Рішення № 10447270, 12.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/12112.07.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабудсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт"

про стягнення 56929,14 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача Гончаренко О.Л. –представник за довіреністю № б/н від 10.09.2009 р.

Від відповідача не з"явилися

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіабудсервіс" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт" (відповідача) про стягнення заборгованості в розмірі 56924,14 грн. на підставі Договору №0-611/А оренди обладнання від 01.04.2009 р., з яких: 45945,16 грн. основного боргу, 5069,70 грн. пені, 4532,98 грн. інфляційних нарахувань та 1381,30 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач відповідно до умов договору передав відповідачу в тимчасове користування майно, проте відповідач не виконав свої зобов»язання за договором щодо своєчасного повернення майна та щодо здійснення орендної плати. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2010 р. порушено провадження у справі № 39/121 та призначено справу до розгляду на 04.06.2010 р. о 10:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні 04.06.2010 р. подав документи на виконання вимог ухвали суду від 17.05.2010 р.

Представник відповідача в судове засідання 04.06.2010 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 17.05.2010 р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 12.07.2010 р. о 10:30 год.

Ухвалою Заступника голови Господарського суду міста Києва від 07.06.2010 р. продовжено строк вирішення спору у справі № 39/121 на один місяць.

Представник позивача в судовому засіданні 12.07.2010 р. подав письмові пояснення позивача відповідно до ухвали суду від 04.06.2010 р. та уточнення до позовної заяви про стягнення заборгованості та штрафних санкцій № 24 від 12.07.2010 р.

Відповідно до поданих суду уточнень до позовної заяви відповідач фактично зменшив позовні вимоги в частині стягнення сум пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних, надав розрахунок цих сум.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв у судовому засіданні 12.07.2010 р. уточнення до позовної заяви № 24 від 12.07.2010 р. до розгляду.

Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.05.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та першому півріччі 2006 року»та п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.1008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»зазначалось, що у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідній заяві прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 56634,35 грн., з яких: 45945,16 грн. основного боргу, 5024,02 грн. пені, 4331,67 грн. інфляційних нарахувань та 1333,50 грн. 3% річних.

Представник відповідача в судове засідання 12.07.2010 р. повторно не з"явився, вимоги попередніх ухвали суду не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. З п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 39/121 від 17.05.2010 р. та від 04.06.2010 р. були направлені відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, вказаній у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серії АД № 464682 стосовно відповідача станом на 12.07.2010 р.

Направлення ухвал суду відповідачеві підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці цих ухвал. Крім того, повідомлення про вручення поштового відправлення № 09789620, наявне в матеріалах справи, свідчить про отримання відповідачем 25.05.2010 р. ухвали суду про порушення провадження у справі.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/121 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 04.06.2010 р. та 12.07.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Представник позивача в судовому засіданні 12.07.2009 р. позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

В судовому засіданні 12.07.2010 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.04.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіабудсервіс" (позивач), визначеним як Орендодавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "УкрБудКонтракт" (відповідач), визначеним як Орендар, був укладений Договір №0-611/А оренди обладнання (надалі –Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору визначено, що Орендодавець (позивач) передає, а Орендар (відповідач) бере у тимчасове користування два комплекти будівельної опалубки "МАNТО" (надалі –Майно) для будівництва об»єкту «Реконструкція НСК «Олімпійський»вартістю 569633,48 грн.

Згідно п. 2.1 Договору визначено, що передача Майна в оренду здійснюється Орендодавцем (позивачем) Орендарю (відповідачу) за Актами здачі –приймання на об»єкті (додаток № 2 до Договору) протягом 3 –х робочих днів з дати підписання Договору.

На виконання вищезазначених умов Договору позивач передав відповідачу в тимчасове користування два комплекти будівельної опалубки для монолітного будівництва "МАNТО" у комплектації згідно специфікації № 2834 (додаток № 1 до Договору) та вартістю 569633,48 грн., що підтверджується Актом здачі-приймання майна в оренду від 06.04.09 р., який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін (копія якого знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 3.1 Договору, останній вступає в силу з дати підписання його сторонами і діє до закінчення терміну оренди Майна, що орендується.

У п. 4.1 Договору сторони узгодили, що термін оренди складає 30 днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання майна в оренду.

Згідно п. 8.1 Договору визначено, що після закінчення терміну оренди Орендар (відповідач) був зобов'язаний протягом однієї доби повернути Майно, що орендується, на склад Орендодавця (позивача) за Актом здачі-приймання у комплектації згідно специфікації.

Як зазначалось вище, Акт здачі приймання майна в оренду був підписаний 06.04.09 р., а отже, зобов'язання відповідача щодо повернення Майна повинно було бути виконано не пізніше 06.05.2009 р.

Пунктом 7.1.7 Договору визначено обов»язок Орендаря (відповідача) у випадку прийняття рішення про продовження терміну оренди понад строки, передбачені п. 4.1 Договору, не пізніше ніж за 3 календарних дні до закінчення терміну оренди підписати додаткову угоду на продовження терміну оренди.

Позивач стверджує, що відповідач відмовився своєчасно повернути орендоване Майно, а як свідчать матеріали справи, додаткова угода на продовження терміну оренди, а рівно терміну дії Договору, передбачена п. 7.1.7 Договору, сторонами не підписувалась.

Враховуючи порушення відповідачем визначених п.п. 4.1, 8.1 Договору терміну оренди та умови про повернення Майна з оренди, позивач самостійно 26.05.2009 р. повернув Майно з оренди. При цьому суд враховує, що відповідач не подав та не надіслав доказів, які б спростовували факт повернення Майна з оренди позивачем 26.05.2009 р.

Отже, судом встановлено, що загальний строк перебування Майна в оренді у відповідача розпочався 06.04.2009 р. (підписання сторонами Акту здачі-приймання майна в оренду від 06.04.09 р.) та закінчився 26.05.2009 р. (повернення Майна з оренди).

Відповідно до п.5.1 Договору визначено розмір орендної плати за один комплект Майна у сумі 14509,00 грн., а всього розмір орендної плати за два комплекти Майна, що наймається, згідно п. 5.1.1 Договору, становить 29018,00 грн.

Відповідно до п. 5.2 Договору сторони встановили, що орендна плата сплачується протягом 15-ти календарних днів з дати підписання сторонами акту здачі-приймання майна в оренду.

Згідно із п.7.1.2 Договору на відповідача покладався обов»язок щодо своєчасної сплати орендної плати.

Як зазначалось вище, Акт здачі - приймання майна в оренду був підписаний 06.04.09 р., а отже, зобов'язання щодо оплати орендної плати повинно було бути виконано відповідачем не пізніше 21.04.2009 р., а отже з 22.04.2009 р. слід обраховувати період прострочення виконання відповідачем зобов»язання по оплаті орендної плати за Договором у розмірі 29018,00 грн. (п. 5.1.1 Договору).

Відповідно до п. 8.4 Договору сторони узгодили, що якщо Орендар (відповідач) не виконує обов»язку щодо повернення майна після закінчення терміну дії даного Договору, Орендар (відповідач) сплачує неустойку у розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочення виконання обов»язку щодо повернення Майна (п. 2 ст. 785 ЦК України).

З урахуванням змісту п.п. 3.1, 4.1 Договору судом встановлено, що після 06.05.2010 р. термін дії спірного Договору закінчився. Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач не виконав обов»язку щодо повернення Майна позивачеві після закінчення терміну дії даного Договору.

Фактично позивач не звертається до відповідача з вимогою на підставі п. 8.4 Договору, однак підставно застосовує до спірних правовідносин приписи ст. 764 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що у разі, якщо наймач (у даному випадку - відповідач) продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця (у даному випадку –позивача) протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що на відповідача покладається обов»язок по сплаті орендної плати за час фактичного перебування Майна в оренді у відповідача. А тому, орендна плата за період з 06.05.2009 р. по 26.05.2009 р. (період перебування Майна в оренді у відповідача після 06.05.2010 р.) становить 16927,16 грн.

