Рішення № 104405944, 19.05.2022, Вишгородський районний суд Київської області

19.05.2022 Справа № 363/4028/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2022 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Гриб Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину,

встановив:

в жовтні 2018 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , яка діяла в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7, звернулися до суду із позовом до Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та ОСОБА_1 , в якому порушували питання про визнання права власності на спадкове майно після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , зокрема на житловий будинок АДРЕСА_1 , дві земельні ділянки: площею 0,1102 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3221886001:03:238:0158 та площею 0,0351 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 3221886001:03:238:0159, а також просили визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26 березня 2015 року видані Вишгородською районною державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачка ОСОБА_5 померла.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05 червня 2019 року провадження в даній справі зупинено до залучення правонаступника позивачки ОСОБА_5

21 лютого 2020 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області провадження в цій справі поновлено, до участі у даній справі в якості позивача залучено правонаступника померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 - ОСОБА_1 .

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 26 квітня 2021 року замінено відповідача Новопетрівську сільську раду Вишгородського району Київської області на його правонаступника Петрівську сільську раду Вишгородського району Київської області.

07 лютого 2022 року ухвалою судового засідання до провадження прийнята уточнена позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, в якій позивачі просили:

-визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідними господарськими будівлями та спорудами (господарські будівлі зблоковані - «Б», навіс - «В», баня - «Г», погріб з шийкою - «Е», убиральня - «К», ворота - «1», вимощення - «3», огорожа - «4», хвіртка - «5», огорожа - «6») по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 ;

-визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 право власності на 1/4 частину за кожним житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідними господарськими будівлями та спорудами (господарські будівлі зблоковані - «Б», навіс - «В», баня - «Г», погріб з шийкою - «Е», убиральня - «К», ворота - «1», вимощення - «3», огорожа - «4», хвіртка - «5», огорожа - «6») по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 ;

-визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 26 березня 2015 року, видане Вишгородською районною державною нотаріальною конторою Київської області, зареєстроване в реєстрі за №2-271, згідно якого ОСОБА_1 отримав у спадок земельну ділянку площею 0,0351 га, кадастровий номер 3221886001:03:238:0159, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 01.03, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання: для ведення особистого селянського господарства;

-визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 26 березня 2015 року, видане Вишгородською районною державною нотаріальною конторою Київської області, зареєстроване в реєстрі за №2-275, згідно якого ОСОБА_1 отримав у спадок земельну ділянку площею 0,1102 га, кадастровий номер 3221886001:03:238:0158, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 02.01, категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

-визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0351 га, кадастровий номер 3221886001:03:238:0159, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 01.03, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання: для ведення особистого селянського господарства;

-визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 право власності на 1/4 частину за кожним земельної ділянки площею 0,0351 га, кадастровий номер 3221886001:03:238:0159, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 01.03, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання: для ведення особистого селянського господарства;

-визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1102 га, кадастровий номер 3221886001:03:238:0158, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 02.01, категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

-визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 право власності на 1/4 частину за кожним земельної ділянки площею 0,1102 га, кадастровий номер 3221886001:03:238:0158, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 02.01, категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Вимоги мотивували тим, що хоча ОСОБА_6 та ОСОБА_5 і перебували в зареєстрованому шлюбі, житловий будинок АДРЕСА_1 , як і земельні ділянки кадастровий номер 3221886001:03:238:0158 та кадастровий номер 3221886001:03:238:0159 належали ОСОБА_6 особисто, з чим за життя повністю погоджувалася і його дружина ОСОБА_5 (первісна позивачка у справі), яка ніколи не заявляла своїх прав, як переживша дружина на спільне майно, а навпаки відмовилася від нього і від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .

Крім того посилалися на те, що в рішенні Вишгородського районного суду Київської області від 14 грудня 2015 року у справі № 363/4750/15-ц не враховано думку третьої особи - ОСОБА_5 , яка своєю заявою погодилась з позовними вимогами ОСОБА_1 та не надано правової оцінки заяві ОСОБА_5 , яка наявна в матеріалах спадкової справи № 583/2013, відкритої після смерті ОСОБА_6 , якою ОСОБА_5 відмовилася від виділення їй 1/2 частки з майна, яке значиться за померлим відповідно до вимог ст. 60, 70 СК України, оскільки воно є його особистою власністю. Тому, спадкове майно у вигляді житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 підлягає розподілу між позивачами, як спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 , у відповідності до заповітів, які останній склав за життя. Оскільки за життя ОСОБА_6 не зареєстрував в право власності на спірний житловий будинок, в позасудовому порядку у позивачів не має можливості оформити право власності на нього.

Крім того, Вишгородською районною державною нотаріальною конторою Київської області Прокопенку О.М. видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки площею 0,0351 га, кадастровий номер 3221886001:03:238:0159, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 01.03, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання: для ведення особистого селянського господарства та площею 0,1102 га, кадастровий номер 3221886001:03:238:0158, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 02.01, категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Однак при їх видачі Вишгородською районною державною нотаріальною конторою Київської області не враховано заповіти ОСОБА_6 від 26 березня 2008 року зареєстровані в реєстрі за № 339 та № 338, відповідно до яких половину вищезазначених земельних ділянок спадкодавець заповів своєму сину ОСОБА_1 , а іншу половину - своїм онукам ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які на день відкриття спадщини були малолітніми та відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину.

Враховуючи зазначене, свідоцтва про право на спадщину за заповітом видані ОСОБА_1 на земельні ділянки за кадастровими номерами 3221886001:03:238:0158 та 3221886001:03:238:0159 мають бути визнані недійсними, а спадкове майно в цій частині перерозподілене між спадкоємцями у відповідності до заповітів.

Представник позивачів подав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив про задоволення позову з підстав викладених в уточненій позовній заяві.

Позивачі подали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, просили про задоволення позову, обставини викладені в уточненій позовній заяві підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 01 січня 1960 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_1 від 01 січня 1960 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 17 жовтня 2013 року.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належне йому нерухоме майно, зокрема на:

-житловий будинок АДРЕСА_1 з відповідними господарськими будівлями та спорудами (господарські будівлі зблоковані - «Б», навіс - «В», баня - «Г», погріб з шийкою - «Е», убиральня - «К», ворота - «1», вимощення - «3», огорожа - «4», хвіртка - «5», огорожа - «6») по АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку площею 0,0351 га, кадастровий номер 3221886001:03:238:0159, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 01.03, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання: для ведення особистого селянського господарства;

-земельну ділянку площею 0,1102 га, кадастровий номер 3221886001:03:238:0158, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 02.01, категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

-земельну ділянку площею 1,6386 га, кадастровий номер 3221886000:03:116:0392, цільове призначення: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

За життя ОСОБА_6 склав три заповіти посвідчені 26 березня 2008 року секретарем виконавчого комітету Новопетрівської сільської ради Вишгородського району та зареєстровані в реєстрі за №№337, 338 та 339.

Відповідно до вищезазначених заповітів ОСОБА_6 заповів своєму синові ОСОБА_1 :

-земельну ділянку площею 1,6386 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, по АДРЕСА_1 ;

-половину земельної ділянку площею 0,145 га: для ведення особистого підсобного господарства - 0,035 га та для будівництва та обслуговування житлового будинку - 0,110 га, розташованої по АДРЕСА_1 ;

-половину житлового будинку площею 77.6 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 ,

-а своїм онукам ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у рівних частинах заповів:

-половину земельної ділянку площею 0,145 га: для ведення особистого підсобного господарства - 0,035 га та для будівництва та обслуговування житлового будинку - 0,110 га, розташованої по АДРЕСА_1 ;

-половину житлового будинку площею 77.6 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1

Оскільки на час відкриття спадщини онуки померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були малолітніми, останні вважаються такими, що прийняли спадщину відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України.

Інший спадкоємець майна померлого ОСОБА_6 за заповітом - його син ОСОБА_1 у встановлений ст. 1270 ЦК України строк подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України.

Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_6 не має, що підтверджується матеріалами спадкової справи №583/2013 від 13 грудня 2013 року, зокрема заявою дружини померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_5 від 13 грудня 2013 року, згідно якої остання, усвідомлюючи значення своїх дій та маючи можливість керувати ними, розуміючи обставини, які мають для неї істотне значення, без застосування до неї фізичного та психологічного тиску з боку інших осіб, за її справжню волею відмовилась від обов`язкової частки спадщини, яка залишилась після смерті її чоловіка ОСОБА_6 та відмовилася від виділення їй 1/2 частки з майна, яке значиться за померлим ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст. 60, 70 СК України, оскільки воно є його особистою власністю.

Відмовилася ОСОБА_5 і від визнання за нею будь-яких спільних прав на майно, як переживша дружина, оскільки вважала, що нерухоме майно належало чоловікові особисто.

26 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Вишгородської районної державної нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_6

26 березня 2015 року ОСОБА_1 державним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори видано свідоцтва про право власності за заповітом на:

-земельну ділянку площею 1,6386 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3221886000:03:116:0392, розташованої в с. Нові Петрівці, Вишгородського району, Київської області;

-земельну ділянку площею 0,0351 га, кадастровий номер 3221886001:03:238:0159, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 01.03, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання: для ведення особистого селянського господарства;

-земельну ділянку площею 0,1102 га, кадастровий номер 3221886001:03:238:0158, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 02.01, категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

У зв`язку із відсутністю у померлого ОСОБА_6 правоустановчих документів на житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із позовною заявою до Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, треті особи - ОСОБА_5 , ОСОБА_7 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування, в якій просив визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_6 право власності на Ѕ частину спірного житлового будинку.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 14 грудня 2015 року встановлено, що житловий будинок та господарські споруди за адресою: АДРЕСА_1 побудовано в 1972-1990 роках, зареєстрований на ОСОБА_6 , що підтверджується дослідженими в судовому засіданні витягами з погосподарської книги Новопетрівської сільської ради, де зазначено час будівництва будинку, а також, що ОСОБА_6 , являвся головою двору. За таких обставин вбачається, що право власності покійного ОСОБА_6 на житловий будинок було зареєстровано у встановленому на той час порядку шляхом внесення відповідного запису до погосподарської книги Новопетрівської сільської ради.

Крім того суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_6 перебував у шлюбі з ОСОБА_5 , то спадкове майно після його смерті складається з 1/2 частини домоволодіння, а інша 1/2 частина домоволодіння має належати ОСОБА_5 , й за таких обставин позивач ОСОБА_1 має право на успадкування 1/4 частини спірного житлового будинку.

Вказаним рішенням, що набрало законної сили, за ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 дружина ОСОБА_6 - ОСОБА_5 померла, що вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 12 березня 2019 року.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема грошові кошти у вигляді недоотриманої пенсії за березень 2019 року в розмірі 2 255 грн. 39 коп.

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 став її син - ОСОБА_1 , який у встановлений ст. 1270 ЦК України строк подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України.

Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_5 не має, що підтверджується матеріалами спадкової справи №175/2019 від 22 липня 2019 року.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за законом або заповітом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

На підставі ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Частиною першою ст. 1241 ЦК України передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Як убачається з ч. 1, 4, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно ч. 1 та 5 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Частиною першою ст. 1278 ЦК України передбачено, що частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Відповідно до роз`яснень даних у п. 23 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як передбачено п.п. 5.5 - 5.9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус має обов`язково з`ясувати наявність спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, перелік яких визначено у статті 1241 Цивільного кодексу України.

Коло спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначається на день відкриття спадщини.

Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині.

Цивільним кодексом України передбачено випадки, коли особа не має права на спадкування або рішенням суду може бути усунена від права на спадкування за законом. Позбавлення права на спадкування розповсюджується і на спадкоємців обов`язкової частки у спадщині.

Право на обов`язкову частку у спадщині виникає у спадкоємця, передбаченого частиною першою статті 1241 Цивільного кодексу України, у випадках, якщо у заповіті містяться положення про усунення його від спадкування або цьому спадкоємцеві заповідана частка спадщини, яка є меншою від належної йому обов`язкової частки.

Право на обов`язкову частку у спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців, волі спадкодавця та не пов`язане зі спільним проживанням спадкодавця й осіб, які мають право на обов`язкову частку. Право на обов`язкову частку у спадщині має особистий характер та не може переходити в порядку спадкової трансмісії. Нотаріус має пояснити спадкоємцю, який має право на обов`язкову частку у спадщині, його право на одержання належної частки спадщини. Спадкоємець може відмовитися від права на обов`язкову частку у спадщині шляхом подачі нотаріусу заяви про те, що зі змістом заповіту він ознайомлений, зміст статті 1241 Цивільного кодексу України йому роз`яснено і він не претендує на одержання обов`язкової частки у спадщині.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Як передбачено вимогами ч. 4 та ч. 7 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Так, судом під час розгляду справи №363/4750/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, треті особи - ОСОБА_5 , ОСОБА_7 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування, встановлено, що померлий ОСОБА_6 перебував у шлюбі з ОСОБА_5 .

При вирішенні цієї справи суд згідно ч. 7 ст. 82, ст. 89 ЦПК України, оцінюючи зібрані докази в своїй сукупності, доходить такого висновку.

Зокрема про те, що згідно заяви від 13 грудня 2013 року, що міститься в матеріалах спадкової справи №583/2013 від 13 грудня 2013 року після майна померлого ОСОБА_6 , ОСОБА_5 відмовилась від обов`язкової частки спадщини, яка залишилась після смерті її чоловіка ОСОБА_6 та відмовилася від виділення їй 1/2 частки з майна, яке значиться за померлим ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст. 60, 70 СК України, оскільки воно є його особистою власністю.

Саме на такій правовій оцінці наполягають позивачі у справі, єдині спадкоємці після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Суд, в силу вказаних вище вимог закону, і, враховуючи обґрунтованість і доводи позову, зміст позовних вимог, відступає від правової оцінки наданої судом у справі №363/4750/15-ц, яка не є обов`язковою при розгляді цієї справи, і доходить висновку, що після смерті ОСОБА_6 спадщина відкрилася на весь житловий будинок і земельні ділянки під ним, з огляду на викладені вище обставини, а також враховуючи принцип «superficies solo cedit» - збудоване на землі слідує за нею, коли всі земельні ділянки безспірно є особистою власністю померлого ОСОБА_6 і на які спадщина також відкрилася в повному обсязі.

З огляду на наведене, спадкове майно у вигляді житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 підлягає розподілу між позивачами у відповідності до заповітів ОСОБА_6 , які останній склав за життя та які є дійсними, тобто за ОСОБА_1 слід визнати Ѕ частину спірного будинку, а за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по ј частині за кожним.

Проте, оскільки рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 14 грудня 2015 року, що набрало законної сили, за ОСОБА_1 вже визнано право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , за ним слід визнати право власності ще на ј частину вказаного житлового будинку, що буде достатнім для захисту його порушених прав.

Відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується решти позовних вимог, зокрема щодо визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та визнання за позивачами права власності на земельні ділянки, то суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).

Відповідно до п.п. 5.1 - 5.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, при оформленні спадщини за заповітом нотаріус має надати правову оцінку заповіту, перевірити його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача. Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє в його прийомі.

Якщо для оформлення спадщини надано кілька заповітів спадкодавця, нотаріус повинен надати їм правову оцінку, керуючись положеннями статті 1254 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Серед підстав визнання свідоцтва недійсним дана стаття прямо називає лише відсутність права спадкування у особи, на ім`я якої було видане свідоцтво (наприклад, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, які давали б їй підстави для закликання до спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване).

Проте свідоцтво може бути визнане недійсним також в інших випадках, встановлених законом, що дозволяє стверджувати про те, що перелік підстав визнання свідоцтва недійсним не є вичерпним і може бути розширений шляхом аналізу й тлумачення інших норм спадкового права. Зокрема, підставами для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним може бути оформлення його не уповноваженою на те посадовою особою; оформлення не за місцем відкриття спадщини; недодержання встановленої законом форми свідоцтва; видача свідоцтва, якщо серед імовірних спадкоємців за законом або заповітом є ненароджена дитина спадкодавця, зачата за його життя, тощо.

При цьому, свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним лише за рішенням суду, а відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Так, відповідно до заповіту посвідченого 26 березня 2008 року секретарем виконкому Новопетрівської сільської ради Вишгородського району та зареєстрованого в реєстрі за №339, ОСОБА_6 заповів своєму сину ОСОБА_1 половину належного йому майна, а саме: земельної ділянки площею 0,145 га, яка складається з земельної ділянки площею 0,035 га (кадастровий номер 3221886001:03:238:0159) та земельної ділянки площею 0,110 га (кадастровий номер 3221886001:03:238:0158), а також половину житлового будинку розташованого по АДРЕСА_1 .

Іншу половину земельної ділянки площею 0,145 га, яка складається з земельної ділянки площею 0,035 га (кадастровий номер 3221886001:03:238:0159) та земельної ділянки площею 0,110 га (кадастровий номер 3221886001:03:238:0158), та житлового будинку розташованого по АДРЕСА_1 ОСОБА_6 заповів у рівних частинах своїм онукам ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що вбачається з заповіту посвідченого 26 березня 2008 року секретарем виконкому Новопетрівської сільської ради Вишгородського району та зареєстрованого в реєстрі за №338.

Разом з тим, державним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області 26 березня 2015 року на ім`я ОСОБА_1 видано два свідоцтва про право на спадщину за заповітом на всю земельну ділянку площею 0,0351 га, кадастровий номер 3221886001:03:238:0159, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 01.03, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання: для ведення особистого селянського господарства та всю земельну ділянку площею 0,1102 га, кадастровий номер 3221886001:03:238:0158, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 02.01, категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Аналізуючи викладене, суд доходить висновку, що нотаріус помилково видав свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо вказаних земельних ділянок на ім`я ОСОБА_1 , за наявності заповіту на Ѕ частину спірних земельних ділянок на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Відтак оскаржувані свідоцтва про право на спадщину за заповітом не відповідають волі спадкодавця ОСОБА_6 , викладеної у його заповітах від 26 березня 2008 року, а тому підлягають визнанню судом недійсними, оскільки порушуються права інших осіб, які мають законне право на отримання спадщини після смерті ОСОБА_6 .

Беручи до уваги викладене, позивачі, що є єдиними спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 , і успадкували право власності на спірні земельні ділянки, яке в зв`язку з визнанням недійсними вказаних свідоцтв про право на спадщину, слід визнати за позивами в частинах згідно заповітів спадкодавця від 26 березня 2008 року.

При розподілі спадщини між спадкоємцями, частки останніх в житловому будинку та земельних ділянках під ним є рівними, пропорційно - взаємоузгодженими, що відповідатиме змісту заповітів, правовідносинам, що склалися між спадкоємцями, й вимогам чинного законодавства України.

Питання визначення належності цього майна має вирішуватись у судовому порядку, оскільки рішення суду буде правовстановлюючим документом для оформлення права на це майно.

Таким чином, заявлене позивачами право підлягає захистові, а пред`явлений позов задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідними господарськими будівлями та спорудами (господарські будівлі зблоковані - «Б», навіс - «В», баня - «Г», погріб з шийкою - «Е», убиральня - «К», ворота - «1», вимощення - «3», огорожа - «4», хвіртка - «5», огорожа - «6») по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідними господарськими будівлями та спорудами (господарські будівлі зблоковані - «Б», навіс - «В», баня - «Г», погріб з шийкою - «Е», убиральня - «К», ворота - «1», вимощення - «3», огорожа - «4», хвіртка - «5», огорожа - «6») по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідними господарськими будівлями та спорудами (господарські будівлі зблоковані - «Б», навіс - «В», баня - «Г», погріб з шийкою - «Е», убиральня - «К», ворота - «1», вимощення - «3», огорожа - «4», хвіртка - «5», огорожа - «6») по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 26 березня 2015 року, видане Вишгородською районною державною нотаріальною конторою Київської області та зареєстроване в реєстрі за №2-271, згідно якого ОСОБА_1 успадкував земельну ділянку площею 0,0351 га, кадастровий номер 3221886001:03:238:0159, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 01.03, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання: для ведення особистого селянського господарства.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 26 березня 2015 року, видане Вишгородською районною державною нотаріальною конторою Київської області та зареєстроване в реєстрі за №2-275, згідно якого ОСОБА_1 успадкував земельну ділянку площею 0,1102 га, кадастровий номер 3221886001:03:238:0158, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 02.01, категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0351 га, кадастровий номер 3221886001:03:238:0159, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 01.03, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання: для ведення особистого селянського господарства.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,0351 га, кадастровий номер 3221886001:03:238:0159, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 01.03, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання: для ведення особистого селянського господарства.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,0351 га, кадастровий номер 3221886001:03:238:0159, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 01.03, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання: для ведення особистого селянського господарства.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1102 га, кадастровий номер 3221886001:03:238:0158, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 02.01, категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,1102 га, кадастровий номер 3221886001:03:238:0158, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 02.01, категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,1102 га, кадастровий номер 3221886001:03:238:0158, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 02.01, категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Повне судове рішення складено 23 травня 2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий 3 квітня 1996 року Вишгородським РВ /ГУ МВС України у Київській області, РНОКПП НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт № НОМЕР_6 виданий 14 січня 2022 року органом 3228, РНОКПП НОМЕР_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт серії НОМЕР_8 виданий 10 січня 2002 року Вишгородським РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП НОМЕР_9 , проживає за адресою: АДРЕСА_7 , що діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт № НОМЕР_10 виданий 20 червня 2018 року органом 3228, РНОКПП НОМЕР_11 , проживає за адресою: АДРЕСА_7

Відповідач: Петрівська сільська рада Вишгородського району Київської області, знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Свято-Покровська, 171, код ЄДРПОУ 04359620.

Суддя