Рішення № 104561666, 31.05.2022, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

31 травня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/130/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О. М.

Позивач: Акціонерне товариство Облтеплокомуненерго,

код ЄДРПОУ 03357671, вул. Реміснича, 55-Б, м. Чернігів, 14000

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня Чернігівської обласної ради,

код ЄДРПОУ 02006076, вул. І. Мазепи, 3, м. Чернігів, 14005

Предмет спору: про стягнення 2 939 746,91 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Куценок В. П., адвокат;

від відповідача: Матвійчук А. С., адвокат,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Облтеплокомуненерго звернулось до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня Чернігівської обласної ради, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 2 939 746,91 грн, з яких 2 880 024,83 грн заборгованості зі сплати за поставлену у жовтні-грудні 2021 року теплову енергію, 41 685,07 грн пені, 7 002,75 грн 3% річних та 11 034,26 грн інфляційних втрат.

Процесуальні дії у справі.

У зв`язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 31.01.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 11.02.2022 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі, та призначено підготовче засідання на 10.03.2022 о 10:30.

Також ухвалою суду від 11.02.2022 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу справи відзиву на позовну заяву;

- позивачу - п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу - п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвалу суду від 11.02.2022 відповідач отримав 14.02.2022, а отже останнім днем для подання відповідачем відзиву є 01.03.2022.

Водночас Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні, на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.

Відповідно до положень статті 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 № 9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного рішення зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Згідно з Указом Президента України Про продовження дії воєнного стану в Україні № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженого Законом України від 15.03.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Розпорядженням Верховного Суду від 22.03.2022 N12/0/9-22 Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (господарські суди Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей) враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану було змінено територіальну підсудність судових справ господарського суду Чернігівської області.

Згідно з Указом Президента України Про продовження дії воєнного стану в Україні № 259/2022 від 18.04.2022, затвердженого Законом України від 21.04.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 24.04.2022 строком на 30 діб.

Розпорядженням Верховного Суду від 22.04.2022 N25/0/9-22 Про відновлення територіальної підсудності судових справ господарських судів Сумської та Чернігівської областей з 25.04.2022 відновлено територіальну підсудність судових справ господарського суду Чернігівської області.

Отже, підготовче засідання, призначене на 10.03.2022 о 10:30, не відбулось у зв`язку з веденням активних бойових дій на території Чернігівської області, у тому числі у м. Чернігові, та неможливістю здійснення судом правосуддя під час воєнного стану з об`єктивних причин.

Продовження розгляду даної справи здійснюється Господарським судом Чернігівської області у складі судді Шморгуна В.В. після відновлення територіальної підсудності судових справ Господарського суду Чернігівської області та відновлення здійснення правосуддя безпосередньо суддею з 16.05.2022.

Ухвалою суду від 16.05.2022 підготовче засідання призначено на 31.05.2022 на 10:30 та повідомлено сторін про час та місце проведення цього підготовчого засідання.

06.05.2022 від відповідача на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, а 12.05.2022 від позивача відповідь на відзив з доданими до неї документами.

У підготовче засідання 31.05.2022 з`явились представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні 31.05.2022 суд розглянув заяви сторін по суті, які надійшли до його початку.

У поданому відзиві відповідач не заперечує проти поданого позову та просить: визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву та поновити його; у разі задоволення позову відстрочити виконання судового рішення на один рік з дня його ухвалення; повернути позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при подання позову.

Клопотання про поновлення строку на подання відзиву обґрунтоване тим, що у зв`язку з введенням на території України воєнного стану, веденням з перших днів запровадженого воєнного стану активних бойових дій на території Чернігівської області, відповідач був позбавлений можливості вчасно подати до суду відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Як зазначав суд, останнім днем для подання відповідачем відзиву є 01.03.2022, а отже відповідач направив до суду відзив із пропущенням встановленого строку для його подання.

Разом з тим, ч. 1 ст.119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У підготовчому засіданні 31.05.2022 суд визнав поважними причини пропуску відповідачем встановленого для подання відзиву строку та долучив його до матеріалів справи, а отже спір вирішується з його урахуванням.

