Постанова № 10448712, 08.04.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

08.04.2010 р. 9:45Справа № 2а-672/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді

Зіньковського О. А. при секретарі судового засідання Васильєвої А.Ю. вирішив адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Парадіз-2007",

вул. Шевченка, 67, кв. 37,Миколаїв,54001

доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24,Миколаїв,54030

проскасування рішення від 30.01.2010 р. №0001442350, за участю представників: від позивача: Лушников В.П. довіреність № 1 від 10.02.2010 року;

від відповідача: Марченко О.О. довіреність № 10/9/10-011 від 11.01.2010 року

Товариством з обмеженою відповідальністю "Парадіз-2007"предявлено позов до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про визнання протиправним і скасування рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 30.01.2010 року № 0001442350 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач, позовні вимоги не визнав, зазначив, що рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 30.01.2010 року № 0001442350 прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд, -

встановив:

19.01.2010 року працівниками ДПА у Миколаївської області на підставі направлень №65/23-517 від 19.01.2010р. та №66/23-517 від 19.01.2010р. була проведена перевірка Позивача з «метою контролю за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари, та з питань дотримання вимог Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За результатами перевірки був складений акт від 19.01.2010р. в якому зазначено про відсутність записів у КОРО №1403004147 з 04.01.10р. по 18.01.10р. на підставі фіскальних чеків РРО вклеєних в зазначену книгу.

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Центральному р-ні м. Миколаєва 30.01.2010р. винесло рішення №0001442350 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (яке отримано Позивачем по почті 07.02.2010р.), яким на підставі ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»застосувало до Позивача штрафні санкції в розмірі 661953 грн.45коп.

Рішення відповідача ґрунтується на тому, що Позивач не оприбуткував готівку отриману ним від реалізації товарів в період з 04.01.2010р. до 18.01.2010р. Такий висновок здійснений в зв'язку з тим, що бухгалтер позивача не записав у КОРО данні з фіскальних чеків РРО.

У зв'язку з цим суд зазначає, що статтею 1 вказаного Указу передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Таким чином, Указом встановлена відповідальність за відсутність взагалі реєстрації розрахункової касової операції (руху готівки) яка підтверджувала б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Мета цієї санкції полягає в недопущенні приховування від оподаткування розрахунків по господарських операціях з продажу товарів та надання послуг.

Пунктом 1.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» яке затверджене Постановою Національного банку України N 637 від 15.12.2004р. (надалі -Положення) встановлено:

«касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку;»

«реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) - пристрій або програмно-технічний комплекс, у якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій під час продажу товарів (надання послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг);».

Розділом 3 Положення встановлено:

«3.1. Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

«3.7. Документом, що свідчить про здавання виручки до банку, є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, засвідчена підписами відповідальних осіб банку та відбитком печатки (штампа) банку».

Як встановлено перевіряючими і відображено в акті перевірки всі операції з готівкою проводились через РРО, що підтверджується фіскальними звітними та службовими чеками РРО які вклеєні в КОРО. При цьому перевіряючим також були надані банківські квитанції про здачу готівки в банк в яких призначенням платежу вказано - торгова виручка (а.с. 19-22).

Таким чином, реєстрація через реєстратор розрахункових операцій готівки, зокрема, приймання коштів за реалізований товар чи послугу, вже є оприбуткуванням готівки. Адже РРО має фіскальну пам'ять, і видалити з його обліку проведену операцію технічно неможливо.

Окрім того, Пунктом 3.2. розділу 3 Положення передбачено, що касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього Закону".

Відповідно до п.1 ст.З цього Закону:

«Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг Зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані,опломбованіу виконання підтверджують документів, що встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;»

А пунктом 5 цієї статті передбачено, що:

«у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з книги розрахункових обліку використанням розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України;».

У судовому засіданні відповідач не заперечував факт наявності всіх Z звітів в КОРО (а.с. 23-25).

На підставі викладеного, вбачається, що Законом передбачено проведення розрахунків з використанням КОРО у випадках незастосування РРО, отже, проведення касової операції через РРО, є належною фіксацією проведення операції з готівкою, таким чином, зазначене свідчить про фактичне оприбуткування позивачем одержаних коштів.

Крім того, слід зазначити, що частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряє їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ч.3 ст.70, ч.2 ст.71 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Відповідачі не надали доказів законності дій посадових осіб під час перевірки та не довели суду правомірність прийнятих оскаржуваних рішень. Також відповідачами не надано суду доказів складання протоколів про притягнення позивача до адміністративної або іншої відповідальності.

У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне також зазначити наступне. Статтею 4 розділу II Концепції вдосконалення судоустрою для затвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10.05.2006р. N361/2006, передбачено, що судові рішення повинні відповідати критерії юридичної визначеності незалежно від якості законодавства, яке може бути нечітким, суперечливим або таким, що містить пропуски. Суд, застосовуючи положення закону, повинен враховувати цілі і намір законодавця, інтерпретувати його, виходячи з принципу верховенства права.

Метою Закону є забезпечення повного обліку розрахункових операцій при здійсненні суб'єктами господарювання діяльності з продажу товарів (наданню послуг) за готівкові грошові кошти (платіжні картки, платіжні чеки, жетони і т. п.) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг на предмет оподаткування і контролю за обігом готівки. Передбачені цим Законом засоби обліку розрахункових операцій (РРО і розрахункові книжки) направлені при їх обов'язковому застосуванні на забезпечення повного обліку кількості і вартості проданих товарів (наданих послуг) і відповідності отриманих від їх продажу готівкових коштів.

Загальна мета застосування норм Закону це запобігання ухилення суб'єктів господарювання від повного оподаткування отриманих доходів.

Пунктом 1 ст.17 Закону передбачена відповідальність за невідповідність обліку вартості реалізованих споживачам товарів (послуг) і отриманими при їх реалізації в розрахунках із споживачами грошовими коштами (готівка і т. п.) у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, підтверджуючого виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Із змісту цієї норми Закону виходить, що застосування фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності на підставі пункту 1 ст.17 Закону передбачено у разі наявності факту саме невідповідності даних щодо вартості реалізованих товарів (послуг) і отриманих грошових коштів при здійсненні розрахунків із споживачами. Закон не пов'язує ці наслідки з яким саме засобом контролю - електронним (РРО) або паперовим (розрахункова книжка з відривною квитанцією) ця відповідність забезпечується.

Виявлені недоліки при оформленні КОРО або Z-звітів не призвели та не могли привести до несплати податків. Своєчасна сплата податків та відсутність заборгованості перед бюджетом була підтверджена позивачем у судовому засіданні та не заперечувалась відповідачами.

Крім того, застосування до позивача штрафних санкцій, при забезпеченні повного обліку розрахункових операцій, не відповідає конституційному принципу верховенства права при реалізації державними органами покладених на них повноважень, здійснено органом державної податкової служби без прогнозування економічних і соціальних наслідків ухвалення такого рішення. Реалізація такого рішення приведе до безумовного банкрутства позивача, ліквідації його, звільнення працівників, припинення реальних надходжень податкових платежів до державного бюджету.

Зазначена позиція також знаходить підтримку в Рішенні Конституційного Суду України у справі №2-рп/2005 від 24.03.2005р. та в Рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004р. №15-рп/2004 де зазначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Елементи права, зокрема розмірність, рівність, мораль, об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Непропорційні суми податкових зобов'язань можуть призвести до позбавлення платника податків не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.

За таких обставин позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 30.01.2010 року № 0001442350 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадіз-2007" (код ЄДРПОУ 35066861) суму сплаченого судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп. (три грн. 40 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Постанову може бути оскаржено в порядку ст.185, 186 КАС України.

Суддя О. А. Зіньковський

постанова складена у повному обсязі

26.05.2010 р.