Рішення № 10446786, 20.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

20.07.2010Справа №2-29/3012-2010 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська консалтінгова компанія», 97012, Красногвардійський район, с. Петрівка, буд. 2, кв. 31.

До відповідача – Петрівської сільської ради, 97012, Красногвардійський район, с. Петрівка, Общественний центр, 2.

Про стягнення 6688,16 грн.

Суддя Башилашвілі О.І.

Представники:

Від позивача – Чечин В. М., довіреність б/н від 03.06.2010р., представник.

Від відповідача – Клешніна Г. І., довіреність №645/03-12 від 23.06.2010р., гол. бухгалтер.

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська консалтінгова компанія» звернувся до господарського суду АР Крим із позовом до відповідача – Петрівської сільської ради про стягнення суми основного боргу по договору в сумі 4000,00 грн., індекс інфляції в сумі 211,72 грн., 3% річних в розмірі 60,82 грн., пеню в сумі 415,62 грн., а також просить покласти на відповідача судові витрати та витрати на надання юридичних послуг в розмірі 2000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на те, що відповідачем не виконано належним чином зобов’язання за договором б/н від 23.11.2009р., щодо оплати наданих послуг з експертної оцінки вуличного освітлення вулиць К. Маркса, Мічурина, Садова, провулка Клубного, села Петрівка Красногвардійського району, що є порушенням положень ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. Також у зв’язку із невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивачем нарахована пеня, індекс інфляції та три відсотки річних.

У судовому засіданні що відбулося 12.07.2010р. позивачем позовні вимоги підтримані в повному обсязі, а також останній просив суд долучити до матеріалів справи письмові пояснення від 12.07.2010р. вих..№054-2/ю-2010 на заперечення відповідача, в яких зокрема зазначив що договір б/н від 23.11.2009р. та договір бн від 18.05.2010р. є двома різними договорами, а не переукладеними як на це посилається відповідач, адже жодної додаткової угоди чи інших договорів відносно того, що договір від 23.11.2010р. є переукладеним в зв'язку з чим припинив свою дію, між сторонами не підписувалось.

Крім того, позивач заявив клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесених витрат пов’язаних з участю в судовому засіданні, а саме фіскальний чек про сплату вартості бензину на суму 249,98 грн. та клопотання про долучення до матеріалів справи уточненого розрахунку суми основного боргу з врахуванням індексу інфляції, 3% річних та неустойки по договору від 23.11.2009р.

Суд, долучив до матеріалів справи надані позивачем пояснення на заперечення відповідача, а також задовольнив клопотання позивача про долучення до матеріалів справи фіскального чеку про сплату вартості бензину на суму 249,98 грн. Що стосується клопотання позивача про долучення до матеріалів справи уточненого розрахунку суми боргу з врахуванням індексу інфляції, 3% річних та неустойки по договору від 23.11.2009р., то суд долучив його до матеріалів справи, однак до розгляду не прийняв, адже останній по своїй суті є збільшенням розміру позовних вимог заявлених до відповідача, так як позивачем здійснений розрахунок 3% річних та індексу інфляції станом на дату судового засідання 12.07.2010р., тоді як при зверненні з позовом до суду, розрахунок позивачем проводився станом на дату складання позову 31.05.2010р., та відповідно до ст.. 22 ГПК України позивач має право подати відповідну заяву про збільшення розміру позовних вимог, чого останнім зроблено не було.

Крім того, в судовому засіданні позивач просив суд долучити до матеріалів справи докази оплати витрат на юридичні послуги, а саме акт №2 прийому – передачі робіт від 29.06.2010р. за договором про надання юридичних послуг від 10.05.2010р., копію видаткового касового ордеру від 29.06.2010р. на суму 500,00 грн. та платіжне доручення №14 від 07.07.2010р. про оплату подохідного податку по договору б/н від 10.05.2010р.

