Постанова № 10449433, 08.07.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-2555/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Соколенка Ф.Ф.,

при секретарі Стемковській О.О.,

за участю:

представника позивача - Висоцької Я.М.

представника відповідача - Кругового С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Головного Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністраціїдо Головного управління юстиції в Полтавській областіпро скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

04 червня 2010 року Головне Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністраціїзвернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління юстиції в Полтавській областіпро визнання неправомірними дій заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Полтавській області при винесенні постанови від 04.03.2010 року про арешт коштів Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що постановою підрозділу примусового виконання рішень вдділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 04.03.2010 накладено арешт на кошти Головного управління праці та гоціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації (далі-Головне управління), яі знаходяться на реєстраційних рахунках Головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації. Позивач зазначає, що вказана постанова прийнята протиправно оскільки, відповідач наклав арешт на спеціальний рахунок (компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю та допомога на оздоровлення, у разі звільнення з роботи громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи) який не пов'язаний із примусовим виконанням рішення Київського районного суду м.Полтави №2а-324 від 13.06.2007 року адже рішення стосується щорічної разової допомоги до 5 травня. Крім того вважає, що вказана постанова про накладання штрафу є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки управління праці та соціального захисту населення не є головним розпорядником бюджетних коштів, до яких згідно частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України належать лише міністерства. Тому виконання судового рішення може бути проведено тільки за рахунок коштів, які будуть додатково виділені Міністерством фінансів України для Міністерства праці та соціальної політики України на виконання судових рішень за минулі роки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував посилався на те, що державним виконавцем у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2а-324 від 13.06.2007 р., виданого Київським районним судом на виконання рішення суду від 16 травня 2007 року, проводилися виконавчі дії та вживалися заходи відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження”. Зазначав, що арешт коштів Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації було накладено з метою примусового виконання рішення, що передбачено статтями 5, 50 Закону України “Про виконавче провадження”. Вважає, що посилання боржника на відсутність бюджетних асигнувань не є підставою для невиконання рішення суду з огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, згідно з якою реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як причину невиконання рішення суду.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 16.05.2007 року Київським районним судом м.Полтави прийнято рішення по справі №2а-79/2007 яким задоволено позов ОСОБА_3 та постановлено стягнути з Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної дежавної адміністрації на користь ОСОБА_3 недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 2006 рік в сумі 1545 грн.

З метою примусового виконання вищенаведеного рішення Київським районним судом м.Полтави 13.06.2007 року виданий виконавчий лист.

Відповідно до ч. 1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа.

На підставі виконавчого листа №2а-324 від 13.06.2007 року державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області відкрито виконавче провадження.

Постановою підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 04.03.2010 накладено арешт на кошти Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації (далі-Головне управління), які знаходяться на реєстраційних рахунках Головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації, а саме: -35214005000238, МФО 831019, код 03195234, КПКВ 2501150, КЕКВ 1341, 1134 "щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських песлідувань"; - 35210009000238, МФО 831019, код 03195234, КПКВ 2501250, КЕКВ 1341 "компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю та допомога на оздоровлення, у разі звільнення з роботи громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку постанові Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 05 липня 2010 року про арешт коштів боржника, суд зазначає наступне.

Преамбулою Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року № 606-XIV (надалі Закон) визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною 6 статті 30 Закону передбачено: якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Відповідно до статті 50 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

Частиною 1 статті 55 Закону встановлено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, в тому числі шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах.

У звязку з відсутністю добровільного виконання ГУ праці та соціального захисту населення Полтавської ОДА вимог виконавчого листа виданого Київським районним судом м.Полтави, державним виконавцем правомірно накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунку боржника (Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської ОДА) 35214005000238, МФО 831019, код 03195234, КПКВ 2501150, КЕКВ 1341, 1134 "щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських песлідувань".

Доводи позивача про відсутність відповідних бюджетних асигнувань на виконання рішення Київського районного суду, суд вважає такими, що не можуть свідчити про поважність причин для невиконання судового рішення з огляду на наступне.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Системний аналіз положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обовязковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обовязок, яка повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 року № 3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні по справі "Жовнер проти України" Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обовязкових судових рішень, які, у країні яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (рішення у справі “Горнсбі проти Греції” (Hornsby c.иce) від 19березня 1997 року, рішення у справі “Бурдов проти Росії” (Bourdov c.), від 7 травня 2002 року; рішення у справі “Ясіунєне проти Литви” (Jasiuniene c. Lituanie) від 6 березня 2003; та рішення по справі “Руйану проти Румунії” (Ruianu c.) від 17червня 2003 року).

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань (справи “Бурдов проти Росії”, “Кечко проти України”).

Разом з тим, судом встановлено, що постановою підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 05.07.2010 року ухвалено, що вважати недійсною та повернути без виконання постанову про арешт коштів боржника від 04.03.2010 року яка є предметом розгляду по даній справі.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, безпідставні, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Головного Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласноїдо Головного управління юстиції в Полтавській областіпро скасування постанови від 04.03.2010 року про арешт коштів у межах суми 1545,00 гри., що належать позивачу та містяться на рахунках: ГУДК України у Полтавській області р\р № 35214005000238, МФО 831019, код 03195234, КПКВ 2501150, КЕКВ 1341,1134; р/р 35210009000238, МФО 831019, код 03195234, КПКВ 2501250, КЕКВ 1341 - відмовити.

Копію постанови направити сторонам.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 13 липня 2010 року.

СуддяФ.Ф. Соколенко