Ухвала суду № 104403817, 19.05.2022, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 216/5339/14-ц

Провадження № 4-с/177/1/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2022

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Зборівської І. С.,

заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривому Розі скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, заінтересована особа КПТМ «Криворіжтепломережа», -

В С Т А Н О В И В:

22.02.2016 заявник ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу з вказаною скаргою, уточнивши яку 11.04.2016 просив суд скасувати постанову державного виконавця Центрально-Міського відділу ДВС Криворізького МУЮ в Дніпропетровській області про відкриття провадження, як таку, що не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ № 512/5 від 02.04.2012. Крім цього, просив суд визнати виконавчий лист Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу по справі № 216/5339/14-ц таким, що не можливо виконати, постановити окрему ухвалу щодо порушення вимог чинного законодавства юрисконсультом КПТМ «Криворіжтепломережа» О.О. Петручок.

В обґрунтування скарги зазначав, що 21.01.2016 до Центрально-Міського відділу ДВС Криворізького МУЮ в Дніпропетровській області подано заяву юрисконсульта КПТМ «Криворіжтепломережа» Петручок О.О., щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за теплову енергію та судового збору в сумі 8029,40 грн. на користь КП «Криворіжтепломережа», з зазначенням рахунку для зарахування коштів у ПАТ «Діамантбанк».

ОСОБА_3 вважав заяву стягувача такою, що порушує вимоги Постанови КМУ № 217 від 18.06.2014 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальниками природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки».

Заявник зазначав, що отримавши виконавчий лист суду, представник КП «Криворіжтепломережа» звернулася до державної виконавчої служби з заявою про стягнення заборгованості на користь КП «Криворіжтепломережа», зазначивши рахунок «Діамантбанку», який невідомо кому належить, чим намагалася заволодіти грошовими коштами, а тому заявник вважав наявними в її діях ознак кримінально караного правопорушення - шахрайства.

ОСОБА_1 стверджував, що відкривши виконавче провадження на підставі такої заяви стягувача, державний виконавець Сігай А.О. порушила вимоги п.8 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не перевірила куди та на який рахунок ОСОБА_4 намагається отримати кошти, державний виконавець сприяв вчиненню злочину, допомагав вивести кошти в сумі 8029,40 грн. на невідомий рахунок в ПАТ «Діамантбанк».

Крім цього, заявник зазначав, що постанова про відкриття провадження складена без дотримання вимог законодавства, а саме не затверджена начальником відділу та не скріплена печаткою суду, а також містить РНОКПП, що не належить ОСОБА_1 . Також вказував, що відкриття виконавчого провадження здійснено державним виконавцем без підтвердження повноважень представника стягувача.

Також заявник вказував на не утворення та не існування Центрально-Міського відділу ДВС Криворізького МУЮ в Дніпропетровській області, як органу державної виконавчої служби.

Обґрунтовуючи вимоги щодо визнання виконавчого листа таким, що неможливо виконати, зазначав про невідповідність зазначеного в ньому РНОКПП ОСОБА_1 йому, вказаний РНОКПП він суду не надавав, він був відсутній в матеріалах справи на момент ухвалення рішення суду, відповідно є сфальсифікованим, а тому вважав, що виконавчий лист суду має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню (а.с. 41-44 т. 1).

В попередній скарзі ОСОБА_1 зазначав про те, що постанову про відкриття виконавчого провадження направлено йому з порушенням строку визначеного законом, просив суд поновити строк для звернення до суду зі скаргою (а.с. 1-2 т.1).

Стягувач вимоги скарги не визнавав. Матеріали справи містять заперечення на скаргу ОСОБА_1 , в яких стягувач просив відмовити в задоволенні скарги. В обґрунтування заперечень зазначав, що на виконання до Центрально-Міського ВДВС Криворізького МУЮ був пред`явлений виконавчий лист у справі № 216/5339/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» заборгованості у сумі 8029,40 грн. Виконавчий документ відповідав вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Доводи щодо фальсифікації коду боржника представник вважав необґрунтованими, оскільки всі дані про боржника встановлювалися судом при ухваленні рішення та видачі виконавчого листа, та навіть у разі допущення описки у виконавчому листі, вона може бути виправлена за заявою стягувача чи боржника. Стаття 26 Закону України «Про виконавче провадження» містила вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, а в даному випадку державний виконавець таких підстав не мав, перевірити РНОКПП боржника міг зробивши запит, лише після відкриття виконавчого провадження.

Крім цього, стягувач зазначав, що саме КП «Криворіжтепломережа» як стягувач зазначає в заяві про примусове виконання рішення як дані про боржника, так і шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника. У разі зазначення помилкового рахунку для стягнення, банк повертає кошти платнику. У зв`язку з чим, стягувач вважав дії державного виконавця при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження такими, що відповідали вимогам закону та не порушували прав заявника ОСОБА_1 .

Заперечуючи вимоги скарги щодо визнання виконавчого листа таким, що неможливо виконати, стягувач вказував про невідповідність такої вимоги нормам процесуального законодавства та наполягав на обов`язковості виконання судового рішення, а тому просив суд відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі (а.с. 53-54 т.1).

01.10.2021 вказану справу розподілено на суддю Криворізького районного суду Дніпропетровської області Березюк М.В. та ухвалою суду від 05.10.2021 прийнято до провадження судді, з призначенням справи до розгляду (а.с. 118 т. 3).

Ухвалою суду від 02.11.2021 з Центрально-Міського відділу ДВС м. Кривого Рогу Територіального управління юстиції у Дніпропетровській області для огляду в судовому засіданні витребувано належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження № 49918037 від 22.01.2016 (а.с. 150 т.3).

08.12.2021 на адресу суду надійшла належним чином завірена копія матеріалів виконавчого провадження, витребувана судом (а.с. 171-194 т.3).

Старший державний виконавець Центрально-Міського ВДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Новікова А.О. (в минулому прізвище « Сігай » (а.с. 195 т.3), яка й приймала оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження, проти задоволення скарги заперечувала в повному обсязі (а.с. 171 т.3, 6-8 т. 4).

Учасники провадження повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи в порядку визначеному законом (а.с. 74-80 т.4).

Центрально-Міський ВДВС, державний виконавець Центрально-Міського ВДВС Новікова А.О. (в минулому «Сігай») та стягувач КПТМ «Криворіжтепломережа», будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, заяв з процесуальних питань не надали. Матеріали справи містять заяву представника КП ТМ «Криворіжтепломережа» щодо розгляду справи за відсутності представника стягувача (а.с. 44-45 т.4)

Заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання з`явилися, заявили головуючому ряд відводів, які були залишені без задоволення, а повторні відводи залишені без розгляду. В послідуючому заявник та його представник систематично порушували порядок в судовому засіданні, відмовлялися слухати ухвалені судові рішення стоячи, викрикували, перебивали головуючого, унеможливлювали розгляд справи по суті, перешкоджали дослідженню матеріалів провадження, у зв`язку з чим до них спочатку було застосовано захід процесуального примусу у виді попередження, з роз`ясненням наслідків повторного вчинення дій, що порушують порядок в судовому засіданні, а в послідуючому, при повторному порушенні встановлених у суді правил, створенні перешкод для здійснення судочинства, зокрема перешкоджанні розгляду справи через унеможливлення дослідження матеріалів справи, судом постановлено ухвалу про застосування заходів процесуального примусу у виді видалення із залу судового засіданні.

Після чого, суд продовжив розгляд справи. Поведінка заявника впродовж розгляду справи в суді свідчила про зловживання процесуальними правами, з метою затягування розгляду справи, для розгляду якої процесуальним законодавством передбачено скорочений строк розгляду. Більш того, в ході судового засідання 22.04.2022 судом розпочато розгляд справи по суті, оголошено зміст скарг ОСОБА_1 , запропоновано надати пояснення, однак останній вказаним правом не скористався, продовжив зловживати процесуальними правами, порушуючи порядок в судовому засіданні та заявляючи численні відводи (а.с. 63-64 т.4).

Відповідно до ст. 450 ЦПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: 1) верховенство права; 2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Беручи до уваги викладене, зокрема те, що справа перебуває в провадженні суду тривалий час, учасники провадження реалізували право на подання заяв по суті справи, з метою дотримання принципів цивільного судочинства, забезпечення розгляду справи в розумний строк, керуючись положеннями ст. 450 ЦПК України, яка передбачає можливість розгляду справи за відсутності учасників провадження, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності учасників провадження.

Розглянувши скаргу заявника, заперечення на скаргу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 22.01.2016 юрисконсульт КПТМ «Криворіжтепломережа» О.О. Петручок звернулася до Центрально-Міського ВДВС Криворізького МУЮ з заявою про прийняття до виконання виконавчого документа № 5339 від 23.12.2015 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» заборгованості за теплову енергію та судового збору в сумі 8029,40 грн., зазначивши рахунок для перерахування коштів (а.с. 175 т.3). Додатками до вказаної заяви вказано виконавчий лист та копія довіреності, що спростовує доводи заявника ОСОБА_1 про прийняття державним виконавцем заяви про примусове виконання рішення суду від особи, повноваження якої не підтверджено (а.с. 173-175 т.3).

Матеріали виконавчого провадження містять листи КПТМ «Криворіжтепломережа» від 25.04.2016 та 07.06.2016 щодо уточненні рахунків, на які підлягали перерахуванню кошти за теплову енергію, а також рахунки для перерахування коштів у рахунок стягнутого судового збору, пені та ін. (а.с. 192-193 т.3).

Як слідує з копії виконавчого листа Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 216/5339/14-ц, виданого 21.01.2016, за рішенням суду стягненню з ОСОБА_1 підлягала заборгованість за постачання теплової енергії в розмірі 6446 грн. та судовий збір 1583,40 грн. Рішення у справі набрало законної сили 23.12.2015, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання до 23.12.2016 (а.с. 173 т.3).

22.01.2016 державним виконавцем Центрально-Міського відділу ДВС Сігай А.О., яка змінила прізвище на Новікова А.О. (а.с. 195 т.3), прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі вказаного виконавчого листа - ВП № 49918037 (а.с. 176 т.3), копія якої направлена боржнику та стягувачу 22.01.2016 (а.с. 177 т.3).

В рамках ВП № 49918037 державним виконавцем здійснювалося ряд запитів (а.с. 177-181 т.3), в тому числі до ДПС України, у відповідь на один з яких надано інформацію, що реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_1 закрито (а.с. 180 т.3). Разом з тим, заявник вказуючи, що зазначений у виконавчому листі РНОКПП йому не належить, є сфальшованим, не надав доказів на підтвердження вказаного факту, зокрема отримання іншого РНОКПП чи відмови від його отримання в порядку визначеному законодавством. РНОКПП ОСОБА_1 зазначений у виконавчому листі виданому судом (а.с. 173 т.3).

Як вказував заявник він отримав постанову про відкриття виконавчого провадження 12.02.2016, при цьому зазначав, що державний виконавець направив постанову з порушенням визначеного законом строку, оскільки на конверті зазначено поштовий штемпель від 10.02.2016 (а.с. 3 т.1). Ознайомлення заявника з матеріалами виконавчого провадження відбулося 16.02.2016 (а.с. 182 т.3), після чого ним подано дану скаргу.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.07.2016 зупинено виконавче провадження № 49918037 від 22.01.2016, до закінчення судового розгляду скарги ОСОБА_1 , у зв`язку з чим державним виконавцем прийнято постанову від 10.08.2016 про зупинення вказаного виконавчого провадження, яка направлена сторонам (а.с. 190-191 т.3).