Зі змісту відзиву вбачається, що відповідач не заперечує проти позову та просить повернути позивачу 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, з посиланням на приписи ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку з визнанням позову, а відтак суд розцінює відзив у відповідній частині саме як заяву про визнання позову.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Аналогічне положення зазначено у ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч. 2 ст. 191 ГПК України).

У підготовчому засіданні 31.05.2022 суд роз`яснив представнику відповідача наслідки визнання позову.

Згідно з ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд приймає визнання відповідачем позову, оскільки це не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб та вчинене уповноваженою особою.

Клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення буде вирішено при ухваленні судом рішення по суті спору.

У підготовчому засіданні 31.05.2022 суд долучив до матеріалів справи надану позивачем відповідь на відзив з доданими до неї документами як таку, що подана у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з її урахуванням.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

У судовому засіданні 31.05.2022 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №1-0150-21/2 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії від 02.12.2021 в частині своєчасної оплати за поставлену у жовтні-грудні 2021 року теплову енергію.

Відповідач визнає позовні вимоги у розмірі 2 939 746,91 грн, про що подав відповідну заяву про визнання позову. При цьому відповідач просить відстрочити виконання судового рішення на один рік з дня його ухвалення, посилаючись на відсутність виділених коштів на сплату вказаної заборгованості; значні пошкодження будівель КНП ЧОПНЛ ЧОР у с. Халявин внаслідок бойових дій, через що виникла необхідність у проведенні ремонтних робіт для забезпечення належних умов утримання пацієнтів та надання якісної медичної допомоги; перебування на виконанні у виконавчій службі наказів Господарського суду Чернігівської області від 25.01.2022 у справі №927/1087/21 та від 03.02.2022 у справі №927/1088/21 щодо стягнення заборгованості перед АТ «Облтеплокомуненерго» на загальну суму 3 638 679,77 грн. Враховуючи наявність на виконанні вищевказаних наказів, а також необхідність у проведенні ремонтних робіт, відповідач просить відстрочити виконання рішення.

Позивач у відповіді на відзив заперечує проти клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення та зазначає, що спірна заборгованість виникла станом на 01.01.2022, тобто до часу введення воєнного стану в Україні. Крім того, позивач вказує, що внаслідок введення активних бойових дій було значно пошкоджено виробничу інфраструктуру АТ «Облтеплокомуненерго»; основним джерелом надходження коштів для товариства є оплата підприємствами, установами, організаціями, населенням теплової енергії та послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, а рівень такої оплати вкрай низький. Внаслідок відсутності такої оплати за фактично надані послуги, АТ «Облтеплокомуненерго» знаходиться вкрай важкому становищі та може в будь-який час зупинити свою діяльність. Також, як вказує позивач, внаслідок значних пошкоджень виробничої інфраструктури товариство змушене здійснювати відновлення зруйнованих теплопостачальної та гарячо-водопостачальної інфраструктури міста.

Заперечень у встановлений судом строку до суду не надходило.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

02.12.2021 між Акціонерним товариством «Облтеплокомуненерго» (далі -Теплопостачальна організація) та Комунальним некомерційним підприємством «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради (далі - Споживач) був укладений договір № 1-0150-21/2 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії (надалі Договір) (а.с. 12-13).

Згідно з п. 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.3 Договору Теплопостачальна організація взяла на себе зобов`язання виробляти, транспортувати та постачати Споживачеві теплову енергію для опалення, а Споживач зобов`язався сплачувати Теплопостачальній організації за теплову енергію за встановленими тарифами/двоставковими тарифами в терміни та на умовах, передбачених Договором.

Тарифи/двоставкові тарифи на теплову енергію змінюються за поданням Теплопостачальної організації до органів державної влади (місцевого самоврядування) за умови їх затвердження (погодження) в установленому діючим законодавством України порядку. Нові тарифи/двоставкові тарифи є обов`язковими до застосування та набувають чинності для сторін без укладення додаткових угод.

Ціна цього Договору на день його підписання становить 6 251 472,00 грн, в тому числі ПДВ 1 041 912,00 грн. Ціна цього Договору не може змінюватися після підписання цього Договору до виконання зобов?язань сторонами у повному обсязі, крім випадків передбачених ч.5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі. Ціна цього Договору складається з вартості виробництва, транспортування та постачання за цим Договором теплової енергії. Вартість виробництва, транспортування та постачання за Договором теплової енергії визначається на підставі встановлених тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та кількості спожитої теплової енергії, визначеної згідно з умовами цього Договору.

Абонентська плата (умовно-постійна частина тарифу) у разі застосування двоставкових тарифів, в опалювальний та міжопалювальний періоди нараховується Теплопостачальною організацією та сплачується Споживачем незалежно від наявності чи відсутності засобів (приладів) обліку теплової енергії.

Кількість теплової енергії, що може бути отримана Споживачем за цим Договором, становить 1200,000000 Гкал.

Теплова енергія виробляється, транспортується та постачається Споживачу для об`єктів, перерахованих у додатку № 1, який є невід`ємною частиною Договору.

Виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється протягом всього опалювального періоду, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування або органами виконавчої державної влади.

Відповідно до п. 5.1, 5.4, 5.5 Договору облік споживання теплової енергії проводиться за показниками засобів (приладів) обліку або розрахунковим методом у відповідності до даних вказаних у додатку № 1 Договору, встановлених норм споживання (витрат) теплової енергії, а також з урахуванням вимог діючих нормативно-правових актів України (норм, правил і таке інше) в сфері теплопостачання та Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в України, затверджених Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993р.

Споживач, який має засоби обліку, повинен щомісячно подавати Теплопостачальній організації підписаний та скріплений печаткою Споживача Звіт, в якому відображаються зняті показання засобу (приладу) обліку теплової енергії в одиницях виміру засобу (приладу) обліку теплової енергії. Звіт подається до останнього дня календарного поточного місяця. У випадку, коли останній день календарного поточного місяця збігається з вихідним днем або святковим днем, то день подання Звіту переноситься на попередній робочий день. В разі ненадання Споживачем вказаного звіту, Теплопостачальна організація має право виконати облік спожитої теплової енергії розрахунковим методом у відповідності до умов Договору.

Кількість (обсяг) спожитої теплової енергії визначається за показаннями засобів (приладів) обліку або, за їх відсутності, несправності, пропуску Споживачем строків проведення державної метрологічної повірки або на період відсутності засобу (приладу) обліку, пов`язаної з проведенням державної метрологічної повірки розрахунковим методом відповідно до даних, вказаних в додатку № 1 цього договору, встановлених норм споживання (витрат) теплової енергії, а також з урахуванням вимог діючих нормативно-правових актів України (норм, правил і таке інше) в сфері теплопостачання та Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в України, затверджених Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993. В разі, якщо засіб (прилад) обліку теплової енергії визначає кількість спожитої теплової енергії в будь-яких інших розрахункових одиницях ніж гігакалорія, то для визначення обсягу спожитої теплової енергії в гігакалоріях застосовуються показання такого засобу (приладу) обліку та розрахунковий метод у відповідності до встановлених норм споживання (витрат) теплової енергії, а також з урахуванням вимог діючих нормативно-правових актів України (норм, правил і таке інше) в сфері теплопостачання та Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в України, затверджених Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993.

У випадку, коли момент несправності засобу (приладу) обліку теплової енергії встановити неможливо, то кількість спожитої теплової енергії визначається вищевказаним розрахунковим методом з моменту складання останнього акту обстеження (перевірки) такого засобу (приладу) обліку теплової енергії.

За умовами п. 6.1-6.4, 6.9, 6.11 Договору розрахунки за теплову енергію Споживач здійснює щомісячно у грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації у відповідності до всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим у встановленому порядку тарифом та згідно з умовами цього Договору.

Розрахунки за теплову енергію здійснюються за розрахунковою одиницею гігакалорією (Гкал).

Розрахунки Споживача з Теплопостачальною організацією за теплову енергію здійснюються щомісячно згідно з показаннями засобів (приладів) обліку або у випадках, передбачених Договором, розрахунковим методом, що передбачений цим Договором, у відповідності та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом та згідно з умовами Договору. Розрахунковим період є календарний місяць.

При цьому Сторони домовились про таке: у місяці, в якому розпочинається опалювальний період, для розрахунків за теплову енергію, що постачається для опалення, розрахунковий період починає свій перебіг з дати початку опалювального періоду (визначається рішенням виконавчих органів відповідних органів місцевого самоврядування або органами виконавчої державної влади) та закінчується у останній день календарного звітного місяця. У місяці, в якому закінчується опалювальний період, для розрахунків за теплову енергію, що поставляється для опалення, розрахунковий період закінчується датою закінчення опалювального періоду (визначається рішенням виконавчих органів відповідних органів місцевого самоврядування або органами виконавчої державної влади).

Розрахунки за теплову енергію Споживач здійснює згідно умов Договору щомісячно до 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, незалежно від того чи є 7-е число місяця вихідним, святковим чи робочим днем.

Сторони підписують Акт прийому-передачі теплової енергії (надалі Акт) на підставі Звіту, який передбачений п. 5.4 Договору, та з урахуванням архівних даних засобу (приладу) обліку теплової енергії Споживача та даних журналу обліку споживання теплової енергії Споживача. В разі, якщо архівні дані засобу (приладу) обліку або дані журналу обліку споживання теплової енергії Споживача були зняті Теплопостачальною організацією в періодах, що слідують за періодом оформлення будь-якого Звіту, передбаченого п. 5.4. Договору, Теплопостачальна організація здійснює в поточному періоді донарахування за спожиту теплову енергію та відображає фактичне споживання теплової енергії в попередніх періодах. Акт складається Теплопостачальною організацією, яка має направити в двох примірниках такий Акт Споживачу для підписання та скріплення печаткою Споживача. Споживач зобов`язаний протягом трьох робочих днів з моменту одержання Акту підписати та скріпити печаткою та повернути другий екземпляр Акту Теплопостачальній організації.

Пунктом 7.3.3 Договору передбачено, що Споживач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків, передбаченого п. 6.4 цього Договору сплачує на користь Теплопостачальної організації пеню у розмірі 1% від сум простроченого платежу за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 11.1, 11.3 та 12.3 Договору Договір діє до 31.12.2021 включно, набирає чинності з дня його підписання. Строк дії цього Договору є строком поставки теплової енергії з урахуванням вимог п.2.3. цього договору. Сторони домовилися про те, що умови цього Договору розповсюджуються на правовідносини, що склалися до моменту його укладення, а саме з 01.01.2021.

Припинення дії Договору не звільняє Споживача від обов`язку повної оплати вартості теплової енергії у відповідності та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом.

У разі невиконання Споживачем обов`язку, передбаченого п. 3.2.26 Договору, та/або неповернення належного Теплопостачальній організації примірника Акту у визначений Договором строк, теплова енергія у звітному розрахунковому періоді вважається такою, що надана у повній відповідності до умов Договору, у обсязі, визначеному згідно умов цього Договору.

Сторонами було погоджено Додаток № 1, згідно з яким назвою та адресою опалювального об`єкту є: Чернігівський район, Халявинська сільська рада, 4-й км Гомельського шоссе № 6: адмін. будова площею 2 417,40 м2; гараж площею 482,30 м2; 1,2 відділення площею 2220,10 м2; 9,10 відділення площею 2246,14 м2; харчблок площею 1025,60 м2; господарчий корпус площею 247,5 м2; баклабораторія площею 181,70 м2; прохідна площею 8,2 м2;5,6 відділення площею 1626,3 м2; 14,15 відділення площею 1543,9 м2; 3,16 відділення площею 2265,1 м2; 18,19 відділення площею 2035,3 м2; 7,12 відділення площею 2462,9 м2; стол. майстерня, склад площею 232,03 м2; майстерні площею 837,8 м2 (а.с. 14).

Рішенням Виконавчого комітету Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області №219 від 22.10.2021 встановлено АТ «Облтеплокомуненерго» тарифи на послугу з постачання теплової енергії для споживачів Халявинського старостинського округу для потреб бюджетних установ на рівні 5 209,56 грн/Гкал (з ПДВ) (а.с. 52).

Відповідно до актів прийому-передачі теплової енергії від 04.11.2021, від 10.12.2021, від 24.12.2021 позивач у період з жовтня по грудень 2021 року передав, а відповідач отримав теплову енергію загальним об`ємом 570,0085 Гкал на загальну суму 2 880 024,83 грн з ПДВ (а. с. 21, 24, 27).

На оплату поставленої теплової енергії позивач виставив відповідачу рахунки-фактури №1-0150 від 04.11.2021, №1-0150-21/2 від 10.12.2021, №1-0150-21/2 від 24.12.2021 на загальну суму 2 880 024,83 грн разом з ПДВ (а.с. 20, 23, 26).

Відповідач визнає, що сума заборгованості у розмірі 2 880 024,83 грн позивачу не сплачена.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив у кошти за отриману ним теплову енергію у визначений у Договорі строк, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 2 880 024,83 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості теплової енергії, поставленої за Договором у жовтні-грудні 2021 року, позивач нарахував та заявив до стягнення 41 685,07 грн пені за період з 08.11.2021 по 18.01.2022, 7 002,75 грн - 3 % річних за аналогічний період та 11 034,26 грн інфляційних втрат за листопад-грудень 2021 року.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про правильне їх нарахування, а отже позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду.

Відповідач просить відстрочити виконання рішення суду на один рік з дня його ухвалення.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що відповідно до п. 1.1, 1.4, 5.3 Статуту відповідача, у редакції від 30.09.2021, КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради є лікарняним закладом охорони здоров`я, що надає послуги третинної високоспеціалізованої психіатричної та наркологічної допомоги, може також надавати вторинну медичну допомогу всім категорія осіб, в тому числі на платній основі, відповідно до ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом.

Від імені територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області повноваження Засновника та Власника здійснює Чернігівська обласна рада.

Пунктом 5.3 Статуту передбачено, що джерелами формування майна та коштів Підприємства, зокрема є кошти державного, обласного, районних, об`єднаних територіальних громад, міст обласного значення та інших місцевих бюджетів; цільові кошти; кошти, отримані за договорами з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

Відповідач зазначає, що оскільки основними джерелами фінансування діяльності відповідача є місцеві та державний бюджети України, КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради неодноразово зверталось з проханням виділення додаткових коштів з обласного та державного бюджетів на оплату комунальних послуг, а саме: до Національної служби здоров`я України з листом №01-03/500/1 від 07.05.2021; до голів Чернігівської обласної державної адміністрації та Чернігівської обласної ради з листами №01-06/1000 від 21.10.2021, №01-02/1195 від 14.12.2021

Чернігівська обласна державна адміністрація у своїй відповіді від 08.11.2021 №01-01-23/9200 повідомила відповідача, що видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв медичних закладів здійснюється за рахунок додаткової дотації з державного бюджету на здійснення переданих з державного бюджету видатків з утримання закладів освіти та охорони здоров`я, якої не вистачає для забезпечення в повному обсязі потреби області у відповідних видатках; нестача коштів додаткової дотації до кінця року складає 172,0 млн гривень; інші джерела додаткового фінансового ресурсу в обласному бюджеті відсутні.

Отже, відповідач посилається на відсутність коштів для погашення заборгованості за комунальні послуги.

Крім того, відповідач зазначає, що 14.03.2022 внаслідок бойових дій зазнали значних ушкоджень відділення КНП ЧОПНЛ ЧОР, що розташовані у с. Халявин, зокрема було завдано значних руйнувань дерев`яного каркасу покрівлі, зламано стропильні ноги, балки, порушено цілісність мереж опалення, розбито віконне скло тощо.

На підтвердження вказаних ушкоджень відповідач надав акти обстеження нежитлових будівель, пошкоджених під час проведення бойових дій на території м. Чернігова Чернігівської області, спричинених збройною агресією Російської Федерації, №5, №6 від 26.04.2022, дефектні акти на поточний ремонт приміщень КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради - корпуси в с. Халявин Чернігівського району та області від 28.04.2022.

Також відповідач вказує на те, що на виконанні у виконавчій службі перебувають накази Господарського суду Чернігівської області від 25.01.2022 у справі №927/1087/21 та від 03.02.2022 у справі №927/1088/21 щодо стягнення заборгованості перед АТ «Облтеплокомуненерго» на загальну суму 3 638 679,77 грн.

Враховуючи наявність на виконанні вищевказаних наказів, а також необхідність у проведенні ремонтних робіт, відповідач просить відстрочити виконання рішення.

Позивач заперечує проти клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення та зазначає, що спірна заборгованість виникла станом на 01.01.2022, тобто до часу введення воєнного стану в Україні.

Позивач вказує, що внаслідок введення активних бойових дій було значно пошкоджено виробничу інфраструктуру АТ «Облтеплокомуненерго», внаслідок чого товариство змушене здійснювати відновлення зруйнованих теплопостачальної та гарячо-водопостачальної інфраструктури, що потребує значного розміру грошових коштів.

При цьому основним джерелом надходження коштів для товариства є оплата підприємствами, установами, організаціями, населенням теплової енергії та послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, а рівень такої оплати вкрай низький. Внаслідок відсутності такої оплати за фактично надані послуги, АТ «Облтеплокомуненерго» знаходиться вкрай важкому становищі та може в будь-який час зупинити свою діяльність.

Отже, позивач вважає, відповідач не навів обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відмінних від тих обставин, у яких перебуває АТ «Облтеплокомуненерго».

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України).

Передбачені ст. 331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Спираючись на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов`язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін.

Надання відстрочки виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V). За практикою Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. "Корнілов та інші України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00). Отже, для з`ясування обставин, чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

При цьому суд зазначає, що відстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідачем відповідальності, а, навпаки, це організація та створення умов власне для подальшого виконання рішення суду, покращення власного фінансового стану, виконання своїх зобов`язань як перед стягувачем, так і перед боржником.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

З початком введення в Україні воєнного стану на території Чернігівської області та м. Чернігова протягом більше ніж одного місяця велись активні бойові дії, внаслідок чого було завдано пошкоджень та зруйновано багато житлових будинків, будівель підприємств, установ, організації, об`єктів інфраструктури та інших об`єктів, що суд вважає загальновідомим.

При цьому як відповідач, так і позивач зазнали таких ушкоджень, на усунення яких необхідний значний обсяг коштів.

Суд враховує, що відповідач є лікарняним закладом охорони здоров`я, що надає послуги третинної високоспеціалізованої психіатричної та наркологічної допомоги, а позивач - підприємством критичної інфраструктури, яке забезпечує своїх споживачів тепловою енергію.

Тобто найшвидше відновлення зруйнованих та пошкоджених об`єктів як позивача, так і відповідача є соціально важливим.

Враховуючи критичний стан, у якому опинились обидва підприємства, необхідність проведення ремонтних робіт об`єктів, зруйнованих внаслідок агресії Російської Федерації, з метою дотримання балансу інтересів сторін, суд доходить висновку про можливість часткового задоволення відповідних клопотань відповідача та позивача у рівних частинах, а відтак відстрочення виконання рішення суду на шість місяців з дня його ухвалення.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься у ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір.

За подання позовної заяви позивач згідно з платіжним дорученням №16 від 24.01.2022 та фіскальним чеком від 27.01.2022 сплатив 44096,20 грн судового збору.

У зв`язку з визнанням відповідачем позову, позивачу підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання позову, що становить 22 048,10 грн.

Решта 50% сплаченого позивачем судового збору у розмірі 22 048,10 грн відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 46, 73-80, 86, 129, 130, 165, 191, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 02006076, вул. І. Мазепи, 3, м. Чернігів, 14005) на користь Акціонерного товариства Облтеплокомуненерго (код ЄДРПОУ 03357671, вул. Реміснича, 55-Б, м. Чернігів, 14000) 2 880 024,83 грн заборгованості за поставлену теплову енергію, 41 685,07 грн пені, 7 002,75 грн 3% річних, 11 034,26 грн інфляційних втрат та 22 048,10 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Повернути Акціонерному товариству Облтеплокомуненерго (код ЄДРПОУ 03357671, вул. Реміснича, 55-Б, м. Чернігів, 14000) з Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030101) 22 048,10 грн судового збору, згідно з платіжним дорученням №16 від 24.01.2022 та фіскальним чеком від 27.01.2022.

4. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2022 у справі №927/130/22 на шість місяців з дня ухвалення рішення до 30.11.2022.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 01.06.2022.

Суддя В.В. Шморгун