Рішення № 104462392, 18.04.2022, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/1366/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

18 квітня 2022 року м.Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Гусєвої Н.Д.,

при секретарі судового засідання Рябчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УНІВЕРСАЛ БАНК» (далі за текстом Банк), звернулося до суду з зазначеною позовною заявою до відповідачки, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором на загальну суму 22809,05 грн., а також судові витрати. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в жовтні 2017 року Банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank зі встановленням на ній кредитного ліміту та надається Банком послуга переведення витрат у розстрочку. 16 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася доБанку зметою отриманнябанківських послуг,у зв`язкуз чимпідписала Анкету-заявудо договорупро наданнябанківських послуг,яка разомз Умовамиобслуговування рахунківфізичної особив Банку,Тарифами закарткою,Таблицею обчисленнявартості кредитута Паспортомспоживчого кредитускладають договірпро наданнябанківських послуг.Підписавши анкету-заявувідповідачка підтвердила,що ознайомиласята отрималау мобільномудодатку примірникивищезазначених документів,що складаютьдоговір,та зобов`язаласявиконувати йогоумови.На підставіукладеного договорувідповідачка отрималакредит врозмірі 12000,00грн.у виглядівстановленого кредитноголіміту напоточний рахунок,спеціальним платіжнимзасобом якогоє платіжнакартка.Банк своїзобов`язанняза вказанимдоговором виконаву повномуобсязі,надавши відповідачціможливість розпоряджатисякредитними коштамина умовах,передбачених договором,в межахвстановленого кредитноголіміту,який вподальшому змінювавсязгідно зумовами договору,однак відповідачкавсупереч чинномузаконодавству таумовам договору,належним чиномпокладені нанеї обов`язкиперед Банкомне виконала,порушила умовикредитного договору,внаслідок чогостаном на28серпня 2021року увідповідачки передпозивачем виниклазаборгованість запростроченим тіломкредиту усумі 22809,05 грн., яку позивач просить стягнути з відповідачки, оскільки остання ухиляється від добровільного погашення заборгованості по вищевказаному договору, що є порушенням прав позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 05 січня 2022 року відкрито провадження у справі, її розгляд призначений у порядку спрощеного позовного провадження на 03 лютого 2022 року 13 год. 45 хв. про що сторони були повідомлені, однак у зв`язку з першою неявкою відповідачки у судове засідання розгляд справи було відкладено до 18 квітня 2022 року 08 год. 15 хв. про що сторони були повідомлені.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але надав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, у разі повторної неявки відповідачки в судове засідання не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідачка усудове засіданняне з`явилася,про дату,час тамісце розглядусправи двічіповідомлялася належнимчином.Так,судом,відповідно доч.6ст.128ЦПК України,надсилалися судовіповістки провиклик досуду заадресою місцяпроживання відповідачки,зареєстрованої увстановленому закономпорядку,однак,згідно зпоштовими конвертамиз судовимиповістками,що повернулисядо судуз довідкоювідділення «Укрпошти»«адресат відсутнійза вказаноюадресою»,що свідчитьпро неможливістьвручення відповідачцісудової повістки,та відповіднодо п.3ч.8ст.128ЦПК України,в такомувипадку вважається,що судовийвиклик врученийвідповідачці належнимчином.Відповідачка клопотання про розгляд справи у її відсутність не подавала, про причини неявки суд не повідомляла, а також не подала відзив на позовну заяву.

Суд, також, враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54, «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Отже відповідачка зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідачка надавала суду доказів неможливості прибути в судове засідання. Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, неодноразові неявки відповідачки в судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для неявки.

Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідачки про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.

Виходячи з вищезазначеної практики ЄСПЛ, враховуючи зазначені обставини неявки відповідачки до суду, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність відповідачки, яка з 22 грудня 2021 року до ухвалення даного рішення жодного разу до суду не прибула, станом розгляду справи не цікавилась, тим самим своїм процесуальним обов`язком з`явитись в судове засідання за викликом, знехтувала.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідача, який не вчиняє дій щодо участі у розгляді справи.

Верховний Суд також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судовоїсистеми. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача, що викладена у його письмовому клопотанні, суд вважає за можливе, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши надані докази, давши їм оцінку в сукупності, суд вважає позовну заяву позивача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов`язального права, пов`язані з ухиленням боржниці від виконання своїх обов`язків з повернення кредитних коштів кредитору, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між Банком (а.с. 29, 30, 31-32) та ОСОБА_1 (а.с. 25-26, 27) 16 червня 2019 року було підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг у якій ОСОБА_1 просила відкрити поточний рахунок у гривні на її ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку відповідно до умов договору, відповідно до умов якого Банк надав, а відповідачка отримала кредит на суму 12000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 38,4% річних на суму залишку заборгованості за кредитом на строк5років,тобто строкудії кредитноїлінії згідноп.5.27розділу IIУмов таправил наданнябанківських послуг(а.с. 9, 10-24). Щодо зміни кредитного ліміту Банк керувався п. 3 Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг та п. 3.4.2 розділу I Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до яких відповідачка (Клієнт) беззастережно погодилася з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Згідно з п. 9 Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг Анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку. Відповідно до п/п. 2.3 п. 2 розділу I Умов та правил надання банківських послуг, відповідачка (Клієнт) своїм підписом у Анкеті-заяві до Договору про надання банківських послуг беззастережно підтвердила, що на момент укладення відповідного договору ознайомилася з текстом розділів, підпунктів, пунктів Умов і правил обслуговування фізичних осіб в Банку, повністю зрозуміла їхній зміст та погоджується з викладеним. Згідно з п/п 2.11 п. 2 розділу I Умов та правил надання банківських послуг, відповідачка (Клієнт) підписавши Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг підтвердила, що до укладення нею Договору була ознайомлена з інформацією щодо умов кредитування та орієнтовної загальної вартості кредиту тощо, та отримала відповідні документи від Банку і погодилася з ними, давши свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і відповідачка (Клієнт) дала право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підпунктами 4.3, 4.8.1 п. 4 розділу І Умов обслуговування рахунків фізичної особи встановлено, що відповідачка (Клієнт) погоджується, що операції, здійснені з використанням коду доступу до додатку, визнаються вчиненими відповідачкою (Клієнтом) і оскарженню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством України. Клієнт може скористатися послугами банку через мобільний додаток та інші канали обслуговування в інтернеті для отримання інформації та здійснення операцій. Банк та клієнт погодили, що всі правочини (у тому числі, підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися сторонами або кожною стороною окремо з використанням електронного цифрового підпису у мобільному додатку (п/п. 5.1 п. 5 розділу І Умов обслуговування рахунків фізичної особи). Підпунктами 3.1, 3.4, 3.5 п. 3 розділу II Умов визначено, що для надання послуг банк видає клієнту картку. Підписанням анкети-заяви клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг «Monobank», датою укладення якого є дата підписання клієнтом анкети-заяви та отримання картки. Платіжна карта передається клієнту не активованою. Платіжна картка активується банком при додаванні інформації з картки в мобільний додаток з авторизацією за номером телефону. При проведенні операції з карткою встановлюється ПІН-код, який є аналогом власноручного підпису клієнта. Клієнт погоджується, що використання картки і правильного ПІН-коду є належною і достатньою ідентифікацією держателя платіжної картки. Згідно з п/п. 5.11 п. 5 розділу II Умов та правил надання банківських послуг, відповідачка (Клієнт) зобов`язалася щомісяця сплачувати щомісячний мінімальний платіж. Відповідно до п/п. 5.27 п. 5 розділу II Умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 5 (п`яти) років з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий самий строк у розмірі попереднього ліміту кредитування.

В порушення умов зазначеного кредитного договору відповідачка взяті на себе зобов`язання не виконувала, внаслідок чого в неї перед позивачем виникла заборгованість, яка згідно розрахунку, наданого позивачем, станом на 20 серпня 2021 року з урахуванням заборгованості за простроченим тілом кредиту склала загальну суму 22809,05 грн. (а.с. 8).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Згідно з абзацом другим ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку Банк).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що Банком, позивачем по справі, був наданий кредит в розмірі та на умовах, передбачених вищезазначеним кредитним договором, однак, відповідачка всупереч вимог чинного законодавства та Умов та правил надання банківських послуг належним чином свої зобов`язання з повернення чергової частки кредиту не виконувала та не здійснювала повернення кредиту у повному обсязі у встановлені строки. Ці обставини не підлягають доказуванню, оскільки про них зазначено в позовній заяві та вони не спростовані відповідачкою.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначено моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто тільки щодо стягнення тіла кредиту.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, правильність якого перевірена судом, загальна сума заборгованості відповідачки перед позивачем станом на 20 серпня 2021 року становить 22809,05 грн за простроченим тілом кредиту (а.с. 8).

Доказів, в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України, щодо неправильності складеного банком розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачкою до суду не надано, інший розрахунок заборгованості на іншу дату за укладеним між сторонами по справі договором суду також не надано, відтак, розрахунок приймається судом як доказ у вирішенні спору.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову Банку про стягнення з відповідачки заборгованості на загальну суму 22809,05 грн., яка є заборгованістю за простроченим тілом кредиту, оскільки зібрані у справі докази та їх належна оцінка доводять, що позов обґрунтований, а викладені позивачем в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та вони не спростовані відповідачкою.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат підлягають задоволенню, оскільки його позов задоволено та понесені витрати підтверджені відповідним платіжним дорученням (а.с. 1).

На підставі ст. ст. 6, 207, 525, 530, 626-628, 633, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 7, 44, 48, 76-78, 81, 128, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 279, 280-281, 284, 289, 354 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА«УНІВЕРСАЛ БАНК»(м.Київ, вул.Автозаводська, буд. № 54/19, код ЄДРПОУ: 21133352) заборгованість за простроченим тілом кредиту 22 809 (двадцять дві тисячі вісімсот дев`ять) гривень 05 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА«УНІВЕРСАЛ БАНК»(м.Київ, вул.Автозаводська, буд. № 54/19, код ЄДРПОУ: 21133352) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідачка, якій повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення їй повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачкою в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Арцизького районного суду Гусєва Н.Д.