Рішення № 104311369, 16.05.2022, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/10898/21

Провадження №2/524/992/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2022 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості договором про надання банківських послуг, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року до суду звернулося АТ «Універсал Банк»» (далі Банк або позивач), в особі представника, який діє на підставі довіреності - Мєшніка К.І., із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.

В обґрунтування позову вказували, що у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустило новий проект Monobank, у рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки Monobank.

Після перевірки кредитної історії на платіжних картках Monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Умови і правила обслуговування АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів картки Monobank/Universal Bank опубліковані на офіційному сайті банку.

14 вересня 2018 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 14.09.2018 року та отримав відповідну платіжну картку із встановленим кредитним лімітом на поточний рахунок у розмірі 80 000 грн.

Позивач вказував, що свої зобов`язання за договором виконав та надав відповідачу кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картку, проте відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов`язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом, у зв`язку із чим у останнього станом 14.09.2021 року виникла заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 144972,53 грн.

Просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за наданим кредитом у розмірі 144972,53 грн., що виник станом на 14.09.2021 року, та складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 144972,53 грн. та судові витрати у розмірі 2270,00 грн.

Ухвалою суду від 10 грудня 2021 року було відкрито провадження у справі, залучено сторін, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 40).

23 грудня 2021 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 46-50).

Відповідач висловив свою незгоду із позовом. Вказав, що анкета-заява не містить істотних умов кредитного договору, у вказаній заяві відсутні будь-які дані щодо видачі кредитної картки, видачі платіжної картки, суми кредиту, суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом та інших істотних умов. Крім того, позивачем не надано інших доказів на підтвердження отримання позивачем платіжної картки з кредитним лімітом у 80000 грн. Просив відмовити у задоволенні позову.

31 грудня 2021 року до суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив (а.с. 55-64). Із посилання на надані письмові докази просив позов задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання представник позивача АТ «Універсал Банк» не прибув. При поданні позову представником позивача було заявлено про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав, просив проводити розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення у разі неявки до суду відповідача не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув повторно з невідомих суду причин. Був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи засобами поштового та електронного зв`язку. Про причини своєї неявки суд не повідомляв.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто, саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Судом достовірно встановлено, що 14 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк» було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг (monobank).

У анкеті-заяві позичальник ОСОБА_1 власноручним підписом підтвердив, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, з якими він ознайомився, погодився та отримав у мобільному додатку, складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтвердив та зобов`язався виконувати його умови.

Також у анкеті-заяві від 14 вересня 2018 року ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з Договором та є рівнозначним аналогом його власноручного підпису.

До позовної заяви Банк додав витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, затверджені рішенням Правління ПАТ «Універсал Банк» протокол № 33 від 27.09.2017 року, з додатками у виді тарифів банку та паспорту споживчого кредиту «Картка monobank», які підписані споживачем шляхом накладення електронного цифрового підпису.

Із довідки банку від 30 грудня 2021 року про наявність рахунку вбачається, що 14 вересня 2018 року о 13:03 відповідачем ОСОБА_1 було отримано картку № НОМЕР_1 , активовано її та встановлено ПІН-код на неї. Строк дії картки по 11/24 (а.с. 75).

Відповідно до довідки банку від 30 грудня 2021 року про розмір встановленого кредитного ліміту (а.с. 77), 26 жовтня 2018 року відповідачу на його картку було встановлено кредитний ліміт у 20000 грн.

10 січня 2019 року відповідач ОСОБА_1 , через мобільний додаток, звернувся до банка із заявкою про зміну кредитного ліміту, запрошена була сума у 25000 грн.

07 лютого 2019 року відповідач ОСОБА_1 , через мобільний додаток, вдруге звернувся до банка із заявкою про зміну кредитного ліміту, запрошена була сума у 30000 грн., яка і була збільшена банком.

12 березня 2019 року відповідач ОСОБА_1 , через мобільний додаток, звернувся до банка із заявкою про зміну кредитного ліміту, запрошена була сума у 40 000 грн., ліміт було збільшено банком до цієї суми.

08 листопада 2019 року відповідач ОСОБА_1 , через мобільний додаток, звернувся до банка із заявкою про зміну кредитного ліміту, запрошена була сума у 50 000 грн., ліміт також було збільшено банком до цієї суми.

05 грудня 2019 року за заявою ОСОБА_1 , через мобільний додаток, кредитний ліміт було збільшено до 65 000 грн.

14 грудня 2-19 року за заявою ОСОБА_1 , поданою через мобільний додаток, кредитний ліміт було збільшено до 80 000 грн.

Як вбачається з довідки про рух коштів по картці клієнта ОСОБА_1 , з 14 вересня 2018 року відповідач користувався кредитними коштами, здійснюючи перерахування на інші платіжні картки, поповнюючи мобільний рахунок Київстар, знімаючи готівку в банкоматах, розраховуючись кредитною карткою через мобільний застосунок «Monobank», частково погашав кредит, поповнюючи картку через мобільний додаток Приват24, що свідчить про визнання ним кредитного зобов`язання.

