Рішення № 104363065, 16.05.2022, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/379/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2022 рокум. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Василевич О.В.

секретар Клімович О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, поліцейського СРПП відділення поліції №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області капрала поліції Ковалюка В.М. про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, поліцейського СРПП відділення поліції №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області капрала поліції Ковалюка В.М. про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №542340 від 02.04.2022 р., згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4ст.126КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн.

Зазначає, що підставою для винесення оскаржуваної постанови стало допущене, на думку поліцейського, порушення ним вимог ст.15 Закону України «Про дорожній рух», а саме - 02.04.2022р. о 13 год. 10 хв. в с.Розваж по вул.Центральна ОСОБА_1 керував автомобілем «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами на підставі постанови Острозького районного суду від 12.05.2021р.

Винесену поліцейським відносно нього постанову позивач вважає незаконною і такою, що підлягає скасуванню у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що у день та час, вказаний в оскаржуваній постанові він знаходився на задньому пасажирському сидінні автомобіля «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керувала його дружина. Після зупинки автомобіля, керованого дружиною, поліцейський безпідставно поставив йому у провину порушення ст.15 Закону України «Про дорожній рух», покликаючись при цьому на постанову Острозького районного суду від 12.05.2021 р., його заперечення зі спростуваннями щодо обставин місця і часу керування вищевказаним автомобілем працівник поліції до уваги не взяв та виніс відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн.

Зазначає, що він не керував транспортним засобом, а тому його безпідставно було притягнуто до адміністративної відповідальності. Вказує, що винесена відносно нього постанова по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою, а при розгляді справи не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в його діях є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

У зв`язку з викладеним просить визнати незаконною та скасувати постановупро накладенняна ньогоадміністративного стягненняпо справіпро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,зафіксоване нев автоматичномурежимі серіїБАВ №542340від 02.04.2022р.та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП.

Ухвалою Острозькогорайонного судуРівненської областівід 27квітня 2022року відкритопровадження тапризначено справудо розглядуза правиламиспрощеного позовногопровадження безвиклику сторін,відповідачам встановленострок дляподання відзивуна позовнузаяву.

Відповідачі у визначений судом строк правом подати до суду відзив на позовну заяву не скористалися та доказів, які б спростовували доводи позивача суду не надали.

Відповідно до ч.2 ст.175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судове засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи у суді були повідомлені належним чином, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засіданні за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно із п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішення відповідача - постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, є правовим актом індивідуальної дії.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2022 р. поліцейським СРПП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області капралом поліції Ковалюком В.М. винесено відносно ОСОБА_1 постанову пронакладення адміністративногостягнення посправі проадміністративне правопорушенняу сферізабезпечення безпекидорожнього руху,зафіксоване нев автоматичномурежимі серіїБАВ№542340, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.126КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 02.04.2022 р. о 13 год. 00 хв. керував автомобілем «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в с.Розваж по вул.Центральна, будучи особою, яка позбавлена права керувати транспортними засобами на підставі постанови Острозького районного суду від 12.05.2021 р., чим допустив порушення ст.15 Закону України «Про дорожній рух» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачен ч.4 ст.126 КУпАП.

Вирішуючи питання наявності складу адміністративного правопорушення в діях позивача, а також даючи оцінку правомірності прийнятого відповідачем за оскаржуваною постановою рішення, суд виходив з наступного.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Єдиний порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху, що затверджені постановою КабінетуМіністрів Українивід 10.10.2001№ 1306 (надалі - ПДР України).

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодаства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальнісь згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).

Згідно ч.10 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 раніше був визнаний таким, що вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що підтверджується наданою позивачем копією постанови Острозького районного суду від 28.04.2021 р. у справі №567/440/21, яка набрала законної сили 12.05.2021 р.

Таким чином, судом встановлено, що позивач станом на 02.04.2022 року дійсно був позбавлений права керування транспортними засобами строком на один рік, проте не згідно постанови Острозького районного суду від 12.05.2021 р., як про це зазначено в оскаржуваній постанові, а згідно постанови Острозького районного суду від 28.04.2021 р.

