Вирок № 104473992, 26.05.2022, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №341/1492/20

Провадження № 1-кп/345/53/2022

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.05.2022 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кулаєць Б.О.,

секретарів Заткальницької Н.І., Баран В.В., Рибчук Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018090140000304 від 29.09.2018, про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Кути Косівського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , одруженого, непрацюючого, раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

з участю: прокурора Кабаля А.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Микитюка Р.В.,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Кримінальне правопорушення вчинено при наступних обставинах.

28.09.2018 приблизно о 19.25 годині в темну пору доби водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Фіат Добло», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у м. Галич Івано-Франківської області по вул. Львівська автодорогою Н-09 Мукачево Львів у напрямку м. Івано-Франківськ, рухаючись автомобілем зі значним перевищенням максимально допустимої швидкості руху в населеному пункті, порушив Правила дорожнього руху України та проявив неуважність, у результаті чого скоїв наїзд автомобілем на пішохода ОСОБА_2 , який, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, переходив проїзну частину дороги зліва направо відносно напрямку руху автомобіля «Фіат Добло».

Водій ОСОБА_1 проявив неуважність,сам себепоставив втакі умови,що з моменту реагування на небезпеку для руху у вигляді пішохода ОСОБА_2 вже не володів технічною можливістю попередити ДТП шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування автомобіля. Згідно з висновком експерта від 17.01.2020 № СЕ-19/109/26-685ІТ/19 інженерно-транспортної експертизи дослідження обставин і механізму ДТП водій ОСОБА_1 за умови руху автомобіля зі швидкістю 50 км/год. мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_2 шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування, з моменту виникнення небезпеки для руху.

При цьому ОСОБА_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

п. 12.1., згідно з яким під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п. 12.2. відповідно до якого, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.

п. 12.3., який зобов`язує у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

п. 12.4., відповідно до якого у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

У результаті порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння та основи черепа, забоєм головного мозку середнього тяжкості, рани, синця та саден в ділянках голови, які відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що є небезпечними для життя в момент спричинення.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину в інкримінованому йому злочині не визнав та пояснив, що він їхав зі сторони м. Бурштина додому, віз 4 бочки по 130 літрів кожна. Він побачив потерпілого, коли останній вибіг із-за фури, у зв`язку із чим почав зразу гальмувати, однак вказаний чоловік опинився на капоті його автомобіля. Після зіткнення він проїхав десь 15-20 метрів. Аварія сталася в період часу, коли темніло, світло на вулиці не працювало на той момент. До моменту, як він зрівнявся з фурою, потерпілого не бачив, оскільки попри дорогу ростуть великі кущі. Він рухався зі швидкістю 60-65 км/год. Приблизна відстань від місця удару до вулички 15-20 метрів. Потерпілий вдарився своєю лівою стороною до його автомобіля, від удару його не підкидало у повітря.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 в той день був п`яний, тому сам нічого не може пам`ятати, а Тадеуша, з чиїх слів цей свідок давав покази, він того вечора не бачив.

Він відшкодував кошти потерпілому в погодженому з ним розмірі. Але згодом він захотів ще грошей.

Він один раз не брав участь в слідчому експерименті, а другий раз брав та повідомляв слідчому обставини ДТП, потерпілий також був присутній у якості стажиста.

Вважає себе невинуватим, та покладається на рішення суду щодо результатів розгляду даного кримінального провадження.

Незважаючи на повне невизнання вини самим обвинуваченим, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується показами потерпілого та свідків, які були допитані в судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що 28.09.2018 о 19.00-20.00 годині вечора він повертався з роботи додому. Він проживає по вулиці Степана Бандери і, щоб дійти додому, йому потрібно перейти дорогу. Коли він переходив дорогу неподалік повороту, а саме: за 50 метрів до в`їзду до його вулиці, його збила машина. При цьому найближчий пішохідний перехід був через 200 метрів. Після аварії мало що пам`ятає. Чи вживав перед аварією алкоголь, не пам`ятає. Якщо їхати до м. Івано-Франківськ, він переходив дорогу з лівої на праву сторону. Попри дорогу розміщені тротуари, які знаходяться нижче від дороги, та наявні бордюри, а також напроти кожної хати є виїзд до дороги. Також між тротуаром і дорогою є перешкоди, а саме: невеликі кущі висотою 60 сантиметрів. Він почав переходити дорогу навпроти брами Салиги, який живе в будинку під номером 19 або 23, зокрема, в цьому місці з лівої сторони є кущі біля дороги. Відстань від тротуару до проїжджої частини 5 метрів, а від кущів до дороги десь 3 метри.

