Рішення № 104442665, 17.05.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2022 Справа № 914/3002/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Волошина Р.Р.

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Громадської організації «Інститут політичних технологій», м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

про витребування з чужого незаконного володіння ГО «Інститут політичних технологій» нежитлового приміщення загальною площею 37,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1052593246101

за участю представників сторін:

від позивача: Павлова З.П..;

від відповідача: не з`явився.;

від третьої особи: Чижович І.З.;

Хід розгляду справи.

Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Громадської організації «Інститут політичних технологій» про витребування з чужого незаконного володіння ГО «Інститут політичних технологій» нежитлового приміщення загальною площею 37,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1052593246101.

Ухвалою від 06.10.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив розгляд справи на 02.11.2021.

Ухвалою від 02.11.2021 суд відклав розгляд справи на 23.11.2021.

Ухвалою від 23.11.2021 суд залучив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, продовжив строк підготовчого провадження та відклав розгляд справи на 07.12.2021.

07.12.2021 на адресу суду надійшли пояснення третьої особи (Вх. № 29501/21).

Ухвалою від 07.12.2021 суд відклав розгляд справи на 16.12.2021.

Ухвалою від 16.12.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 11.01.2022.

Ухвалою від 11.01.2022 суд відклав розгляд справи на 25.01.2022.

У зв`язку з перебуванням судді Запотічняк О.Д. на лікарняному, судове засідання 25.01.2022 не відбулось.

Ухвалою від 15.02.2022 суд призначив розгляд справи на 11.03.2022.

Ухвалою від 11.03.2022 суд відклав розгляд справи на 03.05.2022, у зв`язку із введенням воєнного стану на території України.

Ухвалою від 03.05.2022 суд відклав розгляд справи на 17.05.2022.

В судове засідання 17.05.2022 з`явились представник Позивача, надав пояснення та заперечення по суті спору, представник третьої особи зявився, позовні вимоги підтримала, просила такі задоволити. Представник Відповідача не з`явився, причин не явки не вказав.

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача була належним чином повідомлена про розгляд даної справи, однак жодних клопотань чи заперечень по суті спору не подала, суд розглянув справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 17.05.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідності до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно будинок на пл. Ринок, 8 в цілому зареєстрований за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на підставі рішення виконкому Ленінської районної ради народних депутатів № 222 від 14.04.1987 р., що підтверджує факт існування права комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлове приміщення загальною площею 37,8 м2.

На підставі довідки ЛКП «Старий Львів» № 847 від 18.08.2014 року та висновку 1/86 від 05.10.2016 року, виданого ФОП Лаба П.І. державним реєстратором Шубеляк І.Я. було проведено реєстрацію права власності на нежитлове приміщення загальною площею 37,8 кв. м. за гр. ОСОБА_1 , які ніколи йому не належали.

Надалі гр. ОСОБА_1 відчужив нежитлове приміщення загальною площею 37,8 кв. м. за договором купівлі продажу № 3061 від 07.05.2019 року ГО «Інститут політичних технологій», яка станом на сьогодні є власником зазначених приміщень відповідно до реєстру права власності на нерухоме майно.

Разом з тим, оскільки рішення № 222 від 14.04.1987р., що стало підставою для виникнення та реєстрації права власності на будинок за адресою м. Львів, пл. Ринок, 7 є чинним та ніким не скасоване, відтак вважає, що на теперішній час територіальна громада м. Львова є законним власником нежитлового приміщення загальною площею 37,8 м2.

Львівською міською радою не приймалось жодних рішень щодо розпорядження нежитловими приміщеннями за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 8.

Львівська міська рада - орган місцевого самоврядування, що уповноважена здійснювати від імені та в інтересах територіальної громади м. Львова права суб`єкта комунальної власності, а відтак є суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а тому є належним позивачем по справі

Спірне майно вибуло з володіння власника поза його волею, що є підставою, відповідно до статті 388 ЦК України, для витребування майна у набувача, у зв`язку з чим підставною є заявлення позовної вимоги про витребування майна з незаконного володіння у ГО «Інститут політичних технологій» на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради.

Правова позиція відповідача.

23.11.2021 та 25.01.2022 представником Відповідача були подані клопотання про відкладення розгляду справи, однак відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив.

Відповідач на електронну адресу суду надіслав відзив на позовну заяву 03.05.2022, однак такий суд залишає без розгляду, у зв`язку із тим, що справа знаходиться на стадії розгляду по суті, відповідач не навів доводів та не підтвердив це належними та допустимими доказами, що у нього не було можливості надати такі вчасно, не скористався ст. 119 ГПК України а також відзив не підписано ЕЦП.

Приписами ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Правова позиція третьої особи.

У поясненнях Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради позовні вимоги підтримало з огляду на наступне.

Представник зазначив, що Львівської міською радою рішень про відчуження нежитлових приміщень за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 8, площею 37,8 кв.м. не приймалось, управлінням комунальної власності правочинів щодо їх відчуження також не здійснювалось, відсутні відомості про приватизацію відповідних приміщень в складі будь-якої з квартир в будинку. Жодних доказів того, що спірні нежитлові приміщення в будинку були відчужені на користь фізичних чи юридичних осіб не надано, адже такі власником не відчужувались та залишаються в комунальній власності Львівської міської територіальної громади.

Фактичні обставини встановлені судом.

З матеріалів справи вбачається, що спірне нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 8 належало на праві власності територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської ради на підставі рішення Ленінського райвиконкому № 222 від 14.04.1987 р., реєстраційний номер майна 20091649.

В подальшому, спірне майно вибуло з володіння Львівської міської ради на підставі: довідки ЛКП «Старий Львів» № 847 від 18.08.2014 року та висновку 1/86 від 05.10.2016 року, виданого ФОП Лаба П.І.

На підставі цих документів гр. ОСОБА_1 зареєстрував право власності на спірне нежитлове приміщення (підвал), що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 8 , та 07.10.2016р. проведено відповідну державну реєстрацію права власності, номер запису про право власності - 16859032. Інформація про набуття гр. ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення приміщення на підставі вищевказаних документів, відображена у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №274293319 від 10.09.2021).

В подальшому, гр. ОСОБА_1 відчужив нежитлове приміщення загальною площею 37,8 кв. на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 3061, від 07.05.2019, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І. приймається рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер; 31442049 від 07.05.2019 та вказане нежитлове приміщення переходить у власність ГО «Інститут політичних технологій».

Відтак, позивач зазначає, що спірне майно вибуло з володіння власника поза його волею, що є підставою, відповідно до статті 388 ЦК України, для витребування майна у набувача, у зв`язку з чим підставною є заявлення позовної вимоги про витребування майна з незаконного володіння у ГО «Інститут політичних технологій» на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради.

Оцінка суду.

Згідно із ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їхвиконавчі органи.

Статтями 142 Конституції України визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності (ст.143 Конституції).

Відповідно до ст.145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Як визначено в ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження та ін.

Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Право комунальної власності захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого ним органу, за винятком випадків, передбачених законом.

З урахуванням наведеного, вибуття з комунальної власності спірного майна порушує право територіальної громади м.Львова на володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй; ослаблює економічні інтереси органу місцевого самоврядування з огляду на наповненість місцевого бюджету у разі відчуження чи розпорядження об`єктами комунальної власності.

Львівська міська рада та її структурні підрозділи, у відповідності до ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є органом місцевого самоврядування в Україні та представляє територіальну громаду м. Львова, здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування визначені Конституцією України та іншими законами України, а згідно ст.60 Закону є суб`єктом права комунальної власності.

Відповідно до Положення про Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та його структури, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 07,12.2007 № 1100 зі змінами та доповненнями внесеними рішеннями виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.04.2009 № 303, від 03.07.2009 № 485, від 01.04.2016 №237, від 01.11.2016 №584, від 02.12.2016 №1125, від 19.05.2017 №410, до компетенції Управління відносяться, зокрема, повноваження щодо здійснення контролю за обліком, інвентаризацією майна, що належить до комунальної власності міста, його використанням та збереженням.

Відтак, Львівська міська рада, є компетентним органом, уповноваженим здійснювати захист інтересів держави у даній сфері.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, ст.1 Першого протоколу до неї /1952р./ передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватись своїм майно, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користування майном відповідно до загальних інтересів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Статтею 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що держава гарантує об`єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Частиною 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317, ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Одним із таких засобів захисту порушеного права є витребування майна із чужого незаконного володіння.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Спірне майно належить на праві власності територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради, що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 20091649 від 29.08.2007 року та витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно.

Львівська міська рада, у відповідності до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є органом місцевого самоврядування в Україні, що представляє територіальну громаду міста Львова та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування визначені Конституцією України та іншими законами України. Згідно ст. 80 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальні громади, які реалізують право власності через органи місцевого самоврядування, є суб`єктами права комунальної власності.

Відповідно до ч.2 ст.327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема встановлює наявність обтяжень прав на нерухоме майно.

Згідно п. 6, ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює обов`язкову підставу для відмови у державній реєстрації прав у випадку, коли наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Статтею 330 ЦК України встановлено, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини третьої статті 388 ЦК України є абсолютним та не передбачає винятків.

Відповідно до ч.3 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У розумінні ст. 388 ЦК України коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача із використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово- правових відносин до таких відносин не застосовується зобов`язальний спосіб захисту. У зобов`язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що майно вибуло із законного володіння мимо волі власника, а тому потребує захисту і вимоги позивача є законними та обгрунтованими.

З врахуванням встановлених обставин справи, ґрунтуючись на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення. Оскільки майно, яке належало територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності вибуло поза волею власника та у подальшому ним не схвалено.

Оскільки Львівська міська рада як власник спірного об`єкта не надавало згоди на таке вибуття, таке відбулось поза волею власника, тому воно підлягає витребуванню у відповідача ГО «Інститут політичних технологій» на користь власника - територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України, встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю в розмірі 2270,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 185, 191, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Витребувати з чужого незаконного володіння у громадської організації «Інститут політичних технологій» (79008, м. Львів, пл. Ринок, 8, код ЄДРПОУ 25554202) нежитлове приміщення загальною площею 37,8 кв. м. за адресою м. Львів, площа Ринок, будинок 8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1052593246101) з припиненням права власності громадської організації «Інститут політичних технологій» на нежитлове приміщення загальною площею 37,8 кв. м. за адресою м. Львів, площа Ринок, будинок 8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1052593246101).

3. Стягнути з громадської організації «Інститут політичних технологій» (79008, м. Львів, пл. Ринок, 8, код ЄДРПОУ 25554202) на користь Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) судовий збір в розмірі 2270,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.05.2022.

Суддя Запотічняк О.Д.