Рішення № 104515574, 30.05.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.05.2022Справа № 910/18496/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 590 917,92 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 590 917, 92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем термінів доставки вантажу, які визначені Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, що стало підставою для нарахування позивачем, який є одержувачем вантажу, штрафу в розмірі 590 917,92 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.11.2021 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

20.12.2021 через канцелярію суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.12.2021 прийняв вказану позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/18496/21, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

17.01.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшли клопотання про поновлення строку подання відзиву, відзив на позовну заяву та клопотання про зменшення розміру штрафу.

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що розрахована сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажів через АРМ ПТД за 249 накладними склала 166 412,80 грн. Також, відповідач заперечив проти задоволення вимог в частині витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Окрім того, відповідач просить у разі задоволення позовних вимог - зменшити суму штрафних санкцій.

Суд вважає за можливе відповідно до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України поновити відповідачу пропущений строк для подачі відзиву.

16.02.2022 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження надання правової допомоги.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Протягом серпня 2021 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" здійснено перевезення вантажів, одержувачем яких є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" згідно залізничних накладних: №№ 45524733, 50333467, 45525086, 45525193, 45525201, 45525953, 45610078, 45525995, 45610060, 45527348, 47169362, 47282710, 47228168, 47228176, 47248547, 47260575, 47276068, 47308739, 47308770, 47347919, 47348412, 47349295, 47350434, 47358981, 47359658, 47375068, 47375084. 47375092, 47375100, 47375118, 47375159, 47375175, 47375191, 47375209, 47375225, 47391636, 47391644, 47391651, 47391735, 47391743, 47391768, 47438254, 47438262, 47438270, 47438288, 47438296, 47446695, 47451398, 47452560, 47452594, 47506910, 47452594, 49729403, 47482161, 47482328, 47490172, 47301734, 47490206, 47301759, 47527270, 47553599, 47561683, 47561691, 47561709, 47561717, 47561725, 47561758, 47561774, 47561782, 47561790, 47561808, 47563036, 47593264, 47590500, 47601331, 47615984, 47607684, 47240585, 47607700, 47240601, 47607726, 47240551, 47616461, 47633219, 47624093, 47624093, 47691522, 47624101, 47624101, 47691530, 47679519, 47693536, 47686340, 47760335, 47702766, 47712104, 47721451, 47735055, 47734579, 47734595, 47753041, 47755863, 47755863, 47815238, 47757539, 47757661, 47765870, 47844113, 47765870, "47844113, 49914138", 47765870, "47844113, 478830112", 47777917, 47383963, 47777925, 47777933, 47383971, 47796172, "47836796, 47898556", 47796180, 47803861, 47798657, 47798699, 47798715, 47800248, 47800255, 47806682, 49909187, 47806682, 47806898, 47833496, 47896626, 47860077, 47871983, 47860077, 47871991, 47861158, 47861166, 47861174, 47861182, 47864046, 47864079, 47875190, 47881214, 47875349, 47875364, 46672820, 47875372, 46672838, 47889902, 47891528, 47891569, 47891577, 47891585, 47891601, 47891619, 47891643, 47891668, 47968672, 47891684, 47894340, 47905252, 47896212, 47954789, 47925490, 47925490, 50026293, 47925508, 47925516, 47925516, 50026517, 47925524, 47925532, 47926910, 47665534, 47931803, 47931811, 47931829, 47931837, 47931845, 47955000, 47961842, 47961917, 47964655, 47964663, 47964663, 45027117, 47964689, 47964697, 47964697, 45027125, 47964705, 47968383, 45010436, 47990007, 47999628, 50011618, 47999628, "47665567, 50035906", 49592280, 49624877, 49663594, 49667603, 49683014, 49683527, 49685860, 49696230, 49698129, 49699630, 49700081, 49718042, 49718067, 49720386, 49720402, 49721798, 49735293, 49735418, 49743701, 49754252, 49795636, 49795644, 49795875, 49797020, 49803950, 49806185, 49832512, 49832553, 49849615, 49849623, 49851207, 49854995, 49855778, 49856156, 49856164, 49889835, 50012897, 50032507, 50032515, 50032523, 50032531, 50032549, 50032648, 50032655, 50032663, 50032671, 50032689, 50032697, 50032705, 50041474, 50045012, 50045020, 50045095, 50045103, 50045111, 50048487, 50053172, 50053180, 50053198, 50053206, 50053313, 50053321, 50089283, 50116847, 50090786, 50090794, 50090802, 50090893, 50104942, 50109073, 50109081, 50116854, 50122290, 50122365, 50122613, 50142884, 50143411, 50143437, 50179779, 50265271, 50265289, 50265297, 50265305, 50265313, 50265321, 50265339, 50271394, 50272335, 50272343, 50272913, 50272921, 50272939, 50272947, 50278480, 50278522, 50278530, 50278548, 50278555, 50278563, 50278571, 50278589, 47777909, "47867254, 47870506".

Відповідно до графи 52 залізничних накладних вантаж, що прямував за залізничними накладними, залізницею було доставлено позивачу після закінчення встановленого строку доставки, про що свідчить календарний штемпель видачі вантажу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що перевезення вантажу за вказаними вище накладними здійснено відповідачем з порушенням визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, у зв`язку з чим мало місце порушення відповідачем вимог п. 41 Статуту, внаслідок чого позивачем нарахований штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 590 917,92 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч. 2 ст. 307 ГК України.

Як підтверджено матеріалами справи, протягом серпня 2021 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" здійснено перевезення вантажів, одержувачем яких є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" згідно залізничних накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно пунктів 22, 23 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Відповідно до пункту 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно пункту 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 визначено терміни, в які залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотонажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюються виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км відповідно.

Відповідно до пункту 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Згідно із п. 2.4 Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Відповідно до пункту 2.9 Правил про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки (пункт 2.10. Правил).

Відповідно до статті 116 Статуту залізниць за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

- 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

- 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

- 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Згідно п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Як підтверджується календарними штемпелями на накладних, відповідачем доставлено позивачу вантаж із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного пунктом 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що у відповідності до пункту 116 Статуту та пункту 1.1. Правил є підставою для застосування до відповідача як перевізника відповідальності у вигляді штрафу.

Судом перевірено розрахунок штрафу наданий позивачем та встановлено його невідповідність вимогам чинного законодавства.

Так, залізничними накладними №№ 47347919, 47391636, 47391644, 47391651, 47391735, 47391743, 47391768, 47777925, 47925532, позивачем зроблено невірний розрахунок штрафу, а саме невірно розраховано кількість днів прострочення доставки.

Окрім того, вимоги про стягнення штрафу за залізничними накладними №№ 45525086, 45525193, 45525201, 45527348, 47561683, 47561691, 47561709, 47561717, 47561725, 47561758, 47561774, 47561782, 47561790, 47561808, 47734579, 47734595, 47815238, 47798657, 47798699, 47798715, 47864079, 47891528, 47891569, 47891577, 47891585, 47891601, 47891619, 47891643, 47891684, 47931837, 47931845 не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не допущено порушення строків перевезення вантажу.

Отже, судом зроблено перерахунок заявленої до стягнення суми штрафу та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 532 566,32 грн.

Щодо тверджень відповідача в частині збільшення терміну доставки вантажів, у зв`язку з відміткою в графі 49 залізничних накладних, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства, а також в інших випадках згідно з переліком, наведеним у цьому пункті, який не є вичерпним, для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, акти загальної форми складаються, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Згідно з пунктом 4 Правил складання актів, комерційні акти складаються на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.

Отже, наведені норми покладають обов`язок на залізницю у разі настання обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, скласти комерційні акти чи акти загальної форми, в залежності від обставин та внести про даний факт відповідні відомості до накладної, незалежно від стану перевізного процесу.

При цьому, наявність відмітки у перевізних документах про затримку вантажу не звільняє залізницю від обов`язку довести ті обставини, на які вона посилається у підтвердження своїх заперечень проти позову, у даному випадку - наявність підстав у розумінні пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу для збільшення терміну доставки вантажу.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2019 у справі № 910/3745/19.

Водночас, надані відповідачем акти загальної форми суд не приймає в якості належних доказів збільшення терміну доставки вантажів, оскільки акти не відповідають вимогам оформлення актів, визначених Правилами складання актів та зазначена у них у та графі 49 накладних інформація не дає суду можливості встановити, що саме відправником або одержувачем допущено порушення, яке призвело до затримки доставки вантажу.

Також, судом не приймаються заперечення відповідача в частині відсутності підстав для сплати штрафу відповідно до ст. 116 Статуту, оскільки відповідач не вивіз вагони впродовж доби, з огляду на наступне.

Статтею 116 Статуту залізниць України визначно, що штраф за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Згідно з п. 7 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж разом з накладною видається на станції призначення одержувачу, зазначеному в накладній, після внесення ним усіх належних залізниці платежів. Видача імпортних вантажів провадиться після митного оформлення.

У п. 8 вказаних Правил зазначено, що після проведення розрахунків за перевезення вантажу, оформленого накладною у паперовому вигляді, накладна видається одержувачу під розписку в примірнику накладної, що залишається у залізниці.

Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Відповідно до п. 10 наведених Правил видачі вантажів, при подаванні вагонів під вивантаження засобами вантажоодержувача на місця загального користування, передача їх провадиться безпосередньо на місцях вивантаження і засвідчується підписами представників станції і одержувача в пам`ятці про подавання/забирання вагонів.

При подаванні вагонів на під`їзні колії передача їх провадиться в місцях, установлених договорами про подавання й забирання вагонів або договорами про експлуатацію під`їзної колії, і засвідчується підписами представників станції й одержувача в пам`ятці про подавання/забирання вагонів.

Таким чином, зазначені вище заперечення відповідача спростовуються відмітками про підтвердження одержання вантажу уповноваженими особами у графі 53 спірних накладних.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Також, відповідачем подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій за несвоєчасну доставку вантажу.

У зазначеній заяві відповідач посилається на те, що 90% прибутку АТ «Українська залізниця» віддає до державного бюджету та підприємство має 39,1 млрд грн кредитів перед банками. Відповідач зазначає, що сума штрафу несе суттєву шкоду об`єкта державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18.

Розглядаючи питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, суд виходить із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, і враховує, що неустойка як засіб розумного стимулювання виконання основного грошового зобов`язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Судом встановлено, що відповідач виконав (з простроченням) свої зобов`язання з перевезення вантажу.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених санкцій, що нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов`язань, кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" посилалось в обґрунтування клопотання, зокрема на те, що постановою Кабінету міністрів України «Про внесення змін до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» від 20 листопада 2019 р. № 950 було включено в діючий список AT "Українська залізниця", як підприємство, що входить до реєстру великих платників податків та є природним монополістом.

За доводами відповідача зазначена сума штрафу, яку просить позивач нанесе суттєву шкоду бюджету об`єкта державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та знівелює мету постанови Кабінету міністрів України «Про внесення змін до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і пеки держави» від 20 листопада 2019 р. № 950.

Водночас, суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснює вантажні, пасажирські перевезення, в тому числі перевезення військових пасажирів та військових вантажів, а отже є стратегічно важливим підприємством залізничного транспорту.

З огляду на викладене та наявність обставин щодо пошкодження, втрати майна Акціонерного товариства "Українська залізниця" у зв`язку із бойовими діями на території України, здійснення евакуаційних рейсів та зменшенням обсягів вантажних перевезень, в результаті чого товариство з 24.02.2022 несе збитки, а також з огляду на загальні засади, встановлені статтею 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін та беручи до уваги, що позивачем у даній справі є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", місцезнаходження якого є м. Маріуполь, що перебуває в зоні бойових дій, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, при цьому суд вважає, що сума штрафу підлягає зменшенню до 50%.

Наведені вище висновки суду щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафу, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, узгоджується із позиціями Верховного Суду, наведеними у постановах від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, від 30.05.2019 у справі №916/2268/18.

На підставі наведеного, суд, оцінивши обставини щодо зменшення штрафу прийшов до висновку, що існують обставини, за яких можливе зменшення стягуваної суми штрафу до 50% на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню штраф у сумі 266 283,16 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки судом зменшено розмір штрафу, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору та на професійну правничу допомогу, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 7988,49 грн. покладаються на відповідача.

Окрім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 265,17 грн.

Як вбачається з відзиву, відповідач просив суд відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Згідно із попереднім розрахунком вимог, доданого до позовної заяви, очікувані витрати на правову допомогу становлять 21 923,44 грн.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2018 між Приватним акціонерним товариством Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча та Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» укладено договір про надання юридичних послуг № 845, за умовами якого клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу з питань, що виникають у процесі господарської діяльності клієнта в порядку та на умовах, визначених договором.

Також, позивачем надано копію довіреності №198 від 17.12.2021, якою уповноважено адвоката Костікову О.О. представляти інтереси ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» у господарських судах з правом підпису.

На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: копію додаткової угоди № 324 від 17.12.2021 до договору № 845 від 30.03.2018, копію додаткової угоди № 299 від 21.10.2021 до договору № 845 від 30.03.2018, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3495 від 14.07.2010, акт №1 приймання-передачі наданих послуг до Додаткової угоди №299 від 21.10.2021, розрахунок розміру винагороди від 17.01.2022 на суму 12 265,17 грн.

Згідно із розрахунку суми судових витрат загальна сума визначених витрат, понесених позивачем витрат на правову допомогу становить 12 265,17 грн.

З урахуванням викладеного вище, суд прийшов до висновку, що позивачем підтверджено, що витрати на правничу допомогу у сумі 12 265,17 грн. пов`язані з розглядом справи №910/18496/21 та понесені позивачем для оплати правової допомоги, наданої під час розгляду даного спору.

Разом з тим, суд звертає увагу на приписи ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволено частково, то суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правничої допомоги пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у сумі 11 054,02 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Левченка, будинок 1, ідентифікаційний код 00191129) штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 266 283,16 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 11 054,02 грн та судовий збір у розмірі 7988,49 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 30.05.2022.

Суддя О.В. Гулевець