Станом на 30 серпня 2021 року прострочення зобов`язання відповідача із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення підпункту 5.16. пункту 5 Розділу II Умов відбулося істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою.

Банк 30 серпня 2021 року направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості, проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, а тому відповідно до пунктів 5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу».

У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов`язань, станом на 14 вересня 2021 року заборгованість складає 144972,53 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за тілом кредиту.

Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до частини другої статті 509, пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення зобов`язань є договори та інші правочин

Згідно статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1054, 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Такий правовий висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 191/5077/16-ц, Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010.

На доведення факту укладення кредитного договору позивачем надано суду анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 14 вересня 2018 року, який містить власноручні підписи представника банку та позичальника ОСОБА_1 зі світлокопіями його паспорту та ІПН, а також печатку Monobank ПАТ «Універсал Банк», що свідчить про дотримання сторонами письмової форми кредитного договору.

Згідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України від 03 вересня 2015 року «Про електронну комерцію», що діяв на час укладення між сторонами кредитного договору, визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Також пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини восьмої статті 11 цього Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Суд звертає увагу, що в даному випадку між сторонами виникли правовідносини на підставі договору, укладеного як шляхом підписання позичальником власноручним підписом анкети-заяви так і за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, що у відповідності до статей 207, 639 ЦК України є письмовою формою договору.

Як постає з Виписки про рух коштів по картці за період з 14 вересня 2018 року по 14 вересня 2021 року, ОСОБА_1 користувався кредитним лімітом (карткою), за що щомісячно йому нараховувались відсотки, та вчиняв дії щодо часткової сплати заборгованості за кредитним договором та відсотками протягом періоду кредитування (а.с. 65-74).

Суду не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач звертався до АТ «Універсал Банк» щодо незгоди із розміром нарахованих йому відсотків за користування кредитом, а продовжував користуватися коштами.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 ЦПК).

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно з наданим банком розрахунком (а.с. 5-7) заборгованість за Договором про надання банківських послуг від 14 вересня 2018 року, станом на 14 вересня 2021 року, становить 144072,53 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту).

Розмір заборгованості за кредитом доведено наявними у справі письмовими доказами: розрахунком заборгованості за договором від 14 вересня 2018 року, укладеного між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , станом на 14.09.2021 року, довідкою про рух коштів по картці за період з 14.09.2018 року по 14.09.2021 року ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що даний розрахунок заборгованості, який доданий позивачем до позову, є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів відповідачем, кількість днів за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом, дати нарахування загальної заборгованості за кредитом.

Так, відповідно до виписки про рух коштів на рахунку кредитний ліміт відповідача складає 80 000,00 грн. станом на 14.09.2021 року.

Відповідно до пункту 3 Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг підписанням договору відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку збільшувати/зменшувати розмір дозволеного кредитного ліміту.

Баланс на початок періоду складає 20 000,00 грн. Баланс на кінець періоду складає - (мінус) 64972,53 грн. Загальна заборгованість складається з повністю використаного позичальником кредитного ліміту у сумі 80 000,00 грн. та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить - (мінус) 64972,53 грн., тобто загалом розмір заборгованості складає 144972,53 грн. (80000 + 64972,53).

Ліміт кредитування - це межі, у яких дозволено користуватися кредитними коштами, та засіб керування певними ризиками сторін. Встановлений кредитний ліміт не є сталою величиною та може змінюватись, як у бік збільшення, так й у бік зменшення.

У зв`язку з тим, що відповідач лише частково здійснював операції з поповнення своєї банківської карти, розмір яких був значно меншим за поточні витрати по картковому рахунку та здійснювався ним на власний розсуд, виникла непогашена заборгованість.

Сам розмір заборгованості відповідачем спростовано не було.

Заперечуючи проти наданого позивачем розрахунку, відповідач власного не надав, клопотань щодо витребування у позивача додаткових доказів на підтвердження заборгованості за кредитним договором не заявляв.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі та стягнення з боржника суми загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) у розмірі 144972,53 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2270,00 грн., які були сплачені позивачем при подачі позову до суду, враховуючи, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Даний позов розглянуто в межах заявлених Банком вимог.

Сторони у справі не заявляли про понесення ними інших судових витрат.

Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553-559, 625, 626, 634, 1046-1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 137, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов АТ «Універсал Банк» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 14 вересня 2018 року, що виникла станом на 14 вересня 2021 року, у розмірі 144972,53 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом («тілом кредиту») у цьому розмірі та кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Позивач: АТ «Універсал Банк», код за ЄДРПОУ: 21133352, юридична адреса: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. № 54/19.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду виготовлено 16 травня 2022 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: