Рішення № 10447332, 30.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/46830.06.10 За позовом Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи

Подгорнова Сергія Максимовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Книжкова мережа"

про захист авторських прав та стягнення 63 000,00 грн. компенсації

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача                    не з’явився

від відповідача          Маковецький С.В., за дов. б/н від 02.12.2009 р.

                                        Бондар К.П., за дов. б/н від 02.12.2009 р.

У судовому засіданні 30.06.2010 р. відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою представників відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа Подгорнов Сергій Максимович звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Книжкова мережа" про стягнення грошової компенсації за матеріальну та моральну шкоду у розмірі 63 000,00 грн., заборону здійснювати продаж книги "Самодиагностика на основе осмотра лица и тела", вилучення усіх примірників цієї книги у відповідача та надання інформації.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами. Відповідно до угоди, укладеної 17.12.2007 р. позивачем з Компанією "Foreign Languages Press", позивач набув виключні права на переклад, видання російською мовою та продаж перекладу твору "Inspection of Face and Body for Diagnosis of Diseases" у всьому світі. 10.08.2009 р. позивач виявив у магазині відповідача факт продажу книги "Самодиагностика на основе осмотра лица и тела". Вказане видання є авторизованим перекладом книги "Inspection of Face and Body for diagnosis of Diseases", яка була видана та пропонується до продажу в період дії виключних прав позивача. На думку позивача, вказані дії є порушенням його авторських прав, що дає йому підстави вимагати їх захисту у судовому порядку.

Ухвалою суду від 10.11.2009 р. порушено провадження у справі № 54/468, розгляд справи призначено на 18.12.2009 р.

У поданому відзиві на позов відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що у відповідача були відсутні підстави сумніватися у законності видання книги "Самодиагностика на основе осмотра лица и тела", оскільки на обкладинці твору проставлені знаки охорони авторського права і належність авторських прав особам, вказаним на обкладинці твору, презюмується відповідно до ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права". Також в обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на невідповідність розміру компенсації, який просить стягнути позивач, обсягу порушення і намірам відповідача та на відсутність підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди.

Представниками сторін у судовому засіданні 18.12.2009 р. подано спільне клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

У судовому засіданні 18.12.2009 р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 29.01.2010 р.

У зв’язку із перебуванням судді Демченко Т.С. на лікарняному, судове засідання, призначене на 29.01.2010 р., не відбулося. Ухвалою суду від 12.02.2010 р. розгляд справи призначено на 19.02.2010 р.

У зв’язку із необхідністю витребування нових доказів ухвалою суду від 19.02.2010 р. розгляд справи відкладено на 21.05.2010 р.

У судовому засіданні 21.05.2010 р. оголошувалась перерва до 16.06.2010 р., а у судовому засіданні 16.06.2010 р. оголошувалась перерва до 30.06.2010 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2007 р. між Видавництвом літератури іноземними мовами (далі –правовласник) та Суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою Подгорновим Сергієм Максимовичем (далі –видавець) була укладена угода, відповідно до умов якої правовласник надає видавцю виключні права на переклад та видання творів російською мовою на період в 5 років з 17.12.2007 р. по 16.12.2012 р. та продаж творів російською мовою у всьому світі.

Творами, права на які передаються за цією угодою, є:

1.of face and body for diagnosis of diseases, by Liu Bangming;

2.          Meridian Oigong –Transmitting Oi along the Meridian, by Li Ding.

У пунктах 10, 11 вказаної угоди зазначено, що правовласник запевняє видавця, що він має право та повноваження укладати цю угоду та що у відповідності до законодавства Китаю твори ніяким чином не будуть порушувати жодного авторського права або жодної існуючої угоди. Права, що надані за цією угодою, надаються тільки видавцеві та не можуть бути передані третій стороні без письмової згоди правовласника.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об’єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться:

1) право на використання твору;

2) виключне право дозволяти використання твору;

3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:

1) відтворення творів;

2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;

3) публічну демонстрацію і публічний показ;

4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

5) переклади творів;

6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;

8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;

10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп’ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп’ютер;

11) імпорт примірників творів.

Цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені.

Наведені обставини свідчать про те, що позивачу з 17.12.2007 р. належать виключні майнові авторські права на переклад російською мовою літературного твору "Inspection of face and body for diagnosis of diseases", by Liu Bangming, видання та продаж перекладу вказаного твору.

Як пояснив позивач, ним була видана книга "Лю Банмин. Исскуство диагностики по лицу и телу/Пер. с англ. Цзи Хуа. –К.: С. Подгорнов, 2009. –256 с.: илл. –(Традиционные практики Китая)".

Відповідно до ст. 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Звертаючись з позовом, позивач зазначає, що відповідач в період дії виключних прав позивача здійснює продаж книги "Диагноз с первого взгляда. Самодиагностика на основе осмотра лица и тела/сост. Лю Банмин; пер. с англ. М.А. Коган. –М.: АСТ: Астрель, 2008. –220, [4]с.: ил.", що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями товарного та фіскального чеків від 10.08.2009 р. Згідно з інформацією, що міститься на стор. 2 вказаного твору, це видання є авторизованим перекладом книги "Inspection of face and body for diagnosis of diseases", виданої видавництвом Foreign Languages Press, уклад. Лю Банмін, переклад з англ. М.А. Коган. Книга підписана до друку 26.02.2008 р.

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується продаж відповідачем перекладу твору "Inspection of face and body for diagnosis of diseases", виключні майнові авторські права на який належать позивачу.

Відповідно до вимог, встановлених ст. 426 ЦК України, використання об’єкту права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об’єкту права інтелектуальної власності.

Статтею 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

Виходячи з того, що умовами угоди, укладеної між позивачем та правовласником, передбачено надання позивачеві, як одноосібному дистриб’ютору, виключних прав на переклад твору російською мовою, його видання та продаж та враховуючи заборону передання прав іншим особам без згоди правовласника, суд вважає, що переклад твору, його видання та продаж, здійснені у період дії виключних авторських прав позивача, є порушенням прав останнього.

Оскільки зазначена обставина відповідачем не спростована, а також враховуючи, що відповідачем не надано будь-яких інших доказів на підтвердження правомірності продажу твору, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача дозволу на використання твору.

Згідно зі ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є, зокрема, піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав, тобто опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" контрафактним примірником твору, фонограми, відеограми є примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.

Як передбачено ст. 52 цього Закону, при порушеннях будь-якою особою авторського права, передбачених статтею 50 Закону, суб’єкти авторського права можуть звертатися до суду з позовом про, зокрема, заборону дії, що порушують авторське право, припинення дій, що порушують авторське право; виплату компенсацій; вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об’єктів суміжних прав.

Позивачем заявлено позовні вимоги про заборону відповідачу здійснювати продаж книги "Самодиагностика на основе осмотра лица и тела", вилучення у відповідача усіх примірників книги "Самодиагностика на основе осмотра лица и тела" та стягнення з відповідача 63 000,00 грн. компенсації за матеріальну та моральну шкоду.

З огляду на доведений факт порушення відповідачем виключних майнових авторських прав позивача, позовні вимоги про заборону відповідачу здійснювати продаж є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позовна вимога про стягнення з відповідача компенсації за порушення майнових авторських прав позивача підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з п. г) ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов’язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Пунктом 33 Рекомендації Президії Вищого господарського суду України № 04-5/1107 від 10.06.2004 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності" передбачено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об’єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

Позивач в обґрунтування заявленого розміру компенсації посилається на те, що він не отримує прибуток від продажу книги, оскільки внаслідок продажу відповідачем контрафактних примірників творів був створений негативний образ книги та автора, які недавно з’явилися на книжковому ринку, і книга вже не є новинкою.

За таких умов, позивач вважає, що сума компенсації повинна становити 50 мінімальних заробітних плат, що на дату подання позову становило 31 500,00 грн.

Згідно зі ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Як передбачено статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч зазначеним вимогам, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує заявлений розмір компенсації. Посилання позивача на те, що можливий тираж контрафактних примірників творів міг становити в середньому 10200 шт., а оціночна вартість тиражу –180 000,00 грн., є припущеннями позивача, які до того ж суперечать наявним у матеріалах справи доказам.

Так, як свідчать матеріали справи, відповідач придбав контрафактні примірники твору у ТОВ "Афіна-Букс" у кількості 5 прим., що підтверджується договором постачання № 76 від 14.05.2009 р. та накладною № 11958 від 14.05.2009 р. Як пояснив відповідач, 16.05.2009 р, 02.07.2009 р., 03.08.2009 р. та 10.08.2009 р. він продав 4 примірники книги за ціною 18,10 грн. Останній п’ятий примірник твору був наданий відповідачем на вимогу суду і залучений до матеріалів справи № 54/468, а отже, у відповідача відсутні примірники твору, які просить вилучити позивач.

З огляду на зазначене, позовні вимоги про вилучення у відповідача усіх примірників книги "Самодиагностика на основе осмотра лица и тела" не підлягають задоволенню.

З інформації, що міститься на стор. 2 книги "Самодиагностика на основе осмотра лица и тела", вбачається, що весь тираж вказаного твору становив лише 5 000 прим. При цьому судом враховано ту обставину, що відповідач не є видавцем цього твору, а лише здійснює продаж примірників твору.

Як пояснив позивач, книга "Искусcтво диагностики по лицу и телу" була видана ним накладом у 1000 прим. При роздрібній ціні 12-15 грн., за яку позивач продає примірники книги, його доход мав скласти 15 000,00 грн.

Основною метою і призначенням цивільно-правової відповідальності є поновлення майнового стану потерпілої особи і міри відповідальності не повинні бути спрямовані на її збагачення за рахунок порушника прав.

А тому з огляду на незначний обсяг порушення, незначний розмір отриманого відповідачем доходу від продажу контрафактних примірників творів, відсутність вини відповідача у порушенні майнових і немайнових прав позивача, суд, з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності, вважає за можливе стягнути з відповідача компенсацію у розмірі 10-ти мінімальних заробітних плат, що на день прийняття рішення складає 8 840,00 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача грошову компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 31 500,00 грн.

Як передбачено ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно зі ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав суб’єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Суд згідно із частиною 2 зазначеної статті має право постановити рішення чи ухвалу про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р. "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" визначено, що під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5. Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

В обґрунтування заподіяння моральної шкоди та її розміру позивач посилається на те, що:

- він зазнав сильних душевних страждань внаслідок низького рівня перекладу;

- відповідачем сформовано негативний образ книги і автора, книга не є новинкою;

- позивач витратив багато зусиль для того, що б привернути увагу до автора та його книги, забезпечити стабільний попит на неї;

- в результаті поширення контрафактної книги діяльність позивача буде сприйматися негативно.

Разом з тим, всупереч вимогам, передбаченим ст. 33 ГПК України, позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, яким позивач обґрунтовує свої вимоги про відшкодування моральної шкоди та доказів на підтвердження заявленого розміру відшкодування, а тому позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Як передбачено ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" від сплати державного мита звільняються позивачі за позовами, що випливають з авторського права. Згідно з Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 р., розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення у господарських справах, визначається для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита, –за нульовою ставкою.

Статтею 49 ГПК України встановлено, що державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Отже, оскільки позивач звільнений від сплати державного мита, державне мито підлягає стягненню в доход бюджету з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем у позовній заяві заявлені як майнові, так і немайнові вимоги до позивача.

Відповідно до п. 36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 р., позовні заяви, що носять одночасно майновий і немайновий характер, оплачуються державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками встановленими для позовів немайнового характеру.

Розміри ставок державного мита із позовних заяв, що подаються до господарських судів України, встановлені Декретом Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито", пп. а) та б) п. 2 ст. 3 якого визначено, що розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, становить 1% ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а із позовних заяв немайнового характеру ставка державного мита встановлюється у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи з викладеного та з огляду на часткове задоволення майнових вимог позивача, з відповідача підлягає стягненню до Державного бюджету України 130,90 грн. ((8840,00/100) + 85,00/2) державного мита.

Позивач також просить стягнути з відповідача 750,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. На підтвердження понесених витрат позивачем надана копія додатку від 29.10.2009 р. до договору про надання правової допомоги, укладеного позивачем із Євдоченко Наталією Дмитрівною, платіжне доручення № 3 від 03.11.2009 р. на оплату послуг, свідоцтво № 2916/10 від 25.08.2005 р. на право зайняття адвокатською діяльністю.

Розглянувши надані позивачем документи, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

Як передбачено ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Книжкова мережа" (03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, 38/58, ідентифікаційний код 36285590) здійснювати продаж книги "Диагноз с первого взгляда. Самодиагностика на основе осмотра лица и тела/сост. Лю Банмин; пер. с англ. М.А. Коган. –М.: АСТ: Астрель, 2008. –220, [4]с.: ил.".

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Книжкова мережа" (03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, 38/58, ідентифікаційний код 36285590) на користь Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Подгорнова Сергія Максимовича (02225, м. Київ, вул. Бальзака, 26А, кв. 130, ідентифікаційний номер 2173220216) 8 840 (вісім тисяч вісімсот сорок) гривень 00 коп. компенсації та 210 (двісті десять) гривень 47 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Книжкова мережа" (03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, 38/58, ідентифікаційний код 36285590) до Державного бюджету України 130 (сто тридцять) гривень 90 коп. державного мита.

5.          В іншій частині у позові відмовити.

6.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                 Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 19.07.2010 р.