Суд, долучив до матеріалів справи надані позивачем документальні докази оплати за юридичні послуги.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду відзив на позов від 06.07.2010р. вих.. №705/03-12, згідно якого зокрема посилається на те, що Держказначейство в зв'язку із закінченням бюджетного року не приймало до оплати рахунок №130 по договору від 23.11.2009р., за домовленістю між позивачем та відповідачем договір від 23.11.2009р. був переукладений на договір від 18.05.2010р., та оплату за договором б/н від 18.05.2010р. відповідач здійснив в повному обсязі, що підтверджує платіжним дорученням №773 від 014.06.2010р. Також, відповідач зазначив, що роботи по експертній оцінці вуличного освітлення за договором б/н від 18.05.2010р. проводилося по тих самих вулицях, що і в договорі від 23.11.2009р., однак позивачем навмисно при переукладенні договору від 23.11.2010р. внесено зміни в предмет договору, зазначивши інші вулиці, однак експертна оцінка освітлення вказаних в договорі від 18.05.2010р. вулиць, вже була проведена відповідно до договору від 04.02.2008р., за яку відповідач розрахувався в повному обсязі та необхідності її повторного проведення в 2010р. не було.

Також, відповідач в підтвердження того, що лист від 19.05.2010р. вих.. №549/03-12 хоча і був адресований на адресу іншої юридичної особи ТОВ «Красногврадійський торговий дім», попри все отриманий гр. Чечіним В. Н., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення №40075.

Судом, долучений до матеріалів справи наданий відповідачем відзив на позов та копію поштового повідомлення.

Слід зазначити, що в судовому засіданні яке відбулося 12.07.2010р. судом в порядку ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 20.07.2010р. на 12 год. 00 хв.

В продовженому судовому засіданні 20.07.2010р. позивач заявив суду заяву про уточнення позовних вимог від 15.07.2010р. вих. №058/ю-2010, згідно якої просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 7584,32 грн., з яких: 4000,00 грн. – сума основного боргу, 509,97 грн. – пеня, 211,72 грн. – індекс інфляції, 74,63 грн. 3% річних, 2000,00 грн. – сума витрат пов’язаних із наданням юридичних послуг, 450,00 грн. – сума витрат пов’язаних з участю в судовому засіданні, 102,00 грн. – державного мита та 236,00 грн. – витрати з інформаційно – технічного забезпечення судового процесу.

Суд, прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач в судовому засіданні підтримав свою позицію викладену у відзиві на позов від 06.07.2010р. вих. №705/03-12 та надав письмові пояснення з копією журналу вхідної кореспонденції, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

23.11.2009р. між ТОВ «Українська консалтінгова компанія» та Петрівською сільською радою було укладено договір про надання послуг з експертної оцінки, предметом якого є те, що Замовник (відповідач) доручає, а Експерт (позивач) приймає на себе зобов’язання по виконанню послуг «експертна оцінка» вуличного освітлення вилиць: К. Маркса, Мічурина, Садова, провулок Клубний у селі Петрівка Красногвардійського району, з метою визначення залишкової вартості для постановки на баланс.

Строк виконання послуг встановлено у 30 днів з моменту подання Замовником всіх витребуваних Експертом необхідних документів та подання майна до огляду. (п. 1.1 договору).

У розділі другому вказаного договору сторони визначили, що вартість послуги становить 4000,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 4.1. вказаного договору визначено, що після завершення послуг експерт надає Замовнику звіт про експертну оцінку.

Як вбачається з акту прийому-передачі звіту з оцінки майна, під час проведення експертизи виличного освітлення вулиць: К. Маркса, Мічурина, Садова, провулок Клубний у селі Петрівка Красногвардійського району від 27.11.2009р. який підписано представниками обох сторін та скріпленого їх печатками, відповідач прийняв від позивача виконаний за договором від 23.11.2009р. звіт оцінки майна вуличного освітлення вказаних вулиць. Також у вказаному акті зазначено, що вартість послуг у сумі 4000,00 грн. на дату підписання акту не оплачена.

Претензією від 18.05.2010р. за № 002/ю-2010 (а.с. 36) яка отримана відповідачем 18.05.2010р. згідно штампу вхідної кореспонденції, позивач вимагав від відповідача оплатити наданій за договором від 23.11.2010р. послуги у сумі 4000,00 грн., а також нараховані штрафні санкції.

Дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, у зв’язку з наступним.

Ч. 2 ст. 503 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги. Тобто пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням. Це правило є важливим, оскільки боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків (ст. 253 ЦК).

Умовами укладеного між сторонами договору від 23.11.2009р. не визначено у який саме строк відповідач мав сплатити позивачу вартість послуг з експертної оцінки, таким чином з урахуванням положень ч. 2 ст. 503 Цивільного кодексу України обов’язок відповідача по сплаті наданих за договором від 23.11.2009р. послуг у сумі 4000,00 грн. виник по спливу семиденного строку з дати отримання претензії № 002/ю-2010 від 18.05.2010р., тобто з 26.05.2010р.

На дату розгляду справи відповідачем не надано доказів оплати передбачених договором від 23.11.2009р. послуг у сумі 4000,00 грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У зв’язку з наведеним вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у сумі 4000,00 грн. підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про те, що ним були виконані свої зобов’язання за договором від 23.11.2009р. повністю із посиланням на платіжне доручення № 773 від 04.06.2010р., не приймаються судом, оскільки у вказаному платіжному документі в графі «Призначення платежу» вказано за послуги по експертній оцінці за договором від 18.05.2010р. по рахунку № 11/2010.

Тобто за платіжним дорученням № 773 від 04.06.2010р., відповідач сплатив позивачу грошові кошти у сумі 4000,00 грн. у виконання іншої угоди, яка укладена між сторонами по справі 18.05.2010р., а відтак даний платіжний документ не може бути прийнятий судом як доказ оплати послуг за договором від 23.11.2009р.

Також не приймаються судом доводи відповідача про те, що укладений між ним та позивачем договір від 18.05.2010р. є переукладеним договором від 23.11.2009р., оскільки обидві угоди мають різний предмет. Так договором від 23.11.2009р. визначений обов’язок позивача надати послуги з експертної оцінки вуличного освітлення вулиць по конкретному переліку вулиць села Петрівка, а саме К. Маркса, Мічурина, Садова, провулок Клубний, тоді як договором від 18.05.2010р. передбачена оцінка вуличного освітлення села Петрівка без визначення конкретних вулиць, тобто освітлення всього села.

По кожному з укладених договорів сторонами підписані різні акти приймання-передачі звітів по експертній оцінці вуличного освітлення. (а.с. 33, 46).

Отже між сторонами по кожному з укладених догорів як то від 23.11.2009р. чи то від 18.05.2010р., існували окремі правовідносини.

Інших доказів на підтвердження факту того, що укладений договір від 18.05.2010р. є фактично переукладеним договором від 23.11.2009р., суду не подавалось.

Відносно вимог про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 509,97 грн. нарахованої за період з 28.11.2009р. по 12.07.2010р., суд має зазначити наступне.

Ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Виходячи з наведеної норми цивільного законодавства неустойка в цивільному праві виконує дві основні функції. Вона є способом забезпечення виконання зобов'язання (ст. 549 ЦК) та наслідком його порушення. До моменту порушення зобов'язання неустойка виконує функцію забезпечення, тобто стимулює боржника до належного виконання. Якщо зобов'язання боржником порушене, стягнення неустойки є наслідком такого порушення. Тобто кредитор набуває право вимагати сплати неустойки.

У пункті 5.3. договору сторони визначили, що при невиконанні п. 2.1. Замовник оплачує Експертові пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки.

При цьому в пункті 2.1. договору як і в інших пунктах договору від 23.11.2009р. сторонами не визначено в якій строк підлягають оплаті кошти у сумі 4000,00 грн. за надані послуги.

Таким чином виходячи з положень ч. 2 ст. 503 Цивільного кодексу України, враховуючи те, що як встановлено судом у відповідача строк виконання зобов’язань по оплаті наданих послуг виник з 26.05.2010р., тобто по спливу семиденного строку з дня отримання претензій позивача № 002/ю-2010 від 18.05.2010р., період за який має нараховуватись пеня становить з 26.05.2010р. по 12.07.2010р.

Отже розрахунок пені є наступним: розмір облікової ставки встановлено на рівні: - з 12.08.2009р. – 10,25%; - з 08.06.2010р. – 9,5%; - з 08.07.2010р. – 8,5%.

Таким чином розмір пені з 26.05.2010р. по 07.06.2010р. становить 29,21 грн. (4000,00 грн. х 2 х 10,25% х 13 днів:365днів); з 08.06.2010р. по 07.07.2010р.становить 62,47 грн. (4000,00 грн. х 2 х 9,5% х 30 днів:365днів); з 08.07.2010р. по 12.07.2010р. становить 9,32 грн. (4000,00 грн. х 2 х 8,5% х 5 днів: 365днів).

Всього сума пені за період з 26.05.2010р. по 12.07.2010р. складає 101,00 грн., яка і підлягає задоволенню.

Ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення індекс інфляції в сумі 211,72 грн. та 3% річних нараховані за період з 28.11.2009р. по 12.07.2010р. в сумі 74,63 грн., з урахуванням ч. 2 ст. 503 ЦК України, підлягають перерахунку.

За повідомленнями Державного комітету статистики України, загальний індекс за повні місяці прострочки з травня 2010р. по червень 2010р. склав 99,0024%.

Отже, витрати від знецінення коштів внаслідок інфляції складають 39,90 грн. (4000,00грн.х 99,0024%=3960,10 грн.; 4 000,00 грн. – 3960,10 грн. = 39,90 грн.).

За період з 26.05.2010р. по 12.07.2010р. прострочення становить 47 днів.

Відповідно 3% річних від суми боргу складатиме 15,45 грн. (4000,00 грн.:365 х 3% х 47 = 15,45 грн.).

Таким чином індекс інфляції та 3% річних які підлягають стягненню з відповідача становлять 39,90 грн. та 15,45 грн. відповідно.

Відносно вимог про стягнення з відповідача витрат на юридичні послуги у сумі 2000,00 грн., суд має зазначити наступне.

У п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначається, що відповідно до розділу VI ГПК судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

          В інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/1270 від 14.07.2004р. «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», суд касаційної інстанції на запитання У яких випадках підлягають сплаті витрати сторони за участь адвоката у розгляді справи? Чи підлягають відшкодуванню витрати сторони на оплату послуг інших осіб (представників), які не є адвокатами?, відповів, що статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 01.10.2002 р. зі справи N 30/63.

Позивачем на підтвердження понесених витрат по наданню юридичних послуг, надано відповідний договір від 10.05.2010р. який укладено із громадянином Чечіним В.М., акт приймання-передачі наданих юридичних послуг від 07.06.2010р. із вказаним громадянином та видаткові касові ордери на ім’я Чечіна В.М., проте доказів того, що Чечін В.М. є адвокатом у розумінні ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», а саме зокрема свідоцтво про право останнього на заняття адвокатською діяльністю, суду не подавалось.

Таким чином, оскільки позивачем на надано доказів надання юридичних послуг саме адвокатом, понесені ним витрати з надання юридичних послуг у сумі 2000,00 грн., відшкодуванню не підлягають, а відтак в цій частині позову має бути відмовлено.

Не підлягають задоволенню й вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат пов’язаних з участю у справі, а саме вартість бензину у сумі 450,00 грн., оскільки обов’язок щодо забезпечення явки уповноваженого представника позивача в судове засідання, лежить саме на позивачеві, тому витрати пов’язані з забезпеченням явки представника у судове засідання не відносяться до судових витрат у розумінні ст.. 44 ГПК України. До того ж представник позивача Чечін В.М. не викликався судом в якості посадової особи чи робітника підприємства позивача для дачі пояснень по справі, що у свою чергу обумовлювало б віднесення понесених ним витрат на бензин до витрат пов’язаних із розглядом справи. (п. 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.98р. №02-5/78).

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторін пропорційно задоволених вимог, на підставі ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Петрівської сільської ради (97012, Красногвардійський район, с. Петрівка, Общественний центр, 2; р/р 35418019001093 ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, код ЄДРПОУ 04368837) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська консалтінгова компанія» (97012, Красногвардійський район, с. Петрівка, буд. 2, кв. 31; р/р 260063017136 в Красногвардійському ощадбанку № 4567, МФО 384157, код ЄДРПОУ 31397975) заборгованість у сумі 4000,00 грн., пеню у сумі 101,00 грн., індекс інфляції у сумі 39,90 грн., 3% річних у сумі 15,45 грн., державне мито у сумі 58,51 грн. та 135,37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині вимог про стягнення суми пені у розмірі 408,97, індексу інфляції у сумі 171,82 грн., 3% річних у сумі 59,18 грн., витрат на юридичні послуги у сумі 2000,00 грн. та 450,00 грн. витрат на відрядження для участі у судовому засіданні, в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано – 20.07.2010р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Башилашвілі О.І.