Ухвала суду № 104526312, 27.05.2022, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/398/22

Єдиний унікальний № 742/4933/21

УХВАЛА

27 травня 2022 року місто Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Ільченка О.І., секретаря судових засідань Голушко Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки позов ОСОБА_1 до Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Дніпро, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Оріхівського районноговідділу РВДВС Південно-Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїм.Дніпро про зняття арешт та заборону відчуження з усього належного йому майна, накладеного постановою державного виконавця Мякішевою А.В. про арешт майна боржника від 30.08.2017 в межах виконавчого провадження ВП №54548282 з примусового виконання виконавчого листа №2/742/818/17 (742/1377/17), виданого Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області від 10.08.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Даний позов мотивує тим, що рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області №2/742/818/17(742/1377/17) з нього стягуються на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.05.2017 і до досягнення ним повноліття. На підставі даного рішення постановою державного виконавця Оріхівського РВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Мякішевою А.В. від 19.08.2017 відкрито виконавче провадження №54548282 щодо стягнення аліментів. 30.08.2017 у рамках вище вказаного виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на нерухоме майно, яке належить йому на праві власності.

Станом на01.11.2021та відповіднодо розписки ОСОБА_2 заборгованість поаліментах у ОСОБА_1 -відсутня.При зверненні до державного виконавця із заявою про зняття арешту з належного йому нерухомого майна йому було відмовлено з відсутності на таке підстав. Вважаючи, що накладений арешт порушує його право власності, оскільки позбавляє змоги у повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд ОСОБА_1 і звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 28.12.2021 відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

02.02.2022 на адресу суду від старшого державного виконавця Оріхівського ВДВС у Пологівському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Овчаренко Ю. надійшов відзив на позовну заяву про зняття арешту з нерухомого майна, в якому остання просить відмовити в задоволенні такої в повному обсязі посилаючись на відсутність підстав для його задоволення та п.7 ч.4ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження»

У судове засідання 27.05.2022 позивач ОСОБА_5 не з`явився з невідомих для суду причин, хоча про час слухання справи був повідомлений.

Від третьої особи - ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи у її відсутності, щодо задоволення позовних вимог не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає наступне.

Згідно з частинами 1, 3 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).

Статтею 15 ЦК України також визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, кожній особі гарантується звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорених прав.

У той же час закріплене в законі право на доступ до суду не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням.

Зокрема, гарантоване ст. 55 Конституції України право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Суд звертає увагу, що в порядку цивільного судочинства захист майнових прав та інтересів здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державноївиконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області по справі №2/742/818/17 (742/1377/17) з ОСОБА_1 стягуються на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.05.2017 і до досягнення ним повноліття.

Постановою державного виконавця Оріхівського РВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Мякішевою А.В. від 19.08.2017 відкрито виконавче провадження №54548282 щодо стягнення аліментів. 30.08.2017 у рамках вище вказаного виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на нерухоме майно, яке належить йому на праві власності, а саме, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку для обслуговування житлового будинку (а.с.8-9).

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам за вище зазначеним виконавчим листом вбачається, що станом на 01.11.2021 заборгованість - відсутня (а.с.11).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), у постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 161/3171/19 (провадження № 61-2484св20), у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 157/298/19 (провадження № 61-20261св19.

Окрім того, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 травня 2021 року № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) вказано, що Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не вбачає підстави для відступу від висновку, викладеного в постановах від 29 липня 2020 року в справі № 161/3171/19 (провадження № 61-2484св20), ухваленій Верховним Судом у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, від 20 січня 2021 року в справі № 157/298/19 (провадження № 61-20261св19), ухваленій Верховним Судом у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду, оскільки висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про закриття провадження є обґрунтованим, так як арешт накладено на майно з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому заявники не можуть виступати позивачами у даних справах і такі справи не підлягають розгляду в позовному провадженні.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач ОСОБА_5 є боржником у виконавчому провадженні №54548282, тому він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки арешт накладено на майно ОСОБА_5 , який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у даній справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) сплачена при зверненні до суду сума судового збору повертається за ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись ст. ст. 255 ч. 1 п. 1, 258-260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Дніпро (вул. Запорізька 59, м.Оріхів, Запорізька область, ЄДРПОУ 34960781), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про зняття арешту з нерухомого майна - закрити.

Роз`яснити позивачу право звернутися до суду зі скаргою у порядку, передбаченомурозділом VІІ ЦПК України.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду у п`ятнадцятиденний строк з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя Олександр ІЛЬЧЕНКО