Рішення № 104379365, 19.05.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа №761/45498/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2022 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі: головуючої судді Мироненко Л.Д.

при секретарі судового засідання Бараняку В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк», за участі третіх осіб: приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Свої вимоги мотивував тим, що 19 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. було вчинено виконавчий напис № 4637, у зв`язку із боргом за кредитним договором, укладеним між позивачем та Акціонерним Товариством «Ідея Банк».

Зазначив, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Відповідач не надав нотаріусу первинних документів, які були б оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», як і не надіслав позивачу лист про усунення порушень, дати сплати заборгованості за кредитом чи відсутності сплат за кредитом.

Крім того,постановою Київськогоапеляційного адміністративногосуду від22лютого 2017року усправі №826/20084/14,залишеною беззмін ухвалоюВищого адміністративногосуду Українивід 01листопада 2017року,постанову Окружногоадміністративного судуміста Києвавід 07листопада 2016року скасовано.Визнано незаконноюта нечинноюПостанову КабінетуМіністрів України№ 662від 26листопада 2014року «Провнесення зміндо перелікудокументів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів». Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом від року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Відтак, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Рух справи в суді.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 01 лютого 2022 року відкрито провадження по справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в судове засідання.

Крім того, ухвалою суду від 17 лютого 2022 року, в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову,- відмовлено.

Позиція сторін по справі.

Відповідачем АТ «Ідея Банк» було подано до суду відзив, в якому останній зазначив, наступне. Заява позивача про те, що для вчинення виконавчого напису кредитору слід в обов`язковому порядку надати нотаріусу первинні бухгалтерські документи не відповідає нормам чинного законодавства, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 20.05.2015 по справі №6-158цс15. Звернув увагу суду на те, що обґрунтовуючи свою позицію у цій остання посилається на пункти Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Міністерством юстиції України від 22.02.2012 №296/5, які втратили свою чинність.

Крім того, на адресу боржниці було надіслано вимогу про усунення порушень кредитних зобов`язань та довідку-розрахунок заборгованості, які містили інформацію про наявність кредитної заборгованості, її розмір, складові, а також повідомляли, що у випадку непогашення такої заборгованості в тридцятиденний строк банк буде змушений здійснити стягнення заборгованості у безспірному порядку, шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або іншим, способом на власний вибір Банку».

Зазначене позивачем у позовній заяві про відсутність ознаки безспірності суми заборгованості не відповідає дійсним обставинам справи. Крім того, нею не доведено, у чому саме полягає спірність заборгованості, яка зазначена у виконавчому написі, що є її обов`язком в таких категоріях справ та узгоджується із правовими висновками Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

Відповідачу - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Сазоновій О.М., засвідчена належним чином копія ухвали про відкриття провадження по справі, та копія позовної заяви з додатками надсилалася судом, однак відзиву чи заперечень по справі останній не надав.

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Треті особи по справі будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи свого представника до суду не направили, письмових пояснень до суду не направили.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом було встановлено, що Між ОСОБА_1 та AT «Ідея Банк» було укладено договір кредиту та страхування Z06.00604.005301275 від 27.05.2019, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 41 000,00 гривень на умовах сплати 21,99% річних на термін 30 календарних місяців, а позичальник отримав такі кошти та зобов`язався повернути їх разом із процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно умов договору.

Позивачем було порушено договірні зобов`язання, внаслідок чого у неї виникла кредитна заборгованість, що станом на 06 липня 2021 року становила 83 761,54 грн., з яких:

- 11 386,39 грн. -строковий основний борг;

29 002,31 грн. - прострочений основний борг;

17 231,61 грн. - прострочені проценти;

93,73 грн. - строкові проценти;

484,46 грн. - строкова плата за обслуговування кредиту;

23 927,04 грн. - прострочена плата за обслуговування кредиту;

1 636,00 грн.- пеня.

AT «Ідея Банк» з метою вчинення нотаріусом виконавчого напису було подано відповідні документи, у тому числі:

-заяву про вчинення виконавчого напису №12.4.2/57287 від 16.08.2021;

-вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань №12.4.2/Z06.00604.005301275 від 06.07.2021;

-довідку про ненадходження платежів №12.4.2/57806 від 16.08.2021;

-довідку-розрахунок заборгованості позивача за кредитним договором № Z06.00604.005301275 від 27.05.2019, станом на 06.07.2021;

-виписку по рахунку боржниці за період із 27.05.2019 по 16.08.2021;

-кредитний договір №Z06.00604.005301275 від 27.05.2019;

-опис вкладення у цінний лист;

-список №13 ф. 103;

-фіскальний чек AT «Укрпошта»;

-список від AT «Укрпошта»;

-детальний розрахунок заборгованості боржниці відповідно до умов кредитного договору.

Мотиви прийняття рішення судом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Порядок вчинення нотаріусом виконавчого напису врегульовано главою 14 Закону України «Про нотаріат» та главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису передбачено Порядком вчинення нотаріальних дій (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29червня 1999року№ 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм законодавства України у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) викладено такі правові висновки.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис, зокрема, з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі- Перелік), передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченою угодою, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються, зокрема, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Пунктом 1-1 Переліку документів визначено документи, які необхідні для одержання виконавчого напису на підставі іпотечних договорів, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Оскільки у цій справі виконавчий напис вчинено на підставі кредитного договору, а не іпотечного, тому пункт 1-1 Переліку документів на спірні правовідносини не поширюється.

Пунктом 2 Переліку документів передбачено, що документом для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, є кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

При цьому, для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій нею постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц із подібних правовідносин, а також у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року по справі № 200/16871/17-ц.

Відповідно до ч.1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Відповідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1.37 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов`язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Відповідно до пункту 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (далі - Положення), форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку, дату здійснення останньої (попередньої) операції, дату здійснення поточної операції, код банку, у якому відкрито рахунок, код валюти, суму вхідного залишку за рахунком, код банку-кореспондента, номер рахунку кореспондента, номер документа, суму операції (відповідно за дебетом або кредитом), суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку, суму вихідного залишку.

Пункт 5.6 Положення визначає, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що виписка з особового рахунку позивача, яка надана банком приватному нотаріусу, не підтверджує наявність у позивача безспірної заборгованості. Так, виписка, що була надана приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису, в порушення пункту 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, не містить: код валюти, код банку-кореспондента, суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку, суму вихідного залишку.

Отже, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що дають підстави стверджувати, те, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі є безспірними. Розрахунок боргу виконаний працівниками банку - є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог банку до позивача.

Щодо нотаріального засвідчення кредитного договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Переліку № 1172 «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

26.11.2014 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою Порядок № 1172 було доповнено

Цією постановою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» Переліку № 1172 та доповнено його новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".

Дана постанова № 662 надала право нотаріусу вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Отже, Перелік № 1172 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а наданий нотаріусу договір позичальника не посвідчено нотаріально, отже не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 29.07.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Як було встановлено судом під час розгляду справи, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому подання стягувачем не нотаріально засвідченого договору є незаконним. Посилання у відзиві відповідача на те, що для вчинення виконавчого напису було надано кредитний договір не підтверджує той факт, що був наданий нотаріально посвідчений договір, а тому не може бути прийнято судом.

Щодо судових витрат.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908 грн., який сплачений позивачем при подачі позову до суду та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 496,20 грн.

Керуючись ст.ст.2, 10-13, 76-81, 141, 258, 259, 279, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк», за участі третіх осіб: приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,- задовільнити в повному обсязі.

Визнати виконавчий напис від 19 серпня 2021 року, зареєстрований в реєстрі під № 4637, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, -таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути зАТ «ІдеяБанк» накористь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 грн., який сплачений позивачем при подачі позову до суду та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 496,20 грн.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: акціонерне товариство «Іде Банк»79008, м. Львів, вул. Валова, 11 ЄДРПОУ:19390819.

Треті особи:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Л.Д. Мироненко