Рішення № 10447165, 30.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 22/70-13/37130.06.10

За позовом          Громадської організації «Асоціація Територіальна громада»

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічна компанія «Інтерекспресдрук»

про           стягнення заборгованості

                                                                                           Суддя Курдельчук І. Д.

Представники учасників процесу:

від позивача                     Дєдов С. М. –дов. №08/10 від 19.10.2009 року

від відповідача          Блажкевич В. С. –дов. б/н від 14.09.2009 року

                              Слєпченко Т. В. –головний бухгалтер

Обставини справи:

26.08.2008 року до Господарського суду міста Києва звернулась Громадська організація «Асоціація Територіальна громада»з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічна компанія «Інтерекспресдрук»про стягнення 90000 грн., перерахованих позивачем на виконання умов договору на виконання поліграфічних робіт № 31 від 01.01.2005 року.

В процесі розгляду справи в суді позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 85000 грн., перерахованих відповідачу на виконання умов договорів на виконання поліграфічних робіт № 45 від 18.04.2003 року та збитків від інфляції і 3 % річних загальна сума яких складає 73579,18 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 22/70 від 23.01.2009 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2009 року позов задоволено частково, з відповідача стягнуто 85000 грн. основного боргу та 913,23 грн. судових витрат, в задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України 15.09.2009 року у справі №22/70 рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2009 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2009 року у справі № 22/70 скасовані, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до резолюції від 28.09.2009 року справу передано на розгляд судді Курдельчуку І. Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2009 року справу прийнято до свого провадження суддею Курдельчуком І. Д. та присвоєно їй номер 22/70-13/171.

Під час розгляду справи позивачем неодноразово подавались заяви про уточнення позовних вимог. З урахуванням останньої, поданої в судовому засіданні 22.06.2010 року Уточненої позовної заяви, позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 85000 грн. та пені за незаконне використання коштів в сумі 10243,34 грн. Крім того позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 1497,32 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. та витрати по сплаті судової експертизи в сумі 2523,84 грн.

Також у вказаній заяві позивач просить суд винести окрему ухвалу, якою зобов’язати відповідача письмово вибачитись перед судом за надання недостовірних дій та введення суду в оману, надати подання контролюючому органу адвокатури з приводу перевірки на предмет визнання порушення присяги адвоката, адвокатами відповідача та надати органам прокуратури повідомлення щодо порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку.

Відповідач в письмових запереченнях зауважує на тому, що основний борг ним погашений повністю, про що в матеріалах справи є відповідні докази, проти стягнення з нього будь –яких санкцій за несвоєчасне повернення вказаних коштів заперечує, посилаючись на пропущення позивачем скороченого строку позовної давності.

Під час розгляду справи встановлено, що позивачем до матеріалів справи залучено договір на виконання поліграфічних послуг № 45 від 18.04.2003 року, в той час як відповідач додав до матеріалів справи договір на виконання поліграфічних послуг від 18.04.2003 року ідентичний за змістом договору № 45 проте із № 46. Під час розгляду справи сторони наполягали на тому, що це є різні договори, і за ними виникли самостійні правовідносини.

Для з’ясування вказаного питання ухвалою суду від 02.12.2009 року призначено судову технічну експертизу матеріалів документів проведення якої доручено Київському науково –дослідному Інституту судових експертиз , і, відповідно, зупинено провадження по справі.

Ухвалою суду від 23.04.2010 року в зв’язку зі поверненням Київським науково –дослідним Інституту судових експертиз матеріалів справи №22/70-13/371 із висновком №12128/12129, провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні 30.06.2010 року відповідач надав суду письмове повідомлення в якому зазначив, що договір № 45 від 18.04.2003 року та договір № 46 від 18.04.2003 року є ідентичними, а номер договору 46 є помилковим.

Розгляд справи неодноразово відкладався, за заявою сторін ухвалою від 15.06.2010 року продовжено строк вирішення спору. За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов’язками передбаченими ст. ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього у судовому засіданні роз’ясненні вимоги ст. 81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складений протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін та головного бухгалтера відповідача судового процесу господарський суд -

ВСТАНОВИВ

18.04.2003 року позивач та відповідач уклали договір на виконання поліграфічних робіт № 45 (далі Договір 1), відповідно до умов якого відповідач взяв на саме обов’язок здійснювати монтаж полос газети, виготовлення друкарських форм, друк і видачу тиражу газети «Ми –родина»: обсяг 4 полос А3, фарба 2+1, тираж 8 000 примірників, періодичність друку –раз на місяць, а позивач –здійснювати своєчасне, згідно підписаному сторонами графіку, який є невід'ємною частиною Договору 1 (додаток № 1), здавання у виробництво фотоформ полос газет, які повністю відповідають технічним вимогам (додаток № 2).

Позивачем до матеріалів справи залучено договір на виконання поліграфічних послуг № 45 від 18.04.2003 року, в той час як відповідач додав до матеріалів справи договір на виконання поліграфічних послуг від 18.04.2003 року ідентичний за змістом договору № 45 проте із № 46. Проте, в письмових поясненнях, наданих відповідачем в судовому засіданні 30.06.2010 року він зазначив, що договір № 45 від 18.04.2003 року та договір № 46 від 18.04.2003 року є ідентичними, а номер договору 46 є помилковим.

За таких обставин, суд визнає, що між сторонами було укладено договір з № 45.

01.01.2005 року позивач та відповідач уклали договір на виконання поліграфічних робіт № 31 (далі Договір 2), відповідно до умов якого відповідач зобов’язався здійснити монтаж шпальт газет, виготовлення друкарських форм, друк і видачу накладу газет «Теплі долоні», «Самоврядування Києва»згідно окремого листа замовлення, а позивач - здійснити своєчасно, згідно листа-замовлення та затвердженого графіку, здачу у виробництво фотоформ шпальт газет, які повністю відповідають технічним вимогам.

Як слідує з матеріалів справи на виконання Договору 1 та Договору 2 позивач загалом перерахував відповідачеві 322523 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями виписок за банківського рахунку відповідача (т. 1 а.с. 87-114) та платіжних доручень № 01 від 07.05.2003 року, № 02 від 21.07.2003 року, № 03 від 25.12.2003 року, № 04 від 01.03.2004 року, № 08 від 03.06.2004 року, № 04 від 15.07.2004 року, № 10 від 11.08.2004 року, № 11 від 03.11.2004 року, № 15 від 24.12.2004 року, № 5 від 29.03.2005 року, № 6 від 10.06.2005 року, № 7 від 14.07.2005 року, № 8 від 01.08.2005 року, № 9 від 14.10.2005 року, № 10 від 26.12.2005 року (т. 1 а. с. 66-73).

Зі вказаних документів вбачається, що на виконання умов Договору 1 позивачем було перервано 57523 грн., а на виконання умов Договору 2 –265000 грн.

З доданих до матеріалів справи копій актів здачі – приймання виконаних робіт, накладних, що підтверджують отримання продукції, звітів про витрати паперу та вартість поліграфічних послуг слідує, що відповідачем за Договором 2 було виконано роботи на загальну суму 38211 грн., а саме: в травні місяці 2003 року на загальну суму 761,30 грн., в червні місяці 2003 року на загальну суму 857,54 грн., в липні місяці 2003 року на загальну суму 857,54 грн., в серпні місяці 2003 року на загальну суму 809,42 грн., в грудні місяці 2003 року на загальну суму 1623,24 грн., в березні місяці 2004 року на загальну суму 1890,40 грн., в травні місяці 2004 року на загальну суму 3758,64 грн., в липні місяці 2004 року на загальну суму 5403,52 грн., в серпні місяці 2004 року на загальну суму 3486,72 грн., в вересні місяці 2004 року на загальну суму 5610,24 грн., в жовтні місяці 2004 року на загальну суму 6488,64 грн., в листопаді місяці 2004 року на загальну суму 6663,84 грн. (т.1 а.с. 115-163)

Виконання відповідачем робіт за Договором 2 на загальну суму 173312,18 грн., підтверджується складеними актами здачі-приймання виконаних робіт: від 31.01.2005 року на суму 6336,72 грн., від 31.03.2005 року на суму 7301,61 грн., від 31.05.2005 року на суму 12999,85 грн., від 30.06.2005 року на суму 23915,86 грн., від 30.09.2005 року на суму 11597,93 грн., від 31.10.2005 року на суму 12975,85 грн., від 30.11.2005 року на суму 11957,93 грн., від 30.12.2005 року на суму 76683,16 грн., від 31.01.2006 року на суму 7780,26 грн., від 31.03.2006 року на суму 1219,01 грн. (т. 2 а.с. 3-12).

Отже, загальна сума переплати позивача за умовами Договору 1 та Договору 2 становила 111183,78 грн. з яких 91 871,82 грн. становить переплата за Договором 2, а 19211,96 грн. –за Договором 1.

Відповідач проти наявності вказаної переплати не заперечував, що знайшло своє відображення в підписаних сторонами Актах звірки розрахунків станом на 31.10.2006 року на 01.07.2008 року (т. 1 а.с. 9).

Позивач звертався до відповідача з листами № 03/10 від 18.10.2006 року, № 01/07 від 19.07.2007 року та № 04/07 від 30.07.2007 року з приводу повернення коштів в сумі 111183,78 грн. (т. 1 а.с. 6-9).

Як слідує з матеріалів справи відповідач до звернення позивача з даним позовом до суду частину коштів в сумі 21183,78 грн. позивачу перерахував, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 467 від 19.07.2007 року, № 514 від 07.08.2007 року, № 610 від 11.09.2007 року, № 656 від 21.09.2007 року, № 795 від 31.10.2007 року (т. 1 а.с. 80-84).

Таким чином на дату звернення позивача з позовом до суду неповернутими залишились кошти в сумі 90000 грн. Даний факт відповідачем не заперечувався про що свідчить підписаний сторонами Акт звірки розрахунків станом на 30.09.2008 року (т. 1 а.с. 62).

02.10.2008 року платіжним дорученням № 1208 відповідач ще частину коштів в сумі 5000 грн. позивачу перерахував, що також підтверджується підписаним сторонами Актом звірки розрахунків станом на 27.11.2008 року, згідно якому заборгованість відповідача перед позивачем становить 85000 (т. 1 а.с. 65).

Проте, в процесі розгляду справи в суді, а саме 06.07.2009 року відповідач в повному обсязі перерахував позивачу всю спірну суму переплати (85000 грн.), що підтверджується доданою до матеріалів справи копією виписки з банківського рахунку позивача.

Отже, станом на дату винесення рішення заборгованість відповідача по поверненню спірних коштів в сумі 85000 грн. відсутня, з огляду на що провадження по справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 85000 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1 –1 ст. 80 ГПК України в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідач пені в сумі 10243,34 грн., слід зазначити наступне.

Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк дії Договору 1 сторонами встановлений з 18.04.2003 року по 02.01.2004 року (п. 5.7 Договору 1), а Договору 2 –з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року (п. 5.7 Договору 2).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як слідує з матеріалів справи відповідачем, після березня 2006 року роботи за Договором 1 та Договором 2 не виконувались.

Відповідно до статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав заходів щодо виконання свого договірного зобов’язання, суду не надав.

Згідно статті 220 ГК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитись від прийняття виконання.

Частиною 3 ст. 612 ЦК України встановлено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Як було зазначено вище позивач звертався до відповідача з листами № 03/10 від 18.10.2006 року, № 01/07 від 19.07.2007 року та № 04/07 від 30.07.2007 року з приводу повернення спірних коштів, проте відповідач в повному обсязі їх позивачу перерахував лише 06.07.2009 року, тобто з порушенням встановленого строку.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Як слідує з розрахунку позивача, доданого до Уточненої позовної заяви, він нараховує відповідачу пеню, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, за несвоєчасне повернення спірних коштів. Період нарахування пені позивачем визначений з 10.01.2006 року по 09.07.2006 року.

В тексті Уточненої позовної заяви позивач посилається на те, що ним, виходячи з рівності відповідальності перед законом, до відповідача застосована така ж сама санкція, яка визначена п. 5.2 Договору 2.

Пунктом 5.2 Договору 2 встановлено, що за кожен день перевищення терміну розрахунків позивач сплачує відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, а також відшкодовує усі збитки, спричинені відповідачу несвоєчасним виконанням позивачем своїх зобов’язань за Договором 2.

Отже, вказаним пунктом Договору 2 встановлена відповідальність позивача у вигляді пені за несвоєчасні розрахунки за Договором 2.

Відповідно ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Позивачем не надано жодних доказів існування між сторонами письмового правочину щодо пені за несвоєчасне повернення відповідачем позивачеві коштів, перерахованих останнім на виконання Договору 1 та Договору 2.

За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення з відповідач пені в сумі 10243,34 грн. задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Решту позовних вимог позивача, викладених в Уточненій позовній заяві, а саме:

- винесення окремої ухвали, якою зобов’язати відповідача письмово вибачитись перед судом за надання недостовірних дій та введення суду в оману;

- надати подання контролюючому органу адвокатури з приводу перевірки на предмет визнання порушення присяги адвоката, адвокатами відповідача;

- надати органам прокуратури повідомлення щодо порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку,

задоволенню також не підлягають, оскільки, по –перше вони заявлені не до відповідача, а до суду,який не є стороною по справі, а по –друге, вирішення необхідності винесення окремих ухвал та направлення повідомлень органам внутрішніх справи чи прокуратурі, згідно приписів чинного процесуального законодавства, відноситься до компетенції суду, і не залежить від заяв сторін по справі.

Щодо судових витрат позивача, слід зазначити наступне.

Як слідує з матеріалів справи позивачем було сплачено:

- 1585,79 грн. державного мита (платіжні доручення № 10 від 08.08.2008 року, № 11 від 01.12.2008 року та № 01/09 від 19.01.2009 року:

- 118 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу (платіжне доручення № 6 від 08.08.2008 року);

- 2523,84 грн. –витрат за проведення експертизи (платіжне доручення № 15 від 06.04.2010 року).

Враховуючи, що загальна сума заявлених ним позовних вимог становить 95243,34 грн. з яких 85000 грн. –сума основного боргу, 10243,34 грн. –сума пені та часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням приписів ст. 49 ГПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає державне мито в сумі 850 грн. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення суду в сумі 105,31 грн.

Крім того, враховуючи обставини справи, а саме письмове повідомлення відповідача, в якому він зазначив, що договір № 45 від 18.04.2003 року та договір № 46 від 18.04.2003 року є ідентичними, а номер договору 46 є помилковим та те, що під час розгляду справи ним цей факт заперечувався, наслідком чого стало призначення судом експертизи, витрати позивача за її проведення в сумі 2523,84 грн. також підлягають стягненню з відповідача.

Отже, загальна сума судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 3479,15 грн.

Проте, при винесенні Господарським судом міста Києва 23.01.2009 року рішення по даній справі з відповідача на користь позивача присуджено до стягнення 913,23 грн. судових витрат, які відповідачем позивачу перераховані, що підтверджується доданою позивачем до Уточненої позовної заяви випискою з свого рахунку від 06.07.2009 року.

Отже, загальна сума судових витрат щодо якої слід видати наказ становить 2565,92 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки через його неправильні дії вини к спір.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 44, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Провадження по справі в частині стягнення основного боргу в сумі 85000 грн. припинити

2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічна компанія «Інтерекспресдрук»(01054, м. Київ, вул. Гоголівська 22-24, ідент. код 31732119) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, на користь Громадської організації «Асоціація Територіальна громада»(03035, м. Київ, вул. Урицького 11, к. 123, ідент. код 26060198) державне мито в сумі 850 грн., витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 105,31 грн.витрати по оплаті експертизи призначеної судом в сумі 2523,84 грн., а всього 3479,15 грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічна компанія «Інтерекспресдрук»(01054, м. Київ, вул. Гоголівська 22-24, ідент. код 31732119), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, ідент. код 31732119) на користь Громадської організації «Асоціація Територіальна громада»(03035, м. Київ, вул. Урицького 11, к. 123, ідент. код 26060198) судових витрати в сумі 2565 (дві тисячі п’ятсот шістдесят п’ять) грн.92 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                 І. Д. Курдельчук

Дата підписання 15.07.10