Єдиний державний реєстр судових рішень
єдиний унікальний номер справи 546/64/22
номер провадження 2/546/178/22
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2022 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
У січні 2022 року до суду звернувся представник позивача Гребенюк О.С. з вищезазначеним позовом, вимоги якого обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 15.01.2007. Відповідачка при підписанні анкети заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідачка підтвердила, що той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування а АТ КБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення.
Відповідно до виявленого бажання, відповідачці було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідачка отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 21600,00 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 3.2 та 3.3 договору, на підставі якого відповідачка при укладенні договору дала свою згоду щодо прийняття будь якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах кредитного ліміту.
У порушення умов кредитування відповідачка не виконує належним чином зобов`язання, в результаті чого станом на 30.11.2021 виникла заборгованість в сумі 66453 грн, яка складається із заборгованості за: кредитом 3921,61 грн; відсотками 57375,69 грн; пенею 4137,44 грн та комісією 1018,71 грн. Однак, позивач просить стягнути меншу суму заборгованості 62432,92 грн, яка складається із наступного: заборгованості за тілом кредиту 3921,61 грн, заборгованості за відсотками 57375,69 грн, за пенею 116,91 грн та комісією 1018,71 грн. Однак в зв`язку з тим, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, заборгованість до стягнення становить 62432,92 грн, яка складається з наступного: 3921,61 грн заборгованість за тілом кредиту, 57375,69 заборгованість за нарахованими відсотками, 116,91 грн нарахована пеня, 1018,71 грн нарахована комісія.
Посилаючись на вищевикладені обставини та положення ЦК України, представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі.
Згідно відповіді Виконавчого комітету Решетилівської міської ради, місце проживання відповідачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 49).
Ухвалою судді від 08.02.2022 у справі відкрите спрощене позовне провадження та призначене судове засідання на 14.03.2022, яке було неодноразово відкладене, останнього разу на 23.05.2022.
У судове засідання представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» не з`явився, до позову додано клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримують, проти заочного розгляду справи не заперечують (а.с. 9).
Відповідачка у судові засідання 20 квітня 2022 року та 23 травня 2022 року не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 67). Відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому ЦПК України, не подала, будь-яких заяв чи клопотань від відповідачки до суду не надходило.
Отже, за письмової згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.
У зв`язку з вищевикладеним, суд вирішив проводити судове засідання, враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, доходить висновку, що позов АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 06.02.2007 ОСОБА_1 підписала Заяву б/н, згідно якої відповідачці було встановлено ліміт кредитування в сумі 3000,00 зі сплатою 22,80% із розрахунку 360 днів на рік та встановлено розмір комісії за кредитне обслуговування 1% від суми заборгованості. Також, згідно умов вказаної заяви, ОСОБА_1 згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку (а.с. 20).
Відповідно до довідки Приватбанк про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н): старт карткового рахунку 15.01.2007 № НОМЕР_1 ; 15.01.2007 кредитний ліміт було встановлено у розмірі 21600,00 грн; 23.12.2008 - зменшення кредитного ліміту до 4000,00 грн; 24.01.2009 - зменшення кредитного ліміту до 3930,00 грн; 16.02.2010 - зменшення кредитного ліміту до 3930,00 грн; станом на 06.11.2019 кредитний ліміт 0,00 грн (а.с. 18).
Як вбачається з виписки по договору, ОСОБА_1 користувалася наданим кредитом шляхом зняття готівки, поповняла картку, фактичнопогодившись назапропоновані банкомумови (а.с. 13-17).
Згідно з наданим банком розрахунком, у відповідачки ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 30.11.2021 виникла заборгованість до стягнення в сумі 62432,92 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом 3921,61 грн, заборгованості за відсотками 57375,69 грн, за пенею 116,91 грн та комісією 1018,71 грн (а.с. 5-12).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору та укладено кредитний договір.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістомстатті 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістомстатті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другоюстатті 551 ЦК Українивизначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як на підставу своїх позовних вимог про стягнення нарахованої пені, позивач посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» та «Тарифи», які не були підписанівідповідачкою ОСОБА_1 .
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» розуміла ОСОБА_2 , ознайомилася та погодилася з ними, підписуючизаяву.