Згідно ст.317-1 КУпАП виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Частина 4 ст.126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно пункту4Розділу І Інструкції зоформлення поліцейськимиматеріалів проадміністративні правопорушенняу сферізабезпечення безпекидорожнього руху,зафіксовані нев автоматичномурежимі,затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року N 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за N1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частиною четвертою статті 126 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 та 2 розділу III Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною 4 статті 126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що посадова особа Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених частиною 4 статті 126 КУпАП, розглядати справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, без складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04 квітня 2018 року провадження №К/9901/10493/18.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В розумінні ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідачі не надали суду доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові, позаяк в графі «до постанови додаються» вказано про наявність відеофіксації та пояснення свідка.

Ні відеозапису, ні пояснень свідка, ні будь-яких інших доказів на підтведження факту керування ОСОБА_1 автомобілем у день та час, вказаний в оскаржуваній постанові відповідачі суду не надали, і таких доказів в ході судового розгляду здобуто не було.

Положеннями ч.1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Та згідно ч.2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, у матеріалах справи міститься лише оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення від 02.04.2022 р., якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП.

Разом з тим, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, покази свідків, та інші докази в яких зафіксовано адміністративне правопорушення, відповідачі не надали.

Згідно ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.

Таким чином, суд вважає, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126КУпАП відповідачами не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Згідност.62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З урахуванням відсутності належних та достатніх доказів вчинення правопорушення суд дійшов висновку про недоведеність вчинення позивачем адміністративного правопорушення та відсутність підстав для застосування до нього адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідачем належним чином не доведено правомірність винесеної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення серії БАВ № 542340 від 02.04.2022 р. підлягає скасуванню, а провадження у справізакриттю.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконною оскаржуваної постанови слід зазначити наступне.

Способи судового захисту порушених прав, свобод або законних інтересів осіб у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначеністаттею 286 КАС України.

Відповідно до вимог частини 3ст.286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у даній категорії справ, є вичерпний та не передбачає права суду першої інстанції визнавати незаконною постанову чи дії суб`єкта владних повноважень.

Відтак, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 в частині вимог про визнання незаконною оскаржуваної постанови задоволенню не підлягає.

Суд вважає, що ефективним та достатнім способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача у даній справі є скасування спірної постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Справу про адміністративне правопорушення відносно позивача слід закрити, у зв`язку з відсутністю доказів події адміністративного правопорушення, а відсутність події адміністративного правопорушення у відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП виступає обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення.

За наведених підстав, суд дійшов висновку, що постанова серії БАВ № 542340 від 02.04.2022 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.4 ст.126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 20400 грн. підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.132 КАСУкраїни судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Чинне законодавство передбачає ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення (Постанова Великої Палати Верховного Суду України у справі №543/775/17 від 18.04.2020 року).

Позивачем при зверненні до суду понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 496,20 грн.

Відповідно дост.139КАС Українита ЗаконуУкраїни «Просудовий збір»суд приходитьдо висновкупро наявністьфактичних таправових підставдля стягненняна користьпозивача зарахунок бюджетнихасигнувань Головногоуправління Національноїполіції вРівненській області понесенихпозивачем витратзі сплатисудового зборуу розмірі496,20грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.73-77, 90, 241-246, 255, 286 КАС України, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (місцезнаходження юридичної особи: м.Рівне, вул.Хвильового, 2 Рівненської області, 35028, код ЄДРПОУ 40108761), поліцейського СРПП відділення поліції № 3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області капрала поліції Ковалюка В.М. (м.Острог, проспект Незалежності, 89 Рівненська область, 35800) про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністратвине правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 542340 від 02 квітня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн. скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Рівненській області (місцезнаходження юридичної особи: м.Рівне, вул.Хвильового, 2 Рівненської області, 35028, код ЄДРПОУ 40108761) понесені ним судові витрати в розмірі 496,20 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Острозький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.