З урахуванням наведеного, судом встановлено, що станом на час звернення позивача з позовом до суду, відповідач в порушення умов п. 7.1.2 Договору та ст. 764 Цивільного кодексу України, зобов'язання щодо сплати орендної плати не виконав, а саме: не оплатив орендну плату у загальній сумі 45945,16 грн. (29018,00 грн., орендна плата за період з 06.04.2009 р. по 05.05.2009 р. + 16927,16 грн., орендна плата за період з 06.05.2009 р. по 26.05.2009 р. = 45945,16 грн., основний борг), яка відповідає сумі за оренду Майна, що вказана у складених позивачем та направлених на підписання відповідачеві актах надання послуг № 3309 від 30.04.09 р. та № 3310 від 05.05.09 р. на загальну суму 29018,00 грн., № 4649 від 26.05.09 р. на суму 16927,16 грн. за загальний період з 06.04.2009 р. по 26.05.2009 р., т.т. за встановлений судом період фактичного перебування Майна в оренді у відповідача.

Крім того, позивачем, відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" були оформлені та направлені на адресу відповідача податкові накладні № 2315 від 30.04.09 р. на суму 24181,66 грн., № 2316 від 05.05.09 р. на суму 4836,34 грн., № 2770 від 26.05.2009 р. на суму 16927,16 грн. (копії актів та податкових накладних знаходяться в матеріалах справи).

Направлення позивачем відповідачу вище наведених актів та податкових накладних підтверджується наявним в матеріалах справи листом № 193/2 від 16.11.09 р. та повідомленням про вручення поштового відправлення 19.11.2009 р. № 69874 (копія листа та повідомлення знаходяться в матеріалах справи).

Зібрані у справі докази, свідчать, що між сторонами по справі укладений договір найму (оренди), а тому саме він та відповідні положення статей параграфу 1 глави 58 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) визначають права та обовЧязки сторін зі здійснення передбачених договором умов.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Згідно ч. 1 ст. 221 ГК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судові засідання не з»явився, належних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 45945,16 грн. визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 5024,02 грн. пені, 4331,67 грн. інфляційних нарахувань та 1333,50 грн. 3% річних (з урахуванням уточнення до позовної заяви № 24 від 12.07.2010 р.) та надано розрахунок вказаних сум.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовЧязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР вищезазначеного Закону України передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Згідно п. 9.1.1 Договору визначено, що у разі порушення строків розрахунків передбачених Договором Орендар (відповідач) повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

З огляду на вищенаведене та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, судом встановлено, що позивачем вірно визначена до стягнення пеня у загальній сумі 5024,02 грн. При цьому, нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов‘язання за Договором вірно здійснено позивачем з урахуванням норм п. 6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»та п. 9.1.1 Договору.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5024,02 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказану норму ЦК України та здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 4331,67 грн. інфляційних нарахувань та 1333,50 грн. 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суд також враховує, що відповідно абзацу 7 пункту 26 розділу V Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15) при зменшенні позивачем позовних вимог сплачене мито не повертається.

Згідно положення пункту 13 «Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ»(затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258), повернення коштів, внесених для оплати вищевказаних витрат, здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

А тому, сплачене позивачем державне мито в частині зменшення ним на 294,79 грн. ціни позову, відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягає (56929,14 грн., ціна позову за позовною заявою –56634,35 грн., ціна позову після уточнення позовних вимог = 294,79 грн.).

За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 566,34 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Керуючись ст.ст. 14, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 625, 759, 760, 762, 763 ЦК України, ст.ст. 193, 218, 221, 230, 232 ГК України, ст.ст. 22, 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.           Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "УкрБудКонтракт" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13; ідентифікаційний код 30859744; р/р 26004111971 в ВАТ "Артем-Банк" м. Київ, МФО 300885), а у разі відсутності - з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабудсервіс" (03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, будинок 8, корп. 59/4; ідентифікаційний код 32485297; р/р 26009025370 у ВАТ "Банк "Український капітал", МФО 320371) 45945,16 грн. (сорок п»ять тисяч дев»ятсот сорок п»ять гривень 16 коп.) основного боргу, 5024,02 грн. (п»ять тисяч двадцять чотири гривні 02 коп.) пені, 4331,67 грн. (чотири тисячі триста тридцять одну гривню 67 коп.) інфляційних нарахувань, 1333,50 грн. (одну тисячу триста тридцять три гривні 50 коп.) 3% річних, 566,34 грн. (п»ятсот шістдесят шість гривень 34 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 15.07.2010 р.