Коли він починав переходити дорогу, то не бачив ніяких машин. При цьому в ліву сторону, а саме в сторону м. Івано-Франківська була краща видимість, а в праву була гірша, тому що там знаходиться поворот на м. Бурштин, до якого приблизно 100-150 метрів. Коли уже переходив дорогу, то з правого боку із сторони м. Бурштина появилася машина, при цьому він не може сказати, на якій відстані побачив вказаний транспортний засіб. Фари у машини були увімкнуті, при цьому освітлення на дорозі в той час працювало.

Момент удару він не може пригадати. В той вечір він був одягнутий в джинсах, сірій кофті та взутті, яке ще в поліції. Приїзд швидкої він не пам`ятає, а також не пам`ятає, чи хтось йому надавав медичну допомогу. Не пам`ятає, як він був розташований відносно автомобіля. При цьому зазначає, що він встиг дійти до середини дороги, зокрема, до розмітки. Точне місце, де його збили, він не пам`ятає.

Припаркованих транспортних засобів на тій ділянці дороги в той час не було. Він йшов у звичному темпі, нікуди не спішив. Того дня він робив опалубку, однак не був замучений.

На даній ділянці дорозі після того, як її зробили, машини почали швидко їздити. На момент ДТП дорога вже була відремонтована. Інших транспортних засобів не пам`ятає.

На вказаній дорозі з ним проводити слідчі дії. На той момент він також не пам`ятав обставини вказаної події. Слідчий йому показував певні місця, зокрема, де його збила машина. Під час слідчого експерименту він близько 10 разів переходив дорогу з різною швидкістю. Один раз слідчий експеримент проводили без обвинуваченого, а другий раз із обвинуваченим. Під час слідчого експерименту, який проводився за участю обвинуваченого він йшов з такою швидкістю, як того вечора, та вважає, що його швидкість під час вказаного експерименту була правильнішою. Також під час слідчого експерименту за участю обвинуваченого використовувався інший транспортний засіб, а саме вантажний автомобіль.

Він отримував виписки з лікарні, з якими був ознайомлений. До ДТП він не мав проблем зі здоров`ям, а також він раніше не падав та не отримував травм під час роботи. Матеріальну шкоду, заподіяну йому внаслідок ДТП, він оцінює в 10000 грн., це ті кошти, які він потратив на ліки. Для нього головне, щоб обвинувачений повернув йому кошти, які він витратив на ліки, а яке буде покарання не має для нього значення.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що у вересні 2018 року він приїхав по справах в АДРЕСА_2 , до пана ОСОБА_4 , який там проживає та є громадянином Польщі. В цей час темніло, а ДТП вже відбулося. При цьому очевидцем аварії він не був. Коли він приїхав, то на місці події працювали працівники поліції, які робили заміри. При цьому потерпілого вже не було, однак залишилася пляма з кров`ю, яка розташовувалася посередині правої смуги, та взуття, яке знаходилося 2-3 метри від крові. Потерпілого збили десь за 25-30 метрів від будинку ОСОБА_4 , який стояв в себе на подвір`ї, біля брами та все бачив.

Йому про обставини аварії стало відомо зі слів пана ОСОБА_4 , який був очевидцем того, як потерпілий переходив дорогу, та який бачив аварію. ОСОБА_5 любить випити. В день, коли останній переходив дорогу, як ОСОБА_4 здалося, був п`яний. Удар був сильний, від якого ОСОБА_6 підлетів на 1-1,5 метри вверх та впав, також з його ніг злетіло взуття. При цьому машина, яка збила ОСОБА_6 , рухалася з перевищенням швидкості. На погляд ОСОБА_4 , швидкість автомобіля була більше, ніж 60 км/год., можливо 80-85 км/год. На думку ОСОБА_4 , основна причина аварії це те, що водій на помітив ОСОБА_6 , який переходив дорогу, та зреагував зі запізненням, а саме: запізно загальмував.

ДТП сталася перед з`їздом на вулицю Степана Бандери, на якій живе потерпілий. Саме в тому місці багато людей переходять дорогу, щоб потрапити на вказану вулицю, однак пішохідного переходу там не має. Тадеуш говорив, що в момент аварії видимість була добра.

