Рішення № 10447051, 21.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/48121.04.10

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Кредо-Класик"

до Військової частини №30/30

Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

Міністерства оборони України

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 6 685,06 грн.

Суддя: Курдельчук І. Д

Представник:

від позивача не з'явився, був Шупик О.А. –дов. №283 від 30.10.2009 р.

від відповідача-1 не з'явився, був Єрмоленко Ю.О. –дов. № 41 від 21.01.2009 р.

від відповідача-2 не з'явився, був Артюхова О.П. –дов. № 297 від 26.01.2009 р.,

Литовченко О.С. дов№588 від 25.02.09

від відповідача-3 не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідачів-1 та -2 суми у розмірі 6 685, 06 грн. у відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позов мотивований тим, що з вини водія відповідача 1 заподіяно матеріальну шкоду страхувальнику позивача і ця шкода відшкодована відповідно до договору, а згідно до закону право вимоги перейпшо до позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2009 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, сторони зобов'язано вчинити дії та надати документи, розгляд справи призначений на 24.11.09.

Позивачем було надано заяву про зміну назви позивача, просить назву позивача вважати Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Кредо - класик" в підтвердження своєї заяви надав протокол загальних зборів № 189 від 23.09.2009р.

Через неявку представників сторін, невиконання вимог ухвал суду, необхідність витребування нових доказів розгляд справи відкладався 24.11.09, 09.12.09.,13.01.2010, 27.01.2010,09.02.2010, 09.03.2010,24.03.2010 відповідно до ст..77, 38 ГПК України.

За клопотанням сторін було продовжено строк для вирішення спору, як це передбачено ст.69 ГПК України

У зв’язку із складністю з’ясування статусу відповідача-1 до участі у справі було залучено Міністерство оборони України, оскільки на думку суду Військова частина №30/30 мала б бути структурним підрозділом Міністерства в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, а потім як відповідача.

Проте в подальшому було встановлено, що відповідач-1 є юридичною особою і належить до структури Головного управління внутрішніх військ органом управління яких є МВС України.

В ході розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач -1 заперечень на позов не надав.

Відповідач-2 проти позову заперечив з тих підстав, що відповідач-1 є юридичною особою, яка як власник джерела підвищеної небезпеки має відповідати за шкоду заподіяну третім особам її працівником при виконанні ним трудових обов’язків.

Відповідач-3 відзив на позов не надав, свого представника в судове засідання не направив.

Господарський суд визнав подані і зібрані ним документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов'язками передбаченими ст.ст. 20, 22, ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз'яснені вимоги ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складений протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи і зібравши та вивчивши нові докази, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представники сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12.01.07 між Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Кредо - Класик" та Товариством обмеженою відповідальністю „Ласка Лізинг" було укладено Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №191001/431000107, за яким ЗАТ „Страхова компанія „Кредо - Класік" було застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов’язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки Субару Оутбек, державний номер АА 5593 СР згідно страхового сертифікату та додатку до договору.

З установчих документів вбачається, що Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Кредо - Класик" (код 20033533) є правонаступником прав і обов’язків Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Кредо - Класик".

Згідно Довідки Відділу ДАІ з обслуговування Шевченківського району в м. Києві 29.05.09 в м. Києві на перехресті вул. Татарська та вул. Глибочицька сталася ДТП за участю вказаного автомобіля під керуванням водія Завізіон Івана Петровича та автомобіля УАЗ державний номер 30-18 Ф4, що належить Військовій частині № 30/30 ГУВВ МВС України, під керуванням Тищенка Сергія Анатолійовича.

Відповідно до Постанови судді від 14.08.2009р., яка на час вирішення спору є чинною, водія ТЗ „УАЗ" державний номер 30-18 Ф4, Тищенка С.А. визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення.

Доказів неправомірності керування Тищенком С.А. а/м УАЗ дн 30-18 Ф4

04.08.09 страхувальник позивача подав до ЗАТ „СК „Кредо - Класик" подав заяву відповідно до Договору добровільного страхування транспортних засобів № 191001/431000107, про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до Звіту №54 від 04.08.2009р. визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобілю марки Субару, д.н. АА 5593 СР, матеріальний збиток складає 8 395,66 гри. Позивачем були понесені витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 420, 00 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 2060 від 22.06.09.

06.08.09 ЗАТ „СК „Кредо - Класик" було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок ТОВ „СК - Арсенал ЛТД"згідно до заяви страхувальника .

10.08.09 здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 6 685,06 гри., що підтверджується платіжним дорученням № 018635 від 10.08.09.

З відповіді Головного управління Військової служби правопорядку Збройних сил України № 306/3/1292 від 14.04.2010р. на судовий запит, встановлено, що за обліком у структурних підрозділах військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України транспортний засіб У АЗ з державним номерним знаком 30-18 Ф4 не зареєстрований. Діапазон номерних знаків серії Ф4 використовується на транспортних засобах Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до відповіді Головного управління оборонного планування генерального штабу Збройних Сил України № 322/1/983 від 13.03.10 на судовий запит про надання інформації, встановлено, що відповідно до облікових даних Головного управління оборонного планування генерального штабу Збройних Сил України військова частина 3030 не належить до сфери управління міністерства оборони України.

На судовий запит до Міністерства внутрішніх справ України про надання інформації на адресу суду направлено довідку про включення військової частини 3030 до Єдиного реєстру підприємств та організацій України, згідно до якої Військова частина 3030 (03049, м. Київ пр-т Повітрофлотський, 24, код ЄДРПОУ 23313859) є юридичною собою.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню за рахунок відповідача-1 з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з положеннями ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У відповідності до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З наданих пояснень відповідача-1

Господарським судом встановлено, що постанова судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.08.09 в установленому порядку набрала законної сили.

Відповідач-2 заперечив проти позову до нього з тих підстав, що відповідач-1 як суб'єкт господарської діяльності наділений достатнім обсягом право- і дієздатності і самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Так, відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства і організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

В силу ст. 1 ГПК України , підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до Ч.2 ст. 26 Цивільного кодексу України правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України" (далі - Закон) внутрішні війська складаються із з'єднань, військових частин і підрозділів по охороні важливих державних об'єктів, зокрема атомних електростанцій, і установ виконання покарань, по супроводженню спеціальних вантажів і конвоюванню заарештованих і засуджених, із військових частин спеціального призначення та спеціальних моторизованих військових частин міліції, підрозділів зв'язку, військових установ, навчальних закладів та учбових частин. Військова частина 3077 беззаперечно входить до складу внутрішніх військ МВС України.

Статтею 12 Закону зазначено, що фінансування внутрішніх військ провадиться за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів міністерств і відомств, у розпорядженні яких знаходяться об'єкти, які охороняються цими військами.

У відповідності до Указу Президента України від 06 червня 2007 року № 501 „Питання органу військового управління внутрішніх військ" (далі -Указ) органом військового управління внутрішніх військ (далі - ОВУВВ) є Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України. Згідно з пунктом 4 Указу ОВУВВ складає проект бюджетного запиту внутрішніх військ з відповідними розрахунками на наступний бюджетний рік, організовує ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарських операцій управлінь територіальних командувань, з'єднань, військових частин, навчальних закладів і установ внутрішніх військ відповідно до законодавства, організовує забезпечення управлінь територіальних командувань, з'єднань, військових частин, навчальних закладів і установ внутрішніх військ матеріальними та іншими ресурсами, поновлення непорушних запасів. Пунктом 12 Указу зазначено, що ОВУВВ є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України, валютний рахунок, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 2 ст. 55 Господарського кодексу України передбачено, шо суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. з Закону України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України" суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Статтею 5 цього закону передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей).

Відповідно до довідки № 6836 про включення до ЄДРПОУ,вбачається, що військова частина 3030 Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України є самостійним суб'єктом господарювання і внесена до ЄДРПОУ з присвоєнням коду 23313859.

Приймаючи до уваги, що військова частина 30/30 є суб'єктом господарювання, має відповідне свідоцтво суб'єкта господарської діяльності, наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, вчиняє від свого імені правочини, виступає у спірних відносинах в якості позивача, відповідача у суді, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку - військова частина 3030 є належним відповідачем.

В зв'язку з виплатою страхового відшкодування Страхувальнику Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Кредо -Класик" набуває право регресу до винної особи у ДТП (Тищенка С.А..), що відбулася 29.05.09.

Оскільки автомобіль ..УАЗ" (джерело підвищеної небезпеки), яким було завдано шкоди, закріплений за військовою частиною 3030 та знаходиться на її балансі, і Тищенко С.А.. перебував у трудових відносинах з нею. саме військова частина повинна відповідати за шкоду спричинену іншій особі.

Таким чином, у відповідності до вищевказаної норми, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм Тищенко С.А. транспортного засобу „УАЗ" д.н. 30-18 Ф-4.

Цивільна відповідальність в/ч № 30/30 як володільця транспортного засобу "УАЗ" (державний номер 30-18 Ф4) була застрахована в АТ «УПСК" (поліс N ВС3824077), а страхова компанія є відповідачем у справі.

Відповідно до п. 1 Положення про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, затвердженого постановою КМ України від 28 вересня 1996 р. N 1175, обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відшкодуванню страховиком (страховою організацією) підлягає пряма шкода, заподіяна третій особі під час руху транспортного засобу, якщо має місце причинний зв'язок між рухом транспортного засобу і заподіяною ним шкодою (ч. 2 п. 3 Положення).

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи межі відповідальності страховика в/ч 30/30 ат розмір франшизи 510,00 грн., господарський суд приходить до висновку про стягнення з відповідача-1 у відшкодування завданої шкоди та понесених витрат на визначення їх розміру 510,00 грн. та 420,00 грн., а з відповідача-2 у відшкодування завданої шкоди - 6685,06-510,00=6175,06грн.

Втім позивач просив стягнути в відповідача-1 суму 1003,11 грн. не обґрунтувавши її належним чином, а з відповідача-2 5681,95 грн.

Господарський суд не вправі виходити за межі позовних вимог.

За таких обставин суд приходить до висновку, що шкода, завдана майну страхувальника позивача (внаслідок здійснених ним фактичних витрат на сплату страхового відшкодування, вартості проведеного автотоварознавчого дослідження) в порядку регресу має відшкодовуватися в обсязі вартості проведеного автотоварознавчого дослідження та безумовної франшизи відповідачем -1, в іншій частині відшкодування відповідачем -2.

На час розгляду справи сума відшкодування позивачу не перерахована.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають задоволенню за рахунок відповідача -1 та відповідача 2, а у позові до відповідача -З слід відмовити.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів 1 та 2.

Керуючись ст. ст. 22, 32-35, 43, 47, 49, 75. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов до Військової частини 3030 (03049, м. Київ пр-т Повітрофлотський, 24, код ЄДРПОУ 23313859) задовольнити частково.

2. Стягнути з військової частини 3030 внутрішніх військ МВС України(03049, м. Київ пр-т Повітрофлотський, 24. код СДРПОУ 23313859) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Кредо - Класик" (01103. м. Київ, вул Кіквідзе 18А, код ЄДРПОУ 20033533) суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі безумовної франшизи 510,00 грн. та витрати по встановленню розміру збитку 420,00 грн., а також 93.00 грн. державного мита та 100. 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову до Військової частини 3030 відмовити.

3. Стягнути з Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія" (08500, Київська обл., м. Фастів, пл. Перемоги 1. код ЄДРПОУ 20602681) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Кредо - Класик" (01103. м. Київ, вул. Кіквідзе 18А, код ЄДРПОУ 20033533) суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 5681,95 грн., а також 56,82 державного мита та 118.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В позові до Міністерства оборони України відмовити .

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя І.Д. Курдельчук

Дата підписання 14.05.10