Рішення № 104328583, 17.05.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2022Справа № 910/20678/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-естонське підприємство фірма «ВИБІР»

про стягнення 263 162,87 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Пасічнюк С.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» (далі - позивач, ТОВ «Дунапак Таврія») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-естонське підприємство фірма «ВИБІР» (далі - ТОВ СП «ВИБІР») про стягнення 263 162,87 грн на підставі Договору поставки № ТА003209-21 від 14.04.2021 (далі - Договір), з яких: 239 547,20 грн основного боргу, 17 296,67 грн пені, 3 056,41 грн інфляційних нарахувань, 3 262,59 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за Договором зобов`язань щодо оплати товару, поставленого позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/20678/21 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі 910/20678/21.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем ухвали Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 про відкриття провадження у справі № 910/20678/21.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 у справі № 910/20678/21 було направлене відповідачу за адресою: Україна, 03065, місто Київ, пр. Гузара Любомира, будинок 46-В, квартира 122, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

14.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю спільне українсько-естонське підприємство фірма «ВИБІР» (покупець, відповідач) був укладений Договір поставки № ТА003209-21 (далі - Договір або Договір № ТА003209-21 від 14.04.2021), відповідно до п. 1.1 якого постачальник взяв на себе зобов?язання поставляти і передавати у власність покупцю, а покупець приймати та здійснювати оплату гофрокартонної продукції (надалі - товар) на умовах, визначених в цьому Договорі.

Загальна сума Договору складає сукупну вартість товару, визначену у видаткових накладних, отриманого покупцем у період дії Договору (п. 1.3 Договору).

Згідно п. 1.4 Договору постачальник зобов?язується поставляти товар окремими партіями, оформленими накладними, а покупець зобов?язаний приймати та оплачувати такий товар. Під партією товару вважається кількість товару, відвантажена в один транспортний засіб. Обсяг партії визначається у видатковій накладній.

Найменування, асортимент, технічні характеристики, місце поставки, ціна, умови поставки товару (базис згідно правил Інкотермс 2010) сторони вказують у специфікаціях та заявках-замовленнях, які є невід?ємною частиною даного Договору, а також у рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних постачальника. Кількість товару та строки поставки кожної партії товару сторони погоджують в заявках-замовленнях, які є невід?ємними частинами цього Договору. У ціну товару входить вартість упаковки та маркування (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору датою отримання товару є дата підписання товаротранспортної накладної та/або видаткової накладної покупцем (уповноваженою особою покупця) або дата доставки товару силами постачальника.

Згідно умов п. 3.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 14.04.2021 покупець зобов?язаний здійснити оплату партії товару у розмірі 100% протягом 30 днів з моменту поставки товару згідно узгодженої заявки-замовлення або рахунку, якщо інше не передбачене додатком до Договору.

Загальна сума неоплаченого товару не може перевищувати 400 000,00 грн. У випадку перевищення цієї суми, постачальник має право не приймати заявку-замовлення покупця до дати повної оплати попередньо поставлених партій товару (п. 3.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 14.04.2021).

Умовами п. 3.5 Договору передбачено, що сторони обумовлюють терміни та порядок оплати шляхом підписання додатку до цього Договору.

Пунктом 8.2 Договору сторони погодили, що за порушення строків оплати товару покупець зобов?язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого, але неоплаченого в термін товару за кожний календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов??язання до моменту здійснення оплати товару.

Цей Договорі набирає чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2021 року включно (п. 12.1 Договору).

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про припинення Договору № ТА003209-21 від 14.04.2021, а, отже, станом на розгляду справи по суті вказаний Договір є чинним.

З огляду на зазначене, суд, з урахуванням положень ст. 204 ЦК України, приймає до уваги Договір № ТА003209-21 від 14.04.2021 як належну підставу у розумінні норм ст. 11 ЦК України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки товару.

Згідно Специфікації № 1 від 14.04.2021 до Договору № ТА003209-21 від 14.04.2021 сторони погодили поставку товару - гофроящиків.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату № 4709 від 22.04.2021 на суму 161 695,80 грн та № 5485 від 15.05.2021 на суму 207 547,20 грн.

На виконання умов Договору № ТА003209-21 від 14.04.2021 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 369 243,00 грн

Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 4870 від 22.04.2021 на суму 161 695,80 грн, № 5746 від 15.05.2021 на суму 207 547,20 грн та товарно-транспортними накладними № Р4870 від 22.04.2021, № Р5746 від 15.05.2021.

Вказані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, що свідчить про прийняття відповідачем поставленого позивачем товару без зауважень та заперечень.

