Рішення № 104410467, 23.05.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/3265/21

Провадження № 2/752/1977/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 травня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Машкевич К.В.

при секретарі Гненик К.П.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Голосіївської РДА м. Києва, про усунення перешкод у користуванні власністю,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів в якому просить суд усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном: квартирою АДРЕСА_1 , шляхом позбавлення права користування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , квартирою АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 04 червня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Універсал Банк»та ОСОБА_6 (далі - відповідач-1), було укладено генеральний договір про наданні кредитних послуг № НОМЕР_1 , відповідно до умов якого відповідачу був наданий кредит у сумі 164 000,00 дол. США, строком до 01 червня 2028 р.

04 червня 2008 року між позивачем та відповідачем-1, ОСОБА_3 (далі - відповідач-3), ОСОБА_7 (далі - відповідач-2) та ОСОБА_8 (далі - відповідач-4) укладено договір іпотеки нерухомого майна, відповідно до умов якого в забезпечення виконання зобов`язання в іпотеку банку було передано предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

В період дії кредитного договору відповідач-1 не дотримувалась умов договору, в зв`язку із чим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 квітня 2010 року звернуто стягнення на предмет іпотеки.

01.10.2015 року Голосіївським районним судом м. Києва ухвалено рішення про задоволення позовних вимог ВАТ «Універсал Банк» та визнання за банком права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

24 червня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Башлай Д.І. проведено державну реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно за позивачем.

Листом від 17.02.2020 року ПН КМНО Бадахова Ю.Н. на запит позивача, відповідно до відомостей з Реєстру територіальної громади м. Києва, надав інформацію про осіб зареєстрованих у житловому приміщенні, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Позивач вказує, що відповідачі зареєстровані за адресою місцезнаходження нерухомого майна, що належить на праві приватної власності позивачу, однак на даний момент жодних правових підстав для цього не мають, а відтак підлягають визнанню такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

На підставі зазначеного позивач просить про задоволення позову.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2021 головуючим суддею у справі визначено суддю Голосіївського районного суду м. Києва Машкевич К.В.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.02.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідачі у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подали.

15.09.2021 від третьої особи Служби у справах дітей Голосіївської РДА м. Києва надійшли пояснення в яких представник третьої особи зазначив, що малолітній ОСОБА_5 , 2016 року народження зареєстрований та має право користування житловою площею за місцем реєстрації його батька - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до рекомендацій Комісії з питань захисту прав дитини (протокол №17 від 01.09.2021) орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації заперечує проти задоволення позову.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 04 червня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Універсал Банк»та ОСОБА_6 (далі - відповідач-1), було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № BL4992, відповідно до умов якого відповідачу був наданий кредит у сумі 164 000,00 дол. США, строком до 01 червня 2028р.

04 червня 2008 року між позивачем та відповідачем-1, ОСОБА_3 (далі - відповідач-3), ОСОБА_7 (далі - відповідач-2) та ОСОБА_8 (далі - відповідач-4) укладено договір іпотеки нерухомого майна, відповідно до умов якого в забезпечення виконанні зобов`язання в іпотеку банку було передано предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

В період дії кредитного договору відповідач-1 не дотримувалась умов договору, в зв`язку із чим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 квітня 2010 року звернуто стягнення на предмет іпотеки.

В ході виконавчого провадження з виконання судового рішення від 06 квітня 2010 року через те, що предмет іпотеки повторно не був реалізований на прилюдних торгах, в силу п 9 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі постанови державного виконавця та акту про передачу нереалізованого майна, предмет іпотеки було передане банку в рахунок погашення боргу.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07 травня 2010 року було задоволено позов ОСОБА_9 до відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3, відповідача-4 про визнання договору купівлі-продажу квартири укладеним та визнання права власності, яким за ОСОБА_9 було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 . 28 січня 2014 року вказане рішення суду було скасовано апеляційною інстанцією, разом з тим, зазначеного числа ОСОБА_9 зареєстрував за собою право власності на квартиру - об`єкт іпотеки, а 14 березня 2014 року - подарував останню ОСОБА_10

01.10.2015 року Голосіївським районним судом м. Києва ухвалено рішення про задоволення позовних вимог ВАТ «Універсал Банк» та визнання за банком права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

24 червня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Башлай Д.І. проведено державну реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно за позивачем.

Згідно даних з Реєстру територіальної громади м. Києва станом на 17.02.2020 у житловому приміщенні, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Позивач вважає, що на теперішній час жодних правових підстав для реєстрації відповідачів за адресою місцезнаходження нерухомого майна немає, в зв`язку з чим просить про задоволення позову, на що слід зазначити наступне.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», визначено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником (ч.1 ст.405 ЦК).

Згідно зі ст. ст.150, 156 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до ст.ст.17, 18 закону «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання; держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Згідно з п.40 гл.1 розд. ІІІ Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріуса, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 3.03.2004 №20/5, у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири, і також іншого цінного майна за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких договорів.

Оскільки ст. 405 ЦК України визначено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону, то нотаріуси для встановлення факту користування нерухомим майном витребовують довідку про реєстрацію місця проживання або місця перебування дитини за адресою майна, що відчужується або заставляється, видану житлово-експлуатаційною організацією або іншим відповідний уповноваженим органом з питань реєстрації. Коли з поданих документів нотаріусом установлено, що така дитина проживає за іншою адресою, ніж адреса майна, що відчужується, а також те, що така дитина не має права власності на це майно (його частину) нотаріус має право не витребовувати згоду органів опіки та піклування на посвідчення такого правочину.

Тобто право користування майном члена сім`ї власника житла пов`язано з моментом здійснення реєстрації за місцем проживання особи.

Таким чином, згода органів опіки та піклування необхідна лише у випадку, якщо дитина є власником (співвласником), або має право на користування жилим приміщенням, що відчужується (зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року м. Київ по справа №355/689/16-й).

Вбачається, що на час укладення договору іпотеки від 04.06.2008, відповідно до довідки ТОВ «ЖЕК-108» від 09.04.2008 №32, виданій ОСОБА_6 , у квартирі АДРЕСА_1 , зареєстрована відповідач-1, відповідач-2, відповідач-3, відповідач-4.

Відповідно до пункту 2.4.4 договору іпотеки, іпотекодавець відповідач-1, відповідав 2, відповідач-3, відповідач-4 взяли на себе зобов`язання не надавати дозвіл на реєстрацію/прописку в житлових приміщеннях, що складають предмет іпотеки, фізичних та юридичних осіб без згоди іпотекодержателя. Таким чином, відповідачі, без відповідної на те згоди позивача, та всупереч положенням п. 2.4.4 іпотечного договору, зареєстрували на місцем знаходження предмета іпотеки малолітню особу - ОСОБА_5 , 2016 р.н.

Конституційне право на житло містить заборону примусового позбавлення житла інакше як на підставі закону й за рішенням суду. Однак людина може користуватися тільки тим житлом, право користування яким у неї виникло з правочину або на підставі закону. Таке право виникає у власника житла (гл.28 ЦК України), членів його сім`ї (ст.405 ЦК України, ст.156 ЖК України), орендаря (наймача) житла (ст.810 ЦК України, ст.61 ЖК України), членів його сім`ї (ст.816 ЦК України, ст.ст. 64,160 ЖК України).

Відповідно до ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Аналогічна норма міститься у ст. 150 ЖК УРСР згідно якої громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

За змістом ст. 156 ЖК УРСР члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Таким чином, право на проживання у квартирі будь-яких членів сім`ї власника та самого власника, безпосередньо пов`язане із правом власності громадянина/власника на житлове приміщення.

Встановлено, що 24 червня 2016 року право власності відповідачів на квартиру АДРЕСА_3 припинилося, у зв`язку із винесенням рішення по справі № 752/6522/15-ц Голосіївським районним судом м. Києва про задоволення позовних вимог банку та визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 , зазначене рішення суду набрало законної сили.

Оскільки відповідачі втратили і право користування житловим приміщенням, то у відповідності до ст. 156 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК члени сім`ї, тобто відповідач-5 також втратив право користування жилим приміщенням у зв`язку з припиненням права власності у відповідачів.

Згідно статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У постанові Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року у справі № 6- 158цс14 зроблено висновок, що право членів сім`ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.

У Постанові ВСУ № 6-709цс16 викладено правову позицію, відповідно до якої власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст. 7 даного закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язана з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання, відповідно зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши водночас вимогу про позбавлення права користування житловим приміщення.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем доведено обставини на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, а тому вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню в рівних частинах витрати по оплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн.

Керуючись ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст.150, 156 ЖК УРСР, ст. ст.383, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 178, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Голосіївської РДА м. Києва, про усунення перешкод у користуванні власністю, - задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном: квартирою АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_5 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19 витрати по оплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19;

Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач 3: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач 4: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач 5: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в особі законного представника ОСОБА_4 ,зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської РДА м. Києва, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 58.

Суддя: