Ухвала суду № 104457233, 08.02.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/16350/20

Провадження № 2-з/752/161/22

У Х В А Л А

08.02.2022 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Колдіної О.О.,

з участю секретаря Потапенко Д.І.,

розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», третя особа: Центр надання адміністративних послуг Святошинської РДА в м.Києві про заборону вчинення реєстраційних дій,

в с т а н о в и в:

в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», третя особа: Центр надання адміністративних послуг Святошинської РДА в м.Києві про заборону вчинення реєстраційних дій.

Відповідно до поданої заяви, позивач просить суд заборонити вчинення реєстраційних дій, а саме: заборонити відповідачу АТ «Альфа-Банк» звертатися до нотаріуса для звернення стягнення на предмет іпотеки - трикімнатної квартири, загальною площею 101.00 кв.м., житловою площею 55,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка є предметом договору іпотеки та заборонити вчинення реєстраційних дій щодо трикімнатної квартири, загальною площею 101.00 кв.м., житловою площею 55,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на трикімнатну квартиру, загальною площею 101,0 кв.м., житловою площею 55,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що предметом позову в даній справі є заборона відповідачу звертатися до нотаріуса для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателею права власності на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 03.10.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «АСТРА БАНК» та заборона вчинення реєстраційних дій відносно трьокімнаної квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Дослідивши предмет даного позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно не відповідає заявленим позовним вимогам.

Однак, не зважаючи на наявність вказаного судового рішення, відповідач продовжує вимагати виселення позивача з належної йому квартири (лист відповідача від 10.09.2020 р.), що призводить до порушення його прав та інтересів. Вчинення відповідачем ресєстраційних дій позбавить позивача житла, та дасть можлитвість здійснити його перереєстрацію, відчуження, погіршить стан майна та унеможливіить виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, в зв`язку з чим існує необхідність у вжитті заходів забезпечення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії;встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з`ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, суті позовних вимог.

Метою забезпечення позову є забезпечення виконання судового рішення.

Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв`язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.

За змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач просить суд накласти арешт на трикімнатну квартиру, загальною площею 101,0 кв.м., житловою площею 55,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, з огляду на зміст позовних вимог, предмет спору, суд вважає, що обраний позивачем захід забезпечення не є забезпеченням виконання рішення суду в майбутньому, а є прихованим способом вирішення спору між сторонами та перешкоджання Кредитору реалізувати свої права на звернення стягнення на майно поза межами судового спору.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.149, 150, 151 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», третя особа: Центр надання адміністративних послуг Святошинської РДА в м.Києві про заборону вчинення реєстраційних дій відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: