Рішення № 104442267, 19.05.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2022Справа № 910/18415/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Сабалдаш О. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча

до Акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення 594 852,10 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Приватне акціонерне товариство Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча (далі ПрАТ ММК імені Ілліча, позивач) до Акціонерного товариства Українська залізниця (далі АТ Українська залізниця, відповідач) про стягнення штрафу у сумі 594 852,10 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язання зі своєчасної доставки вантажу до пункту призначення, що є порушенням ст. 41 Статуту залізниць України. У позові ПрАТ ММК імені Ілліча просить стягнути з відповідача штраф у сумі 594 852,10 грн., нарахований за таке порушення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) учасників спору, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, надав суду відзив, у якому заявлені вимоги не визнав, вказав, що розрахунок штрафу є завищеним, оскільки позивачем не враховано відмітку у графі 49 накладних про продовження строку доставки вантажу. Враховуючи такі обставини відповідач надав свій контррозрахунок штрафних санкцій, також заявив клопотання про зменшення розміру штрафу. Зазначений відзив відповідач просив прийняти до розгляду та поновити йому пропущений процесуальний строк для подання цього відзиву.

Розглянувши клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку, суд дійшов висновку, що воно є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. 1, 2 ст. 114 ГПК України).

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 17.11.2021 відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву не менше 15-ти днів з дня вручення цієї ухвали. При цьому з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105481477456 вбачається, що вищевказана ухвала суду була отримана відповідачем 23.11.2021, а відзив був поданий 17.01.2022, тобто з пропуском визначеного законом строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку для подачі відзиву, АТ "Українська залізниця" зазначило про продовження терміну дії в Україні карантину, спричиненого коронавірусом "COVID-19", а також вказало, що вищевказана ухвала була отримана регіональною філією Донецька залізниця (яка безпосередньо бере участь у справі) несвоєчасно, а тому надати відзив у встановлений законом строк відповідач не мав можливості.

Суд, розглянувши зазначені доводи відповідача, враховує, що, дійсно, постановами Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із внесеними до неї змінами) та № 392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", з 12.03.2020 на всій території України був встановлений карантин. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів № 641 від 22.07.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби (COVID-2019), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" в країні продовжено карантин з 01.08.2020 по 19.12.2020, постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 1236 від 09.12.2020 карантин продовжено до 31.12.2021, який на даний час триває до 31.05.2022 згідно з Постановою Кабміну № 1236 від 09.12.2020 у редакції постанови Кабміну № 229 від 23.02.2022.

Також суд приймає до уваги те, що представництво за позовом ПрАТ ММК імені Ілліча у даній справі було доручено структурному підрозділу відповідача, який безпосередньо займається збором доказів та здійсненням контррозрахунок штрафу, що зайняло у останнього багато часу з урахуванням карантинних обмежень.

За таких обставин суд визнає поважними причини пропуску подачі відзиву у встановлений законом строк, а тому поновлює відповідачу цей процесуальний строк і приймає наданий відзив до розгляду.

У судове засідання, призначене на 19.05.2022, представники позивача та відповідача повторно не з`явились, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, через канцелярію суду представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з липня по серпень 2021 на адресу вантажоодержувача ПрАТ ММК імені Ілліча за залізничними накладними: 34360214, 34375899, 34387340, 34392738, 34399212, 34405829, 34410316, 34419663, 34419689, 34422097, 34443168, 34448365, 34448449, 34464032, 34464073, 34465781, 34530436, 34530485, 34530501, 34557462, 34560102, 34560110, 34560136, 34560151, 34560169, 34560227, 34574111, 34574269, 34575928, 34597013, 34597013, 34597260, 34608794, 34608828, 34609792, 34609925, 34610956, 34611004, 34623892, 34624148, 34628347, 34647313, 34647347, 34648279, 34649376, 34649400, 34649418, 34649442, 34652354, 34653063, 34653105, 34657254, 34664599, 34664656, 34664680, 34668269, 34668640, 34668830, 34668848, 34669044, 34669630, 34670117, 34679886, 34679910, 34680025, 34684621, 34701359, 34704148, 34704437, що містяться в матеріалах справи, відповідачем був доставлений вантаж (сировина для металургійного виробництва), вантажовідправники ТОВ Пром Транс, ТОВ Техно-Транс, ТОВ АВТ-МК, ТОВ Укрвтортранс, ТОВ Харвей, ТОВ Вторкольормет, ТОВ Модуль-Україна, ТОВ ВК Гірничодобувна Промисловість, ТОВ Укрмет-інвест, ТОВ Балкер, ТОВ Карро Транс, ПП Вінмасттрейд, а отже, між сторонами виникли відносини з перевезення вантажу, які регулюються положеннями глави 64 ЦК України та глави 32 ГК України.

Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом статтей 909 ЦК України, 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Статтею 6 Статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі Статут), передбачено, що накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 919 ЦК України, ч. 1 ст. 313 ГК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків у розумний строк.

Зокрема, відповідно до ст. 41 Статуту залізниць України залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі Правила), виходячи з технічних можливостей залізниць.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 вказаних Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотоннажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюються виходячи з 1 доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. Терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 Правил).

Відповідно до п. 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з п. 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Як свідчить календарний штемпель станції призначення у наявних у матеріалах справи накладних (графа 51), доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем був доставлений позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу. При цьому відповідач не заперечив, що з його боку мали місце такі порушення господарського зобов`язання.

Згідно зі статтею 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Зокрема, відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/420/2012 від 04.04.2012 нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Установлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш, ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми штрафу, суд вважає його арифметично правильним та таким, що відповідає приписам Статуту залізниць України, Правилам обчислення термінів доставки вантажу та матеріалам справи.

Доводи відповідача про неврахування позивачем відміток у графі 49 накладних про причини затримки доставки вантажу, внаслідок чого строк доставки вантажу збільшується, суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника або інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції. Водночас, перелік причин затримки, визначених у п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу, не є вичерпним.

Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу; подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані; відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками; пошкодження або втрата наданих залізницею перевізних пристосувань; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними; затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта (п. 3 Правил складання актів).

Згідно з п. 4 указаних Правил комерційні акти складаються на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, а тому у цьому разі перевірка повинна здійснюватися до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.

Отже, наведені норми покладають обов`язок на відповідача у разі настання обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, скласти комерційні акти чи акти загальної форми, в залежності від обставин, та внести про даний факт відповідні відомості до накладної, незалежно від стану перевізного процесу.

При цьому відповідно до п. 4.3 Правил оформлення перевізних документів у разі складання акта в графі 49 "Відмітки залізниці" зазначаються його номер і коротко причина, з якої його складено (наприклад, про нестачу місць, про нестачу маси кг, про відсутність пломб, тощо).

Однак, у наявних у справі накладних залізницею не зазначено причин затримки вантажу та не вказано, що така затримка сталась не з вини перевізника.

Так, зі змісту накладних (33 шт) вбачається, що у кожній із них у графі 49 Відмітки залізниці, відповідач посилався на акти № 6127 від 22.07.2021, № 21623 від 29.07.2021, № 21713 від 30.07.2021, № 21927 від 01.08.2021, № 22072 від 03.08.2021, № 27 від 07.08.2021, № 23314 від 15.08.2021, № 5210 від 09.08.2021, № 22763 від 11.08.2021, № 5210 від 09.08.2021, № 5310 від 06.08.2021, № 23202 від 14.08.2021, № 23464 від 17.08.2021, № 5370 від 16.08.2021, № 23515 від 18.08.2021, № 23465 від 17.08.2021, № 23758 від 20.08.2021, № 23597 від 18.08.2021, № 23758 від 20.08.2021, № 23757 від 19.08.2021, № 5310 від 13.08.2021. Проте, самих актів, вказаних у графі 49 Відмітки залізниці, відповідач суду не надав, що позбавляє суд можливості встановити обставини та оцінити їх у якості підстав для збільшення строку доставки вантажу.

Щодо наявних у матеріалах справи актів про затримку вагонів № 1-117 від 03.08.2021, № 09-70 від 06.08.2021, № 627 від 02.08.2021, № 35028 від 02.08.2021, № 60098 від 02.08.2021, де зазначено, що вагони простоювали з вини вантажоотримувача, то суд звертає увагу на те, що у накладних (33 шт.) відсутнє посилання на такі акти. У комерційному ж акті № 486202/344 від 02.08.2021 (зазначеному у накладній № 34419689) про виявлення недостачі вантажу у вагоні № 90900317 не вказано, що відчеплення вагону у зв`язку із направленням його на перевантаження сталось з вини позивача, що є обов`язковою умовою для продовження строків доставки вантажу відповідно до п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу.

При цьому суд враховує, що наявність відмітки у накладній не може автоматично свідчити про наявність/відсутність обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці. Наявність відмітки у перевізних документах про затримку вантажу, не звільняє відповідача від обов`язку довести обставини, на які він посилається (не визнаючи позов), зокрема, довести наявність фактичних обставин, наявність актів, зазначених у графі 49 накладної, що може бути підставою для збільшення терміну доставки вантажу у розумінні п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу. Вказана позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.12.2019 у справі № 910/3745/19, від 12.03.2020 у справі № 905/912/19, від 09.04.2020 у справі № 910/6762/19.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У той же час, відповідачем не доведено належними та вірогідними доказами наявності відповідних обставин, що дають право залізниці на продовження терміну доставки вантажу за накладними, зазначеними у відзиві.

За таких обставин, оскільки позивач документально підтвердив факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу, а АТ Українська залізниця його не спростувала, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 594 852,10 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також суд розглянув клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованого штрафу та дійшов висновку про його безпідставність, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

За змістом п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Отже, зазначені вище норми про право суду на зменшення неустойки ставлять його в залежність від співвідношення розміру неустойки і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Правовий аналіз вказаних положень свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються на розсуд суду за визначених умов та на підставі аналізу конкретної ситуації.

У обґрунтування своєї заяви про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач посилається на те, що АТ "Укрзалізниця" є державним підприємством, яке 90 % прибутку перераховує до державного бюджету. Також у зв`язку з постановою Кабміну № 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та введенням карантину було заборонено на законодавчому рівні перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення, при цьому перед Регіональною філією "Донецька залізниця" існує заборгованість за компенсаційними платежами з державного та місцевого бюджетів за перевезення пільгових категорій громадян залізничним транспортом внутрішнього сполучення, тому ці обставини негативно вплинули на фінансову спроможність АТ "Укрзалізниця".

З приводу зазначеного суд вважає, що скрутний фінансовий стан відповідача не є виключною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, а тяжка економічна ситуація в Україні має загальнодержавний характер та впливає на показники господарської діяльності не тільки АТ "Укрзалізниця", а й позивача. Невиконання зобов`язань відповідачем щодо термінів доставки вантажу негативним чином також впливає на фінансовий стан підприємства позивача. При цьому обов`язок своєчасної доставки вантажу не ставився сторонами в залежність від відшкодування державними або місцевими органами коштів залізниці за перевезення пільгових категорій громадян та цей обов`язок не був обумовлений сплатою у інших відносинах боргових зобов`язань відповідача.

Посилання відповідача на результати перевірки діяльності АТ "Укрзалізниця", проведеної Державною аудиторською службою України у січні-червні 2020, якою було встановлено дефіцит обігових коштів підприємства та неможливість на належному рівні здійснювати оновлення основних засобів залізницею, а також залежність від зовнішнього кредитування, тощо, суд до уваги не приймає, оскільки перевірка аудиторською службою проводилась за період діяльності залізниці станом на 30.09.2019 (зокрема, щодо заборгованості за кредитами та позикою). Так само надана відповідачем проміжна скорочена консолідована фінансова звітність, аудит якої не проводився, була сформована станом на 30.06.2021, тобто надані відповідачем докази скрутного фінансового стану АТ "Укрзалізниця" є неактуальними.

Разом з тим, слід зазначити, що положеннями ст. 42, 44 ГПК України передбачено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Також суд враховує, що правопорушення аналогічного характеру (несвоєчасна доставка вантажу) з боку АТ "Укрзалізниця" не є виключенням у відносинах з позивачем, а має системний характер, про що свідчать численні судові спори у подібних правовідносинах між тими ж сторонами.

Щодо посилань АТ "Українська залізниця" на судові рішення, якими відповідачу було зменшено суму штрафу в інших господарських спорах, то суд їх відхиляє, оскільки питання про зменшення штрафних санкцій вирішується судом окремо у кожній справі з урахуванням конкретних обставин справи та доказів, які мають підтверджувати такі виключні обставини.

Отже, суд вважає, що відповідач не довів наявність виняткових обставин у спірних правовідносинах для зменшення штрафних санкцій, поважності причин неналежного виконання АТ "Українська залізниця" господарського зобов`язання з урахуванням інтересів обох сторін та не навів доводів щодо неспівмірності штрафу з розмірами збитків позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З огляду на викладене суд встановив, що підстав для зменшення визначеного судом штрафу при підтвердженому факті прострочення зобов`язання відповідачем немає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем у вигляді судового збору на суму 8 922,78 грн. та витрат на правничу допомогу на суму 12 304,52 грн., суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 12 304,52 грн. заявник надав копії: договору про надання правової допомоги № 845 від 30.03.2018, укладеного між АО Всеукраїнська адвокатська допомога та ПрАТ ММК імені Ілліча; додаткової угоди № 324 від 17.12.2021 щодо продовження строку дії договору до 31.12.2022; додаткової угоди № 296 від 21.10.2021, у якій сторони погодили детальний опис послуг адвокатського об`єднання, їх вартість та розрахунок розміру винагороди адвоката; акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 17.01.2022 на суму 12 304,52 грн.; рахунку на оплату № 40 від 17.01.2022 на суму 12 304,52 грн.

Дослідивши надані позивачем докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу та такими, що відповідають критерію розумності та адекватності, враховуючи категорію та ступінь складності справи, обсяг виконаних адвокатом робіт. При цьому суд враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

За таких обставин суд вважає, що вимога про стягнення судових витрат на правничу допомогу у сумі 12 304,52 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Отже, указані витрати, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 8 922,78 грн., суд покладає на відповідача згідно зі ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 79, 129, 236 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча до Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення штрафу у сумі 594 852,10 грн. задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча (69008, Запорізька обл., місто Запоріжжя, Південне шосе, будинок 80, кабінет 9; ідентифікаційний код 00191129) штраф у сумі 594 852 (п`ятсот дев`яносто чотири тисячі вісімсот п`ятдесят дві) грн. 10 коп., витрати на правничу допомогу у сумі 12 304 (дванадцять тисяч триста чотири) грн. 52 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 8 922 (вісім тисяч дев`ятсот двадцять дві) грн. 78 коп.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 19 травня 2022 року.

Повний текст рішення складений 24 травня 2022 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.