Ухвала суду № 104435943, 24.05.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

24 травня 2022 року Справа 160/7170/22

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

19.05.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від прийому від представника позивача за довіреністю заяви позивача від 30.03.2022р. про призначення пенсії за віком із необхідними документами;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути по суті отримане 08.04.2022р. засобами поштового зв`язку заяву позивача про призначення пенсії за віком, починаючи з 30.03.2022р., з необхідними документами, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV, як непрацюючого пенсіонера, не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із встановленням підвищення до пенсії у розмірі 25% за пізніший вихід на пенсію, компенсацією втрати частини доходів за затримку виплати пенсії, починаючи з 30.03.2022р. на день фактичної виплати затриманої пенсії, з виплатою пенсії на вказаний позивачем банківський рахунок;

- встановити спосіб виконання судового рішення, шляхом зобов`язання відповідача виплачувати пенсію на вказаний позивачем банківський рахунок, згідно з поданою представником позивача за довіреністю до заяви від 30.03.2022р. про виплату пенсії на банківський рахунок.

Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з приписами ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено, що у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року становить 2481,00 гривень.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позивачем у позовній заяві заявлено 2 вимоги немайнового характеру, в свою чергу, одна з них є похідною вимогою, таким чином позивачу необхідно було сплатити судовий збір за одну вимогу немайнового характеру, а саме 992,40 грн.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду не сплачено судовий збір.

В свою чергу, представник позивача, разом із позовною заявою звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

У своєму клопотанні представник позивача посилається на ту обставину, що позивач не працює та не має доходів від інших джерел

Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік суб`єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Отже, судом встановлено, що позивач не відносяться до жодної з пільгових категорій, та повинна сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду.

Як встановлено судом, позивач у клопотанні про звільнення від сплати судового збору зазначила, що позивач не працює та не має доходів від інших джерел, та на підтвердження даної інформації позивачем надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків.

Як встановлено судом, відповідно до відомостей Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків позивач за період з 1 кварталу 2020 року по 3 квартал 2021 року не отримувала доходів.

Однак, як встановлено судом, позивач проживає на території держави Ізраїль, в свою чергу, доказів відсутності доходів на території держави Ізраїль, позивачем до суду не надано.

Відтак, необхідно зазначити, що єдиним документом, який надано позивачем та який характеризує майновий стан позивача, є відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Проте, суд критично ставиться до твердження позивача, що єдиним документом, що характеризує майновий стан позивача є відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Отже, надані позивачем докази на підтвердження скрутного матеріального стану повністю не відображають розмір доходів скаржника за попередній календарний рік.

Окрім іншого, суд зазначає, що у справі «ФК Мретебі проти Грузії» Європейський суду з прав людини розглядав питання законності відмови Верховного Суду Грузії від звільнення від сплати судового збору заявника (футбольного клубу), та відмітив, що Верховний Суд неналежним чином дослідив аргументи заявника, не вказав, чи достатньо наданих йому доказів на підтвердження фінансової неможливості сплатити судовий збір та не витребував доказів, яких, на його думку, не вистачало. Верховний Суд просто зазначив, що ніяких підстав для надання звільнення від судового збору не існувало.

У цій справі Суд назвав відмову Верховного Суду звільнити заявника від сплати судового збору, без відповідного обґрунтування, «безпідставним» обмеженням права останнього на доступ до правосуддя та зазначив, що, на його переконання, відмова у звільненні була зумовлена виключно бажанням Верховного Суду поповнити державний бюджет.

Отже, питання перевірки реальної спроможності заявників сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.

Крім того, Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Kniat v. Poland"; пункти 63- 64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі "Jedamski and Jedamska v. Poland").

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав і свобод, гарантованих Конвенцією.

У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, як встановлено судом, представником позивача не доведено суду відсутність можливості сплатити судовий збір за подання даного позову, у зв`язку з чим клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене та у відповідності до Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії підлягає залишенню без руху.

Для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви:

- позивачу - ОСОБА_2 необхідно надати до суду документ про сплату судового збору у розмірі 992,40 грн. або належним чином завірені документи на підтвердження звільнення позивача від сплати судового збору з урахування міжнародних та державних стандартів.

Керуючись ст. 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати до суду:

- документ про сплату судового збору у розмірі 992,40 грн. або належним чином завірені документи на підтвердження звільнення позивача від сплати судового збору з урахування міжнародних та державних стандартів.

Роз`яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Горбалінський