пунктом 5.1. договору сторони встановили, що договір укладено строком на 1 рік, що діє з 01.01.07 по 31.12.07 включно.

Відповідно до п. 5.4., у разі відсутності за яви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З урахуванням наведеного, договір від 01.01.07 продовжив свою дію до 31.12.08 включно.

Позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов’язання за договором стосовно участі у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, виставлені позивачем рахунки №604 від 18.09.08, №603 від 18.09.09 та №831 від 11.12.08 залишились неоплаченими, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість за період з серпня 2008 року до жовтень 2008 року у розмірі 1 852,05 грн.

Відповідач, у свою чергу, заперечень за позов у цій частині суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.01.07 щодо оплати наданих послуг, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Зважаючи на ведене, беручи до уваги той факт, що відповідач заперечень на позов не надав, розрахунку, поданого позивачем –не оспорив, контр розрахунку –не надав, позов у цій частині підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Що стосується вимог позивача про стягнення пені у сумі 3 352,13 грн та збитків від інфляції у сумі 2 711,89 грн за порушення виконання зобов’язань, передбачених договором оренди №3751 від 14.12.06 та вимог про стягнення пені у сумі 221,28 грн за порушення виконання зобов’язань, передбачених умовами договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.01.07, то вимоги у цій частині залишені без задоволення з огляду на таке.          

Відповідно до ч.2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Пред’являючи позовну вимогу про стягнення пені та збитків від інфляції у заявленому ним розмірі, позивач обґрунтовує позов у цій частині виключно поданим розрахунком ціни позову, що доданий до позовної заяви. Більше того, розрахунок у цій частині підготований позивачем без зазначення періоду нарахування пені та збитків від інфляції, без наведення підстав та ін. обставин, за яких наведений розрахунок.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

З огляду на наведене, суд вважає необґрунтованою вимогу про стягнення пені та збитків від інфляції, оскільки поданий суду розрахунок здійснений без наведення належних обставин, з яким суд пов’язує право на нарахування та стягнення пені та збитків від інфляції, визначення моменту виникнення у позивача права, без зазначення доказів та без наведення норм законодавства та/або умов договору, як підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, підлягають стягненню з Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. Згідно з п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" сплачене державне мито підлягає поверненню, зокрема у разі внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

В зв’язку з наведеним вище, згідно з п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»та Інструкції «Про порядок обчислення та справляння державного мита», затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15, надмірно сплачене позивачем державне мито у розмірі 320,18 грн. повертається позивачу із державного бюджету у відповідності до ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Київського національного університету технологій і дизайну задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Європласт»(01133, м. Київ, бульвар Лихачова, 8 Б, кв. 18, ідентифікаційний код 23730161) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення на користь Київського національного університету технологій та дизайну (01001, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2 ідентифікаційний код 02070890) 25 344,79 грн (двадцять п’ять тисяч триста сорок чотири гривні сімдесят дев’ять копійок) - заборгованості зі сплати орендних платежів за договором оренди №3751 від 14.12.06; 1 852,05 грн (одну тисячу вісімсот п’ятдесят дві гривні п’ять копійок) - заборгованості зі сплати платежів за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.01.07, витрати по сплаті державного мита у розмірі 271,97 грн (двісті сімдесят одну гривню дев’яносто сім копійок) та 253,40 грн (двісті п’ятдесят три гривні сорок копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог –відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Київського національного університету технологій та дизайну (01001, м. Київ, Печерський район, вул. Немировича-Данченка, 2 ідентифікаційний код 02070890) надмірно сплачене державне мито у розмірі 320,18 грн (триста двадцять гривень вісімнадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Пукшин Л.Г.