Рішення № 104404239, 16.05.2022, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №206/5781/21

2/206/301/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2022 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Румянцева О.П.

при секретареві Бакум І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дніпро матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович та Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до АТ «Перший український міжнародний банк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. та Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 03.12.2021 вона отримала листа від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. про те, що відносно неї 01.11.2021 відкрито виконавче провадження №67323742 про стягнення з неї на користь АТ «ПУМБ» заборгованості в розмірі 36476,03 грн. на підставі виконавчого напису №32607 від 04.10.2021, вчинено приватним нотаріусом Київського МНО Бригідою В.О. Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №67323742 від 01.11.2021, вважає, що виконавчий напис №32607 від 04.10.2021 вчинено з грубими порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами і, як наслідок, неправомірне виконавче провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису про стягнення з неї коштів в сумі 36476,03 грн. Так, при вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус Київського МНО Бригіда В.О. у виконавчому написі не зазначив, чи отримував від відповідача та позивача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними. Розрахунок боргу, здійснений відповідачем щодо наявності простроченої заборгованості за кредитом та простроченої заборгованості за процентами, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог АТ «ПУМБ» до боржника. Суми заборгованості, що вказані у виконавчому написі, не розшифровані, тобто не зазначено яким саме чином виникла заборгованість. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Розрахунок розміру простроченої заборгованості за сумою кредиту та простроченої заборгованості за процентами у виконавчому написі зроблено відповідачем одноособово без врахування її думки та позиції. Виконавчий напис вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого АТ «ПУМБ», який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача та позивача. На підставі документів наданих відповідачем нотаріусу із заявою про вчинення виконавчого напису, не можна встановити безспірність вимог відповідача та позивача, а отже виконавчий напис вчинено з порушенням закону. Просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №32607, вчинений 04 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського МНО Бригідою В.О. про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості в розмірі 36476,03 грн. Стягнути щ АТ «ПУМБ» на її користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.

12 січня 2022 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська забезпечено позов ляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №32607 від 04.10.2021, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем.

18 січня 2022 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

15 лютого 2022 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Від представника позивача Пріхно Н.М. через канцелярію суду надійшла заява з проханням розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача АТ «Перший український міжнародний банк» в судове засідання не з`явився, від нього на адресу суду надійшла заява про визнання АТ «Перший український міжнародний банк» позовних вимог в порядку ст.206 ЦПК України в якій просить суд задовольнити позовні вимоги в частині визнання оскаржуваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача 50 відсотків від суми судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову.

Третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду невідомі.

Від третьої особи Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. надійшла заява з проханням розглядати справу за її відсутності.

Враховуючи позицію представника позивача, представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1ст.82 ЦПК Україниобставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що виконавчим написом №32607, вчиненим 04 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. звернуто стягнення на предмет стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» за кредитним договором №2001703249901 від 08.10.2020, за період з 29.01.2021 року по 09.08.2021 року на загальну суму 36476 (тридцять шість тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 03 коп. з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 5785,22 грн., прострочена заборгованість за комісією 0,00 грн., прострочена заборгованість за процентами 7592,92 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту 21763,74 грн., строкова заборгованість за комісією 0,00 грн., строкова заборгованість за процентами 1084,15 грн., плата за вчинення виконавчого напису 250,00 грн. (а.с.9).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. від 01.11.2021, відкрито виконавче провадження №67323742 з виконання виконавчого напису №32607, вчиненого 04 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості в розмірі 36476,03 грн. (а.с.7, 8).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. від 24.11.2021, в рамках ВП №67323742, звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 у розмірі 20 відсотків із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів до виплати загальної суми боргу 40623,63 грн., що складається з: витрат на проведення виконавчих дій 500,00 грн., суми боргу за виконавчим документом 36476,03 грн., основної винагороди приватного виконавця 3647,60 грн. (а.с.29).

Відповідно до ст.18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст.87Закону України"Пронотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такі ж норми містять п.п.282, 288 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.04 № 20/5.

Статтею 88Закону України«Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1,3 Глави 16 розділу IIПорядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами, ніж ті, які зазначені в Законі «Пронотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно п.3.1. глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженогоНаказом Міністерства юстиції України 22.02.2012№ 296/5та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 за № 282/20595 нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Постановою Пленуму ВСУ від 31.01.1992 №2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчинені»п.13 роз`яснено, що відповідно до ст.ст.34,36,87,88 ЗУ «Про нотаріат»виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявності безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими спеціальним нормативним актами з цього приводу, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності, не минув цей строк.

В правовій позиції Верховного суду України викладеної в Постанові від 5 липня 2017 року у справі за М 6-887цс17 зазначено, що з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі, установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Так, відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, провадження №14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, провадження №4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

У своїй постанові від 06 травня 2020 року по справі №320/7932/16-ц Верховний Суд зазначив, що вчинення виконавчого напису полягає у посвідченні права стягувача на стягнення коштів або витребування майна. Таке право, як і безспірна заборгованість повинні існувати на момент звернення до нотаріуса. Сам по собі факт подання стягувачем необхідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору щодо боргу.

Боржник у судовому порядку може оспорювати виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (щодо розміру боргу або спливу строків давності за вимогами).

Відповідно дост.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписамист.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на положенняст.77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частиною 2ст.78 ЦПК Українипередбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно дост.89 ЦПК Українижодні докази не мають заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч.ч.1, 2ст.95 ЦПК Україниписьмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

В матеріалах справи відсутні належні, достатні та допустимі докази безспірності заборгованості позивача, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, що є безумовною умовою про визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи вищенаведене, а також приймаючи до уваги факт визнання відповідачем позовних вимог в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

З приводу вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.59Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Положеннямстатті 10 Закон України «Про судоустрій і статус суддів»кожен маєправо напрофесійну правничудопомогу.У випадках,визначених законом,держава забезпечуєнадання професійноїправничої допомогибезоплатно.Кожен євільним увиборі захисникасвоїх правта особи,яка надаєправничу допомогу.Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом.

Згідно з вимогами частин 1 та 3 (пункт 1) статті133та частин 1,3 ст.137 ЦПК України,судові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язанихз розглядомсправи.До витрат,пов`язанихз розглядомсправи,належать витратина професійнуправничу допомогу.Витрати,пов`язаніз правничоюдопомогою адвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави.За результатамирозгляду справивитрати направничу допомогуадвоката підлягаютьрозподілу міжсторонами разоміз іншимисудовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3статті 134ЦПК Українивизначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

За приписами ч.8ст.141 ЦПК України,розмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо).Такі доказиподаються дозакінчення судовихдебатів усправі абопротягом п`ятиднів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги; 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду: договір про надання правової допомоги №37 від 04.12.2021 року (а.с.59, 60), копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №1149 (а.с.61), копію ордеру Серії АЕ №1108059 (а.с.62), акт про прийняття-передачу наданих послуг від 16.05.2022 року (а.с.63) та квитанцію до прибуткового касового ордеру №6 від 16.05.2022 року, що підтверджує отримання адвокатом Пріхно Н.М. від позивача ОСОБА_1 суми у розмірі 3000,00 грн. за договором №37 від 04.12.2021 року (а.с.64).

Оскільки від відповідача в порядку ч.5ст.137 ЦПК України, не надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, та/або їх необґрунтованості, які підлягають розподілу між сторонами, враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу професійну допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК Україниу разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З урахуванням положень ст.ст.141, 142 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову у розмірі 454,00 грн., а також судовий збір сплачений позивачем за звернення до суду із заявою про забезпечення позову у розмірі 496,20 грн., а всього 950,20 грн., окрім того, слід повернути позивачу з Державного бюджету України 50% сплаченого судового збору при поданні позову у розмірі 454,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.59 Конституції України, ст.10 ЗУ «Про судоустрій і статус судді», ст.ст.87, 88 ЗУ «Про нотаріат», ст.ст. 6-13, 33-34, 76-81, 83, 84, 89, 133, 134, 141, 142, 223, 258-259, 263-265, 268, 272-273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (м. Київ, вул. Андріївська, буд.4, оф.177, код ЄДРПОУ 14282829), треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович (м. Київ, пр. Петра Григоренка, буд.15) та Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна ( АДРЕСА_2 ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №32607, вчинений 04 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, про звернення стягнення на предмет стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» за Кредитним договором №2001703249901 від 08.10.2020 року на загальну суму 36476 (тридцять шість тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 03 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 950 (дев`ятсот п`ятдесят) грн. 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп., а всього 3950 (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят) грн. 20 коп.

Зобов`язати Головнеуправління Державноїказначейської службиУкраїни вДніпропетровській областіз Державногобюджету України повернути ОСОБА_1 , 50 відсотків сплаченого при поданні позову судового збору згідно квитанції №12 віл 21.12.2021 у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.П.Румянцев