Ухвала суду № 104422378, 24.05.2022, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1550/22

Провадження № 1-кп/466/431/22

У Х В А Л А

про продовження строку тримання під вартою

23 травня 2022 року Шевченківський районний суд м. Львова

у колегіальному складі:

головуючого - судді Донченко Ю.В.

суддів Єзерського Р.Б., Ковальчука О.І.

секретаря судового засідання Назаркевич Ю.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання прокурора Львівської обласної прокуратури Петльованого Д.І. про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строку тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 діб у кримінальному провадженні № 2020140000000030, відомості про які 22.01.2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28, п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 5 ст. 185 КК України;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 345 КК України;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 345 КК України;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

з боку обвинувачення - прокурор Петльований Д.І.

захисту - захисник Яцишин В.Ф.

- обвинувачений ОСОБА_1

встановила :

в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться кримінальне провадження № 2020140000000030, відомості про які 22.01.2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28, п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 5 ст. 185 КК України;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 345 КК України;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 345 КК України;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.05.2021 року застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаний запобіжний захід неодноразово продовжувався ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м. Львова та ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Львова до 01.06.2022 року (включно).

Прокурор Львівської обласної прокуратури Петльований Д.І. подав до суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи, що строк тримання обвинувачених під вартою завершується 01 червня 2022 року.

Зокрема зазначає, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 завершується 01.06.2022 року, а тому виникла необхідність у продовженні вищевказаного строку, оскільки ризики, зазначені у вищезгаданих ухвалах слідчого судді про застосування та продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати. При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, досудове розслідування прийшло до висновків, що наявні докази, які дають підстави підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні особливо тяжких злочинів є вагомими, допустимими та отриманими у встановленому КПК України порядку. Це зокрема: вік і стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного із позбавленням волі; ОСОБА_1 не працює; у разі визнання винуватим ОСОБА_1 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років; ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення із застосуванням насильства небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу, тобто усвідомлював небезпечність своїх дій. На даний час ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час досудового розслідування, продовжують існувати. Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч.4 ст.187 КК України, санкція статті яких передбачає позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі та від 8 до 15 років позбавлення волі відповідно, що вчинені останнім із застосуванням фізичного насильства до потерпілого, вагомість та обґрунтованість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, є підстави вважати що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є актуальними та не відпали. Зокрема: неможливість запобігання у межах кримінального провадження ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України переховування підозрюваного ОСОБА_1 від суду. Даний ризик підтверджується тим, що тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже самі по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого ОСОБА_1 до втечі. 2) неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни, наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб, що підтверджується насильницьким характером злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_1 . Про неможливість запобігти такому ризику свідчить і той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно нього. Вказане підтверджується і тим, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні розбоїв, тобто нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаних із застосуванням насильства, небезпечним для життя і здоров`я людини та з проникненням у житло, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах, а на даний час досудовим розслідуванням не встановлено всіх співучасників кримінального правопорушення. Вказаний ризик підтверджується тим, ОСОБА_1 може повідомити співучасникам вчинення вказаного злочину про відомі йому обставини кримінального провадження та можливість уникнення ним передбаченої законом відповідальності у зв`язку із тим, що на даний час такі не встановлені. 4) неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Про існування вказаного ризику свідчить систематичний характер злочинної діяльності, зазначена вище кількість її епізодів, які встановлені на даний час, що вказує на схильність обвинуваченого ОСОБА_1 до вчинення інших злочинів. Прокурор вказує, що згідно ст. 183 КПК України заборон щодо застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає. З урахуванням викладених ризиків та особи обвинуваченого, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_1 , прокурор зазначає про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого не в силі.

Разом з тим, при виконанні судом вимог ч. 3 ст. 183 КПК України щодо визначення розміру застави, враховуючи передбачені ч. 4 ст. 182 КПК України обставини, зокрема, те, що обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення насильницького характеру, тому прокурор за наслідками розгляду даного клопотання скористався правом не визначати розмір застави.

В судовому засіданні прокурор Петльований Д.І. підтримав доводи, наведені у письмовому клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_1 , захисник Яцишин В.Ф. проти клопотання прокурора заперечили, просили відмовити у його задоволенні та звільнити ОСОБА_1 з під варти.

Ознайомившись з поданим клопотанням, заслухавши доводи та заперечення учасників процесу щодо заявленого клопотання, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу суд враховує вимоги п.п.3,4,5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "Нечипорук і Йонкало проти України" в пункті 175 зазначив, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Суд не відхиляє доводів на користь обвинуваченого, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою буде відповідати характеру суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Як зазначає Європейський суд з прав людини, питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).

Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (рішення у справі "Яблонський проти Польщі" (Jabtoriski v. Poland), N 33492/96, п.80, від 21 грудня 2000 року). Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи "за" і "проти" звільнення з-під варти не повинні бути "загальними й абстрактними" (рішення у справах "Іловецький проти Польщі" [Ilowiecki v. Poland), N 27504/95, п.61, від 4 жовтня 2001 року, та "Смирнова проти Росії" (Smirnova v. Russia), NN 46133/99 і 48183/99, п.63, ECHR 2003-IX).

Обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк тримання обвинуваченого під вартою продовжувався у встановленому порядку та завершується 01.06.2022 р.

Вирішуючи питання доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує те, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення із застосуванням насильства небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу, тобто усвідомлював небезпечність своїх дій. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч.4 ст.187 КК України, санкція статті яких передбачає позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі та від 8 до 15 років позбавлення волі відповідно, що вчинені останнім із застосуванням фізичного насильства до потерпілого.

За злочини, вчинені ОСОБА_1 передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі. Суд вважає, що з врахуванням тяжкості інкримінованих обвинуваченим злочинів і суворості покарання, яке може бути призначено обвинуваченим судом в разі доведення їх винуватості, зважаючи на принцип безпосередності дослідження доказів, існують обґрунтовані ризики можливості переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення покарання, незаконного впливу на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та можливості вчинення іншого злочину, продовження злочинної діяльності, систематичний характер злочинної діяльності. Про існування вказаних ризиків свідчить систематичний характер злочинної діяльності, зазначена вище кількість її епізодів, які встановлені на даний час, що вказує на схильність обвинуваченого ОСОБА_1 до вчинення інших злочинів. Такі ризики існували на час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 не зменшилися та продовжують мати місце на даний час.

Суд виходить із принципу забезпечення захисту інтересів суспільства, які переважують правило поваги до особистої свободи, оскільки життя людини є найвищою цінністю. ОСОБА_1 обвинувачуються, в тому числі, у вчиненні вмисного вбивства з корисливих мотивів, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26.06.1991 вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Із вказаного рішення Європейського суду вбачається, що попереднє ув`язнення може бути застосоване стосовно до особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи із самої тяжкості обвинувачення.

Суд вважає доцільним продовження обвинуваченому ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою. На переконання суду, застосування щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам.

З цих підстав неможливою є зміна обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою.

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_1 , документи, що його характеризують, відомості про стан здоров`я, приймаючи до уваги, що ризики, які стали підставою для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження такого, існують на даний час і не зменшилися, а також те, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачена кримінальна відповідальність лише у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, є підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, які в даному провадженні не допитані, тому суд дійшов висновку, що йому слід продовжити строк тримання під вартою. Застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Водночас, відповідно по п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Разом із тим, згідно із п. 51 вказаного вище рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини слідує, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване.

Окрім цього, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному не суперечить вимогам ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», вказаним у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.10.2014 у справі «Чанєв проти України», оскільки в матеріалах справи існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів у відношенні до обвинуваченого чи зменшення ризиків заявлених прокурором на даний не встановлено.

У відповідності до п.2 ч.4 ст.183 КПК України суд вправі при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Оскільки обвинуваченому інкримінується вчинення кримінального правопорушення насильницького характеру, суд вважає за недоцільне визначати обвинуваченому заставу.

Керуючись ст. ст. 176-178, 179, 180,181, 183,184, 194, 196, 315, 331, 372 КК України, колегія суддів,-

постановила:

клопотання прокурора Львівської обласної прокуратури Петльованого Д.І. задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави, з 02 червня 2022 року по 31 липня 2022 року включно.

Для виконання копію ухвали скерувати у Державну установу «Львівська установа виконання покарання (№19) за місцем утримання обвинуваченого

Копії ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні Петльованого Д.І.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а особою, що перебуває під вартою, у той самий строк з моменту вручення йому ухвали.

Повний текст ухвали оголошено 24.05.2022 року о 09.30 год. в приміщенні Шевченківського районного суду м. Львова (м. Львів, вул. Січових Стрільців, 12).

Головуючий суддя Судді Ю.В.Донченко Р.Б.Єзерський О.І.Ковальчук Ю. В. Донченко