Рішення № 104565205, 31.05.2022, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2/470/31/22

Справа № 470/705/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районнийсуд Миколаївськоїобласті ускладі головуючогосудді ЛященкаВ.Л.,при секретаріСаларьовій І.С.,Грінченко О.В.,за участіпозивача ОСОБА_1 ,представника відповідача ОСОБА_2 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовноюзаявою ОСОБА_1 до відділу освіти, культури, молоді та спорту Березнегуватської селищної ради про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

На адресу Березнегуватського районного суду Миколаївської області від ОСОБА_1 надійшла позовна заява з уточненнями до відділу освіти, культури, молоді та спорту Березнегуватської селищної ради про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати. Мотивуючи свої вимоги тим, що вона працює на посаді директора (завідувача) у Висунському закладі дошкільної освіти №1 Дзвіночок Березнегуватської селищної ради Миколаївської області з 24.10.2017 року. Наказом відділу освіти, культури, молоді та спорту Березнегуватської селищної ради від 15.11.2021 року №101-К її було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з підстав відмови робити щеплення від COVID-19 та надання відповідної медичної документації. Вказує, що відповідач в порушення ст.49-2 КзпП України не попередив її заздалегідь за два місяці щодо істотної зміни умов праці, фактично повідомивши 18 жовтня 2021 року. Зазначає, що повідомляла керівництво про те, що вона перехворіла на COVID-19 та має природний імунітет від цього захворювання. Вважає, що дія щеплення від COVID-19 на даний час остаточно не вивчена вченими та відповідач не має права примушувати її робити таке щеплення. Вказує, що відповідачем було порушено гарантоване їй право на працю, в порушення Міжнародного права та Конституції України. Також надала заяву про збільшення позовних вимог про стягнення з відповідача 25084,84 грн. середньої заробітної плати за вимушений прогул починаючи з 15.11.2021 року по 18 січня 2022 року, оскільки звільнилась з посади за угодою сторін, на підставі п.1 ст. 36 КзпП України.

Ухвалою судді Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 23 грудня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання з повідомленням сторін.

Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги. Вважає, що має право працювати, оскільки рік тому перехворіла на COVID-19 та має природний довічний імунітет від цього захворювання. Підтвердила, що 18 жовтня 2021 року її було ознайомлено листом відділу освіти про обов`язок зробити щеплення, в іншому випадку її буде відсторонено від посади без збереження заробітної плати, а також про ознайомлення з наказом від 15 листопада 2021 року про відсторонення від посади. Повідомила, що вона не робила щеплення та робити його не збирається, оскільки на даний час даний лікарський засіб не пройшов повну перевірку. Також позивач повідомила, що будь-яких протовопоказань для щеплення від COVID-19 вона не має. На час судового провадження також відповідного щеплення не робила.

Крім того, надала заяву про подальший розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, додаткових клопотань та доповнень не має.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення вказаних вимог, оскільки вони виконували дії згідно чинного законодавства. Вказує, що вони могли допустити до роботи лише тих осіб, які мали щеплення від COVID-19 або мали будь-які протипоказання підтверджені лікарською довідкою.

Також, надав заяву про подальший розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнав, просив у позові відмовити. Додаткових клопотань та заяв не має.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач згідно наказу №187-К від 17.10.2017 року перебуває у трудових відносинах з відділом освіти,культури,молоді таспорту Березнегуватськоїселищної ради та займає посаду директора (завідувача) у Висунському закладі дошкільної освіти №1 Дзвіночок Березнегуватської селищної ради Миколаївської області, що підтверджується трудовою книжкою серія НОМЕР_1 .

18 січня 2022 року ОСОБА_1 звільнилася з посади за угодою сторін, на підставі п.1 ст. 36 КзпП України, про що видано наказ відділом освіти, культури, молоді та спорту Березнегуватської селищної ради №4-к від 18.01.2022 року.

Листом відділу освіти, культури, молоді та спорту Березнегуватської селищної ради №550 від 18.10.2021 року, керівників освіти Березнегуватської селищної ради повідомлено про необхідність всіх працівників мати підтверджуючи документи щодо вакцинації до 05.11.2021 року. Також роз`яснено, що у випадку ненадання підтвержуючих документів працівники будуть відсторонені від роботи без збереження заробітної плати.

З вказаним повідомленням позивач ОСОБА_1 , ознайомилася в той же день, про що підтвердила в судовому засіданні.

У зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, наказом відділу освіти, культури, молоді та спорту Березнегуватської селищної ради №101-К від 15.11.2021 року, її було відсторонено від роботи до проходження вакцинації (отримання мінімум однієї дози), без виплати заробітної плати з збереженням посади та місця роботи.

З вказаним наказом позивач ОСОБА_1 , ознайомилася в той же день, що підтверджується особистим підписом та її поясненнями наданими в судовому засіданні.

В судовому засіданні підтвердила, що працює в дитячому садочку, контактує з малолітніми дітьми, щеплення від COVID-19 робити не збирається, оскільки на даний час даний лікарський засіб не пройшов повну перевірку. На час судового провадження щеплення від COVID-19 не робила.

У пунктах а, б статті 10 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі:

- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, ає особливим запобіжним за ходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Статтею 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники:

1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;

4) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;

5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

б) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то в цей період за загальним правилом такому працівникові заробітна плата за час відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, який набрав чинності з 08 листопада 2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVІD-19 працівниками державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти СОVІD-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України Про оплату праці та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу"; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Аналізуючи зазначені вимоги законодавства можна дійти висновку, що ОСОБА_1 , працюючи на посаді директора (завідувача) Висунського закладу дошкільної освіти №1 Дзвіночок відділу освіти,культури,молоді таспорту Березнегуватськоїселищної ради, підпадаєпід діювимог щодопроведення обов`язковогопрофілактичного щепленняпроти COVID-19.

Таким чином, ОСОБА_1 будучи заздалегідь попереджена про необхідність здійснення щеплення, будучи обізнаною про можливість відсторонення від посади без збереження заробітної плати, усвідомлюючи наслідки своїх дій, відмовилась від такого щеплення, а тому відповідач на законних підставах прийняв наказ №101-К від 15.11.2021 року про її відсторонення від роботи без збереження заробітної плати з підстав відмови робити щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та надання відповідної медичної документації.

Щодо доводів позивача про порушення права на працю та втручання у право на повагу до приватного життя суд вважає за необхідне зазначити, що відсторонення від роботи означає втрату заробітної плати, проте це було наслідком рішення позивачки свідомо обрати цей шлях, відмовившись від проведення вакцинації. Втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, має об`єктивні підстави і є виправданим.

При вирішенні спору суд враховує також практику ЄСПЛ та висновки Верховного Суду у справах у подібних правовідносинах.

Можливість відсторонення від роботи у зв`язку з непроходженням щеплення також підтверджується висновками ЄСПЛ у подібних справах, а саме у серпні 2021 року ЄСПЛ відхилив запит про вжиття тимчасових заходів, поданий 672 французькими пожежниками, щодо закону, який передбачає вимогу про обов`язкову вакцинацію для ряду професій, з подальшим відстороненням від роботи в разі її недотримання (Abgrall and 671 Others v. France, запит під заявою № 41950/21).

У вересні 2021 року ЄСПЛ розглянув два запити про вжиття тимчасових заходів, які подані медичними працівниками, щодо їхнього обов`язку вакцинації проти Covid-19 для того, щоб мати змогу продовжувати працювати. Згідно з правилом № 39 Регламенту Суду медики просили застосувати тимчасові заходи та негайно зупинити впровадження закону. Проте, ЄСПЛ відхилив ці прохання, аргументуючи задоволення подібних запитів лише у тих випадках, якщо заявники можуть зіткнутися з реальним ризиком нанесення шкоди (Kakaletri and Others v. Greece, запит під заявою № 43375/21, Theofanopoulou and Others v. Greece, запит під заявою № 43910/21).

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 15 березня 2012 року у справі «Соломахін проти України» (заява № 24429/03), у якому ЄСПЛ сформулював правовий висновок, що обов`язкове щеплення як примусовий медичний захід є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

У рішенні ЄСПЛ від 08 квітня 2021 року у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» [GC] заява № 47621/13, і 5 інших) ЄСПЛ зазначив, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантоване статтею 8 Конвенції. Разом із цим, щоб визначити, чи призвело таке втручання до порушення статті 8 Конвенції, суд повинен обґрунтувати доцільність і виправданість таких дій відповідно до абзацу другого цієї статті, тобто встановити: 1) чи є втручання виправданим відповідно до закону; 2) чи має воно на меті законні цілі; 3) чи були вони виправданими в демократичному суспільстві.

При цьому слід зауважити, що Верховний Суд у своїх постановах констатував пріоритетність забезпечення безпеки життя і здоров`я людини над іншим правом, в тому числі й правом на освіту. Так суд зауважив, що інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров`я її громадян. Держава, встановивши правило про те, що без щеплень дитина не може бути допущена до занять, не тільки реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учнів та працівників школи або дитячого садка, а й захищає таким чином власне дитину, яка не отримала профілактичних щеплень. З огляду на суспільні інтереси тимчасове відсторонення дитини від занять (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) не призвело до порушення конституційного права на освіту, яку вона може отримати в інших формах ( Постанова ВС від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19).

Також, Верховний Суд у постанові від 20.03.2018 року у подібних правовідносинах у справі № 337/3087/17 висловив позицію про те, що завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей. У спорі, що розглядався, індивідуальне право (інтерес) батьків дитини відмовитися від щеплення при збереженні обсягу права дитини на здобуття освіти, в тому числі в дошкільних закладах, протиставляється загальному праву (інтересу) інших батьків та їх дітей, які провели щеплення перед направленням дитини для здобуття освіти в дошкільних закладах, з метою забезпечення загального блага у формі права на охорону здоров`я, що, крім іншого, гарантоване статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

У постанові від 17.04.2019 року у справі№ 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

Доводи позивача про те, що наказ Про відсторонення від роботи є незаконним, оскільки внаслідок його винесення порушено конституційне право позивача на працю, суд вважає необґрунтованими, адже вимога про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 працівників включених до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (Наказ МОЗ №2153), з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, так як таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим.

У даному випадку індивідуальне право (інтерес) позивача відмовитися від щеплення при збереженні обсягу права на працю, в тому числі на заробітну плату, відпочинок та соціальний захист, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, в тому числі дітей та співробітників, які мають право на безпечне відвідування та перебування у дошкільному закладі освіти (дитячий садок) і відповідно до чинного законодавства не підлягають вакцинації.

Доводи ОСОБА_1 про те, що оспорюваним наказом відповідача порушено конституційне право позивачки на працю та доступ до професії, є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Зважаючи на це, не праця, а саме життя, здоров`я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні.

Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 43 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на працю.

Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я громадян цієї держави.

Суд зазначає, що норма ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб покликана захистити здоров`я та життя усіх працівників закладу освіти, у зв`язку з ускладненою епідемічною ситуацією, а перебування в організованих колективах на роботі працівників, які не отримали профілактичні щеплення, створює ризик виникнення спалахів коронавірусу, що є загрозою для життя та здоров`я не лише працівників закладу освіти та дітей, які відвідують дитячий садок і є більш вразливими ніж дорослі особи, а також членів їхніх сімей. Тобто працівник, який не отримав вакцинації проти COVID-19, не лише стає потенційно небезпечним для оточення, а й сам піддається підвищеному ризику захворіти, відвідуючи місця масового скупчення людей.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 має такий стан здоров`я, що є перешкодою для щеплення (вакцинування).

Отже, відсторонення позивача від роботи було здійснено відповідно до норм чинного законодавства.

З урахуванням вищенаведеного, підстав для визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати, не має, а тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Судові витрати по справі, у відповідності до вимогст. 141 ЦПК України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до відділу освіти, культури, молоді та спорту Березнегуватської селищної ради про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Березнегуватський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_2 .

Відповідач: відділ освіти, культури, молоді та спорту Березнегуватської селищної ради, юридична адреса: пл.Соборно-Миколаївська, буд.10, смт Березнегувате, Баштанський район, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 43435636.

Повний текст рішення складено 31.05.2022 року.

Суддя В. Л. Лященко