Рішення № 104395995, 16.05.2022, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1392/21

Провадження № 2/466/302/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2022року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Свірідової В.В.

при секретарі Шаповалової Ю.О.

з участю представника позивача ОСОБА_1

справа №466/1392/21; 2/466//22

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості-

встановив:

24.02.2021 Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Д.Апостола,1, звернулось в суд із позовом до ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.04.2016 по 30.11.2019 за послуги з централізованого опалення 43673,80грн., інфляційні втрати 4233,57грн., 3% річних 997,72грн.. судовий збір 2270,00грн.

В подальшому не змінюючи предмет та підставу позову позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість за послуги з централізованого опалення 47315,43грн., інфляційні втрати 14651,75грн., 3% річних 564,87грн., судовий збір 2270,00грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 16.11.2019р. ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулося до Шевченківського районного суду м.Львова із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 боргу за послуги з централізованого опалення, втрат від інфляційних процесів, 3% річних.

09.06.2020 Шевченківський районний суд м.Львова постановив ухвалу про скасування судового наказу від 19 березня 2018 року по справі №466/1859/18 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та роз`яснив стягувачу його право звернутися до суду із вказаними у заяві про видачу судового наказу вимогами у порядку спрощеного позовного провадження.

Окрім того,09.06.2020 Шевченківський районний суд м.Львова постановив ухвалу про скасування судового наказу від 17 січня 2020 року по справі №466/364/20 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та роз`яснив стягувачу його право звернутися до суду із вказаними у заяві про видачу судового наказу вимогами у порядку спрощеного позовного провадження.

ЛМКП «Львівтеплоенерго»,користуючись своїм правом, звернувся до суду з тими самими вимогами. Відповідач була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та споживала послуги, що надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго». 17.05.2021 ОСОБА_2 продала свою квартиру. Вважає, що між позивачем та відповідачем встановилися зобов`язальні правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг.

Сума заборгованості за особовим рахунком відповідача № НОМЕР_1 складала 67532,05грн, які просить стягнути з відповідача.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Свірідової В.В. від 11.05.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в спрощеному порядку (а.с.34).

Судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились, подали заяву про проведення судового засідання без їх участі. Крім того, на адресу суду представник відповідача надіслав заяву про застосування позовної давності.

Заслухавши думку представника позивача, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України). Згідно із ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 , де і було зареєстроване її місце проживання.

Про актуальність даних свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 серпня 2019 року за №178021666 (а.с.11).

ОСОБА_3 продала свою квартиру ОСОБА_4 , який у свою чергу продав її ОСОБА_5 , що підтверджується договором купівлі-продажу та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивачем ЛМКП «Львівтеплоенерго» за вказаною адресою надавались послуги з централізованого опалення.

Між сторонами виникли правовідносини у сфері надання житлово-комунальних послуг, зокрема послуг з централізованого теплопостачання та постачання гарячої води, що регулюються загальними нормами Цивільного кодексу України, Житловим кодексом УРСР, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року (у відповідній редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до ст.ст.319, 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. До комунальних послуг належать: послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (ст.ст.1, 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ч.1 ст.9, ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення споживачі зобов`язані оплачувати за надані житлово-комунальні послуги. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Також за положеннями ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Виходячи з приписів ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи даний позов, суд бере до уваги постанову Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 639/10591/14-ц, якою зроблено наступні висновки.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 ЦК України.

Наведене спростовує аргументи відповідачів щодо відсутності письмово оформлених договірних відносин як підставу звільнення від оплати комунальних послуг з централізованого опалення.

Твердження відповідачів щодо ненадання позивачем послуг саме з централізованого опалення спростовується Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, за якими централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві, є відгалуження від стояків у межах квартири. Надання позивачем послуг з теплопостачання відповідачем не оспорюється.

Згідно з розрахунком позивача за спірною адресою за період з 01.04.2016 по 17.05.2021 утворилася заборгованість, яка складається з наступного: 47315,43грн послуги з централізованого опалення; 14651,75грн - інфляційні нарахування; 5564,87грн 3 % річних.

Відповідачами з наданням обґрунтованих заперечень та доказів указаний розрахунок не спростовано, що є їх процесуальним обов`язковим згідно із ст.ст.12, 81 ЦПК України, а відтак такий приймається судом до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем.

Прикінцевими положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року встановлено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

У ст.549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафи, пені), якою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем нараховано індекс інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України.

Аналізуючи наведені норми права, можна дійти висновку, що положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» щодо заборони нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) не розповсюджуються на індекс інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, що розраховані у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України.

Доводи представника відповідача про те, що позивачем порушено строк позовної давності суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Частинами 3, 4 ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі ст.ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу і позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимог, право на яку має позивач.

Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту з плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Судовий наказ відповідно до ч.1 ст.160 ЦПК України є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

У відповідності до ст.258 ЦПК України судовий наказ є одним із видів судових рішень.

З матеріалів справи встановлено, що ухвалами Шевченківського районного суду м. Львова від 09 червня 2020 року судові накази Шевченківського районного суду м. Львова від 19 березня 2018року та 17 січня 2020року було скасовано, тому саме з цього часу й розпочався новий перебіг строку позовної давності.

На момент винесення судового наказу строк позовної давності не був пропущеним, адже переривався у зв`язку із внесенням платежів в рахунок оплати за централізоване опалення у жовтня 2019року, що, у свою чергу, свідчить про визнання заборгованості.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом у лютому 2021року, строк позовної давності пропущено не було.

Посилання відповідачів на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 є безпідставним, оскільки йдеться інші обставини справи відмова у видачі судового наказу у зв`язку з наявністю між сторонами спору про право, висновок є нерелевантним до правовідносин, що виникли у даній справі.

Ураховуючи те, що судовий захист право кредитора (виконавця послуг) на стягнення грошових коштів може бути реалізовано у позовному провадженні або шляхом видачі судового наказу, подання кредитором (виконавцем послуг) заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому ЦПК України, перериває перебіг позовної давності.

Наведені законодавчі положення та обставини справи свідчать, що відповідач має зобов`язання перед позивачем по оплаті житлово-комунальних платежів і зазначене позивачем не спростовано. З урахуванням несплати відповідачем житлово-комунальних послуг з неї на користь позивача підлягає до стягнення 67 532,05грн. Порушене відповідачем цивільне право позивача підлягає захисту в судовому порядку. Позов підлягає задоволенню в повному обсязі. У матеріалах справи відсутні відомості, що б спростовували даний висновок суду.

Вирішуючи даний позов, суд також вирішує питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, та в зв`язку із задоволенням позову вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору в розмірі 2270 грн. 00 коп, сплаченого позивачем про поданні позову.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 247 ч.2, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за централізоване опалення в розмірі 67532,05 (шістдесят сім тисяч п`ятсот тридцять дві гривні п`ять коп.) на поточний рахунок № НОМЕР_2 , Львівське АТ «Ощадбанк», МФО 325796, ЄДРПОУ 05506460.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду в розмірі 2270,00 (дві тисячі двісті сімдесят гривень) на поточний рахунок № НОМЕР_2 , Львівське АТ «Ощадбанк», МФО 325796, ЄДРПОУ 05506460.

Позивач: позивач Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», код за ЄДРПОУ 05506460, м.Львів, вул.Д.Апостола, 1.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя В. В. Свірідова