Рішення № 10447325, 10.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/16910.06.10 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "СП КАПРІ"

до           Дочірнього підприємства "Торговий дім "АВВ"

про                     стягнення 48056,74 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:           

Від позивача представник –Сапа В.Л. (дов. № б/н від 03.03.10)

Від відповідача не з`явились

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 44455,40 грн. заборгованості за договором №11/03/09 від 10.03.2009р. та 3381,20 грн. збитків від інфляції, 0,73 грн. штрафу, 219,41 грн. трьох відсотків річних, а також 6000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2010р. порушено провадження у справі № 8/169, розгляд справи призначений на 15.04.2010р.

15.04.2010р. від представника відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю представника відповідача бути присутнім у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2010р. розгляд справи відкладений на 27.05.2010р., у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у судове засідання, неподанням сторонами усіх витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів.

У судовому засіданні, яке відбулося 27.05.2010р. представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 44455,40 грн. основного боргу, 881,20 грн. збитків від інфляції, 0,73 грн. штрафу, 219,41 грн. трьох відсотків річних, а також 6000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та судові витрати.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 27.05.2010р. подав клопотання про продовження строку розгляду даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2010р. продовжено строк вирішення спору у справі № 8/169, розгляд справи відкладений на 10.06.2010р., у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у судове засідання, неподанням сторонами усіх витребуваних доказів.

Від відповідача через канцелярію суду клопотань та заяв не надходило.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, з урахування поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд –

ВСТАНОВИВ :

10.03.2009р. між ТОВ «СП «Капрі»- «продавець»та ДП «Торговий дім «АВВ»- «покупець»був укладений договір купівлі-продажу № 11/03/09 (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого «продавець»зобов’язався передати у власність «покупцеві», а «покупець» зобов’язався прийняти та сплатити товари за умовами цього договору, згідно специфікацій (накладних), узгоджених по асортименту, цінам та кількості, які є невід’ємною частиною цього договору.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2009р. (п.6.5 договору).

Згідно з п.4.1 договору, ціна товару, який «продавець»передає «покупцю», визначається в узгоджених специфікаціях (прайс-листах), які є невід’ємною частиною цього договору, або в документах (накладних), що супроводжують товар.

При відвантаженні товару «продавець»разом з товаром надає «покупцю»оформлені згідно вимог діючого законодавства: накладну на товар, податкову накладну (п.3.1 договору).

Позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 93538,64 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1012 від 11.03.2009р. на суму 15100,50 грн., № 1420 від 01.04.2009р. на суму 11660,40 грн., № 1679 від 14.04.2009р. на суму 14050,50 грн., № 1759 від 17.04.2009р. на суму 6230,16 грн., № 2260 від 15.05.2009р. на суму 12489,92 грн., № 4686 від 02.07.2009р. на суму 32131,56 грн., № 5248 від 23.07.2009р. на суму 1875,60 грн., які свідчать про прийняття відповідачем товару від позивача без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Факт отримання відповідачем товару згідно вищевказаних накладних підтверджується довіреностями № 688 від 11.03.2009р., № 735 від 01.04.2009р., № 786 від 14.04.2009р., № 788 від 17.04.2009р., № 794 від 15.05.2009р., № 860 від 03.07.2009р., № 940 від 23.07.2009р., виданими ДП «Торговий дім «АВВ» на ім’я Рогової В.Г. та Жаркова В.В.

Нормою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст.509 ЦК України).

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ст. 11 ЦК України).

Позивач виконав власні зобов’язання належним чином, відповідач в свою чергу не виконав власні зобов’язання належним чином, за виконані позивачем роботи розрахувався частково в розмірі 49082,89 грн.

Статтею 42 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з п.4.2 договору, оплата за товари здійснюється «покупцем»на безготівковій рахунок «продавця»протягом 5-ти банківських днів з моменту реалізації «покупцем»товарів, але не частіше одного разу на тиждень (по понеділках).

У погоджений сторонами строк (п.4.2 договору) відповідач розрахунки з відповідачем не провів.

Позивач звернувся до відповідача з претензію повернути непроданий товар протягом 7 днів з моменту отримання цієї претензії; не пізніше 5-ти календарних днів з моменту отримання цієї претензії оплатити за реалізований товар. Але відповіді від відповідача не отримав, відповідач товар не повернув, кошти за отриманий товар не перерахував.

Станом на день розгляду справи відповідач за виконані позивачем роботи у повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків у повному обсязі суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 44455,75 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 44455,40 грн. заборгованості за виконані роботи за договором №11/03/09 від 10.03.2009р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, 881,20 грн. збитків від інфляції, 0,73 грн. штрафу, 219,41 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача за виконані позивачем роботи виникло між позивачем і відповідачем на підставі №11/03/09 від 10.03.2009р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних позивачем робіт, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем збитків від інфляції в розмірі 881,20 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 219,41 грн. зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 881,20 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 219,41 грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.7 договору передбачено, що за прострочення термінів, згідно п.4.2 договору, «покупець»сплачує «продавцю»штраф у розмірі 0,01 % від несплаченої суми товару за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 0,73 грн. штрафу правомірна та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог та з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, з відповідача не користь позивача підлягає стягненню 44455,40 грн. основного боргу, 881,20 грн. збитків від інфляції, 0,73 грн. штрафу, 219,41 грн. трьох відсотків річних, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Разом з тим, на відповідача покладається 6000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, оскільки позивачем були надані належні докази понесених відповідних витрат, а саме: договір № 01/10 від 01.01.2010 р. про надання юридичних послуг, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2568 від 25.05.2006 р., платіжне доручення № 16 від 03.03.2010р. на перерахування 6000,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача при задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 611, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 231 ГК України, ст.ст. 42, 22, 32, 33, 34, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Торговий дім "АВВ" (02125, м.Київ, бул. Перова, 44; фактична адреса: 02081, м.Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д; код 31571018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП КАПРІ" (03194, м.Київ, вул. Зодчих, 32А; код 16395905) 44455 (сорок чотири тисячі чотириста п’ятдесят п’ять) грн. 40 коп. основного боргу, 881 (вісімсот вісімдесят одну) грн. 20 коп. збитків від інфляції, 0 (нуль) грн. 73 коп. штрафу, 219 (двісті дев’ятнадцять) грн. 41 коп. трьох відсотків річних, 455 (чотириста п’ятдесят п’ять) грн. 57 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "СП КАПРІ" (03194, м.Київ, вул. Зодчих, 32А; код 16395905) з Державного бюджету України державного мита зайво сплаченого платіжним дорученням № 17 від 01.03.2010р. в сумі 45 (сорок п’ять) грн. Оригінал платіжного доручення № 17 від 01.03.2010р. на суму 500,57 грн. знаходиться в матеріалах справи № 8/169.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич

Дата підписання: 19.07.2010р.