Рішення № 10447193, 08.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/26108.07.10 За позовом Приватного підприємства «Константа-8»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвудпром»

про стягнення 40540,68 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Дьяков К.Ю. –директор;

від відповідача: Герман П.О. - директор.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Константа-8»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвудпром»про стягнення 40540,68 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором на поставку № 17-10-08 від 17.10.2008р. не оплатив вартість поставленого товару, заборгувавши позивачу 28597,50 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 28597,50 грн. - боргу, 4718,59 грн. –індексу інфляції, 1104,73 грн. –3 % річних, 6119,86 грн. –пені, а також понесені ним по справі судові витрати –405,41 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 25.05.2010 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 14.06.2010 р.

В судове засідання 14.06.2010р. представник відповідача не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи неявку представників відповідача розгляд справи було відкладено до 05.07.2010р.

В судовому засіданні 05.07.2010р. представником відповідача було надано письмові пояснення по суті позовних вимог та заявлено клопотання про надання часу для укладення мирової угоди, у зв’язку з чим по справі було оголошено перерву до 08.07.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 08.07.2010р. підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.07.2010р. позовні вимоги визнав частково, в частині суми основного боргу.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.07.2010 р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 17-10-08 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п.1.1.) позивач зобов’язаний поставляти відповідачу пиломатеріали, а відповідач зобов’язався приймати товар та оплачувати його на умовах договору.

Асортимент, кількість та ціна пиломатеріалів визначена в Специфікації до Договору, яка є його невід’ємною частиною (п. 1.1 Договору).

Право власності на товар переходить до відповідача в день поставки товару, тобто в день підписання накладних (п. 2.3 Договору).

Оплата товару здійснюється відповідачем протягом 3 днів з дня поставки товару (п. 3.2 Договору).

На виконання умов Договору позивач 17 грудня 2008 року поставив відповідачу товар на загальну суму 28597,50 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000011 від 17.12.2008 та не заперечується відповідачем.

Відповідач зобов’язання по Договору не виконав, за поставлений позивачем товар не розрахувався, заборгувавши тим самим позивачу 28597,50 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тому, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 28597,50 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 6.2. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 6119,86 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

В пункті 6.2. Договору передбачено, що у разі неоплати або несвоєчасної оплати за товар відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 6119,86 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 4718,59 грн. –індекс інфляції та 1104,73 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 4718,59 грн. –індекс інфляції та 1104,73 грн. –3% річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвудпром»(02232, м. Київ, вул. Цвєтаєвої, 10/87, кв. 3, код ЄДРПОУ 35618735) на користь Приватного підприємства «Константа-8»(14005, м. Чернігів, вул. Кругова, 14, код ЄДРПОУ 35686907) –28597 (двадцять вісім тисяч п’ятсот дев’яносто сім) грн. 50 коп. - боргу, 4718 (чотири тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 59 коп. –індексу інфляції, 1104 (одну тисячу сто чотири) грн. 73 коп. –3 % річних, 6119 (шість тисяч сто дев’ятнадцять) грн. 86 коп. –пені, а також понесені ним по справі судові витрати –405 (чотириста п’ять) грн. 41 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 14.07.2010р.