Ухвала суду № 104333732, 17.05.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3898/22

1-кп/308/312/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2022 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області, в складі: головуючої судді - Логойда І.В., за участю секретаря судового засідання - Галаговець О.П., прокурора - Мирошниченко Д.О., обвинуваченого - ОСОБА_1 , захисника - Суботи О.В., розглянувши у судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022071030000110 від 29.01.2022 року, про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , тимчасово непрацюючого, неодруженого, раніше судимого вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.02.2021 року за ч. 1 ст. 185 КК України, до покарання у вигляді громадських робіт на строк 80 годин, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071030000110 від 29.01.2022 року, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 .

В обґрунтування зазначеного клопотання прокурор посилається на те, що ОСОБА_1 , будучи засудженим Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області від 10.02.2021 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України до 80 (вісімдесят) годин громадських робіт, які ним не було відпрацьовано, на шлях виправлення не став та вчинив новий тяжкий злочин передбачений ч. 3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно та за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням до іншого приміщення. Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.01.2022, в межах кримінального провадження № 12022071030000110 від 29.01.2022, відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 28.03.2022 включно. Ухвалою суду від 25.03.2022 відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави строком до 21.05.2022.

Прокурор зазначає, що стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема того, що обвинувачений ОСОБА_1 з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від суду; усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення даного злочину може незаконно впливати на потерпілого, свідків з метою зміни їх показань на свою користь; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення та існує ризик його подальшої протиправної поведінки. Існування зазначених ризиків, як зауважує прокурор, обґрунтовується встановленими фактичними обставинами кримінального правопорушення, зокрема тим, що ОСОБА_1 офіційно ніде не працює, його майновий стан є незадовільним.

Вважає, що більш м`які запобіжні заходи не здатні забезпечити дієвість даного провадження, враховуючи відсутність осіб, здатних взяти його на поруки, домашній арешт може надати змогу обвинуваченому уникнути суду, враховуючи тяжкість покарання.

На підставі наведеного, прокурор просить продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгорода, Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого по АДРЕСА_2 із визначенням суми застави в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Прокурор клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав, посилаючись на обставини, викладені у відповідному клопотанні та просив задовольнити.

Захисник просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про застосування відносно його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та розглянути можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, а саме у виді домашнього арешту, або ж якщо суд прийде до переконання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити мінімальний розмір застави.

Обвинувачений у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Розглянувши клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заслухавши учасників судового провадження з цього приводу та вивчивши наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом у судовому засіданні, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.03.2022 у підготовчому судовому засіданні відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк дії ухвали закінчується 21 травня 2022 року, включно. Визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України, 30 (тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 74430 (сімдесят чотири тисячі чотириста тридцять) гривень на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; банк отримувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501. Роз`яснено, що обвинувачений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. У разі внесення застави на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено наступні обов`язки: 1. прибувати до суду на першу вимогу; 2. не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду; 3. повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4. здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.04.2022, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071030000110 від 29.01.2022 року, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, призначено до судового розгляду.

Статтею 29 Конституції України регламентовано, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки (п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України).

За приписами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу судом встановлено, що стороною обвинувачення ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

Згідно положень ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Запобіжні заходи застосовуються за наявності обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, викладені вище.

Також, суд керується положеннями ч. 1 ст. 178 КПК України, відповідно до яких при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Тримання особи під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над правом особистої свободи, закріпленим у статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право на свободу і особисту недоторканість не є абсолютним і може бути обмежено на підставах і в порядку, визначених законом. Обмеження конституційного права на свободу має переслідувати легітимну мету, бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним і обґрунтованим. Воно має забезпечити можливість оптимального досягнення легітимної мети.

Вирішуючи клопотання прокурора, суд враховує вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи, майновий стан обвинуваченого, наявність судимостей у обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення умисного злочину проти власності, зокрема, вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.02.2021 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, до 80 (вісімдесят) годин громадських робіт.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». Отже, суд приймає до уваги тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та покарання, що підвищує ризик зникнення обвинуваченого від правосуддя.

У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою,у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Аналізуючи доцільність подальшого продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, суд враховує особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення умисного злочину проти власності та на даний час йому інкримінуються вчинення нового умисного злочину, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, приймає до уваги, що ризики, передбачені положеннями ст. 177 КПК України, що стали підставою для обрання суддею відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, доказів, які б свідчили про погіршення стану здоров`я обвинуваченого суду не надано.

За таких обставин, виходячи з вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України та з огляду на обґрунтованість обвинувачення, тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, що оцінені в сукупності із даними про особу обвинуваченого, суд вважає, що належний контроль за поведінкою ОСОБА_1 та дієве запобігання встановленим в провадженні ризикам неможливе шляхом застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, а тому клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є підставним та підлягає задоволенню.

Доводи сторони захисту зазначених висновків суду не спростовують, заперечення стосовно продовження запобіжного заходу не підтверджені належними і допустимими доказами.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

На виконання зазначених вимог суд, враховуючи обставини кримінального правопорушення та стадію розгляду в даному провадженні, вважає за можливе одночасно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, передбачених цим Кодексом, суд виходить з вимог ч. 4 та п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, і вважає, що розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених цим Кодексом, становить тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, передбаченого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», складає 74430 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, у разі внесення застави на обвинуваченого у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти наступні обов`язки: прибувати до суду на першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом на даному етапі не встановлено та сторонами кримінального провадження не наведено.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 197, 314-316, 369, 372, 376 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою з визначенням розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, - 30 (тридцять) розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 74430 грн., до двох місяців, а саме, до 14 липня 2022 року, включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)».

Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 17.05.2022.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області І.В. Логойда