Коли він підійшов, то бачив ОСОБА_1 та його автомобіль, який стояв на аварійці по правій стороні та знаходився неподалік від калюжі крові. Всі обставини розміщення автомобіля та крові відносно проїжджої частини відповідає схемі, яка міститься в матеріалах справи.

Крім того, вина обвинуваченого в інкримінованого йому кримінальному правопорушенні також доведена письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні:

-протоколом огляду місця події від 28.09.2018 з фототаблицями та схемою до протоколу огляду місця події, відповідно до якого місце огляду є ділянка автодороги Н-09 Мукачево-Львів, розміщена в м. Галич по вул. Львівська напроти будинку № 19. Огляд проводився в темну добу при штучному освітлені у суху погоду у напрямку м. Галич. Дана ділянка дороги пряма в плані горизонтального профілю. Усі заміри здійснювалися до лівого ближнього кута будинку № 21 по вул. Львівська зі сторони дороги, від даного кута перпендикулярно проведено лінію. На проїзній частині у напрямку огляду знаходився автомобіль «Фіат Добло», реєстраційний номер НОМЕР_1 . На відстані 4,6 метра від умовної лінії та 2,1 метра від тротуару виявлено початок сліду гальмування, який іде до переднього правого колеса вказаного автомобіля довжиною 21,5 метра, а на відстані 15,1 м від умовної лінії та 3,4 м від тротуару виявлено другий слід гальмування, який йде до переднього правого колеса, довжиною 14,6 м. Безпосередньо біля заднього лівого колеса виявлено чоловічу туфлю коричневого кольору, а під самим колесом виявлено кепку зеленого кольору. Перед вказаним автомобілем на його смузі руху виявлено пляму речовини темно-червоного кольору, подібну на кров, відстань від заднього правого колеса до вказаної плями 6,3 м. На одній лінії з темною речовиною, подібною на кров, на лівому узбіччі виявлено другу чоловічу туфлю коричневого кольору. При огляді автомобіля виявлено наступні пошкодження: вм`ятина переднього бампера зліва біля лівої фари, тріснуте лобове скло зі сторони водія у вигляді павутини з отвором у центрі тріщини. З місця події вилучено: дві туфлі, кепку зеленого кольору, які поміщено в спец пакет, та автомобіль марки «Фіат Добло» (т. 1 а.п. 102-109);

-висновком експерта № 4.2.-753/18 від 13.11.2018, згідно з яким експерт дійшов наступних висновків, що на момент експертного огляду та дослідження рульове керування та гальмівна система автомобіля марки «Fiat Doblo» реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходилися у працездатному стані (т.1 а.п. 115-118);

-випискою з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 № НОМЕР_2 , відповідно до якої останньому встановлений діагноз: забій головного мозку середнього ступеню важкості. Перелом потиличної зліва з поширенням на основу та скроневу кістку соцевидний відросток. Забій м`яких тканин голови. Післятравматичний лівобічний середній отит з явищами кохлеїту (т.1 а.п. 123);

-висновком експерта № 22/23/19-Д від 17.03.2020, згідно з яким в наданих медичних документах вказані тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма з переломами кісток склепіння та основи черепа, забоєм головного мозку середнього ступеня тяжкості, раною, синцем та саднами в ділянках голови; садно в ділянці правої ноги, які утворилися від дії тупих твердих предметів, якими могли бути, як виступаючі частини кузова автомобіля, так і дорожнє покриття, можуть відповідати терміну вказаному у постанові. Відкрита черепно-мозкова травма з переломами кісток склепіння та основи черепа, забоєм головного мозку середнього ступеня тяжкості, раною, синцем та саднами в ділянках голови відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що є небезпечні для життя в момент спричинення, а садно в ділянці правої ноги, відносить до легких тілесних ушкоджень (т. 1 а.п. 128-129);

-висновком експерта № СЕ-19/109/26-685ІТ/19 від 17.01.2020, в якому експерт використовував наступні вихідні дані: ДТП мала місце у темну пору доби на ділянці автодороги Н-09 Мукачево-Львів у населеному пункті в м. Галич; проїзна частина пряма в плані горизонтального профілю; покриття проїзної частини асфальтне, сухе, рівне без вибоїн; робоча гальмівна система автомобіля марки «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у технічно справному стані, завантаженість автомобіля водій та один пасажир; на місці події зафіксовані сліди гальмування вказаного автомобіля, які закінчуються біля передніх коліс автомобіля: лівий довжиною 14,6 м, правий 25,1 м; після наїзду на пішохода до зупинки автомобіль подолав відстань 1,5 м. Судовий експерт дійшов висновку, що при заданому механізмі розвитку даної ДТП, водій автомобіля «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , рухаючись із швидкістю 67-70 км/год., яка визначена при відповіді на питання 2.1 даної експертизи, з мінімальної відстані, на якій міг знаходитися вказаний автомобіль в момент реагування на небезпеку від місця наїзду на пішохода, - не мав технічної можливості попередити дану ДТП шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування, однак при умові руху автомобіля із швидкістю 50 км/год., яка є максимально-допустимою швидкістю у населеному пункті, мав технічну можливість попередити дану ДТП шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування. Проведені дослідження дозволяють зробити висновок про те, що для заданого комплексу вихідних даних, причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору, були обставини, які пов`язані із невідповідністю дій водія «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вимогам п. 12.4 та 12.3. ПДР України (т.1 а.п. 136-141);

-висновком експерта № СЕ-19/109/13/3-538ІТ/20 від 15.07.2020, в якому були змінені вихідні дані в частині маси автомобіля, зазначивши завантаженість до максимально допустимої маси вказаного транспортного засобу. При заданому механізмі розвитку даної ДТП, водій автомобіля «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , рухаючись із швидкістю 66 км/год., яка визначена при відповіді на питання 2.1 даної експертизи, з мінімальної відстані, на якій міг знаходитися вказаний автомобіль в момент реагування на небезпеку від місця наїзду на пішохода, - не мав технічної можливості попередити дану ДТП шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування, однак при умові руху автомобіля із швидкістю 50 км/год., яка є максимально-допустимою швидкістю у населеному пункті, мав технічну можливість попередити дану ДТП шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування. Проведені дослідження дозволяють зробити висновок про те, що для заданого комплексу вихідних даних, причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору, були обставини, які пов`язані із невідповідністю дій водія «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вимогам п. 12.4 та 12.3. ПДР України (т.1 а.п. 143-147);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 21.07.2020 та схемою до нього, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_2 , понятих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Відповідно до вказаного протоколу учасники слідчої дії прибули на місце ДТП ділянку дороги в м. Галич по вул. Львівській. Умови слідчого експерименту: темна пора доби, опади і туман відсутні, проїзна частина суха, дорога освітлена вуличним освітленням. Використовувався автомобіль марки «Фіат Добло». Потерпілий ОСОБА_2 одягнутий в одяг, подібний на той, у якому був на час ДТП. Потерпілий показав, що 28.09.2021 він рухався лівим узбіччям вул. Львівська в напрямку центра і приблизно навпроти перевулку, який веде до вул. Бандери, почав переходити проїжджу частину на протилежний бік. Потерпілий пояснив, що перед виходом на проїжджу частинну він спочатку подивився ліворуч, з того боку жодні транспортні засоби не наближалися, а праворуч зі сторони м. Бурштина на значній відстані наближався автомобіль. ОСОБА_2 показав, що проїзну частину переходив перпендикулярно до осі дороги і лінія його руху знаходилася на відстані 27,7 м. від лівого кута будинку № 21, та пояснив, що переходив дорогу в спокійному темпі, але місце наїзду на нього вказати не може. Водночас було визначено, що до місця наїзду пішохід подолав 6,7 м. Швидкість руху пішохода становила 0,9 м/с. В момент виходу пішохода на проїзну частину автомобіль від місця наїзду знаходився на відстані 135,4 м. Замірами встановлено, що в момент настання небезпеки відстань від передньої частини автомобіля до місця наїзду на пішохода становить 47,5 м. В цьому ж положенні по видимості елементів дороги визначено видимість дороги по напрямку руху, яка становить 54,5 м (т.1 а.п. 148-150);

-висновком експерта № СЕ-19/109/13/3-562ІТ/20 від 29.07.2020, вихідні дані якого були доповнені інформацією, встановленою під час слідчого експерименту від 21.07.2020. Судовий експерт дійшов висновку, що при заданому комплексі вихідних даних, водій автомобіля «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , рухаючись із швидкістю 66 км/год. не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_9 шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування, однак при умові руху автомобіля із швидкістю 50 км/год. мав технічну можливість наїзду на пішохода шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування. При заданому слідством комплексу вихідних даних, причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору, стали обставини, які пов`язані із невідповідністю дій водія «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вимогам п. 12.4 та 12.3. ПДР України (т.1 а.п. 152-155);

-висновком експерта № СЕ-19/109/13/3-621ІТ/20 від 25.08.2020, згідно з яким зіткнення автомобіля марки «Фіат Добло», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та пішохода ОСОБА_2 відбулося на смузі, яка призначена для руху в напрямку м. Галич в місці, яка в поздовжньому напрямку передує кінцевому розташуванню передньої частини даного автомобіля у поперечному приблизно на рівні лівого сліду гальмування довжиною 14,6 метрів. В момент наїзду на пішохода автомобіль контактував передньою лівою частиною, в районі лівої частини переднього бампера, з подальшим закиданням тіла пішохода в напрямку лівої частини вітрового скла (т. 1 а.п. 157-159);

-протоколом огляду місця події від 18.09.2020 та фототаблицями до нього, проведеного у присутності понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Проведеним оглядом встановлено, що місце огляду є ділянка розташована в м. Галич по вул. Львівська. Огляд здійснювався у напрямку до центру м. Галича, від будинку № 21 по вул. Львівська. Вказаний будинок розміщений з правої сторони, а навпроти нього з лівої сторони розміщений схил порослий травою та кущами, з фотографій встановлено, що висота кущів є невеликою та вони розташовані один від одного із певним інтервалом (т.1 а.п. 169-172).

Крім того, в судовому засіданні була допитана свідок сторони захисту ОСОБА_12 , яка є дружиною обвинуваченого та яка пояснила суду, що 28.09.2018 близько 19:00 год. вони з чоловіком їхали з м. Бурштина до м. Івано-Франківськ та проїжджали м. Галич. Вони рухалися з невеликою швидкістю. Навпроти них рухалася фура, із-за якої вибігла людина, яка перебігала дорогу зліва на право. У зв`язку цим її чоловік почав гальмувати, однак вказана людина опинилася на капоті їхньої машини, і, трохи так проїхавши, він впав на асфальт. В той час вже темніло, погода була похмура, також чоловік, якого збили автомобілем, був вдягнений в темний одяг. Вони побачили потерпілого, коли він вже був за двома смугами на їхній стороні. Фура їхала на невеликій швидкості із сторони м. Івано-Франківська до м. Бурштина. Вона побачила пішохода, коли проїхала фура, та останній був вже на їхній стороні дороги, при цьому він біг. Чоловік зразу загальмував, як побачив пішохода, після зіткнення вони ще проїхали 5-10 метрів. Їхній автомобіль рухався зі швидкістю 60-65 км/год. Якщо їхати з м. Бурштина, то по лівій стороні вздовж дороги, де сталася аварія, ростуть кущі в її ріст, тому і не могли побачити потерпілого на обочині. Удар прийшовся на чоловікову частину машини.

Їхній автомобіль наполовину пасажирський. В той день вони перевозили бочки з водою та рибою, в кількості 3-4 штуки по 110-120 літрів. Вона сиділа на пасажирському сидінні та дивилася на дорогу. Коли вони вийшли з машини, потерпілий лежав на дорозі, від нього дуже було чути алкоголем. Вона хотіла надати першу медичну допомогу, але люди почали кричати, щоб не чіпати його, що викликали швидку допомогу. Швидка їхала довго, можливо 20 хвилин чи більше. Вони весь час залишалися на місці події.

Фактично показання свідка ОСОБА_12 відповідають доказам, зібраним стороною обвинувачення, та не спростовують факту ДТП, його місця та учасників, розвиток подій, розташування потерпілого й транспортного засобу під час ДТП, а також не містять істотних суперечностей зі встановленими обставинами кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому.

В той же час суд критично оцінює пояснення свідка ОСОБА_12 в частині її показань щодо руху фури зі сторони м. Івано-Франківськ та наявності високих кущів на узбіччі дороги, що в сукупності перешкоджало її чоловіку вчасно побачити пішохода, оскільки вказаний свідок є дружиною обвинуваченого та заінтересована у виправданні останнього. Її показання в цій частині суперечать показанням потерпілого та матеріалам кримінального провадження, що ставить під сумнів їх правдивість. Одночасно суд бере до уваги розбіжності в позиції сторони захисту в характеристиці важкого ступеню алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 , в якій особа фактично знаходиться в стані, що позбавляє можливості рухатися, координувати свої дії, у неї порушується сприйняття, погіршується самопочуття, аж до настання смерті, чим доводять неможливість його пам`ятати про обставини ДТП, а в той же час говорять про те, що потерпілий біг по дорозі, що аж кинувся на автомобіль, як пояснює свідок ОСОБА_12 .

Щодо посилання захисника обвинуваченого на недопустимість, неналежність, недостатність та недостовірність доказів зі сторони обвинувачення, оскільки в основу обвинувачення взято експертизу, яка проведена на основі вихідних даних, отриманих під час слідчого експерименту 21.07.2020, який проведений у відсутності обвинуваченого ОСОБА_1 , і у зв`язку з чим є недопустимим доказом, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статей 86, 87КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ст. 240 КПК України з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, до участі в якому можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.

Вказаний слідчий експеримент було проведено без участі обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, разом із цим, враховуючи вимоги ст. 240 КПК України, участь вказаних осіб у цій слідчій дії не є обов`язковою. До того ж, враховуючи мету та порядок проведення вказаної слідчої дії, відсутність зазначених осіб, в цілому не може впливати на допустимість отриманих результатів як доказів.

Таким чином, суд вважає, що зазначена слідча дія проведена та результати оформлено з дотриманням вимог статей 104, 105, 240 КПК України уповноваженими особами у присутності двох понятих. Заяв та зауважень від учасників слідчих дій не надходило.

Щодо посилання захисника Микитюка Р.В. на висновок експерта № СЕ-19/109/13/3-631ІТ/20 від 21.08.2020, як на такий, що підтверджує невинуватість обвинуваченого ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 14.08.2020 та схемою до нього, який проведений за участю підозрюваного ОСОБА_1 , встановлено, що останній показав, що наїзд на пішохода відбувся безпосередньо після роз`їзду зі зустрічним вантажним автомобілем, який рухався із увімкнутим ближнім світлом фар та швидкістю приблизно 30 км/год., після роз`їзду з вантажівкою він побачив пішохода, який зліва на право швидко та перпендикулярно до поздовжньої осі дороги переходив через проїзну частину дороги (т. 1 а.п. 160-163).

Таким чином під час вказаного слідчого експерименту обвинуваченим були задані нові вихідні дані, зокрема, в частині наїзду на пішохода безпосередньо після роз`їзду із зустрічним вантажним автомобілем, який значною мірою перешкоджав обвинуваченому побачити пішохода.

На підставі вихідних даних, встановлених під час слідчого експерименту від 14.08.2020, було проведено експертизу № СЕ-19/109/13/3-631ІТ/20 від 21.08.2020, за результатами якої судовий експерт дійшов висновку, що при заданому комплексі вихідних даних, водій автомобіля «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , рухаючись із швидкістю 66 км/год. та із максимальною дозволеною швидкістю на даній ділянці дороги 50 км/год., з заданого слідством моменту виникнення небезпеки для руху (з моменту настання об`єктивної видимості пішохода на проїзній частині) не мав технічної можливості попередити дану ДТП шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування. Проведені дослідження дозволяють зробити висновок про те, що для заданого комплексу вихідних даних, причиною настання даної ДТП з технічної точки зору, були обставини, які пов`язані із виникненням небезпеки для руху на такій відстані для вказаного автомобіля, в межах якого його водій був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування (т.1 а.п. 165-168).

Водночас суд не приймає до уваги висновок експертизи № СЕ-19/109/13/3-631ІТ/20 від 21.08.2020 та дані слідчого експерименту від 14.08.2020 в частині наявних в ньому вихідних даних про те, що наїзд на пішохода відбувся безпосередньо після роз`їзду зі зустрічним вантажним автомобілем, оскільки вказані обставини з урахування принципу змагальності сторін та свободи подання суду доказів, не підтверджено будь-якими наявним в матеріалах кримінального провадження доказами, окрім, як показань самого обвинуваченого та свідка ОСОБА_12 , яка є його дружиною, що ставить під сумнів їх достовірність та правдивість, при цьому вказані вихідні дані суперечать іншим матеріалам кримінального провадження, а зокрема протоколу огляду місця події від 28.09.2018, протоколу проведення слідчого експерименту від 21.07.2020, показанням потерпілого, які він дав в судовому засіданні та в яких, не зважаючи на те, що багатьох обставин ДТП він не пам`ятає, однак жодного разу ні на досудовому слідстві, ні в судовому засіданні, не вказував про наявність вантажного автомобіля (фури), не вказував на наявність такого автомобіля і свідок ОСОБА_3 , даючи показання з чужих слів, які суд відповідно до положень ст. 97 КПК України вважає допустимим доказом.

При цьому суд вважає, що при проведенні експертиз № СЕ-19/109/25-685ІТ/19 від 17.01.2020, № СЕ-19/109/13/3-538ІТ/20від 15.07.2020, № СЕ-19/109/13/3-562ІТ/20від 29.07.2020 дотримані всі вимоги закону при їх призначенні, не порушені права учасників процесу при призначенні і проведенні експертизи, експерти попереджені про кримінальну відповідальність. Висновки експертів достатньо мотивовані, хоча вихідні дані задавалися з відмінностями, враховуючи, як здобуті докази, так і показання обвинуваченого й потерпілого, експерти фактично одноголосно стверджують про наявність технічної можливості ОСОБА_1 уникнути наїзду на пішохода при русі з максимально допустимою швидкістю в населеному пункті 50 км/год. шляхом застосуваннясвоєчасного екстреногогальмування.При цьомув данійдорожньо-транспортнійобстановці наявнаневідповідність дійобвинуваченого п.12.4та 12.3ПДР України. Тому суд не може ставити під сумнів достовірність та об`єктивність вказаних експертиз.

Водночас суд звертає увагу, що незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкоди водій зобов`язаний був виконати вимогу п. 12.4 ПДР України та рухатися у населеному пункті із швидкістю, яка не перевищує 50 км/год., та вимогу п. 12.3 ПДР України і негайно вжити заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Таким чином, той факт, що небезпеку для руху, а саме: перетинання потерпілим проїжджої частини не в місці пішохідного переходу, створено внаслідок власної протиправної поведінки пішохода, не звільняє водія ОСОБА_1 від виконання ним вимог зазначених пунктів ПДР України.

Невизнання обвинуваченим своєї вини у скоєнні злочину, а саме його показання про те, що наїзд на пішохода виник не з його вини та те, що наїзду неможливо було відвернути, оскільки йому завадили погодні умови, відсутність освітлення, непроглядність через високі кущі та через рух фури в зустрічному напрямку на малій швидкості, суд розцінює, як обраний спосіб захисту та намагання уникнути відповідальності за скоєне ним кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

При цьому, відповідно до вимог ст.22КПК України суд зі своєї сторони забезпечив сторонам кримінального провадження усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону.Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом. Проте сторона захисту не надала суду належних, достатніх, вагомих та допустимих доказів, які б у своїй сукупності доводили відсутність у діях обвинуваченого складу інкримінованого йому протиправного діяння.

На підставі викладеного, судом встановлено, що порушення обвинуваченим ОСОБА_1 п.п. 12.3, 12.4 Правил дорожньогоруху перебуває в причинному зв`язку з наслідками, що настали, а саме: в порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 286 КК України.

Таким чином, даючи аналіз дослідженим в судовому засіданні доказам, керуючись законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, знайшла своє підтвердження і доведена повністю поза розумним сумнівом.

Вирішуючи питання щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відносяться до категорії тяжкого злочину згідно ст. 12 КК України, особу обвинуваченого, який за місцем постійної реєстрації і проживання характеризується позитивно, згідно з довідками медичних закладів на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, раніше до кримінальної не притягувався.

Також суд враховує досудову доповідь Тисменицького районного сектору філії ДУ «Центру пробації» в Івано-Франківській області, згідно з якою орган пробації оцінює ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, як низький, а ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб також, як низький і вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої суспільної небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на останнього обов`язків відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 76 КК України.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого відповідно до ст.66КК України та обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого згідно положень ст.67КК України судом не встановлено.

При цьому суд враховує часткове відшкодування шкоди обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 , про що не заперечували обидві сторони. Так, обвинувачений в судовому засіданні ствердив, що відшкодував завдані ним збитки у розмірі, попередньо узгодженому з потерпілим, а згодом останній потребував додаткові кошти, які він відмовився йому надати. Потерпілий займав суперечливу позицію з даного приводу, а саме: 28.12.2020 подав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи у його відсутності, претензій до обвинуваченого не має (т. 1 а.п. 51), а у судовому засіданні 14.04.2021 та в заяві від 15.07.2021 (т. 1 а.п. 101) зазначив, що шкода в повному обсязі йому не відшкодована.

Потерпілий ОСОБА_2 щодо призначення покарання покладається на розсуд суду.

Прокурор у судовому засіданні просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 2 (два) роки

Обвинувачений ОСОБА_13 просив визнати його невинним, а захисник Микитюк Р.В. підтримав думку свого підзахисного та просив виправдати його.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. У кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно з п. 3 вищезазначеної постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Відповідно до вимог статей 50, 65КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а при його призначенні суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У справі «Бакланов проти росії» (рішення суду від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

За роз`ясненнями, що містяться в п. п. 20,21 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №14від 23.12.2005року «Пропрактику застосуваннясудами Українизаконодавства усправах продеякі злочинипроти безпекидорожнього рухута експлуатаціїтранспорту,а такожпро адміністративніправопорушення натранспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Таким чином, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням особи обвинувачуваного, його характеристики та поведінки, як до, так і після вчинення злочину, невчинення ним нових порушень, в тому числі в сфері забезпечення дорожнього руху, часткового відшкодуванняшкоди потерпілому, а також беручи до уваги всі обставини справи та те, що потерпілий ОСОБА_2 при переході автомобільної дороги в населеному пункті під час події допустив порушення вимог Правил дорожнього руху України (перехід у забороненому місці) та перебував у темну пору доби, в темному одязі без розпізнавальних світловідбиваючих ознак, у стані сильного алкогольного сп`яніння, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, із застосуванням ст. 75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на строк 2 (два) роки, та ст. 76 КК України, що буде необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При цьому суд звертає увагу, що іспитовий строк дисциплінує засуджених, привчає їх до додержання законів, нагадує їм, що вони не виправдані, а проходять випробування, від результату якого залежить їх подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

Призначаючи додатковий вид покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд виходить з того, що від дій обвинуваченого потерпілому заподіяні тяжкі тілесні ушкодження. Також суд приймає до уваги, що обвинувачений раніше до кримінальної не притягувався, в тому числі і за порушення правил безпеки дорожнього руху, а тому вважає можливим і достатнім застосувати до обвинуваченого додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік, що буде достатнім для усвідомлення обвинуваченим усіх допущених негативних протиправних дій, та можливості у подальшому не допускати таких діянь.

Саме таке покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Суд дійшов глибокого переконання, що таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, судові витрати, пов`язані із проведенням експертиз на досудовому слідстві, суд покладає на обвинуваченого.

Долю речових доказів суд вирішує згідно з вимогами ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374, 394-395 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_1 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з`являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, строком на 1 (один) рік, виконувати самостійно.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави:

-1430,00 (одну тисячу чотириста тридцять) гривень витрат за проведення експертизи № 4.2-753/18;

-1570 (одну тисячу п`ятсот сімдесят) гривень 10 копійок витрат за проведення експертизи № СЕ-19/109/25-685ІТ/19 від 17.01.2020;

-817 (вісімсот сімнадцять) гривень 25 копійок витрат за проведення експертизи № СЕ-19/109/13/3-538ІТ/20 від 15.07.2020;

-1144 (одну тисячу сорок чотири) гривні 15 копійок витрат за проведення експертизи № СЕ-19/109/13/3-562ІТ/20 від 29.07.2020;

-980 (дев`ятсот вісімдесят) гривень 70 копійок витрат за проведення експертизи № СЕ-19/109/13/3-621ІТ/20 від 25.08.2020;

-817 (вісімсот сімнадцять) гривень 25 копійок витрат за проведення експертизи № СЕ-19/109/13/3-631ІТ/20 від 21.08.2020.

Речові докази по справі:

- автомобіль марки «Фіат Добло», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передано на зберігання ОСОБА_1 , - вважати повернутим ОСОБА_1 ;

- пару взуття та бейсболку зеленого кольору, які поміщені у сейф-пакет та зберігаються камері схову речових доказів Галицького ВП Тисменицького ВП ГУ НП в Івано-Франківській області, - після вступу вироку в закону силу повернути власнику ОСОБА_2 ;

- медичну карту стаціонарного хворого КЗ «Галицька ЦРЛ» № 3942, медичну карту стаціонарного хворого «Обласна клінічна лікарня» № 2000018, медичну карту амбулаторного хворого та томографію кісток черепа ОСОБА_2 , - після вступу вироку в закону силу повернути власнику ОСОБА_2 .

Роз`яснити потерпілому, що у відповідності до ч. 7 ст.128КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду суд протягом тридцяти днів з моменту проголошення.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: