Рішення № 10447279, 20.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 44/25320.07.10 За позовомЗаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в

особі Міністерства оборони України

ДоТовариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України

Третя особа без

самостійних вимог

на предмет спору

на стороні відповідачаМіністерство юстиції України

провизнання недійсним першого речення ч. 1 п. 1.4. Статуту

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

від позивача Ковалець І.М. (довіреність № 220/8/д від 11.01.2010 р.)

від відповідача Гурін М.М. (голова центральної ради, протокол від 04.04.2002 р.)

від прокуратурине зявився

від третьої особиГоловатенко О.М. (довіреність № 29-22/92 від 18.03.2010 р.)

Рішення прийняте 20.07.2010 р., оскільки в судових засіданнях 27.04.2010 р., 18.05.2010 р. розгляд справи відкладався у відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судових засіданнях 07.06.2010 р. та 29.06.2010 р. оголошено перерву в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник Генерального прокурора України (далі прокурор) звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі позивач) з позовною заявою до Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України (далі відповідач) про визнання недійсним першого речення ч. 1 п. 1.4. Статуту відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.04.2010 року порушено провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Міністерство юстиції України та призначено розгляд справи на 27.04.2010року.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті заявленого позову, підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві № 10/4-34763-10 від 19.03.2010 р., та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, та просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що спірні положення Статуту не суперечать вимогам законодавства.

Представник третьої особи надав суду усні пояснення по суті справи.

Представник прокуратури в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.06.2008 р. позачерговою конференцією відповідача затверджені зміни до його Статуту, які зареєстровані Міністерством юстиції України (наказ № 1587/5 від 18.09.2008 р.).

Відповідно до п. 1.1. Статуту відповідача (зі змінами внесеними 12.06.2008 р.) останній є добровільною Всеукраїнською громадською некомерційною організацією, яка обєднує мисливців, рибалок та туристів, зокрема з числа військовослужбовців, робітників і службовців Збройних Сил України, інших силових Міністерств та відомств, а також їх пенсіонерів та членів їх сімей.

Згідно з п. 1.4. Статуту відповідача (зі змінами внесеними 12.06.2008 р.) останній є правонаступником майна і фінансових ресурсів (прав і обовязків) Військово мисливського товариства Збройних Сил СРСР, розташованого на території України.

В порядку ст. 1 Закону України від 10.09.1991 р. “Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України” майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших обєктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Відповідно до ст. 4 Закону України від 10.09.1991 р. “Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України” рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Згідно з п. 1 постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 р. № 3943-ХІІ “Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР” тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

В порядку п. 2 постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 р. № 3943-ХІІ “Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР” Кабінету Міністрів України до 1 березня 1994 року у встановленому порядку визначити органи управління зазначеним майном, що тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників вищезгаданого майна.

Положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 № 18 "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" на Міністерство оборони України покладено повноваження органу управління майном підприємств, організацій та обєктів військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР.

Судом в порядку ст. 35 Господарського процесуального кодексу України враховані факти, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2002 р. № 18/375 (02-2-18/12485), залишеним без змін постановою Верховного Суду України від 18.11.2003 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що перше речення ч. 1 п. 1.4. Статуту відповідача суперечить законодавству України.

Відповідно до ч. 4 ст. 57 Господарського кодексу України статут субєкта господарювання може містити відомості, що не суперечать законодавству.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України "Про об'єднання громадян" статутний документ об'єднання громадян не повинен суперечити законодавству України.

Суд критично ставиться до доводів відповідача стосовно того, що розподільчий акт від 03.02.1994 р. про перехід майна та фінансових ресурсів (прав та обовязків) Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР у звязку з припиненням його діяльності шляхом реорганізації (розподілу) до відповідача є підтвердженням правомірного правонаступництва відповідача, оскільки такий акт всупереч ст. 4 Закону України від 10.09.1991 р. “Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України” затверджений головою Центральної ради Загальноармійського мисливського товариства без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України.

В порядку ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру” при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право, зокрема звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

В порядку ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 121 Конституції України, ст. 20 Закону України “Про прокуратуру”, ст. ст. 1, 4 Закону України від 10.09.1991 р. “Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України”, п. п. 1, 2 постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 р. № 3943-ХІІ “Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР”, постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 № 18 "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", ст. 13 Закону України "Про об'єднання громадян", ст. 57 Господарського кодексу України, та ст. ст. 32, 33, 35, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсним перше речення ч. 1 п. 1.4. Статуту товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України (нова редакція), затвердженого зі змінами позачерговою конференцією від 12.06.2008 р. та зареєстрованого наказом Міністерства юстиції України від 18.09.2008 р. № 1587/5, з наступним текстом: “Товариство є правонаступником майна і фінансових ресурсів (прав і обовязків) Військово мисливського товариства Збройних Сил СРСР, розташованого на території України”.

3. Стягнути з товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 1, код ЄДРПОУ 19356706) в дохід Державного бюджету України 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи.

4. Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. ст. 84. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду або до Вищого господарського суду України в строки, передбачені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України або ст. 110 Господарського процесуального кодексу України відповідно.

Суддя П.П.Чеберяк