Рішення № 10446839, 13.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.07.10 р. Справа № 29/66

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька», м. Донецьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк

про стягнення 7307,52грн.

За зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк

до відповідача: Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Київського району, м. Донецька», м. Донецьк

про розірвання договору про спільне використання та обслуговування вбудованого нежитлового приміщення №2/403 від 01.04.2008р.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 (за довіреністю)

від відповідача ОСОБА_3 (за довіреністю)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Комунальним підприємством «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька», м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк про стягнення 7307,52грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору відповідач взяв на себе зобовязання щодо відшкодування витрат по управлінню, експлуатації та поточному ремонту житлового фонду та прибудинкової території, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 7307,52грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 21.04.2010р. проти позову заперечує у повному обсязі та посилається на неналежне виконання позивачем своїх зобовязань за договором №2/403 від 01.04.2008р.

Крім того відповідачем за первісним позовом було заявлено зустрічний позов до Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Київського району, м. Донецька», м. Донецьк про розірвання договору про спільне використання та обслуговування вбудованого нежитлового приміщення №2/403 від 01.04.2008р.

Ухвалою від 15 червня 2010року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом по справі №29/66.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідачем протягом періоду з 01.06.2009р. по 01.02.2010р. не виконувалися жодні роботи з утримання будинків та при будинкових територій. У звязку із невиконанням зазначених робіт позивачем було складено та надіслано на адресу відповідача акт-претензію. Крім того позивач зазначає, що у звязку із невиконанням відповідачем своїх зобовязань за договором позивач вимушений був додатково складати договори з іншими контрагентами з метою одержання послуг та проведення робіт , які за договором зобовязався виконувати відповідач, але не виконував.

Відповідач за зустрічним позовом у відзиві на зустрічну позову заяву від 01.07.2010р. (вхід. №02-41/28483) проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що свої зобовязання КП „Служба єдиного замовника Київського району” по договору №2/403 виконало у повному обсязі, крім того пропозицій щодо розірванні або зміни спірного договору відповідно до законодавства від позивача не поступало.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 19.04.2010р. справу №29/66 було передано на розгляд судді Кододовій О.В.

За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив :

Між Комунальним підприємством «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька» (Власник будинку) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Співвласник) 01 квітня 2008року укладено договір №2/403, за умовами якого Власник будинку забезпечує обслуговування та ремонт житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, а також утримання прибудинкової території, а Співвласник приймає участь у витратах Власника будинку по управлінню, експлуатації та поточному ремонту житлового фонду пропорційно зайнятої площі в сумі 913,44грн. на момент укладання договору.

Відповідно до п. 1.2. договору Орендатор займає нежитлове приміщення площею 692,0кв.м., у тому числі підвал, в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу

Експлуатаційні витрати на моменту укладання договору в місяць складають 761,20грн, у тому числі ПДВ 152,24грн. (п.3.2. договору).

Згідно із п. 4.1. договору сума платежу Співвласник повинен перерахувати на рахунок Власника будинку не пізніше 30 числа поточного місяця.

Розділом 5 договору встановлено, що договір набуває чинності з 01.04.2008року та діє до 01.04.2013року.

Договір підписано обома сторонами.

Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 29.10.2003р. №464 було затверджено Порядок участі субєктів підприємницької діяльності у розрахунках за утримання будинків та прибудинкових територій в м.Донецьку. Згідно вказаного рішення розрахунок вартості послуг з утримання будинків та прибудинкових територій здійснюється житлово-комунальними підприємствами на підставі п.1.2 „Методичних рекомендацій щодо участі субєктів підприємницької діяльності в утриманні будинків та прибудинкової території”, затверджених наказом Держбуду України від 05.09.2001р. №176. Одночасно, у вказаному рішенні також визначений й перелік робіт з утримання будинків та прибудинкової території.

У період з 01 червня 2008р. по 01 лютого 2009р. позивачем виставлялися рахунки за надані послуги по управлінню, експлуатації та поточному ремонту житлового фонду всього на загальну суму 7307,52грн.

Зазначені рахунки відповідачем не були оплачені, у звязку із чим за останнім обліковується заборгованості у розмірі 7307,52грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку .

Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У частині сьомій вказаної статті визначено, що одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобовязання стосовно оплати послуг по управлінню, експлуатації та поточному ремонту житлового фонду належним чином не виконав, представлені йому послуги відповідно до договору №2/403 від 01.04.2008р. не оплатив, у звязку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 7307,52грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 7307,52грн. є доведеними та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що позивачем неправомірно нарахована сума експлуатаційних витрат виходячи із загальної площі будівлі, яка складає 692кв.м., оскільки ним було передано в оренду 150кв.м. СПД ОСОБА_4 відповідно до договору оренди №1. від 01.04.2009р., судом не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач є власником будівлі, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1., на яку із позивачем було укладено договір сумісного використання та обслуговування вбудованого нежитлового приміщення. При укладання договору оренди зазначеної будівлі площею 150 кв.м. відповідач повинен був повідомити про це позивача для необхідності внесення змін у договір №2/403 від 01.04.2008р., а саме в загальну площу приміщення. Відтак у позивача не було законних підстав самостійно вносити зміни у договір №2/403 від 01.04.2008р., тому сума експлуатаційних витрат нарахована позивачем правомірно.

Відтак вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 7307,52грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши вимоги позивача за зустрічною позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк до Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Київського району, м. Донецька», м. Донецьк про розірвання договору про спільне використання та обслуговування вбудованого нежитлового приміщення №2/403 від 01.04.2008р. суд дійшов до висновку, що дані вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Щоб розірвати договір необхідно ряд умов.

Згідно зі статтею 11 Господарського процесуального кодексу України підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.

Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Тобто вимога про зміну або розірвання договору може бути заявлена стороною в суд тільки після одержання відмовлення іншої сторони на пропозицію змінити або розірвати договір або при неотриманні відповіді в термін, зазначений у пропозиції, або в термін, встановлений у договорі, а при його відсутності у двадцатидневный термін, передбачений у ч. 2 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України і у ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України.

Також необхідно надати доказ відмови відповідача від розірвання договору: письмове відмовлення відповідача від зміни або розірвання договору або підтвердження відправлення відповідачеві таких пропозицій.

Відповідно до ст. 1 ГПК України сторони мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Позивачем за зустрічним позовом не надано до матеріалів справи жодного доказу звернення до відповідача із вимогою про розірвання договору та жодного доказу відмови відповідача від розірвання договору. Тобто на момент звернення до суду із зустрічним позовом право позивача за зустрічним позовом не було порушено.

Крім того відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, яким сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін або судом на вимогу заінтересованої сторони. При цьому, зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися на стільки, що якщо сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За умовами ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак, позивачем за зустрічним позовом не надано до матеріалів справи, у розумінні ст.ст.33, 36 Господарського процесуального кодексу України, доказів в обґрунтування позовних вимог, а саме: невиконання істотних умов договору відповідачем, Комунальним підприємством “Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька”.

Надані відповідачем до матеріалів справи акт-претензія, заява про виклик представника, заява про перерахунок розміру плати за договором також не можуть бути прийняті судом як доказ невиконання позивачем своїх зобовязань за договором по утриманню будинку та прибудинкової території з огляду на наступне.

Заява про виклик представника Виконавця відповідачем була надіслана на адресу відповідача 12 березня 2010р. Акт-претензія, у якому відповідач зазначив, що у період з 01.06.2009р. по 01.03.2010р. позивач не виконував ряд робіт щодо утримання будинку та прибудинкової території було складено відповідачем 20.03.2010р., а заява про перерахунок розміру плати за договором складена та підписана відповідачем 21.04.2010р. Тобто надані відповідачем документи свідчать про те, що у ОСОБА_1 маються претензії до позивача щодо обсягу наданих послуг. У акті-претензії від 20.03.2010р. зазначено, що даний акт є підставою для перерахунку розміру щомісячних платежів, а протягом спірного періоду з 01.06.2009 по 01.02.2010р. жодної претензії щодо невиконанням відповідачем своїх зобовязань ОСОБА_1 заявлено не було.

Відтак ОСОБА_1 не доведені істотні порушення договору з боку позивача, за яких суд міг би дійти висновку про можливість розірвання договору, як того вимагає позивач за зустрічним позовом.

Відтак позовні вимоги позивача за зустрічним позовом про розірвання договору про спільне використання та обслуговування вбудованого нежитлового приміщення №2/403 від 01.04.2008р. не підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача за первісним позовом відповідно до ст. 49 ГПК України та на позивача за зустрічним позовом, у зв'язку із відмовою за зустрічним позовом.

У судовому засіданні суд за згодою сторін оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька», м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк про стягнення 7307,52грн, задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (83048, АДРЕСА_1.) на користь Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька» (83121, м. Донецьк, вул. Челюскінцев, 299, р/р №260009801197 ДОФ АКБ Соцрозвитку УСБ, МФО 334011, код ЄДРПОУ 05514241) борг в сумі 7307,52грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн.

У задоволенні позовних за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк до Комунального підприємства «Служба єдиного замовника Київського району, м. Донецька», м. Донецьк про розірвання договору про спільне використання та обслуговування вбудованого нежитлового приміщення №2/403 від 01.04.2008р. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний у повному обсязі 19.07.2010р.

Суддя