Постанова № 10449216, 09.07.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 год. 20 хв.

м. Миколаїв

09.07.2010 Справа № 2а-387/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Птичкіної В.В. при секретарі судового засідання Котенко О. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТОВ торгівельно-виробничий дім "комплекс технічно-сервісного постачання-"Океан", пл. Заводська, 1,Миколаїв,54050 до відповідача 1:

до відповідача 2:Державної податкової адміністрації в Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54009

Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва,

вул. Артема, 1-А, м. Миколаїв, 54052

провизнання неправомірними дій, скасування рішення, за участю представника позивача: Ютовця А.О.

представника відповідача 1: Кравчука О.І.

представника відповідача 2: Кравчука О.І.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничий дім «Комплекс технічно-сервісного постачання «Океан»(позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової адміністрації у Миколаївській області (відповідач 1), Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва (відповідач 2) про визнання неправомірними дій працівників відповідача 1 з проведення перевірки позивача та складання акта перевірки 23.12.2009 № 1421/14/00/23/30680715 і про скасування рішення відповідача 2 № 0000052300 від 15.01.2010.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що посадові особи відповідача 1 неправомірно здійснили так звану «контрольну закупівлю»; перевірка була здійснена безпідставно, оскільки не був виданий відповідний наказ (частина 9 статті 111 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», надалі Закон № 509); проведення перевірок державною податковою адміністрацією в області статтею 9 Закону № 509 не передбачено; позивач не був повідомлений за 10 днів про перевірку (частина 4 статті 111 Закону № 509); посадові особи відповідача 1 не розяснили посадовій особі позивача до початку перевірки права та обовязки субєкта господарювання; перевірку було проведено всупереч постанові Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року»(надалі постанова № 502). Протиправність рішення відповідача 2 позивач обґрунтовує таким. Рішення було прийнято на підставі акта перевірки, яка, на думку позивача, була проведена незаконно. Згідно з частиною 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Враховуючи це, позивач вважає, що рішення відповідача 2 є таким, що не відповідає закону, оскільки ґрунтується не незаконно отриманих доказах. Крім того, позивач, не заперечуючи факт вчинення порушень, про які вказано в акті перевірки, вважає, що відповідач 2 неправильно визначив розмір штрафних (фінансових) санкцій за ці порушення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач 1 надав письмові заперечення на позов (ар. с. 13), в яких зазначив, що предмет проведеної перевірки визначений Законом України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(надалі Закон № 265), в звязку з чим дія статті 111 Закону № 509 на ці правовідносини не розповсюджується.

В судовому засіданні представник відповідача 1 просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на таке. Проведення перевірки не вимагало видання відповідного наказу; твердження позивача про необхідність завчасного (за 10 днів) повідомлення про перевірку є безпідставним; постанова № 502 застосуванню не підлягає; посадові особі державної податкової адміністрації в області були вправі здійснювати перевірку; жодним законом (нормативно-правовим актом) не передбачений обовязок посадових осіб, які проводять перевірку, розяснювати субєктам господарювання їх права та обовязки.

Відповідач 2 надав письмові заперечення на позов (ар. с. 16-19), в яких зазначив, що позивачем були допущені порушення вимог Закону № 265, наслідком чого стало застосування штрафних (фінансових) санкцій, розмір яких був визначений у відповідності із статтями 17 і 22 Закону № 265. Перевірку було здійснено згідно з планом; підстави для застосування статті 111 Закону № 509 і постанови № 502 відсутні.

В судовому засіданні представник відповідача 2 просив у задоволенні позову відмовити. Крім викладеного у письмових запереченнях, представник відповідача 2 вказав, що факт здійснення посадовими особами відповідача 1 «контрольної закупівлі»не доведений, і навіть за умови його доведеності, ці дії жодним чином не позначились на правах, інтересах або обовязках позивача.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка заступник директора Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничий дім «Комплекс технічно-сервісного постачання «Океан»Фляга Тетяна Казимирівна (в присутності якої проводилась перевірка) на запитання представника позивача відповіла, що посадові особи відповідача 1 спочатку зробили замовлення і розрахувались, а потім предявили посвідчення і направлення на перевірку; їй не пропонувалась можливість надати зауваження до акта перевірки; «объяснительная»(ар. с. 56) до акта перевірки була нею написана згідно з вказівками посадових осіб відповідача 1. Свідок підтвердила, що порушення, які вказані в акті перевірки, мали місце; те, що зазначено в «объяснительной», відповідає дійсності. Також Фляга Т.К. зазначила, що якби їй були розяснені її права (в тому числі право не допустити посадових осіб відповідача 1 до перевірки), вона б цим правом скористалась.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, дослідивши і оцінивши письмові докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

У відповідності з пунктом 1 статті 11 Закону № 509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Згідно із статтею 15 Закону № 265 контроль за додержанням субєктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону (стаття 16 Закону № 265).

Як вказано у частині 3 статті 9 Закону України від 23.03.1996 № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», контроль за дотриманням вимог цього Закону здійснюється державними податковими органами та органами Міністерства внутрішніх справ України.

Згідно зі статтею 3 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»(надалі Указ № 436) контроль за додержанням субєктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи.

У відповідності із статтею 9 Закону № 509 державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору. У разі коли зазначені органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції.

Як зазначено вище, відповідна функція контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку визначена пунктом 1 статті 8 Закону № 509. Виходячи з цього, державна податкова адміністрація в області була вправі здійснювати відповідну перевірку.

Статтею 111 встановлені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів). Оскільки в даному випадку предмет перевірки був інший, твердження позивача про недотримання відповідачем 1 вимог частини 4 цієї статті (щодо надсилання письмового повідомлення) і частини 9 цієї статті (щодо наявності наказу керівника податкового органу) є безпідставним.

Перевірку було здійснено в присутності посадової особи позивача, при цьому будь-яких зауважень як до факту проведення перевірки, так і до висновків, що були викладені в акті перевірки, ця посадова особа не висловила.

Чинним законодавством не встановлений обовязок посадових осіб державної податкової служби України розяснювати субєктам господарювання зміст та обсяг їх прав.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що підтвердженням неправомірності дій посадових осіб Державної податкової адміністрації у Миколаївській області є їх невідповідність постанові № 502, оскільки відповідні зміни ані до Закону № 509, ані до Закону № 265 внесені не були. Як свідчить текст вказаної постанови, нею фактично звужується обсяг повноважень органів державної податкової служби, що не відповідає зазначеним законам. У відповідності з частиною 1 статті 52 Закону України від 16.05.2008 № 279-VI «Про Кабінет Міністрів України»Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обовязкові для виконання акти - постанови і розпорядження. У постанові відсутні посилання на закон, на основі та на виконання якого було її видано. Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. В даному випадку такими актами є Закон № 509 і Закон № 265.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій працівників відповідача 1 з проведення перевірки та складання акта перевірки задоволенню не підлягають.

У відповідності з направленнями № 3271/23-517, № 3270/23-517 від 23.12.2009 (ар. с. 31-32) за підписом голови Державної податкової адміністрації у Миколаївській області старшому держподатревізору-інспектору, інспектору податкової служби І рангу ДПА у Миколаївській області Дмитрику С.В., старшому держподатревізору-інспектору, інспектору податкової служби І рангу ДПА у Миколаївській області Шелесту А.О. було доручено проведення з 23.12.2009 по 25.12.2009 планової перевірки ТОВ ТВД «Комплекс технічно-сервісного постачання «Океан»з питань дотримання вимог Закону № 265, Закону України від 23.03.1996 № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»(надалі Закон № 98), Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(надалі Закон № 481), постанови правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»(надалі Положення № 637).

Вказаними посадовими особами ДПА у Миколаївській області 23.12.2009 був складений «Акт перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій»(реєстраційний № акта в органі ДПС за місцем здійснення діяльності субєкта господарювання - 1421/14/00/23/30680715, надалі Акт, ар. с. 6-7, 54-56). Як вказано у підпункті 2.2.14 пункту 2.2 та пункті 3.1 Акта, в ході перевірки було виявлено порушення позивачем пунктів 9, 10,13 статті 3 Закону № 265.

У відповідності з пунктом 11 частини 1 статті 11 Закону № 509 органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції.

Як вказано у статті 17 Закону № 265, за порушення вимог цього Закону до субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції.

В звязку з виявленими порушеннями відповідачем 1 до позивача рішенням від 15.01.2010 № 0000052300 (ар. с. 8) були застосовані санкції:

-за порушення пункту 9 статті 3 Закону № 265 (субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобовязані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; на підставі пункту 4 статті 17 Закону № 265, - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок незабезпечення зберігання фіскального чеку 17 грн. х 20 х 4=1360 грн.;

-за порушення пункту 10 статті 3 Закону № 265 (субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобовязані друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років; на підставі пункту 5 статті 17 Закону № 265, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок незабезпечення зберігання контрольної стрічки 17 грн. х 10 х 102=17340 грн.;

-за порушення пункту 13 статті 3 Закону № 265 (субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобовязані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, на підставі статті 22 Закону № 265, - у пятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність, - 15,80 грн. х 5=79 грн.

Позивач факти порушення пунктів 9 і 10 статті 3 Закону № 265 визнав, проте вказав, що правомірним в даному випадку буде застосування штрафу в сумі 340 грн. за незберігання фіскального звітного чеку (незалежно від кількості чеків) і штрафу в сумі 170 грн. за незберігання контрольної стрічки (незалежно від кількості стрічок).

Суд з позицією позивача не погоджується, оскільки в пункті 4 статті 17 Закону № 265 (нормі, якою встановлена відповідальність за порушення пункту 9 статті 3) вказаний розмір штрафу за незберігання фіскального звітного чеку в книзі обліку розрахункових операцій; в пункті 5 статті 17 Закону № 265 (нормі, якою встановлена відповідальність за порушення пункту 10 статті 3) вказаний розмір штрафу за незберігання контрольної стрічки. На думку суду, ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва правомірно визначила суму штрафів, виходячи з кількості чеків та кількості контрольних стрічок.

Факт порушення пункту 13 статті 3 Закону № 265 позивач визнав.

За таких обставин позовні вимоги в частині скасування рішення відповідача 2 від 15.01.2010 № 0000052300 також не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення постанови, якщо протягом цього часу не буде подано заяви про апеляційне оскарження постанови. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, тоді постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги разом з її копіями відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанову складено в повному обсязі 14 липня 2010 року