Відповідно до ст. 447-449 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції та вона може бути подана до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до ч.6 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на дату прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як вказував заявник, він отримав оскаржувану постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 22.01.2016 лише 12.02.2016, що не заперечувалося іншими учасниками провадження, відповідно дізнався про прийняття вказаної постанови лише 12.02.2016 року, а тому суд приходить до висновку, що звернувшись до суду зі скаргою на дії державного виконавця 22.02.2016 заявник не пропустив визначений законом 10 денний строк для подання скарги, а отже підстави для такого поновлення, про що просив заявник, відсутні.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Тому, звернувшись до державного виконавця з заявою про примусове виконання рішення суду, стягувач реалізував право на виконання рішення, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На момент прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, спірні правовідносини регулювалися положеннями Закону України «Про виконавче провадження» (далі за текстом Закон) № 606-XIV від 21.04.1999, в редакції, що діяла станом на 22.01.2016.

Відповідно до ст. 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового

провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в

межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 2 Закону, примусове виконання рішень покладається на державну

виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 17 Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною

виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Державною виконавчою службою підлягали виконанню виконавчі документи, серед яких виконавчі листи, що видаються судами.

При цьому, вимоги до виконавчого документа визначалися ст. 18 Закону, відповідно до якої у виконавчому документі мали бути зазначені: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, власне ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов`язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов`язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Поданий до виконання виконавчий документ - виконавчий лист Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу, виданий 21.01.2016, повністю відповідав вищевказаним вимогам закону (а.с. 173 т.3). Твердження заявника щодо того що, в ньому сфальсифіковано його РНОКПП, суд не приймає до уваги, оскільки вказане заявником перед судом не доведено, вказаний номер зазначений судом у виконавчого листі, що виданий на підставі рішення суду, а відповідь ДПС України на запит виконавця свідчить, що реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_1 , було закрито (а.с. 180 т.3). Більш того, стверджуючи про помилковість зазначення його РНОКПП у виконавчому листі, ОСОБА_1 не повідомив суду інших РНОКПП, не звернувся до суду з заявою про виправлення в виконавчому листі, а стверджує про неможливість виконання виконавчого документа. Однак, вказане не є підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст.19 Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 Закону, зокрема за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Відповідно до ст. 25 Закону, державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.5 ст. 25 Закону, копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Статтею 26 Закону визначався вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, а саме: пропуск встановленого строку пред`явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Як слідує з досліджених матеріалів справи, виконавчий документ, який наданий до виконання державного виконавця відповідав вимогам закону, був поданий до державної виконавчої служби разом з заявою представника стягувача про примусове виконання, яка містила всі необхідні реквізити, виконавчий документ поданий до виконання в межах строку для примусового виконання та з дотримання правил підвідомчості, а отже у державного виконавця Сігай А.О. (нині Новікова А.О. ) були відсутні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, а її дії по прийняттю постанови про відкриття виконавчого провадження були вчинені відповідно до закону, в межах повноважень та спрямовані на виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Твердження ОСОБА_1 про необхідність перевірки державним виконавцем рахунків вказаних стягувачем для перерахування стягнутих коштів, а також дійсності його РНОКПП, суд розцінює критично, оскільки державний виконавець не уповноважений при прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження піддавати сумніву та перевіряти розрахункові рахунки вказані стягувачем в заяві про примусове виконання, а запит щодо РНОКПП боржника міг бути здійснений державним виконавцем лише після відкриття виконавчого провадження, що ним і зроблено (а.с. 178-181 т.3).

Як слідує з досліджених матеріалів виконавчого провадження, державним виконавцем Сігай А.О. вжито всіх заходів для надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження сторонам виконавчого провадження у визначений законом строк, тобто не пізніше наступного дня з дня її прийняття (а.с. 176-177 т.3), а вже проставлення поштового штемпеля на конверті 10.02.2016 не може свідчити про порушення в діях державного виконавця, оскільки проставлення такого штемпеля є відповідальністю працівників відділення поштового зв`язку, а не державного виконавця.

Твердження ОСОБА_1 щодо невідповідності постанови державного виконавця вимогам Закону та Інструкції з організації примусового виконання, затвердженої наказом МЮУ № 512/5 від 02.04.2012, у зв`язку з відсутністю на постанові про відкриття виконавчого провадження відмітки про затвердження начальником відділу та печатки, суд вважає необґрунтованими, адже вимоги до такої постанови визначені ст. 25 Закону, яка не містить вимог щодо її затвердження начальником ВДВС та проставлення на ній печатки.

Відповідно до п.п. ґ п. 1.5.1 Розділу І Інструкції, постанова складається і підписується державним виконавцем у необхідній кількості примірників (копій), один з яких (оригінал) залишається у виконавчому провадженні, а інші (копії) направляються за належністю і у випадках, встановлених Законом або цією Інструкцією, затверджуються начальником відділу або його заступником та скріплюються печаткою. Тобто, затвердження начальником відділу чи його заступником, скріпленню печаткою підлягала лише та постанова державного виконавця, щодо якої містилася відповідна вимога Закону чи Інструкції, як наприклад постанови про арешт майна чи грошових коштів (п. 4.1.8, 4.1.9 Інструкції). Постанова про відкриття виконавчого провадження не підлягала затвердженню начальником та скріпленню печатку ні до вимог Закону, ні до вимог Інструкції.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 22.01.2016 прийнята державним виконавцем відповідно до вимог чинного законодавства та в межах повноважень, містить всі необхідні реквізити, була надіслана сторонам виконавчого провадження, що свідчить про відсутність порушення прав заявника, відповідно скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Твердження скаржника щодо не створення Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції як органу державної влади, відсутності у представника КПТМ «Криворіжтепломережа» повноважень на ведення справи, суд розцінює критично, оскільки вказане спростовується даними Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які містять дані щодо зареєстрованих вказаних відповідно органу державної влади та юридичної особи та дані щодо їх керівників, які маючи відповідні повноваження видали довіреності представникам на представництво в суді (а.с. 129-131, 145-147, 162 т.3, 6-10, 44-45 т.4). Вказані відомості є достовірними, відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», а доказів протилежного суду не надано.

Що стосується твердження заявника щодо наявності в діях представника стягувача ознак кримінального правопорушення, необхідності винесення окремої ухвали суду з цього приводу, суд їх не приймає до уваги, оскільки суд розглядає справи лише в межах заявлених вимог, в даному випадку перевіряючи на відповідність вимогам закону дії державного виконавця при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження. У разі наявності у заявника підстав вважати наявними в діях ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення він має право звернутися до органів поліції з заявою про вчинення кримінального правопорушення, що як свідчать матеріали справи, ним зроблено (а.с. 213-215 т.1).

Вимоги заявника щодо визнання виконавчого документа - виконавчого листа № 216/5339/14-ц виданого Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу таким, що неможливо виконати, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 432 ЦПК України, виконавчий документ може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадках, якщо такий документ не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково, у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Судом не встановлено жодної з підстав, які б дозволяли визнати виданий виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Беручи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .

Заява ОСОБА_1 від 19.05.2022 щодо нібито зникнення з матеріалів справи ухвали судді Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу Мясоєдової О.М., якою викликалися до суду для надання пояснень посадові особи, залишена судом без задоволення шляхом поставлення протокольної ухвали. Судом встановлено, що досліджені матеріали даної цивільної справи, яка передана до суду з Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу та дані реєстру судових рішень не містять ухвали про яку зазначає заявник, а з листа заступника міського голови Подоплєлової Н., наданого заявником на підтвердження існування такої ухвали слідує, що явка в судове засідання свідка оформлювалася листом Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 28.02.2018. Крім цього, з матеріалів справи слідує, що в провадженні судді Мясоєдової О.М. дана справа перебувала в період з 01.04.2016 по 29.12.2016 (а.с. 27-184 т.1), відповідно вказана суддя не могла здійснювати виклик свідка у 2018 році, в тому числі шляхом постановлення ухвали.

Керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, заінтересована особа КПТМ «Криворіжтепломережа» - залишити без задоволення.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 23.05.2022.

Суддя М.В. Березюк