Рішення № 104435944, 23.05.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2022 року Справа № 160/23782/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВіхрової В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29.11.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 , як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу, зазначеного в трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, починаючи з дати звернення - 07.09.2020р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що до 1994 року ОСОБА_1 проживала в Україні в м. Дніпрі. Надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю. 07.09.2020 року представник позивача звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, проте листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії, з підстав ненадання доказу проживання на території України. Позивач не погоджується з відмовою у призначенні пенсії, вважає, що має право на призначення пенсії та надала необхідні документи, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/23782/21 передана до розгляду судді Віхровій В.С. 30.11.2021 р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 року позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.02.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 року у справі № 160/23782/21 скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

30.03.2022 року матеріали справи надійшли до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на справі, та передані на розгляд судді Віхровій В.С.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2022 року позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2022 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/23782/21 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

09.05.2022 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що обов`язок щодо надання документів чинним законодавством покладено на заявника. Як зазначено в заяві позивача від 07.09.2020 року про призначення пенсії, останнє місце реєстрації АДРЕСА_1 . Відповідно до наданих документів, ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . Документи, передбачені п.2.22 Порядку №22-1, щодо підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України в Дніпропетровській області, позивача до Головного управління не надавала. На підставі викладеного, відповідач вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є законними та відповідають чинному законодавству, а вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. ч. 5, 8ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 від 09.06.2020 року.

07.09.2020 року позивачем подано заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії за віком.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 04.01.2021 року за вих. №0400-010303-8/121 прийнято рішення, оформлене листом «про відмову в призначенні пенсії».

В обгрунтування відмови у призначенні пенсії вказано, що позивачем не надано документу, який би підтверджував, що ОСОБА_1 проживає (зареєстрована) або проживала на території міста Кам`янського. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. Позивачем надана копія паспорту для виїзду за кордон, посвідчена нотаріально. Паспорт громадянина України, яким можливо підтвердити вік в оригіналі не надано.

Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії за віком, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд керується наступним.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Відповідно до ст.1 Закону України Про пенсійне забезпечення громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст.44 вказаного Закону заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з ч.5 ст.45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Відповідно до ч.1 ст.47 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пп.4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Згідно з п.1.1 та п.1.3 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 року №13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 року за №991/27436.

Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до п.2.23 Порядку №22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

а) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів;

в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження (пункт 38 Порядку №22-1).

Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до ПФУ (пункт 39 Порядку №22-1).

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (пункт 43 Порядку №22-1).

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.

Слід звернути увагу, що особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, проте, реалізація такого права повинна здійснюватися у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у Законі №1058-IV і затвердженому на виконання його положень Порядку №22-1.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.09.2018 року у справі №805/465/18-а та від 21.12.2021 року у справі №540/1588/19.

До заяви позивачем були надані копії документів для призначення пенсії, зокрема, копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 від 09.06.2020 року, посвідчена нотаріально.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до п.2.23 Порядку №22-1 документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.

Відповідно до розписки-повідомлення про подання документів до заяви про призначення пенсії, ОСОБА_1 на підтвердження віку, крім паспорту громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 від 09.06.2020 року, не надано іншого документа.

Таким чином, паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 від 09.06.2020 року у відповідності до п.2.23 Порядку №22-1 має подаватись заявником лише в оригіналі.

Позивач в позовній заяві не спростовує висновку відповідача, покладеного в основу рішення про відмову у призначенні пенсії щодо неподання оригіналу паспорта, як документа, який підтверджує вік позивача.

Отже, суд робить висновок про недотримання позивачем та його представником порядку звернення із заявою про призначення пенсії, через подання документів про вік в копії.

Відтак, суд робить висновок про правомірність висновку, покладеного відповідачем в основу рішення про відмову у призначенні пенсії щодо неподання оригіналу паспорту, як документу на підтвердження віку заявника.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 року у справі №540/1588/19 зазначив, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за призначенням пенсії, оскільки заява подана нею без дотримання вимогстатті 44 Закону №1058-IVта Порядку №22-1 щодо необхідного пакету документів, а відтак територіальний орган ПФУ правильно відмовив позивачу у задоволенні її заяви.

При цьому, суд звертає увагу на те, що питання неправомірності посилань пенсійного фонду в якості відмови у призначенні пенсії на не підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України і необхідності звернення за призначенням пенсії до відповідного відділення пенсійного фонду за місцем реєстрації неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду.

Розвиваючи правову позицію щодо конституційного права на пенсію особи, яка виїхала на постійне місце проживання за кордон, у контексті поновлення цього права у зв`язку з прийняттям рішення Конституційним Судом України від 07.10.2009 року №25-рп/2009, Верховний Суд сформулював оновлений правовий висновок у постанові від 30.09.2019 року у справі №475/164/17 за позовом особи до територіального органу ПФУ про зобов`язання призначити пенсію за віком, відповідно до Закону України №1058-IV. Як слідує з рішення, пенсійний орган відмовив громадянину в призначенні пенсії, обґрунтувавши її ненадання позивачем документу про проживання в Україні.

Під час вирішення цього спору Верховний Суд ще раз акцентував увагу на тому, що право громадянина на одержання та призначення йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки відповідно до конституційних принципів право на пенсійне забезпечення гарантується незалежно від того, де проживає така особа.

Така правова позиція також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 14.02.2019 року у справі №766/15025/16-а, від 12.09.2019 року у справі №653/643/17 тощо.

З урахуванням викладеного, ненадання до заяви про призначення пенсії документів на підтвердження реєстрації (проживання) на території України не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії.

Отже, за наслідками розгляду справи не встановлено протиправною бездіяльності відповідача щодо непризначення пенсії, оскільки позивачем та її представником не дотримано вимоги п. п.2.23 Порядку №22-1 при зверненні із заявою про призначення пенсії.

Проте, суд робить висновок про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.01.2021 року за вих. №0400-010303-8/121 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 в частині його обґрунтування щодо неподання документу про проживання в Україні.

При цьому, обґрунтування вказаного рішення в частині неподання оригіналу паспорту для виїзду за кордон або іншого документу на підтвердження віку в оригіналі, скасуванню не підлягає.

Відтак, суд приходить до висновку про прийняття загалом відповідачем правильного рішення про відмову у призначенні пенсії на підставі наданої заяви від 07.09.2020 року, у зв`язку з недотримання порядку подання документів про вік.

Відтак, позовна вимога про зобов`язання відповідача призначити пенсію не підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на встановлені у справі обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

При зверненні до суду позивачем сплачено суду судового збору у розмірі 908,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 454,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , адреса для листування: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області (вул. Набережна Перемоги, б. 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області від 04.01.2021 року за вих. №0400-010303-8/121 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 в частині його обґрунтування щодо неподання документу про проживання в Україні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області судові витрати у розмірі 454 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова