Ухвала суду № 10428802, 15.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2010 р. м. КиївК-21468/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.

при секретарі Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу закритого акціонерного товариства «Авангард»(далі ЗАТ «Авангард»)

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2007

у справі № А-8/157

за позовом ЗАТ «Авангард»

до державної податкової інспекції у Тисменицькому районі Івано-франківської області (далі ДПІ),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області (далі Управління)

та прокуратури Івано-Франківської області,

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача не зявились,

відповідача Гавадзина М.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов з урахуванням уточнення до нього подано про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 04.08.2006 №0000662320/0 та №0000652320/0 та про зобовязання ДПІ надати висновок Управлінню із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2006 позов задоволено частково; оспорювані акти індивідуальної дії визнано нечинними, а в решті позову відмовлено. У прийнятті цього рішення місцевий суд виходив, зокрема, з того, що ЗАТ «Авангард»було правомірно включено до податкового кредиту за загальною декларацією суму ПДВ, сплаченого у складі вартості придбаного для використання у власній господарській діяльності обладнання.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2007 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено з тих мотивів, що пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»не передбачено будь-яких винятків щодо формування податкового кредиту платників, яким запроваджено спеціальний порядок використання податку на додану вартість, у звязку з чим сума цього податку, сплачена сільськогосподарським товаровиробником у складі вартості обладнання, придбаного для використання у власній господарській діяльності, включається до податкового кредиту саме спеціальної декларації.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ЗАТ «Авангард»просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та змінити постанову господарського суду Івано-Франківської області в частині відмови у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на правильність висновків місцевого суду щодо порядку відображення сільськогосподарським товаровиробником податкового кредиту, сформованого за наслідками здійснення господарської операції з придбання основних фондів. Крім того, позивач наголошує на обовязку податкового органу надати висновок Управлінню із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ЗАТ «Авангард», з огляду на відсутність порушень з боку цього товариства під час формування податкового кредиту та визначення податкових зобовязань у період, охоплений перевіркою.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ зазначає про правильність та обґрунтованість висновків апеляційного суду та просить залишити оскаржувану постанову Львівського апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ЗАТ «Авангард»з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що в ході проведеної ДПІ виїзної позапланової документальної перевірки ЗАТ «Авангард» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за квітень, травень 2006 року, оформленої актом від 28.07.2006 №261-2350-00853582, було виявлено факт включення позивачем до податкового кредиту загальної декларації з ПДВ (за якою позивачем здійснюються розрахунки з бюджетом) суми податку, сплаченого у складі вартості придбаних позивачем основних засобів для використання у власній господарській діяльності. На підставі висновку про необхідність віднесення цієї суми ПДВ до спеціальної декларації контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.08.2006 №0000652320/0, згідно з яким позивачеві донараховано суму податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 21335 грн. (у тому числі 14750 грн. за основним платежем та 6585 грн. штрафних санкцій), та податкове повідомлення-рішення від 04.08.2006 №0000662320/0 про визначення ЗАТ «Авангард»суми завищення бюджетного відшкодування у розмірі 146961 грн.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо порядку формування податкового кредиту сільськогосподарським товаровиробником за наслідками виконання господарської операції з придбання основних засобів для використання у власній діяльності.

У пункті 11.21 статті 11 "Прикінцеві положення" Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, зокрема, що сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та мясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11.29 тієї ж статті Закону (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ за операціями з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1.2 розділу 1 "Загальні положення»Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону № 168/97-ВР) суми ПДВ повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі Порядок акумуляції та використання коштів), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються Державною податковою адміністрацією України за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто відємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобовязань наступних звітних періодів.

Отже, як вірно зазначив апеляційний суд, при визначенні обєкта оподаткування платник ПДВ, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», і податкове зобовязання, і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією. Відтак оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобовязання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, то й податковий кредит із ПДВ, сформований за операціями із придбання основних засобів для використання у власній господарській діяльності, має включатися до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається в його розпорядженні.

Водночас рішення судів у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобовязання відповідача надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є помилковими, оскільки в цій частині провадження у справі підлягало закриттю у звязку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника ПДВ і не підлягає розгляду в суді. Адже у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а відтак способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства «Авангард»залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2007 у справі №А-8/157 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобовязання державну податкову інспекцію у Тисменицькому районі Івано-франківської області надати управлінню Державного казначейства в Івано-Франківській області висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Провадження у справі в цій частині закрити.

3. В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2007 у справі №А-8/157 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Л.І. Бившева Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко Т.М. Шипуліна