Рішення № 104503824, 26.05.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/15878/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2022 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/15878/21 за позовом Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Залецької Наталії Михайлівни до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» про скасування наказу про демонтаж вивісок, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Залецька Наталія Михайлівна звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради №48 від 20.05.2021 року в частині пунктів 12,13.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем 26.04.2021 року були отримані вимоги КП «Адміністративно-технічне управління» за № 23/Р-27-1039 та № 23/Р-27-1040 від 22.04.2012 року, в яких повідомлялося про порушення Закону України «Про рекламу», яке полягало у самовільному встановленні спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, рекламо носіїв на фасадах будинків по вул. Шевченка 50 та вул. Шевченка 48. Дані вивіски були демонтовані згідно актів проведення демонтажу спеціальних конструкцій за №12 та №13 від 23.07.2021 року. Підставою демонтажу даних вивісок є наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради №48 від 20.05.2021 року. Позивач вважає спірний наказ відповідача від 20.05.2021 року № 48Д в частині, що стосується його, незаконним, протиправним, таким, що не відповідає критеріям законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а вивіска позивача не можна вважати зовнішньою рекламою. Крім того, виходячи з норми статті 2 Закону України «Про рекламу», дія вказаного закону не поширюється на оголошення фізичних осіб, які не пов`язані з підприємницькою діяльністю. Таким чином, положення цього Закону України «Про рекламу» не можуть застосовуватися до нотаріусів, оскільки останні не можуть займатись підприємницькою діяльністю в силу частини 3 статті 3 Закону «Про нотаріат».

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, в якому відповідач заперечив та зазначив, що у даному випадку був здійснений демонтаж самовільно встановлених спеціальних конструкцій зовнішньої реклами (2 шт.), а не демонтаж вивісок, оскільки місцезнаходження та інформація не підпадає під визначення вивіски згідно ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу». Також повідомляє, що демонтаж вивісок належить до виключної компетенції Департаменту містобудування Львівської міської ради, а не Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради. Щодо не поширення дії Закону України «Про рекламу» на нотаріусів, оскільки статус нотаріуса відмінний від статусу суб`єктів підприємницької діяльності згідно Закону України «Про нотаріат», то це не відповідає дійсності. Статус нотаріуса не звільняє його від дотримання і виконання загальнообов`язкових правил розміщення зовнішньої реклами, які прийняті у межах наданих повноважень, а відтак мають у законний спосіб забезпечити інформування про надання своїх послуг. Відповідно до «Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові», затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2010 № 569, а саме п. 1.2 зазначає: «Дія цих Правил поширюється на всю територію м. Львова, на всі підприємства, установи та організації незалежно від форми власності та відомчої належності, а також на фізичних осіб - підприємців, які здійснюють діяльність у сфері зовнішньої реклами у м. Львові, та осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність (у тому числі нотаріусів, адвокатів, експертів, оцінювачів, художників тощо). Правила є обов`язковими для виконання всіма вищепереліченими особами та особами, які розміщують рекламу у м. Львові або можуть її розміщувати після набрання чинності цим рішенням».

09.12.2021 року від КП «Адміністративно-технічне управління» надійшли пояснення по справі, у яких вони зазначили, що згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про благоустрій населених пунктів» нагляд за розміщенням на територіях адміністративно-територіальних одиниць елементів благоустрою (до яких належать і рекламні конструкції) покладено на органи місцевого самоврядування. КП «Адміністративно-технічне управління» надано делеговані повноваження оператора зі збору плати за розміщення реклами, функції нагляду за станом зовнішньої реклами, а також функції демонтажу самовільно встановлених рекламоносіїв на підставі наказів органу місцевого самоврядування.

Відповідно до рішення ЛМР від 21.05.2010р. № 569 «Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові», підставою для розміщення реклами на конкретному місці є дозвіл на розміщення реклами, виданий в установленому порядку органом місцевого самоврядування, тобто Львівською міською радою. Рекламоносії, на які відсутній дозвіл на розміщення реклами, є самовільно встановленими і підлягають демонтажу. На рекламоносії, встановлені за адресою вул. Шевченка, 48, вул. Шевченка, 50 Львівська міська рада дозволів не видавала, відтак рекламні конструкції є самовільно встановленими і підлягали демонтажу. На адресу позивача у було скеровано Вимоги від 22.04.2021 №23/Р-27-1039 та №23/Р-27-1040 про усунення порушень, надано термін на добровільний демонтаж самовільно встановлених конструкцій та попереджено про відповідальність у разі їх невиконання. Так як приватний нотаріус Залецька Наталія Михайлівна зазначених вимог не виконала, то Департамент економічного розвитку ЛМР видав наказ про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами відповідно до встановленого порядку, визначеного Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затвердженого рішенням львівської міської ради від 21.05.2010 №569.

Інженерами КП «Адміністративно-технічне управління» неодноразово були виявлені порушення Закону України «Про рекламу», допущені приватним нотаріусом Залецькою Н.М., і їй, відповідно, були скеровані вимоги Департаменту економічного розвитку від 11.11.2020 № 23/Р-27-2307 та від 22.12.2020 №23/Р-27-2689. Зазначені вимоги Департаменту економічного розвитку позивачем ОСОБА_1 були виконані добровільно, тобто позивач усунув зазначені у вимогах порушення у добровільному порядку. Це, в свою чергу, підтверджує визнання позивачем чинності та правомірності актів органу місцевого самоврядування, в т.ч і рішення Львівської міської ради від 21.05.2010 р, № 569 «Про затвердження Правил розміщення реклами у м. Львові».

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім того, КП «Адміністративно-технічне управління» подало клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження з викликом сторін.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд зазначає, що відповідно до п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є також інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У свою чергу перелік справ, що підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження передбачений ч. 4 ст. 12 КАС України, а саме: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Згідно п.2 ч.6 ст. 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд вважає, що дана справа за характером спірних правовідносин та предметом доказування може бути розглянута в порядку спрощеного провадження за наявними матеріалами справи.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого представником позивача клопотання про розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження.

Судом встановлені наступні обставини:

Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради надіслано позивачу Вимоги № 23/Р-27-1039 та 23/Р-27-1040 від 22.04.2021 року, в якій зазначено про порушення вимоги ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу», а саме: самовільно встановлено спеціальну конструкцію зовнішньої реклами, рекламо носій на фасаді будинку на вул. Шевченка 48 та АДРЕСА_1 .

20.05.2021 року Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради прийнято наказ «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами» №48-Д, в якому згідно п.п. 1.1 п. 1 наказано демонтувати приватному нотаріусу Залецькій Наталії Михайлівні самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами розміщеної за адресами: м. Львів, вул. Шевченка 48 та вул. Шевченка 50 (порядковий номер в наказі 6,7).

Предметом даного спору є спірний наказ, про демонтаж встановленої конструкції зовнішньої реклами за адресою: м. Львів, вул. Шевченка 48 та вул. Шевченка 50.

Вказані обставини, та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розміщення об`єктів зовнішньої реклами в м. Львові врегульовано Законом України «Про рекламу», Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 та Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради 21.травня 2010 року № 569.

Відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами врегульовано Законом України «Про рекламу».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; рекламні засоби та засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

Згідно із частиною шостою статті 9 Закону України «Про рекламу» вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Частиною першою статті 16 Закону України «Про рекламу» визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2003 року № 2067, спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об`ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами; вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Підпунктом 14.1.226 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

За приписами частини четвертої статті 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об`єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про нотаріат» приватний нотаріус може здійснювати нотаріальну діяльність лише за наявності акта про сертифікацію робочого місця (контори) приватного нотаріуса або рішення суду, яке набрало законної сили, яким визнано незаконним акт про відмову у сертифікації робочого місця (контори) приватного нотаріуса.

З наведеною нормою кореспондується обов`язок визначений пунктом 8 Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23 березня 2001 року № 888/5, відповідно до якого біля входу у приміщення повинна знаходитись інформаційна вивіска, що ідентифікує робоче місце (контору) приватного нотаріуса.

Як убачається з матеріалів справи, позивач є приватним нотаріусом та здійснює нотаріальну діяльність за адресою: м. Львів, вул. Шевченка,48.

Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради надіслано позивачу Вимоги № 23/Р-27-1039 та 23/Р-27-1040 від 22.04.2021 року, в якій зазначено про порушення вимоги ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу», а саме: самовільно встановлено спеціальну конструкцію зовнішньої реклами, рекламо носій на фасаді будинку на вул. Шевченка 48 та вул. Шевченка 50.

Тобто, рекламний засіб, ідентифікований відповідачем, як реклама, знаходиться в місці реалізації позивачем діяльності пов`язаної з нотаріатом.

Приватний нотаріус є уповноваженою державою фізичною самозайнятою особою, яка не має і не може мати статусу фізичної особи-підприємця, і на якого не може поширюватися дія Закону України «Про рекламу» та Типових правил.

Нотаріуси зобов`язанні обладнувати свої робочі місця (нотаріальні контори) інформаційними вивісками, а органи місцевого самоврядування не мають права обмежувати чи ускладнювати виконання нотаріусами того обов`язку, який випливає і з вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що розміщені конструкції з написом «нотаріус» не містять індивідуалізації, не містить закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг, інформація не формує та не підтримує обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється/надається, а тому не є рекламою і не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 24 листопада 2020 року у справі № 640/20482/18 та у постанові від 06.10.2021 року у справі №1.380.2019.000656.

Зважаючи на те, що написи «нотаріус» де позивач здійснює нотаріальну діяльність не є рекламою і не потребують спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами, відповідно на думку суду наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами» №48-Д в частині зобов`язання демонтувати самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами Приватного нотаріуса Залецької Наталії Михайлівни розміщених за адресами: вул. Шевченка 48, вул. Шевченка 50, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1), за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7, 4 пов.) про скасування наказу про демонтаж вивісок, - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами» №48-Д в частині пунктів 6,7.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (ЄДРПОУ 34814859, 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1) на користь Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Залецької Наталії Михайлівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 908 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп. 15.5. п. 15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення суду складено в повному обсязі 26.05.2022 року.

Суддя Гавдик З.В.