Рішення № 104546742, 30.05.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1551/22

Провадження № 2/344/1781/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Польської М.В.,

секретаря Федоришин М.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів на дитину, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася в лютому 2022 року до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів на дитину в розмірі 50 840грн.

Позовні вимоги мотивувала тим, що згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 27.01.2020р. шлюб між сторонами розірвано, дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено на проживання з матір`ю, вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини в розмірі 2000грн. щомісяця. Заборгованість по аліментах станом на 01.01.2022р. складає 17400грн., а пеня за період з вересня 2019р. по 2 лютого 2022р. становить 50 840грн., яку просить стягнути.

19.04.2022р. та 26.05.2022р. відповідач подав заяву, де позовні вимоги заперечив повністю та зазначив про невірність поданого розрахунку і наявність факту сплати ним аліментних платежів за спірний період, надав квитанції, які враховані органом ДВС, а також дві квитанції, що не враховані в розрахунку заборгованості по аліментах на суму 6000грн., та 1 квитанцію за межами спірного періоду на суму 8000грн.

27.05.2022р. представник позивача подала заяву про зменшення позовних вимог та просила стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 46 402,00грн., розгляд справи проводити беї участі позивача та її представників.

Відповідач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, з врахуванням наданих ним доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що згідно заочного рішення Івано-Франківського міського суду від 27.01.2020р., яке набрало законної сили 27.02.2020р., шлюб між сторонами розірвано, дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено на проживання з матір`ю, вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини в розмірі 2000грн. щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з 09.09.2019р. (а.с.11-14).

Так, положеннями ст. 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

В силу дії ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Сторона позивача доводила, що згідно поданого Івано-Франківським МВДВС Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) заборгованість по аліментах станом на 01.01.2022р. складає 17400грн. (а.с.15), відповідачем оплачувалось періодично в цей період сум аліментних платежів в розмірі 38000грн.

Пеня згідно поданого позивачем розрахунку за період з вересня 2019р. по 2 лютого 2022р. становить до стягнення 50 840грн. із 103 270грн. нею нарахованих (а.с.16-19), при цьому позивач за кожен окремо рік нарахування обмежував нараховану нею пеню до 100% від виведеного нею загального боргу по аліментах (15030грн. за 2019р., 38990грн. за 2020р. та 49250грн. за 2021р), сплюсувавши таку суму (8000грн.+19680грн.+23160грн. відповідно) на час подання позову.

Згідно уточненого позивачем розрахунку за період з вересня 2019р. по 2 лютого 2022р. становить до стягнення 46 402грн. із 71 927грн. нею нарахованих, при цьому позивач за кожен окремо рік нарахування обмежував нараховану нею пеню до 100% від виведеного нею загального боргу по аліментах (13374грн. за 2019р., 21260грн. за 2020р. та 37293грн. за 2021р), сплюсувавши таку суму (7400грн.+17762грн.+21240грн. відповідно) на час подання позову.

Порядок такого нарахування обґрунтувала висновком ВП ВС у постанові від 25.04.2018р. справа №572/1762/15-ц.

Відповідно до вимог ч.1,3,4,8 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі як надходження виконавчого документа на виконання від стягувача, так і подання заяви стягувачем або боржником. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Предметом даної позовної заяви ОСОБА_1 є стягнення пені та не ставиться питання визначення судом розміру заборгованості, водночас відповідач-платник доводив суду про невірність наданого позивачем доказу розрахунку заборгованості по аліментах (а.с.15), в якій не включено оплачені деякі суми аліментів.

Однак, суд не вважає поданий розрахунок вірним, оскільки станом на час подання позову 01.01.2022р. заборгованість по аліментах складає 17400грн., при цьому при виведенні заборгованості на 02.02.2022р. сторона позивача не вказала й не надала доказ того що за січень 2022р. нарахована заборгованість теж не сплачена, і за вимогами ч.1 ст. ст.196 СК України (зі змінами) саме така сума 46 402 грн. не підлягає до стягнення з відповідача, оскільки сторона позивач не позбавлена була подавати позов протягом всього періоду 2020-2021рр., де заборгованість становила відповідно б на день його подання.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (дні враховуються до фактичної сплати за попередній період боргу) та визначивши її загальну суму.

Так, за вересень-грудень включно 2019р. заборгованість по сплаті аліментів хоча й не вказана в розрахунку органу ДВС (а.с.15), однак як вбачається з нього становила 7400грн., але рішення суду набрало законної сили 27.02.2020р., тому за цей період під час розгляду судової справи до набрання рішення законної сили оплата відповідачем могла й не здійснюватись, а сума заборгованості на 28.02.2020р. разово складала 11400грн. У березні 2020р. та серпні 2020р. з нарахованих помісячно аліментів у визначеному судом розмірі 2000грн., в загальному розмірі складала у сумі 23400грн., відповідач оплатив 24000грн., зокрема у березні 2020р. 4000грн. та грудні місяці 20000грн., тобто за перший рік стягнення, виведеної органом ДВС, з вересня 2019р. по вересень 2020р. заборгованості не було (переплата складала 600грн.), але була наявною заборгованість помісячно до серпня 2020р. За період з вересня 2020р. по вересень 2021р. з нарахованих 24000грн., оплачено боржником 4600грн., і з вересня 2021р. по грудень 2021рр включно з нарахованих 8000грн. оплачено 10000грн., відповідно, хоча поточна заборгованість боржника щомісяця була різною, але сукупна заборгованість визначеної позовною вимогою датою - на 01.01.2022р., становить за даними ДВС 17400грн., саме такий розмір пені поданої за розрахунком стороною позивача за сукупною заборгованістю на кінець спірного періоду саме на 01.01.2022р. на переконання суду слід й було б враховувати у спірних правовідносинах.

Але, відповідачем надано всі копії квитанцій за спірний період, які враховані були органом ДВС вірно у місяці, в якому оплачувались боржником такі платежі, однак в розрахунку не вказані ще 2 квитанції, а саме за 13.01.2021р. на суму 1500грн. та 18.03.2021р. на суму 4500грн. Разом з тим, квитанція подана відповідачем за оплатою 14.02.2022р. у спірний період по отриманих позивачем платежах не входить, а тому не може враховуватись судом.

Зважаючи на це, заборгованість по аліментах станом на 01.01.2022 року складає 11400грн., й саме ця сума до загальної сукупної заборгованості, з врахуванням норм ч.1 ст.196 СК України й підлягає стягненню з відповідача.

Згідно вимог ст.196 СК України (зі змінами) у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Отже дана норма передбачає два випадки нарахування пені у розмірі 1% від заборгованості: або до повного (а не часткового) погашення або до дня ухвалення рішення суду, але не більше 100 відсотків наявної заборгованості на час вирішення таких спірних відносин (подання позову за захистом порушених прав та визначення за диспозитивністю вимог позивача вказаний нею період за який вона вважає підлягають захисту порушені її права).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 вирішив такі правові питання: як враховуються часткові платежі (частковий платіж) за наявності заборгованості за аліментами за попередні періоди (попередній період); як розуміти формулювання у нормі права «не більше 100 відсотків заборгованості».

Положення ЦК субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. У СК не передбачено, як відбувається погашення вимог за грошовим зобов`язанням, тому в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства, а саме ст. 534 ЦК. Отже, при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла в попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць.

Якщо, застосовуючи формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості», яке міститься в абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК, обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто тією, яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період, коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць.

Верховний Суд, враховуючи принцип розумності, вважає, що оскільки пеня - змінна величина, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі якщо позивач з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин (стаття 8 СК України).

Відповідно до ч.1статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Грошове зобов`язання представляє собою зобов`язання по сплаті грошових коштів. Воно може бути, зокрема: як договірним, так і недоговірним; готівковим і безготівковим та ін. У грошових зобов`язаннях предметом виконання виступає певна грошова сума, що має бути сплачена. Причому сплата коштів може відбуватися як готівкою, шляхом передачі коштів, так і в безготівковому порядку.

У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу (стаття 534 ЦК України).

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина третя статті 195 СК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що: загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії; положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин; в СК України не передбачено як відбувається погашення вимог за грошовим зобов`язанням. Тому в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства, а саме стаття 534 ЦК України; при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць.

Що розуміється під формулюванням "не більше 100 відсотків заборгованості".

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України)

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (частина першастатті 15 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості (абзац 1 частини першої статті 196 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі N 569/14819/19 (провадження N 61-1586св20) зазначено, що: "правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі N 572/1762/15-ц (провадження N 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі N 333/6020/16-ц (провадження N 14-616цс18)".

Тлумачення вказаних норм свідчить, що:загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства; учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи; стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства.

Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів; розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %; при застосуванні формулювання "не більше 100 відсотків заборгованості" в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованістьза аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання "не більше 100 відсотків заборгованості" означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

З врахуванням вищевикладеного, та враховуючи, що стороною позивача поданий частково обґрунтований розрахунок пені, а саме за період з березня 2020 року (часу набрання законної сили рішення суду про стягнення аліментів) по грудень 2021 року включно та вимога обґрунтовується наявною заборгованістю по аліментних платежах органом ДВС станом на 01.01.2022р. в сумі 17400грн., а відповідачем надано докази не врахування в розрахунку боргу по аліментах за цей період ще 6000грн., суд прийшов до ствердного переконання, що слід стягнути з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення аліментів на дитину в розмірі 11400грн., а нарахована пеня у визначеному позивачем розмірі 46402грн. до стягнення з відповідача, не є належно обгрунтованою.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006р. №3 «Про застосування судом окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у п.22 роз`яснено, що передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Водночас, як зазначено вище, розмір пені може бути зменшений судом за відповідним клопотанням відповідача, з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів станом на час розгляду такої цивільної справи, однак клопотання таке не подавалось, а вимоги позову заперечувались повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За вимогами ст.141 ЦПК України суд також вирішує стягнення понесених позивачем витрат на сплату судового збору за вимогу стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів на користь державного бюджету.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.196 Сімейного кодексу України, ст.13,81,141, 209, 212-215, 265, 280-281 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , неустойку (пеню) за прострочення аліментів на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з березня 2020 по грудень 2021 в розмірі 11400.00 грн. (одинадцять тисяч чотириста гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок: UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 коп.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 31.05.2022 року.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА