Рішення № 10447294, 15.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/18815.07.10 За позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група»

про стягнення заборгованості

за зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група»

до          Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк»

про           визнання недійсним договору

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача

(відповідача за зустрічним позовом): Мельник М.А. (довіреність № 346 від 16.06.2010р.);

від відповідача

(позивача за зустрічним позовом): не з’явились.

В судовому засіданні 15 липня 2010 року за згоди представника сторони по справі було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.          

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк»(надалі –позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група»(далі по тексту –відповідач) заборгованості у сумі 79 446,58 грн. з них 62 825,52 гривень - заборгованість по кредиту, що підлягає достроковому стягненню, 12 565,14 гривень - заборгованість по кредиту, 385,56 гривень - заборгованість по процентах, що підлягає достроковому стягненню, 3 307,89 гривень –прострочена заборгованість по процентах, 289,35 гривень - заборгованість по пені за несвоєчасну сплату кредиту, 73,12 гривень - заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушує строки повернення кредиту та сплати процентів, встановлені кредитним договором №16 від 06 березня 2008 року, а відтак, позивач має право вимагати дострокового повернення відповідачем частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, нарахованих позивачем згідно з умовами кредитного договору.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання забезпечив частково, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Протягом перебування справи на розгляді в суді Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група»(далі –позивач за зустрічним позовом) подало до суду зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк»(надалі –відповідач за зустрічним позовом) про визнання недійсним кредитного договору № 16 від 06 березня 2008 року.

Позивач за зустрічними позовною позовною заявою обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що кредитний договір №16 від 06 березня 2008 року є недійсними через перевищення своєї компетенції його Генеральним директором, а відтак, суперечить положенням Статуту позивача та ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, за якою особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідач надав відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Ухвалою від 22.06.2010 прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 01.07.2010. Ухвалою від 01.07.2010р. розгляд справи було відкладено до 15.07.2010р.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/289 від 18.09.1997 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об’єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2008 року між позивачем, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», що підтверджується Статутом АБ «Укргазбанк»та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (копії документів в справі) (надалі –Банк або Кредитор) та відповідачем «Фінансова лізингова група»(надалі за текстом –Позичальник або Боржник) (разом - сторони), було укладено кредитний договір № 16 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі - Кредитний договір або Договір), у відповідності до пунктів 1.1. –1.3.2. якого Банк надає Позичальнику кредит в сумі 150 781,50 (сто п'ятдесят тисяч сімсот вісімдесят одна грн. та 50 коп.) гривень, з цільовим призначенням (мета) кредиту: для фінансування операції фінансового лізингу автомобіля SKODA OCTAVIA COMBI, з терміном кредитування: з 06 березня 2008 року по 05 березня 2011 року. Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі: в термін, не пізніше 05 березня 2011 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін до цього Договору або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу IV цього Договору.

Нарахування процентів по Договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році з встановленою процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 17% річних (п. п. 1.4.2., 1.4.3 Кредитного договору).

Пунктом 3.3.1. Кредитного договору встановлено, що Позичальник зобов’язувався забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у порядку та терміни, встановлені Договором.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов’язання за Кредитним договором виконав повністю, надав відповідачу кредитні кошти за Договором, підтверджується випискою з рахунку № 206387118581.980 з 06.03.2008р. по 10.12.2009р. (копії в справі).

Пунктом 1.4.4. Кредитного договору встановлено, що строк сплати процентів - один раз на місяць, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п.1.3.цього Договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього Договору. Проценти сплачуються на рахунок № 206837118581/980 в ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478, або на рахунок № 3600805018581/980 (у разі погашення процентів у термін до останнього робочого дня місяця, за який сплачуються проценти), а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п.1.3. цього Договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього Договору.

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що станом на 10.12.2009р. останній порушив свої зобов’язання щодо повернення кредиту та сплати процентів чим допустив прострочення виконання зобов’язань, в результаті чого у Позичальника виникла заборгованість за кредитом в розмірі 12565,14 грн. та за відсотками за користування кредитом в розмірі 3307,89 грн. (розрахунок заборгованості міститься в матеріалах справи).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 1054 параграфу 2 глави 71 Цивільного Кодексу України встановлено, щоза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно частини першої статті 1049 параграфу 1 глави 71 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, з урахуванням відсутності в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, позовні вимоги про стягнення заборгованості за Кредитним договором по кредиту у сумі –12 565,14 грн. та за відсотками за користування кредитом в розмірі 3307,89 грн. –є обґрунтованими.

Пунктом 3.2.7 Кредитного договору встановлено, що Банк має право відмовитися від надання Позичальникові передбаченого Договором кредиту частково або в повному обсязі, а також достроково вимагати погашення заборгованості Позичальника за кредитом, включаючи нараховані проценти за користування кредитом, комісії та штрафні санкції у випадках, в тому числі, невиконання Позичальником умов цього Договору.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача в достроковому порядку повної (залишок) суми кредиту в розмірі - 62825,52 гривень та 385,56 гривень - заборгованість по процентах - є необґрунтовані, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів надсилання Позичальнику конкретної вимоги про дострокове витребування суми кредиту та процентів за користування ним.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 5.3 Договору за порушення строків (визначених в цьому Договорі) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом Позичальник зобов'язаний сплатити Банку неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період існування заборгованості, обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості. З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача за порушення відповідачем зобов’язання за Договором щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01.09.09р. по 10.12.09р. в розмірі 289,35 грн. та пеня за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 06.08.09р. по 10.12.09р. в розмірі 73,12 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню про стягнення заборгованості у сумі 16 235,50 грн. з них основної заборгованості по кредиту у розмірі 12 565,14 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 3 307,89 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту за в розмірі 289,35 грн. та пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 73,12 грн.

06 березня 2008 року між відповідачем за зустрічним позовом, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», що підтверджується Статутом АБ «Укргазбанк»та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (копії документів в справі) та позивачем за зустрічним позовом «Фінансова лізингова група», було укладено кредитний договір № 16 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі –Спірний договір або Оспорюваний договір), у відповідності до пунктів 1.1. –1.3.2. якого Банк надає Позичальнику кредит в сумі 150 781,50 (сто п'ятдесят тисяч сімсот вісімдесят одна грн. та 50 коп.) гривень, з цільовим призначенням (мета) кредиту: для фінансування операції фінансового лізингу автомобіля SKODA OCTAVIA COMBI, з терміном кредитування: з 06 березня 2008 року по 05 березня 2011 року. Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі: в термін, не пізніше 05 березня 2011 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін до цього Договору або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу IV цього Договору.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що укладення Спірного договору було здійснено з грубим порушенням норм чинного законодавства України, а тому кредитний договір має бути визнаний недійсним з огляду на наступне.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що згідно п. 8.12 Статуту Товариства (затверджений рішенням зборів учасників від 16 травня - 2007 року, протокол № 19, зареєстрований 23.05.2007р. державним реєстратором Шевченківського району міста Києва, номер запису 107410500060008153, далі - Статут), Генеральний директор Товариства має право розпоряджатися майном Товариства в межах, що визначені Зборами учасників Товариства.

З матеріалів справи вбачається, що посаду Генерального директора Товариства на час підписання договорів займав Василенко Д.Ю.

Частиною 2 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що станом на момент укладення Оспорюваного договору, збори учасників Товариства не приймали рішення стосовно визначення меж розпорядження майном товариства Генеральним директором Товариства.

Натомість, з відповідними твердженнями позивача за зустрічним позовом, відповідач за зустрічним позовом не погоджується в повному обсязі, і в своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Зазначає, що позивачем не було надано документів, що підтверджували б обмеження повноважень Генерального директора Товариства на момент укладення Кредитного договору та Договору застави.

Крім того, ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Відповідач за зустрічним позовом вважає, що даний правочин був схвалений позивачем за зустрічним позовом шляхом отримання грошових коштів в сумі 150781,50 грн. та погашення заборгованості за Оспорюваним договором, що підтверджується банківськими виписками за період з 06.03.2008р. по 10.12.2009р. (копія в матеріалах справи).

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини першої вказаної статті правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою,одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст. 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

З матеріалів справи вбачається, що виконання позивачем за зустрічним позовом покладених на нього обов'язків за кредитним договором підтверджується отриманням протягом дії кредитного договору грошових коштів в сумі 150 781,50 грн.

Судом встановлено, що виконання Кредитного договору позивачем за зустрічним позовом відбувалося шляхом отримання грошових коштів та погашення кредиту за кредитним договором.

З положень Статуту позивача за зустрічним позовом вбачається, що «Генеральний директор товариства має право, в тому числі: розпоряджатися майном товариства в межах, що визначені Зборами учасників Товариства та укладати будь-які угоди та інші юридичні акти, видавати довіреності, відкривати в банках поточний та інші рахунки. В свою чергу, з положень Статуту позивача за зустрічним позовом, з компетенції зборів учасників Товариства прямо не вбачається положень щодо розпорядження майном Товариства.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним кредитного договору № 16 від 06 березня 2008 року, оскільки позивачем за зустрічним позовом відбувалося наступне схвалення правочину вчиненого його Генеральним директором, і в свою чергу, необґрунтованими є позовні вимоги позивача за зустрічним позовом про перевищення компетенції його Генеральним директором.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позивачем за зустрічним позовом не доведено обставин, які могли б слугувати підставами визнання недійсним кредитного договору № 16 від 06 березня 2008 року.

Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсним кредитного договору № 16 від 06 березня 2008 року є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача за первісним позовом, пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 173,86 грн. (125,65 грн. державного мита та 48,21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова лізингова група»(ідентифікаційний код: 33602854, адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, п/р № 2650618581/980 в АБ «Укргазбанк»м. Київ, МФО 320478) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк»(ідентифікаційний код: 23697280, адреса: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1) грошові кошти в сумі 16 235,50 грн. (шістнадцять тисяч двісті тридцять п’ять гривень 50 копійок) та судові витрати в розмірі 173,86 грн. (сто сімдесят три гривні 86 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог за первісним позовом відмовити повністю.

В позовних вимогах за зустрічним позовом відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 20.07.2010р.