Рішення № 10461774, 14.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.07.10 р.                     Справа № 23/131                               

за позовом: Приватного підприємства ”Лючія” с. Азов

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Приазовбуд” м. Маріуполь

про стягнення 9045, 04 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

В засіданні, яке відбулось 08.07.2010р., суд згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 14.07.2010р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання).

Позивач, приватне підприємство ”Лючія” с. Азов, звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю ”Приазовбуд” м. Маріуполь, 7 000 грн. боргу, 1688, 33 грн. інфляційних та 356, 71 грн. річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-          укладення сторонами договору № 1 від 01.03.2008р., за умовами якого позивач зобов’язався поставити відповідачу продукцію, а відповідач - прийняти та оплатити її вартість;

-          рішення господарського суду Донецької області по справі № 4/76;

-          отримання відповідачем за видатковою накладною № РН-0000486 від 26.09.2008р. товару на суму 14927, 2 грн.;

-          пред’явлення ним відповідачу рахунків-фактур № СФ-0000497 від 18.08.2008р., № СФ-0000553 від 17.09.2008р. та № СФ-0000584 від 26.09.2008р.;

-          оплату відповідачем 23.03.2010р. за рахунком № СФ-0000497 від 18.08.2008р. суми 927, 2 грн., а 25.05.2010р. - 7000 грн.;

-          Конституцію України, ст.ст. 610, 611, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.198 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідач вимоги позивача не визнав тому, що: рішенням господарського суду Донецької області від 15.05.2010р. у справі № 4/76 відносини визнані позадоговірною поставкою, а значить відсутні договірні відносини між сторонами; істотних умов щодо ціни строків і т.і. між сторонами не досягнуто; отримане ним майно згідно ст.1212 ЦК України має статус майна, набутого без достатньої правової підстави; ціни, зазначені в рахунках позивача, з відповідачем не узгоджені; не надано доказів направлення рахунків; сертифікатів якості на товар відповідачу надано не було, тобто поставка не завершена.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Представник відповідача Шабанець Василь Купріянович, який діяв згідно довіреності серії ЯПД № 618249 від 22.09.2008р., за видатковою накладною № РН-0000486 від 26.09.2008р. отримав від позивача товар на суму 14927, 2 грн. Ці факти встановлені у т.ч. і рішенням господарського суду Донецької області від 15.05.2010р. у справі № 4/76 і в силу ст.35 Господарського процесуального кодексу України доведенню не підлягають.

Частиною 1 ст.181 ГК України встановлено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо. Частиною 8 цієї ж статті передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним; якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Сторони здійснили дії з передачі та прийняття товару за видатковою накладною № РН-0000486 від 26.09.2008р., ціна на цей товар узгоджена сторонами з посиланням на рахунки-фактури, зазначені у довіреності серії ЯПД № 618249 від 22.09.2008р. та можуть визначатися згідно ч.4 ст.632 ЦК України. Таким чином, з огляду на норми ст.ст. 641, 642 ЦК України, ч.1 та ч.8 ст.181 ГК України, суд дійшов висновку, що сторони уклали між собою усний договір поставки, підтвердженням чого є дії сторін з приймання-передачі товару та його часткова оплата.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача про неотримання ним рахунків-фактур № СФ-0000497 від 18.08.2008р., № СФ-0000584 від 26.09.2008р. та № СФ-0000553 від 17.09.2008р. тому, що: позивач зарахував частину отриманих коштів на оплату рахунку-фактури № СФ-0000584 від 26.09.2008р.; на рахунки-фактури № СФ-0000497 від 18.08.2008р. та № СФ-0000553 від 17.09.2008р. є посилання в оформленій відповідачем довіреності серії ЯПД № 618249 від 22.09.2008р.

Рахунки-фактури № СФ-0000497 від 18.08.2008р. та № СФ-0000553 від 17.09.2008р. суд розцінює як вимоги згідно ч.2 ст.530 ЦК України (отримані відповідачем не пізніше 22.09.2008р., оскільки зазначені у довіреності серії ЯПД № 618249 від 22.09.2008р.). Таким чином, оплата товару в сумі 7000 грн., як частина вартості товару за видатковою накладною № РН-0000486 від 26.09.2008р., повинна була бути оплачена по 22.09.2008р. включно.

Позивач стверджує, що відповідач оплатив йому лише 7927, 20 грн. вартості отриманого ним товару за вищезгаданою видатковою накладною. Відповідач не надав суду доказів оплати решти вартості товару. Тому суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача 7000 грн. боргу.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України суд стягує з відповідача 354, 99 грн. річних та 1593, 8 грн. інфляційних. В решті вимог щодо стягнення інфляційних та річних суд позивачу у позові відмовляє у зв’язку з необґрунтованістю - інфляційні за вересень 2008р. нараховуватись не повинні, а прострочка платежу розпочалась з 30.09.2008р.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 181, 264-267 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 625, 632, 641, 642, 692, 712 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ”Приазовбуд” (м. Маріуполь, пр. Будівельників, 75/56, р/р 26001551747000 у філії ПУМБ в м. Маріуполі, МФО 335742, ЄДРПОУ 20336699) на користь приватного підприємства ”Лючія” (с. Азов, пер. Радгоспний, 6, р/р 2600901775632 у ВАТ ”Укрексімбанк”, МФО 335957, ЄДРПОУ 25219337) - 7 000 грн. боргу, 354 грн. 99 коп. річних, 1593 грн. 80 коп. інфляційних, 100 грн. 91 коп. витрат на сплату держмита та 233 грн. 49 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог позивачу у позові відмовити.

Суддя