Товар згідно рахунку на оплату № 4709 від 22.04.2021 та видаткової накладної № 4870 від 22.04.2021 був оплачений відповідачем частково в загальній сумі 129 695,80 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 838 від 11.06.2021 на суму 11 695,80 грн, № 862 від 29.06.2021 на суму 20 000,00 грн, № 877 від 12.07.2021 на суму 50 000,00 грн, № 887 від 16.07.2021 на суму 20 000,00 грн, № 895 від 23.07.2021 на суму 10 000,00 грн, № 907 від 30.07.2021 на суму 10 000,00 грн, № 918 від 10.08.2021 на суму 8 000,00 грн.

Товар згідно рахунку на оплату № 5485 від 15.05.2021 та видаткової накладної № 5746 від 15.05.2021 взагалі не був оплачений, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-естонське підприємство фірма «ВИБІР» утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 239 547,20 грн (369 243,00 грн - 129 695,80 грн = 239 547,20 грн), що і стало підставою для нарахування пені, відсотків річних, інфляційних втрат та звернення до суду з даним позовом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статей 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно умов п. 3.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 14.04.2021 покупець зобов?язаний здійснити оплату партії товару у розмірі 100% протягом 30 днів з моменту поставки товару згідно узгодженої заявки-замовлення або рахунку, якщо інше не передбачене додатком до Договору.

Отже, виходячи з умов укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що строк оплати покупцем товару, який було отримано згідно видаткових накладних № 4870 від 22.04.2021 та № 5746 від 15.05.2021 настав, а саме: відповідач був зобов`язаний оплатити товар отриманий згідно видаткової накладної № 4870 від 22.04.2021 у строк до 24.05.2021 включно (оскільки останній день строку - 22.05.2021 припадає на вихідний, а, отже, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 24.05.2021), згідно видаткової накладної № 5746 від 15.05.2021 - до 14.06.2021 включно.

Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних і допустимих у розумінні Господарського процесуального кодексу України доказів виконання в повному обсязі своїх обов`язків за Договором № ТА003209-21 від 14.04.2021 не надав.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» до Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-естонське підприємство фірма «ВИБІР» в частині стягнення основного боргу в сумі 239 547,20 грн.

Окрім основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 17 296,67 грн пені, 3 056,41 грн інфляційних нарахувань, 3 262,59 грн 3% річних.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 17 296,67 грн на підставі п. 8.2 Договору.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 3.2 Договору сторони погодили, що покупець зобов?язаний здійснити оплату партії товару у розмірі 100% протягом 30 днів з моменту поставки товару згідно узгодженої заявки-замовлення або рахунку, якщо інше не передбачене додатком до Договору.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 8.2 Договору сторони погодили, що за порушення строків оплати товару покупець зобов?язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого, але неоплаченого в термін товару за кожний календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов?язання до моменту здійснення оплати товару.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, при цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Дослідивши розрахунок пені, наведений позивачем у позовній заяві, судом встановлено, що позивачем вірно визначено періоди прострочення, за які нараховується пеня.

З огляду на зазначене, суд за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» здійснивши перевірку розрахунку пені за вірно визначені позивачем періоди, встановив, що розрахунок позивача є арифметично вірним.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 296,67 грн пені підлягають задоволенню в повному обсязі

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 262,59 грн 3% річних та 3 506,41 грн інфляційних втрат, суд відзначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 262,59 грн 3% річних та 3 506,41 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія».

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 3 947,44 грн та з суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 28 000,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 3 947,44 грн покладається на відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем не було подано жодних доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування витрат позивача на правову допомогу.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-естонське підприємство фірма «ВИБІР» (Україна, 03065, місто Київ, пр. Гузара Любомира, будинок 46-В, квартира 122; ідентифікаційний код 14245828) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» (Україна, 75101, Херсонська обл., Олешківський р-н, місто Олешки, вулиця Гвардійська, будинок 103; ідентифікаційний код 38045226) 239 547,20 грн (двісті тридцять дев?ять тисяч п?ятсот сорок сім гривень 20 коп.) основного боргу, 17 296,67 грн (сімнадцять тисяч двісті дев?яносто шість гривень 67 коп.) пені, 3 262,59 грн (три тисячі двісті шістдесят дві гривні 59 коп.) 3% річних, 3 056,41 грн (три тисячі п?ятдесят шість гривень 41 коп.) інфляційних втрат та 3 947,44 грн (три тисячі дев?ятсот сорок сім гривень 44 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 17.05.2022.

Суддя Оксана ГУМЕГА