Надані позивачем умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення пені, оскільки така заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Судувід 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Таким чином, позов в частині стягнення пені в сумі 116,91 грн задоволенню не підлягає, оскільки при підписанні Заяви між сторонами не було узгоджено такого виду відповідальності як нарахування пені та Умови та правила надання банківських послуг не були підписані відповідачкою.
Водночас судом встановлено, що відповідачка не виконує належним чином свій обов`язок щодо повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим суд вважає, що позов в частині стягнення заборгованості за кредитом у сумі 3921,61 грн підлягає задоволенню. Також, позов підлягає задоволенню в частині стягнення комісії в сумі 1018,71 грн, оскільки вказані умови щодо плати за користування кредитом були узгодженні між сторонами.
Щодо стягнення відсотків за користування кредитом суд зазначає наступне.
У своєму позові АТ КБ «ПриватБанк» посилається на існування у відповідачки перед позивачем заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом в сумі 57375,69 грн.
Судом встановлено, що відповідачці ОСОБА_1 на підставі кредитного договору було видано кредитну картку № НОМЕР_1 , дата відкриття 15.01.2007, терміном дії до 01/13 (а.с. 19).
Таким чином, строк кредитування за договором б/н було визначено до 01.2013.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачки станом на 30.11.2021, сума заборгованості за нарахованими відсотками станом на 31 січня 2013 року (останній день строку дії договору)становила 3921,61 грн. При цьому судом встановлено, що нарахування суми заборгованості по відсотках здійснювалося і після закінчення строку дії договору до 01.06.2019 включно (а.с. 5-12).
Водночас Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, оскільки останнім днем повного повернення позики і сплати процентів за користування нею строком дії картки визначено 01/2013 (січень 2013 року) включно, то після настання цієї дати право позикодавця на нарахування процентів за користування позикою припинилося.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно достатей 549-552цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч.1 ст. 1050 ЦК України).
Відповідно до ч. 2ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто даною нормою закону передбачено можливість стягнення процентів, за порушення зобов`язання, розмір яких встановлено законом 3% річних або договором.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першоїстатті 3 ЦК України).
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга та третястатті 6 ЦК України).
Оскільки, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом (в тому числі, за прострочення заборгованості) припиняється, тому відповідальність за порушення грошового зобов`язання настає у розмірі встановленому законом, а саме ч. 2ст. 625 ЦК України, тобто на рівні 3 % річних.
У свою чергу позивач не заявляв вимоги про стягнення заборгованості, виходячи з розміру визначеного законом, відповідного розрахунку вказаної заборгованості суду не надавав, тому, з огляду на принцип диспозитивності, суд не може вийти за межі позовних вимог.
Таким чином вимога про стягнення заборгованості по процентам за прострочку, яка нарахована поза строком кредитування, виходячи з розміру встановленого договором не ґрунтується на законі.
А томупозов вчастині стягненнязаборгованості по сплатівідсотків закористування кредитом підлягає частковому задоволенню, а саме, в сумі 3854,49 грн, які були нараховані в межах строку дії кредитного договору.
Таким чином до стягнення з відповідачки на користь позивача підлягає заборгованість за кредитним договором від 06 лютого 2007 року в сумі 8794,81 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 3921,61 грн, заборгованості за нарахованими відсотками - 3854,49грн такомісії - 1018,71 грн.
До поданого позову додано платіжне доручення № ZZ424B1N4V від 24.01.2022 про сплату судового збору в розмірі 2481,00 грн (а.с. 1).
Відповідно до виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір по даній справі в розмірі 2481,00 грн було зараховано до Державного бюджету України (а.с. 45).
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За загальним правилом, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково, на суму 8794,81 грн, тобто 14,09% від суми позову, то з відповідача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати в розмірі 349,57 грн на користь позивача.
На підставі вищевикладеного, та керуючись ст. 526, 527, 530, 549, 551, 611, 612, 1054, ЦК України, ст. 10, 11, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 06 лютого 2007 року в сумі 8794 (вісім тисяч сімсот дев`яносто чотири) гривні 81 копійка, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 3921,61 грн, заборгованості за нарахованими відсотками 3854,49 грн та комісії 1018,71 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по справі (судовий збір) у розмірі 394 (триста дев`яносто чотири) гривні 57 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Відповідачці направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, учасники мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: вул. вул. Грушевського, б. 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідачка ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Ю.В. Зіненко
Судове рішення № 104407562, Решетилівський районний суд Полтавської області було прийнято 23.05.2022. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 546/64/22. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: