Рішення № 104435664, 20.05.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2022 р. Справа № 120/17594/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Базилишеної С.Б.

представника відповідача:Сергійчука С.Л.

третьої особи:Шабатури О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2

про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) через свого представника - адвоката Якименка О.О. (адвокат, представник позивача) звернувся до суду з позовом до Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова (відповідач, ВНМУ ім. М.І. Пирогова), за вимогами якого просив визнати протиправними дії відповідача в частині доступу до публічної інформації при розгляді запиту позивача про отримання публічної інформації за вх. № 62 від 28.05.2021 та зобов`язати відповідача повторно розглянути запит № 62 від 28.05.2021 з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" та з урахуванням висновків суду у даній справі.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що 28.05.2021 позивачем надіслано до розпорядника інформації - Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова запит про надання публічної інформації від 28.05.2021 за № 62. За результатами розгляду відповідного запиту, 03.06.2021 відповідач надав відповідь яка, на думку позивача, є неповною інформацією на запит. Відмова у наданні інформації мотивована відповідачем тим, що працівник юридичного відділу Шабатура О.А. обмежив доступ до інформації про його доходи. Як зауважує представник позивача, внаслідок протиправних дій відповідача та ненадання ним повної відповіді на запит порушено право позивача на доступ до публічної інформації визначене Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Ухвалою від 30.12.2021 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

09.02.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що позивач звернувся із запитом про надання інформації щодо працівника юридичного відділу Шабатури О.А. Однак, на думку відповідача, дана запитувана інформація в розрізі вимог ст. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не є інформацією, яка відповідно до вказаного закону відноситься до публічної інформації, що у свою чергу було доведено до відома позивачу. У зв`язку з цим відповідач вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, а тому в їх задоволенні просить суд відмовити.

Разом із відзивом на позовну заяву відповідачем подано клопотання про розгляд даної адміністративної справи за правилами загального позовного провадження, а також клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 та, власне, саму заяву цієї особи про вступ у розгляд даної справи в якості третьої особи.

Ухвалою суду від 14.02.2022 залишено без задоволення клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. В той же час задоволено інше клопотання та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 .

Цією ж ухвалою було постановлено здійснювати подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. При цьому, справу призначено до розгляду на 09.03.2022.

15.03.2022 від третьої особи ОСОБА_2 надішли письмові пояснення, в яких останній вважає заявлені позивачем вимоги безпідставними. Свої доводи мотивує тим, що позивач у своєму запиті просив надати інформацію, яка стосується його приватного життя, а тому така інформація згідно ст. 32 Конституції України, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію» та ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оплату праці» є конфіденційною та не підлягає розголошенню без згоди особи. Зазначає, що він, як працівник відповідача, подав останньому заяву про обмеження доступу до конфіденційної інформації про себе, у зв`язку з чим відповідач не мав жодних правових підстав розголошувати запитувану позивачем інформацію в тій частині, яка стосується ОСОБА_2 . За таких обставин переконує суд в тому, що позов є явно надуманим та необгрунтованим, у зв`язку з чим просить відмовити у його задоволенні.

В судове засідання 09.03.2022 сторони не з`явились, що стало наслідком відкладення розгляду справи на іншу дату.

Так, в судове засідання, яке призначено на 20.05.2022, позивач до суду не прибув, однак письмово клопотав про проведення розгляду справи у його відсутність. Вказав на те, що заявлений адміністративний позов підтримує та просить його задовольнити.

Представник відповідача та третя особа в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, які визначені у раніше поданих відзиві та поясненнях. Просили суд відмовити у його задоволенні.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив, що 28.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова, як розпорядника інформації в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації", із запитом (вх. № 62) про отримання публічної інформації, у якому просив надати інформацію про співробітника юридичного відділу ВНМУ ім. Пирогова ОСОБА_2 про наступне:

- займану посаду відповідно до штатного розкладу;

- загальну суму коштів, нарахованих та отриманих ОСОБА_2 за період часу з вересня 2019 року по травень 2021 року включно відповідно до кошторису видатків включаючи заробітну плату, премії та матеріальну допомогу;

- засвідчену копію посадової інструкції ОСОБА_2 .

За наслідком розгляду даного запиту, відповідач листом від 03.06.2021 № 01/10-1240 повідомив, що Університет є розпорядником публічної інформації як юридична особа, що фінансується з державного бюджету, виключно щодо інформації щодо використання бюджетних коштів. З-поміж іншого наголошено, що та інформація, яка запитується стосовно працівника юридичного відділу ОСОБА_2 відноситься до конфіденційної інформації про особу, яку відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» можуть поширювати лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Вважаючи, що відповідачем безпідставно не надано запитуваної інформації у визначеному законом порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 за № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

За змістом статті 1 Закону № 2939-VІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом; публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень.

Згідно зі статтею 3 Закону № 2939-VІ право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Водночас, відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-XII (далі - Закон № 2657 - XII).

Так, згідно зі ст. 1 Закону № 2657-XII інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

При цьому, за змістом пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно зі статтею 12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

При цьому, відповідно до пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків.

Як з`ясовано судом відповідач Вінницький національним медичний університет ім. М.І. Пирогова є юридичною особою, державним вищим навчальним закладом ІІІ-ІV рівня акредитації, що надає освітні послуги, бюджетною установою, яка фінансується з державного бюджету.

Тобто, в цьому випадку відповідач є розпорядником публічної інформації в розумінні ст. 13 Закону № 2939-VI, у зв`язку з чим має беззаперечний обов`язок забезпечувати надання відповіді за запитами про доступ до публічної інформації, що стосується використання бюджетних коштів, так і інформації, пов`язаної з виконанням обов`язків відповідача щодо надання освітніх послуг.

Що ж до доводів відповідача про те, що запитувана позивачем інформація відноситься до конфіденційної інформації про особу, у зв`язку з чим не може поширюватися, суд зазначає наступне.

Частина перша статті 6 Закону України № 2939-VI визначає види публічної інформації з обмеженим доступом, а саме: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Так, зокрема, статтею 7 Закону України № 2939-VI визначено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За правилами статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

Приписами ст. 22 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема, у випадку якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

При цьому суд наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 7 № 2939-VI не може бути віднесена до конфіденційної інформація та, яка зазначена в ч. ч. 1, 2 ст. 13 цього Закону, зокрема інформація щодо юридичних осіб, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.

Отже, можливість віднесення інформації до конфіденційної, таємної чи службової не слід розуміти як єдину достатню підставу для обмеження доступу до конкретної інформації, що містить ознаки будь-якого із названих видів інформації. При цьому, надання відповіді на отриманий запит має імперативний характер, у незалежності від того, до яких висновків дійде суб`єкт владних повноважень чи інший розпорядник публічної інформації.

Як уже встановлено судом, відповідачем за результатами розгляду відповідного запиту позивача від 28.05.2021 не надано повну (вичерпну) інформацію в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації" стосовно загальної суми коштів, нарахованих та отриманих співробітником юридичного відділу ВНМУ ім. М.І. Пирогова ОСОБА_2 за період часу з вересня 2019 року по травень 2021 року включно відповідно до кошторису видатків, включаючи заробітну плату, премію, матеріальну допомогу.

Фактично основною підставою для відмови в наданні такої інформації послугував факт надання ОСОБА_2 відповідної заяви про обмеження доступу до відомостей про його оплату праці.

Зокрема, судом з`ясовано, що ОСОБА_2 , як працівник Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, 12.04.2021 звернувся до керівництва Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова із письмовою заявою, в якій з посиланням на ч. 1 ст. 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" заявив про обмеження доступу до відомостей які стосуються його оплати праці та просив свого роботодавця не надавати без його згоди будь-яку інформацію, що стосується його оплати праці.

Так, в межах даної спірної ситуації суд зважає на положення статті 4 Закону № 2939-VІ, де встановлено, що одним із принципів забезпечення доступу до публічної інформації є принцип прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень, вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом (п. п. 1 та 2 частини першої цієї статті).

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності вимог, визначених пунктами 1-3 частини другої статті 6 Закону № 2939-VІ

При цьому, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону № 2939-VI.

Таким чином, системний аналіз вищевказаних дає підстави для висновку, що відмова у наданні інформації у зв`язку з тим, що остання належить до категорії інформації з обмеженим доступом, допускається лише з одночасним обґрунтуванням розпорядником публічної інформації того, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини (так званий "трискладовий тест").

Тобто, доступ до інформації може бути обмежено за умови додержання сукупності всіх трьох підстав.

При цьому, обов`язок доведення того факту, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації. Відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність передбачених частиною другою статті 6 згаданого Закону підстав обмеження у доступі. Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових, передбачених указаною правовою нормою, означає, що відмова в доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Таку ж правову позицію наведено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 9901/510/18, від 14.05.2020 у справі № 9901/589/19 та від 04.02.2021 року у справі № 9901/598/19.

Як вже зазначалося, відмовою для надання запитуваної інформації, зокрема, послугував факт наявності заяви ОСОБА_2 про обмеження доступу до такої інформації - відомостей про оплату праці.

Втім, суд зазначає, що в силу частини п`ятої статті 6 Закону № 2939-VI не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.

Статтею 31 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що відомості про оплату праці працівника надаються будь-яким органам чи особам лише у випадках, передбачених законодавством, або за згодою чи на вимогу працівника.

На підставі абзацу 2 частини 3 статті 5 Закону України "Про захист персональних даних" не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Згідно з частиною 5 статті 6 Закону №2939-VІ не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

З аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що інформація, яка стосується розміру заробітної плати працівника університету, який отримує заробітну плату за рахунок бюджетних коштів, є відкритою і має бути надана у відповідь на запит на інформацію.

Так, у разі наявності підстав для обмеження доступу до інформації відповідачу належало б надати запитувачу (позивачу) обґрунтовану та мотивовану відмову про неможливість її надання. Втім, як свідчить зміст листа Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова від 03.06.2021 № 01/10-1240, відповідач в ньому обмежився лише посиланням на те, що запитувана про ОСОБА_2 інформація належить до інформації з обмеженим доступом. При цьому відповідачем не зазначено яким чином та з якої підстави обмежено доступ до публічної інформації та яка частина із запитуваної інформації була обмежена.

Суд вкотре зазначає, що оскільки відповідач є розпорядником публічної інформації щодо використання бюджетних коштів, тому сама по собі наявність заяви працівника про обмеження доступу до його відомостей про оплату праці (тобто використаних бюджетних коштів) не може бути підставою для ненадання таких відомостей в порядку доступу до публічної інформації, позаяк ч. 5 ст. 6 Закону №2939-VІ імперативно забороняє розпоряднику такої інформації (юридичній особі) обмежувати її доступ.

Таким чином, відсутність висновку розпорядника інформації, в даному випадку Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова, щодо наявності хоча б однієї з трьох складових "трискладового тесту" означає, що відмова у доступі до публічної інформації не відповідає критеріям обґрунтованої та мотивованої відмови про неможливість її надання.

В контексті вищенаведеного суд також зауважує, що відповідачем у своїй відповіді на запит не наведено й інших аргументів та доводів в розумінні норм Закону України "Про доступ до публічної інформації" щодо неможливості надання інших відомостей, які затребував позивач, а саме інформацію про займану посаду та засвідчену копію посадової інструкцій ОСОБА_2 . Тобто, в цій частині запит позивача був взагалі проігнорованим.

При цьому, навіть якщо відповідач вважає, що запитувана інформація про займану посаду та копії посадової інструкції працівників юридичного відділу не стосується інформації щодо використання бюджетних коштів, розпорядником якої він може бути, та не повинна ним надаватися, то в цьому випадку відповідач мав би зазначити про це у своїй відповіді для інформування позивача, що можливо було б розцінити як відмову у задоволенні запиту у відповідній частині, а не ігнорувати таку вимогу. Ненадання відповіді (в незалежності від будь-яких підстав) суд не може розцінювати як правомірну відмову у наданні інформації.

З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що дії відповідача щодо надання неповної інформації при розгляді запиту позивача про надання інформації від 28.05.2021 за вх. № 62 є протиправними, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як наслідок, з метою належного захисту порушених прав позивача, є всі підстави для задоволення наступної позовної вимоги про необхідність зобов`язання відповідача повторно розглянути запит на отримання публічної інформації від 28.05.2021 за вх. № 62 з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації". На переконання суду, задоволення цієї вимоги є засобом дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Додатково суд зазначає, що подібні за своїм змістом правовідносини, які виникли між сторонами цього спору, неодноразово були предметом судового розгляду у Вінницькому окружному адміністративному суді та Сьомому апеляційному адміністративному суді. Зокрема, у своїх постановах від 02.11.2021 по справі № 120/4666/21-а, від 18.11.2021 у справі № 120/5108/21-а, від 11.01.2022 у справі № 120/7913/21-а Сьомий апеляційний адміністративний суд погодився із висновками про те, що запитувана ОСОБА_1 інформація яка стосується розміру заробітної плати працівника університету, який отримує заробітну плату за рахунок бюджетних коштів, є відкритою і має бути надана у відповідь на запит на інформацію. У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції констатував, що відповідь ВНМУ ім. М.І. Пирогова не може вважатися належним розглядом запиту на отримання публічної інформації, так як повної відповіді на поставлені у зверненні питання позивач не отримав.

За змістом пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази відповідача на підтвердження правомірності своїх дій і докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн. Доказів понесення позивачем інших судових витрат на час ухвалення рішення матеріали справи не містять. Проте позивач вправі подати такі докази в строк визначений в ч. 7 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова щодо надання неповної інформації на запит ОСОБА_1 про отримання публічної інформації від 28.05.2021 за № 62.

Зобов`язати Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова повторно розглянути запит ОСОБА_1 про отримання публічної інформації від 28.05.2021 за № 62 в порядку, визначеному Законом України "Про доступ до публічної інформації", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 24.05.22.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова (код ЄДРПОУ: 02010669, місцезнаходження: вул. Пирогова, 56, м. Вінниця, 21018);

Третя особа: ОСОБА_2 (поштова адреса: АДРЕСА_2 ).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович