Ухвала суду № 104479362, 26.05.2022, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 641/1170/21

Провадження № 1-кс/553/316/2022

У Х В А Л А

Іменем України

26.05.2022м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді: Новака Ю.Д.,

при секретарі: Каленіченко В.О.,

за участю прокурора: Бєляєва О.І.,

захисника-адвоката: Ясниської О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Махарадзе Кристини Мерабіївни про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 1202022054002204 від 20.11.2020 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263, ч.2 ст. 15, п.5 ч.2 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Комінтернівського районного суду міста Харкова знаходиться кримінальне провадження з обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202022054002204 від 20.11.2020 року, відносно обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263, ч.2 ст. 15, п.5 ч.2 ст. 115 КК України.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , в обґрунтування якого зазначено, що ризики, які стали підставою для його обрання та продовження не зникли; крім того він обвинувачується, зокрема, у вчиненні особливо тяжкого злочину і знаходячись на свободі, може негативно вплинути на хід судового розгляду та встановлення істини у справі. Крім того, ОСОБА_1 отримав повідомлення про підозру, в якому зазначено певні дані і перебуваючи на свободі, останній буде мати можливість здійснювати незаконний вплив на потерпілу, з якою перебував у шлюбних відносинах, та свідків, які дали викриваючі показання проти нього, чим перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України). Крім того, перебуваючи на свободі, ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що ним скоєно особливо тяжкий злочин, за вчинення якого передбачена міра покарання у вигляді позбавлення волі від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі, а також офіційно не працює, не має постійного місця роботи та джерела доходів, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від органу досудового розслідування та суду на території України або за її межами. Виходячи з цього ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, виїхати за межі держави, чим унеможливить досягнення завдань кримінального провадження, з чого виникають ризики передбачені п.1 ч.1 ст.177 КПК України, яке в судовому засіданні прокурор Слобідської окружної прокуратури міста Харкова підтримав, просив задовольнити.

Захисник обвинуваченого адвокат Агафонова Т.А. звернулася з клопотанням, в якому вказує, що у зв`язку з введенням воєнного стану на території України та неможливістю прибуття в судове засідання за обвинуваченням ОСОБА_1 просила залучити захисника з центру БВПД м. Полтави.

Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан.

Розпорядженням Голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 року "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінено територіальну підсудність судових справ Червонозаводського районного суду м. Харкова та Комінтернівського районного суду м. Харкова, визначено територіальну підсудність справ за Ленінським районним судом м. Полтави.

Відповідно до Указу Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Згідно Указу Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Згідно Указу Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Обвинувачений ОСОБА_1 утримується під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" у зв`язку з застосуванням до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою у даному провадженні та з об`єктивних незалежних від суду причин не може бути доставлений до зали судових засідань.

Ухвалою судді від 25.05.2022 року вирішено судове засідання по справі проводити в режимі відеоконференції під час трансляції з ДУ "Харківський слідчий ізолятор" з метою забезпечення участі обвинуваченого та дотримання його прав і інтересів.

Разом з тим, згідно з довідкою ДУ "Харківський слідчий ізолятор" доступ до глобальної мережі інтернет в установі відсутній у зв`язку з пошкодженням кабельної мережі, у зв`язку з цим проведення засідань в режимі відеоконференцій неможливе.

Згідно наявної в розпорядженні суду інформації захисник обвинуваченого ОСОБА_1 не має можливості взяти участь в судовому засіданні 26.05.2022 року.

У зв`язку з цим на підставі ухвали судді від 25.05.2022 року доручено Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області призначити адвоката для здійснення захисту ОСОБА_1 для проведення окремої процесуальної дії, у зв`язку з чим було призначено захисника адвоката Ясниську О.О.

При вирішенні клопотання прокурора, суд враховує наступне.

Ухвалою суду Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 було продовжено строк дії застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 08.04.2022.

Ухвалою суду Ленінського районного суду м. Полтави від 01.04.2022 року ОСОБА_1 було продовжено строк дії застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 31.05.2022 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

В ч. 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Згідно положень п. "С" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.

Як встановлено в ч. 1, 3 ст. 194 КПК України,під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, встановлені обставини свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину і знаходячись на свободі, може негативно вплинути на хід судового розгляду та встановлення істини у справі. Крім того, ОСОБА_1 може мати можливість здійснювати незаконний вплив на потерпілу, з якою перебував у шлюбних відносинах, та свідків, які дали показання, чим перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні (п.3 ч.3 ст.177 КПК України). Крім того, перебуваючи на свободі, ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що ним скоєно особливо тяжкий злочин, за вчинення якого передбачена міра покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі, а також офіційно не працює, не має постійного місця роботи та джерела доходів, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від органу досудового розслідування та суду на території України або за її межами. Виходячи з цього ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, виїхати за межі держави, чим унеможливить досягнення завдань кримінального провадження, з чого виникають ризики передбачені п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Суд враховує, що факт перебування обвинуваченого в умовах ізоляції певний період часу не може безперечно свідчити про таку його зміну, яка дає підстави припускати зменшення суспільної небезпечності інкримінованих йому діянь і особи обвинуваченого та є приводом до такої істотної зміни обставин, що б виключали можливість реалізації ризиків, необхідність запобігання яким стала підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Судом при вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою враховані усі наявні у розпорядженні дані про особу обвинуваченого, та, на переконання суду, в будь-якому випадку самі по собі не можуть бути визнані достатніми для висновку про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не спростовують твердження сторони обвинувачення про можливість ухилення обвинуваченого від суду, як і доводів щодо можливості впливати на свідків у даному провадженні, місце проживання яких йому достовірно відоме, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Аналіз наявних у розпорядженні суду даних у їх сукупності дає підстави для висновку про доведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, й свідчить про доцільність продовження застосування до обвинуваченого у даному кримінальному провадженні саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Зважаючи на те, що злочини у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 передбачені ч. 1 ст. 263, ч.2 ст. 15, п.5 ч.2 ст. 115 КК України, відповідно до вимог ст. 183 КПК України суд вважає за необхідне не визначати розмір застави при продовженні виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У відповідності до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Заслухавши пояснення учасників процесу, враховуючи доведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобігання яким було підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та його продовження і які на теперішній час не зникли, а також те, що, на переконання суду, застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, в тому числі домашнього арешту чи особистого зобов`язання, є неможливим, позаяк з огляду на дані про особу обвинуваченого, зміст пред`явленого обвинувачення та інші конкретні обставини справи не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, з приводу застосування особистої поруки та застави жодна особа у встановленому законом порядку не зверталась, суд приходить до висновку про доведеність підстав для продовження застосування раніше обраного запобіжного заходу, та оскільки судовий розгляд справи не завершений, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також повного, всебічного та об`єктивного судового розгляду даної справи в розумні строки, вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою відносно нього на 60 днів без одночасного визначення розміру застави.

Керуючисьст.ст.177,178, 182,183,197,331 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 (шістдесят) днів, без одночасного визначення розміру застави.

Строк застосування запобіжного заходу рахувати з 26 травня 2022 року 12 год. 15 хв. по 25 липня 2022 року 12 год. 15 хв. включно.

Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиЮ. Д. Новак