Рішення № 104544554, 31.05.2022, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/7255/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті, про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті №СЕ291172 від 21.07.2021 року про застосування адміністративно - господарського штрафу;

- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати у вигляді гонорару в розмірі 7 500 (сім тисяч п`ятсот) гривень та сплаченого судового збору.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувана постанова, про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" прийнята відповідачем із порушенням норм діючого законодавства, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Звертав увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази зважування вказаного транспортного засобу, а також відомості про спосіб зважування (на місці чи в русі), та відомості про характеристики вагового обладнання за допомогою якого відбувалося зважування транспортного засобу.

Також зазначив, що відповідачем допущенні численні порушення при складенні довідки про результати здійснення габаритно - вагового контролю, відтак на думку останнього інформація, яка зазначена у такій довідці та в подальшому стала основою для складання оскаржуваної постанови, не могла братися до уваги при складанні акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

2. Представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Зазначив, що під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу який належний позивачеві, встановлено перевищення нормативно визначених вагових параметрів транспортного засобу із вантажем на строєну вісь, зокрема - 24,32 т., при нормативно визначених вагових - 22,00 т. та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень. Відтак, посадовими особами відповідача винесено постанову, про застосування адміністративно-господарського штрафу, за порушення абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яка на переконання відповідача, є правомірною та не підлягає скасуванню.

Звертав увагу суду, що перевіркою зафіксовано перевищення вагових обмежень транспортного засобу позивача, а саме на строєну вісь 24,32 т, що на 10,55% перевищує нормативно визначенні 22 т., а тому дії посадових осіб відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови правомірні.

Заперечив також з приводу аргументів позивача, що на час проведення перевірки методика зважування сипучих вантажів відсутня. При цьому зазначив, що відсутність методики проведення габаритно - вагового контролю, не є підставою, яка звільняє перевізника від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню плати за таке перевищення.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ.

1. Судом встановлено, що під час здійснення габаритно - вагового контролю транспортного засобу марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на підставі чеку зважування № 21001 від 25.05.2021 року зафіксовано перевищення нормативно визначених вагових параметрів транспортного засобу із вантажем на строєну вісь, а саме - 24,32 т, при нормативно визначених 22,00 т, та відсутності у водія при здійсненні перевезення вантажу оформленого дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень.

2. За результатами проведення габаритно - вагового контролю - інспекторами Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено довідку про результати здійснення габаритно - вагового контролю № 0064530 від 25.05.2021 року та акт № 038424, про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 25.05.2021 року, на підставі яких проведено розрахунок від 25.05.2021 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нарахована плата за проїзд в сумі 124,8 євро.

3. За результатами проведення рейдової перевірки посадовими особами відповідача складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 288596 від 25.05.2021 року, зі змісту якого встановлено, що автомобілем марки МАN, реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснено перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень на строєну вісь, а саме 24,32 т, при нормативно визначених 22,00 т., що на 10,55 % перевищує нормативно встановлені вимоги, та відсутність у водія позивача при здійсненні перевезення вантажу оформленого дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень, тобто документів передбачених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових параметрів, відповідальність за яке передбачено абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". )

4. Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що транспортний засіб позивача здійснював перевезення піску з гравію 0-5мм.

6. 21.07.2021 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідачем винесено постанову №СЕ 291172, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн, за порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 року (далі - Закон №2344-ІІІ).

Відповідно до вимог статті 6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

2.Пунктом першим Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення № 103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до пункту 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

3. Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з абзацом 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

4.Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

5.Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Відповідно до пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункт 18 Порядку №879).

Крім того, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (пункти 20, 21 Порядку №879).

6. Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі - Правила дорожнього руху).

Водночас, абзацом 1 пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється (абзац 3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху).

7. Як встановлено судом, позивачем допущено порушення щодо навантаження на строєну вісь, а саме: навантаження на здвоєну вісь 24,32т. при нормативно допустимих 22 т та перевезення вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами, без відповідного дозволу.

У зв`язку з виявленими порушеннями відповідачем накладено на позивача адміністративно-господарський штраф за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу (абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Надаючи оцінку зазначеним аргументам, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В свою чергу, зі змісту пункту 3 Порядку №879 випливає, що транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Отже, законодавцем передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що еквівалентно 220 кг. на одиничну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися. При цьому визначення вантажу, як подільного, передбачає організацію перевезення такого вантажу з дотриманням встановлених законом вимог щодо допустимого навантаження на вісі.

Відтак, здійснюючи перевезення сипучого (подільного) вантажу, перевізником повинно враховуватись, що під час руху по дорозі можливе пересипання вантажу та зміна ваги по осям, попри це перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження.

Згідно пунктів 8.14-8.15 Глави 8 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.2014 року (далі - Правила №363), завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.

Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Відповідно до пунктів 12.1, 12.5 Глави 12 Правил № 363 при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Пунктами 8.20, 8.21 Глави 8 Правил №363 визначено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.

Таким чином, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого (подільного) вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пунктів 23-24 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб: після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Отже, що під час фіксації транспортного засобу з перевищенням вагових параметрів перевізник або його уповноважена особа мають право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Тобто, це право перевізника, а не обов`язок працівників Укртрансбезпеки. Саме перевізник має бути зацікавлений у дотриманні всіх норм перевезення вантажу.

Таким чином, навіть у разі перевезення подільного (сипучого) вантажу, перевізник повинен дотримуватись вимог щодо граничних вагових параметрів транспортного засобу під час руху автомобільними дорогами та нести відповідальність за недотримання таких вимог.

Аналогічні висновки зокрема наведені у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 року у справі №120/633/20-а, від 31.03.2021 року у справі № 560/5299/20.

8. Надаючи оцінку спірними правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити, що розрахунок плати за проїзд визначається за наслідком габаритно-вагового контролю, у тому числі шляхом визначення габаритно - вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті, а тому посилання позивача на відомості з товарно-транспортної накладної не можуть спростовувати встановлені під час такого контролю показники. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.08.2018 року в справі №820/1420/17.

Отже, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача габаритно-вагових норм та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, дії відповідача щодо складення акту проведення перевірки та в подальшому постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірними.

9. Відповідно до положень Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28 липня 2016 року № 255, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2016 року за № 1171/29301, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2% та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

Судом встановлено, що зважування транспортного засобу позивача здійснювалося за допомогою ваги автомобільної для зважування ESIT ELEKTRONAK SISTEMLER IMALAT ve TICARET LTD. ST1. зав. номер 34-00/2395 Виробник «ESTE ELEKTRONAK SISTEMLER IMALAT ve TICARET LTD. STI», Туреччина. Вказане зважувальне обладнання пройшло оцінку відповідності Технічному регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки. Метрологічна характеристика вимірювальної техніки відповідає вимогам нормативно-технічної документації, а саме вимогам ДСТУ 29329-92 "Ваги для статичного зважування. Загальні технічні вимоги". Також в матеріалах справи наявне свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №34-00/2395 від 11.09.2020 року , яке чинне до 11.09.2021.

Отже, враховуючи те, що зазначене свідоцтво було є чинним на момент зважування автомобіля, відтак в суду відсутні сумніви щодо справності такої ваги та, відповідно, щодо правильності результатів зважування транспортного засобу позивача.

10. .З огляду на наведене вище в контексті встановлених обставин у справі, а також беручи до уваги те, що позивачем здійснено перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень, суд дійшов висновку, про правомірність оскаржуваної постанови.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів представників сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Відповідач - Придністровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті (вул.Руська, 248-У, м. Чернівці, 58023, код ЄДРПОУ: 39816845)

Суддя О.В. Боднарюк