Постанова № 104547749, 27.05.2022, Миронівський районний суд Київської області

27.05.2022 Єдиний унікальний № 371/993/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2022 року м. Миронівка

ЄУН 371/993/21

Провадження № 2-а/371/19/22

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судових засідань Сахненко О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області, поліцейського СРПП ВП №1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області Нікуліна Андрія Анатолійовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на ті обставини, що 27 вересня 2021 року його транспортний засіб автомобіль марки «Mercedes», державний номерний знак НОМЕР_1 , був припаркований на вулиці Європейська міста Пирятин Полтавської області.

До автомобіля підійшов поліцейський, який повідомив, що він порушив правила дорожнього знаку 3.34 Правил дорожнього руху та здійснив стоянку в зоні дії знаку. Полійцейський висунув вимогу про надання документів, не переконавшись, що автомобіль припаркував саме він. Він намагався пояснити, що адміністративного правопорушення не вчиняв, у відповідь на що поліцейський склав протокол про адміністративне правопорушення за вчинення злісної непокори та почав складати постанову у справі про адміністративне правопорушення.

У постановіпро накладенняадміністративного стягненняпо справіпро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,зафіксоване нев автоматичномурежимі,поліцейський вказав на факти здійснення зупинки транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» та не пред`явлення посвідчення водія відповідної категорії. Постановою його було визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст. 122 ч. 1, 126 ч. 1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень.

Постанову вважає незаконною, оскільки поліцейський порушив вимоги щодо процедури розгляду справи та прийняття рішення, не зясував, чи було вчинено адміністративне правопорушення, не встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, прийняв рішення, керуючись припущеннями щодо порушення ним правил дорожнього руху, оскільки докази вчинення ним правопорушення відсутні.

Вказав, що відповідно до п. 8.2.1 Правил дорожнього руху, дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.

Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).

На сьогодні єдиним державним стандартом, яким регулюється встановлення дорожніх знаків є ДСТУ 4100:2014.

Відповідно до 10.2.4 ДСТУ 4100:2014 Загальні вимоги: Дорожні знаки потрібно встановлювати з правого боку дороги поза проїзною частиною та узбіччям (допускають установлювати на присипній бермі), на тротуарі, розділювальній смузі, газоні тощо та над дорогою, крім випадків, що спеціально обумовлені цим стандартом.

Відповідно до п. 10.5.29 ДСТУ 4100:2014: Знак 3.34 «Зупинку заборонено» потрібно застосовувати, щоб заборонити зупинки транспортних засобів, і його встановлюють з того боку дороги, на якому вводять заборону.

Знак 3.34 потрібно встановлювати з обох боків дороги у місцях перетину її повітряними лініями електропередачі напругою 330 кВ і більше на відстані не менше ніж 10 м від межі охоронної зони цих ліній.

Дорожний знак встановлений на споруді, а не на спеціальній опорі, що не дає змогу побачити його та зрозуміти його зміст усім учасникам дорожнього руху. Також, знаки встановленні на споруді поруч з рекламними банерами, які зливаються з дорожніми знаками. Отже, дорожні знаки встановлені з порушеннями ДСТУ 4100:2014.

Також зазначив, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у випадку, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

У даному випадку, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Поліцейським належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення ним Правил дорожнього руху, тому вимога предявлення посвідчення водія є неправомірною.

Просив скасувати постанову як протиправну, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 05 листопада 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до правил ст. 257 КАС України,за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частина 2 даної статті вказує, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) категорію та складність справи..

Згідно зі ст. 262 КАС України,розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 КАС України, судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеномустаттею 129цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 124 КАС України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками відповідачам направлено за адресою їх місцезнаходження 05 листопада 2021 року.

23 листопада 2021 року до Миронівського районного суду Київської області повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу Управлінню патрульної поліції в Полтавській області, за змістом якого відповідач ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками отримав 18 листопада 2021 року.

28 грудня 2021 року до суду повернуто конверт із вкладенням, надісланим поліцейському СРПП ВП №1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області Нікуліну А.А. Згідно даних довідки ф.20, сформованої представником відділення АТ «Укрпошта», причиною повернення відправлення вказано, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 127 КАС України, днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У зв`язку з наведеним, за відсутності вказаного відповідача за місцезнаходження, суд вважає, що судовий виклик (судове повідомлення) вручено йому належним чином.

Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін до суду не надходило.

Відповідно до положень ст. 257 КАС України, справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

Відповідачі відзиву на позов не подали.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено такі фактичні обставини.

28 вересня 2021 року поліцейський СРПП ВП № 1 Лубенського РВП ГУ НП в Полтавській області Нікулін А.А. виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 040195, якою притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122 ч. 1, 126 ч. 1 КУпАП, та застосував стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень.

За змістом постанови, водій ОСОБА_1 27 вересня 2021 року, о 23 год. 15 хв., керуючи транспортним засобом автомобілем марки «Mercedes», державний номерний знак НОМЕР_1 , на вулиці Європейська міста Пирятин Полтавської області здійснив зупинку транспортногозасобу взоні діїдорожнього знаку3.34«Зупинку заборонено» та на вимогу поліцейського не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії.

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов належить задовольнити.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах зверненння до адміністративного суду, встановленого цим Кодесом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною другою ст. 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Судом встановлено, що 28 вересня 2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122 ч. 1, 126 ч. 1 КУпАП.

Із оглянутої в судовому засіданні оскаржуваної постанови вбачається, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що ОСОБА_1 здійснив зупинку транспортногозасобу взоні діїдорожнього знаку3.34«Зупинку заборонено» та на вимогу поліцейського не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії.

Позивач не згідний із вказаною постановою, вважає її необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона постановлена без належних доказів його вини, з порушенням процедури розгляду справи та прийняття рішення.

Суд вважає доводи позивача слушними з огляду на наступне.

Адміністративна відповідальність за ст. 122 ч. 1 КУпАП настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

За ст. 126 ч. 1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Згідно п. 11 ч. 1 ст.23, п.1 ч. 1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушивПравила дорожнього руху.

Нормамист. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку,правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, передбачені ст.ст. 122, 126 КУпАП).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є : своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно вимог КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності за наявності правопорушення, яке підтверджене належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. Обов"язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Оскаржувана постанова не містить посилання на докази, які підтверджують описані у постанові обставини, встановлені при розгляді справи. Протокол про адміністративне правопорушення не складався.

При винесенні оскаржуваної постанови відповідач мав дотриматися вимог закону і прийняти повне, законне і обґрунтоване рішення (постанову), зміст якого не викликав би сумніву у його достовірності, неупередженості, добросовісності та розсудливості, оцінюючи всі обставини справи, правильно кваліфікувати дії водія.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, в порушення вимог ст. 245 КУпАП, інспектор не дотримався вимог щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин. З урахуванням положень ст. 251 КУпАП, зібраних інспектором фактичних даних не було достатньо для встановлення наявності факту адміністративного правопорушення та винності позивача у його вчиненні.

Відповідно доПравил дорожнього руху, затвердженихпостановою КМУ від 10 жовтня 2001 року№ 1306 «Про правила дорожнього руху»(далі -Правила), дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи, в тому числі, заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Пунктом 8.2Правил передбачено, що дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.

Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.

Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.

Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

Позивач зазначає, що дорожний знак 3.34 «Зупинка заборонена» встановлений на споруді, а не на спеціальній опорі, що не дало змогу побачити його та зрозуміти його зміст. Крім того, знак встановлений поруч з рекламними банерами, які зливаються з дорожніми знаками.

Дорожній знак 3.34 «Зупинка заборонена» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Відповідно до п. 15.10 а Правил, стоянка забороняється у місцях, де зупинка заборонена.

Відповідно до вимог 10.2.4. Національного стандарту України «Безпека дорожнього руху. Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування. ДСТУ 4100-2014» (далі - ДСТУ 4100-2014), дорожні знаки потрібно встановлювати з правого боку дороги поза проїзною частиною та узбіччям (допускають установлювати на присипній бермі), на тротуарі, розділювальній смузі, газоні тощо та над дорогою, крім випадків, що спеціально обумовлені цим стандартом. На дорогах із двома і більше смугами для руху в одному напрямку знаки, що встановлені з правого боку дороги, потрібно дублювати. Дублюючі знаки потрібно установлювати на розділювальній смузі, а у разі її відсутності над дорогою або на лівому боці дороги, якщо для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги

Згідно з вимогами 10.5.29 ДСТУ 4100-2014, знак 3.34 «Зупинку заборонено» потрібно застосовувати, щоб заборонити зупинки транспортних засобів, і його встановлюють з того боку дороги, на якому вводять заборону. На ділянках доріг із кількістю смуг для руху в одному напрямку не менше двох знаків 3.34 «Зупинку заборонено» потрібно застосовувати там, де, залежно від інтенсивності руху (таблиця 26), під час об`їзду транспортних засобів, що зупинилися, створюється підвищена небезпека зіткнень.

Знак 3.34 потрібно встановлювати з обох боків дороги у місцях перетину її повітряними лініями електропередачі напругою 330 кВ і більше на відстані не менше ніж 10 м від межі охоронної зони цих ліній.

Обставини, на які посилається позивач, щодо розміщення дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» на споруді, а не на спеціальній опорі, та поруч з рекламними банерами, які зливаються зі знаком, що не дало змогу побачити знак, не відповідачами не заперечувалися.

Дорожні знаки, які розміщено таким чином, що їх не видно учасникам дорожнього руху, які закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами, не є такими, що встановлені відповідно до норм правил дорожнього руху.

Суд зазначає, що доводи позивача щодо неналежної організації дорожнього руху, не спростовані відповідачами.

Пунктом 1.3Правил визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 2.1 (б)Правил встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб.

Згідно з п. 2.4Правил, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обовязком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції предявити такідокументи.

З огляду на усталену прецедентну практику Європейського суду з прав людини (справи «Гурепка проти України» («Gurepka v. Ukrain», 06.09.2005, no. 61406/00), «Гурепка проти України (№ 2)» («Gurepka v. Ukraine (no. 2)», 08.04.2010, no. 38789/04), «Лучанінова проти України» («Luchaninova v. Ukraine», 09.06.2011, no. 16347/02), «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine»,11.04.2013, no. 20372/11) та інші), який тлумачить поняття «кримінальний» автономно, тобто незалежно від національної термінології, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, національні органи влади мають дотримуватися закріплених у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантій: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.

Для встановлення «обґрунтованості висунутого обвинувачення» у справі мають міститися достатньо переконливі, чіткі і узгоджені між собою докази, які в сукупності доводять винність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, згідно з принципом доведеності вини «поза розумним сумнівом».

Суд звертаєувагу,що самапо собіпостанова пропритягнення особидо відповідальностіне може,без підтвердженняіншими доказами,свідчити провстановлення фактупорушення позивачемправил дорожнього руху. У даному випадку для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події із ненаданням притягуваним посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та інших витребуваних документів, а також підтвердження факту зупинки автомобіля у забороненому місці.

Однак, відеозапис, у якому було б зафіксовано порушення позивачем Правил дорожнього руху, поліцейським суду не надано.

Будь-які інші докази вчинення водієм адміністративного правопорушення в матеріалах справи відсутні.

Недопустимим є й зазначення в оскаржуваній постанові, що до неї додається фото та відео, в той час як такі докази відсутні взагалі, та до постанови не додані.

Суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Крім того, факт ненадання документів спростовується й тим, що дані особистих документів позивача зафіксовані у самій оскарженій постанові.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За наведених вище обставин у їх сукупності факт вчинення позивачем правопорушень, передбачених ст.ст. 122 ч. 1, 126 ч. 1 КУпАП, є недоведеним.

Враховуючи те, що за змістом ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень обов?язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд вважає, що стороною відповідача не доведено належними й допустимими доказами, достатніми у їх взаємозв?язку, правомірності оскаржуваної постанови та наявності в діях позивача складу адміністративнихо правопорушень, передбачених ст.ст. 122 ч. 1, 126 ч. 1 КУпАП.

Висновки за результатами розгляду

За правилами ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 вказаної статті, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 ст. 286 КАС Українипередбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд дійшов висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі не були дотримані вимоги закону і під час цього не були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та обєктивного зясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

На підставі ст. 293 КУпАП, орган, який розглядає скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення, має повноваження скасувати постанову і закрити справу.

Відповідно дост. 247 КУпАП, розпочате провадження по справі про адміністративне правопорушення може бути закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням викладеного суд вважає, що оскаржуване рішення не може бути розцінено як таке, що відповідає вимогам закону, та підлягає скасуванню за відсутністю складу адміністративних правопорушень.

За умов відсутності в діях позивача складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122 ч. 1, 126 ч. 1 КУпАП, наявні підстави для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи те, що вищевказаними нормами КАС України чітко визначено зміст резолютивної частини рішення суду, тому на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України, з метою найбільш повного та ефективного захисту прав позивача, оскаржувану ним постанову слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрити.

Згідно вимог ч. 1 ст. 192 КАС України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульноїполіції вПолтавській областіна користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 73, 77, 79, 90, 122, 139, 192, 242-246 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 доУправління патрульноїполіції вПолтавській області,поліцейського СРППВП №1Лубенського РВПГУНП вПолтавській областіНікуліна АндріяАнатолійовича проскасування постановив справіпро адміністративнеправопорушеннязадовольнити повністю.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 040195, прийняту 28 вересня 2021 року поліцейським СРПП ВП № 1 Лубенського РВП ГУ НП в Полтавській області Нікуліним Андрієм Анатолійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122 ч. 1, 126 ч. 1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень.

Провадження в справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 122 ч. 1, 126 ч. 1 КУпАП, закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 гривні.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційногоадміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Апеляційна скаргаподається безпосередньодо судуапеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Миронівським РС УДМС України в Київській області 02 червня 2017 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання : будинок під номером АДРЕСА_1 .

Відповідачі: Управління патрульної поліції в Полтавській області, код ЄДРПОУ 40108616, місце перебування : будинок під номером 2В по вулиці Кременчуцька села Розсошенці Полтавської області.

Поліцейський СРПП ВП №1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області Нікуліна Андрія Анатолійовича, місце перебування : будинок під номером АДРЕСА_2 .

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук