Постанова № 10449032, 15.06.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

15.06.2010 р. (18:10)Справа № 2а-1723/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Янєві Ю.К.

за участю представників:

від позивача Лящука М.М.,

від відповідача Плахотної О.М.,

розглянувши адміністративну справу

за позовомТОВ "Рубикон-К", (вул. Перемоги, 24, с. Кринички, Миколаївський район, Миколаївська область, 57121) доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, (вул. Потьомкінська, 24, м. Миколаїв, 54030) провизнання дій відповідача при проведенні превірки незаконними, скасування акту перевірки №196/23-300/36433515 від 10.02.2010р., ВСТАНОВИВ: Позивач, відповідно до уточнених позовних вимог, звернувся до суду з позовом про визнання дій відповідача щодо проведення в період з 04.02.2010 по 10.02.2010 перевірки правових відносин з постачальниками - незаконними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що: в період з 04.02.2010 по 10.02.2010 перевірка проводилась без повідомлення субєкта господарювання про проведення перевірки; перевірку проведено не на підставі первинних документів; висновки перевірки не відповідають фактичним обставинам справи; контролюючим органом проведено перевірку, проведення якої взагалі не передбачено чинним законодавством.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначивши про законність дій по проведенню перевірки субєкта господарювання стосовно правових відносин з постачальниками. В судовому засіданні представник відповідача вказав, що проведення оспорюваної документальної невиїзної перевірки було обумовлено неможливістю проведення позапланової виїзної перевірки, в звзку відсутністю позивача за юридичною адресою.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог і можливість задоволення позову, виходячи з наступного.

ТОВ «Рубикон-К»зареєстроване у Виконкомі Миколаївської міської ради народних депутатів, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію.

ТОВ «Рубикон-К»перебуває на обліку в ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва.

В період з 04.02.2010 по 10.02.2010 відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка правових відносин позивача з постачальниками.

За наслідками перевірки контролюючим органом складено акт про результати документальної невиїзної перевірки правових відносин ТОВ «Рубикон-К з постачальниками за період з 01.05.2009 по 31.10.2009.

Відповідно до розділу 4 (висновки) акта перевірки: перевіркою встановлено порушення субєктом господарювання ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (як зазначено в тексті акта перевірки), та недійсність даних декларацій з податку на додану вартість за травень-жовтень про обсяги придбання та продажу та про задекларовані податковий кредит та зобовязання.

При цьому, питання відповідності конкретних правочинів, укладених позивачем з іншими субєктами господарювання, вимогам чинного законодавствам контролюючим органом не досліджувалось.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Це означає, що ч.2 ст. 71 КАС України встановлює презумпцію вини субєкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

До того ж ч.4 ст.71 КАС України зобовязує субєкта владних повноважень надати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій субєкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на субєкта владних повноважень обовязок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.

Ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України (ч.2 ст. 19) та аналогічним вимогам ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Суд може захистити право платника податку у разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане з самою протиправністю дій.

Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ні порушення ще не припинені (ст.ст.7, 8, 11, ч.4 ст.112, ст.162 КАС України).

Відповідно до п.1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N327, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N925/11205 (далі по тексту Наказ №327), невиїзною документальною перевіркою з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) субєктом господарювання, незалежно від їх подачі.

При цьому, під «іншим законодавством»розуміється не все загальне законодавство України, а законодавство, дотримання якого має право контролювати податкова служба в межах своїх прав, функцій та обовязків, визначених ст.10 та ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», що узгоджується з пп.1.4.1 п.1.4 Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008 №266 (далі по тексту - Наказ №266).

В випадку, що є предметом судового дослідження (як слідує із тексту Акта перевірки та пояснень представника відповідача), контролюючим органом проведено документальну невиїзну перевірку субєкта господарювання «щодо перевірки правових відносин з постачальниками»на підставі даних системи автоматизованого співвставлення податкових зобовязань та податкового кредиту на рівні ДПА України. При цьому, жодним легітимним нормативним актом не передбачено вказаного виду перевірки.

Відповідно до розділу 4 Наказу №266 документальна невиїзна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість проводиться на підставі пункту 1 статті 11 Закону N509 і триває протягом 30 днів, наступних за граничним днем подання звітної податкової декларації або фактичного подання уточнюючого розрахунку (п.4.1 Наказу №266). При цьому, під час проведення документальної невиїзної перевірки підлягають перевірці такі документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податку: податкова звітність (декларація з податку на додану вартість (у тому числі скорочена), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (у тому числі до скороченої); реєстри отриманих та виданих податкових накладних; фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненим правочином, платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та інші; фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), наявність власних виробничих потужностей, трудових ресурсів, складських приміщень, договори оренди складських приміщень; господарські договори, укладені платником ПДВ з контрагентом, у взаємовідносинах з яким виявлено розбіжності; платіжні доручення на перерахування суми податку на додану вартість до бюджету (п.4.2 Наказу №266).

В випадку ж, що є предметом судового дослідження, посадовими особами контролюючого органу невиїзна перевірка проводилась лише на підставі інформаційних баз даних, що є порушенням Наказу №266, приписи якого дозволяють робити висновки щодо нікчемності угод лише при проведені позапланової виїзної перевірки (розділ 5 Наказу №266).

Із акта перевірки та пояснень представника відповідача слідує, що висновки, викладені в Акті перевірки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням п.1.7 Наказу N327, згідно з яким факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства (дотримання якого має право контролювати податкова служба в межах своїх прав, функцій та обовязків) викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Результати невиїзної документальної перевірки групуються за окремими видами податків і зборів (обов'язкових платежів) та у розрізі податкових періодів. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Правові норми Закону №509 та Наказу №327 не надають право посадовим особам державної податкової служби здійснювати перевірки (робити висновки) без дослідження (надання) необхідних документів.

Крім того, відповідно до п.1.3. Наказу №327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного законодавства субєктами господарювання.

Відповідно до п. 2.3.4 Наказу №327 не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання (наприклад, приховування обєкта оподаткування, розкрадання, привласнення, описка, тощо).

В видпадку, що розглядається судом, контролюючим органом не виконано вимоги Наказу №327 щодо недопущення відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання.

Відповідно до п.2.4 Наказу №327 у розділі акта «висновки»відображається узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного законодавства, дотримання якого має право контролювати податкова служба в межах своїх прав, функцій та обовязків, з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів. Виявлені порушення податкового та іншого законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обов'язкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів). В акті не допускається визначення виду і розміру штрафних (фінансових) санкцій за встановлені порушення. У разі вилучення у ході перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для вилучення. Відображається кількість складених примірників акта перевірки та відмітка про вручення одного примірника посадовим особам суб'єкта господарювання. Довідка складається аналогічно акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок з урахуванням особливостей щодо відсутності порушень.

Аналізуючи текст Акта перевірки, суд приходить до висновку про те, що контролюючим органом не дотримано приписів чинних нормативних актів щодо викладення обставин та фактів в розділі «висновки»актів документальних невиїзних перевірок.

За таких обставин, викладені в Акті перевірки факти та висновки щодо порушення ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України та недійсності даних декларацій з податку на додану вартість є невмотивованими, оскільки грунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження умовиводів про недійсність даних, що містяться у деклараціях з податку на додану вартість, а відповідно є такими, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства України.

В Акті перевірки не зазначено жодного із правочинів, які вчинені в період, що був предметом перевірки, і, на думку відповідача, не відповідають приписам чинного законодавства.

За таких обставин, проведення перевірки без вивчення документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, а також зазначення в Акті перевірки припущення, що не підтверджені допустимими та достатніми доказами, про невідповідність діючому законодавству взагалі усіх правочинів, вчинених субєктом господарювання (без зазначення навіть про природу правочинів та без дослідження конкретних угод), є беззмістовними та грубо порушують приписи вищезазначених нормативних актів.

Роблячи висновок про те, що всі правочини, укладені позивачем, вчиненні з порушенням чинного законодавства, а також визнаючи недійсними дані відображені у деклараціях з податку на додану вартість, посадові особи ДПІ повинні були б зняти з підприємства податкові зобов'язання, отримані у зв'язку з виконання таких договорів, та зняти податковий кредит, нарахований по постачальниках товарів.

Відповідно до п.4.11 Наказу №327 керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні) приймається податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Таким чином, на час постановлення судом рішення по суті спору, сплили строки, визначені п.4.11 Наказу №327 для прийняття рішення (податкового повідомлення-рішення) за результатами проведеної перевірки субєкта господарювання. Вказане свідчить про те, що контролюючим органом були допущені порушення чинного законодавства щодо проведення перевірки, що потягло за собою неможливість прийняття рішення за наслідками виявлених, на думку контролюючого органу, порушень.

Доводи відповідача про порушення позивачем ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України щодо правочинів, вчинених позивачем з контрагентами (без зазначення конкретних угод) ґрунтуються на здогадах, є абстрактними і не можуть взагалі прийматися як обґрунтування висновку, оскільки припущення, зроблені без дослідження самих угод (або/та тексту договорів), первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, не є доказом і не можуть бути покладені в основу висновків, які тягнуть за собою негативні наслідки для субєкта господарювання. Тобто висновки про порушення субєктом господарювання низки статей ЦК України в даному конкретному випадку є передчасними та невмотивованими.

В випадку, що є предметом судового дослідження (як слідує із тексту Акта перевірки та пояснень представника відповідача), контролюючим органом проведено документальну невиїзну перевірку субєкта господарювання «щодо перевірки правових відносин з постачальниками». При цьому, жодним легітимним нормативним актом не передбаченого вказаного виду перевірки.

Доводи відповідача про неможливість проведення виїзної документальної перевірки субєкта господарювання та дослідження необхідних документів (що відповідало б приписам чинного законодавства) в звязку з відсутністю відповідача за юридичною адресою та місцем фактичного знаходження відповідно до відомостей вказаних в податкових деклараціях, не ґрунтуються на достатніх фактичних даних і спростовуються наданими позивачем доказами (договором оренди офісного приміщення, довідкою посадової особи Миколаївського РВ УМВС Миколаївської області, табелями обліку робочого часу працівників) про здійснення господарської діяльності як за місцем реєстрації так і за місцем фактичного знаходження субєкта господарювання (за адресою повідомленою субєктом господарювання контролюючому органу).

Оскільки відповідачем проведено перевірку, вид якої не передбачений чинним законодавством (перевірка правових відносин з постачальниками), та в спосіб, що не передбачений чинним законодавством, а вказані в Акті перевірки висновки зроблені відповідачем з грубим порушення діючого законодавства, в тому числі без дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку субєкта господарювання, і ґрунтуються на припущеннях, які не можуть бути положено в основу висновків контролюючого органу, дії відповідача в цій частині є неправомірними.

Таким чином, позивач, який є субєктом владних повноважень, в правовідношенях, що були предметом судового дослідження, діяв не на підставі та не в спосіб, що передбачені законами України, без дотримання принципу рівності перед законом та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії.

Вищенаведене є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.98, 158-163, 167 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва щодо проведення перевірки правових відносин ТОВ «Рубикон-К» з постачальниками, здійсненої в період з 04.02.2010 року по 10.02.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Рубикон-К» 3 (три) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний

повний текст постанови складено 18.06.2010