Ухвала суду № 10428652, 14.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7567/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" липня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Костюк Л.О.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Голографія»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Спеціалізоване підприємство «Голографія»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005043202/0 від 24.06.2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2009 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Печерському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку TOB «СП «Голографія»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 12.06.2009 року №337/23-2/30675977.

На підставі вказаного акту податковим органом винесено податкове повідомлення -рішення від 24.06.2009 року №0005042302/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 262488 грн., з яких: 174992,00 грн. основного платежу та 87496,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У відповідності до акту перевірки, підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про заниження ПДВ в загальній сумі 174992,00 грн., в т.ч. за грудень 2006 року. Такий висновок ґрунтується на матеріалах та висновках попередньої перевірки, результати якої відображені в Акті перевірки позивача за період з 01.10.2005 року по 30.09.2006 року №163/23-10/30675977 від 21.03.2007 року.

Як вбачається із акту перевірки від 21.03.2007 року, ДПІ у Печерському районі м. Києва було встановлено завищення суми від'ємного значення - різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, вказаного у рядку 26 декларації з ПДВ за вересень 2006 року на суму 174992,00 грн., з посиланням на те, що при списанні запасів використаних не в господарській діяльності (технологічні відходи, списання браку, папір та інше) позивачем на списані ТМЦ ПДВ не нараховувалось та податковий кредит не коригувався, в зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». А саме, на стор.20-21 акту перевірки від 21.03.2007 року зазначено, що позивач не провів коригування податкового кредиту при списанні запасів, використаних не в господарській діяльності: в грудні 2005 року на суму 11520,00 грн.; в січні 2006 року на суму 80 778,00 грн.; в червні 2006 року на суму 5 924,00 грн.; в серпні 2006 року на суму 76770,00 грн., всього - 174 992,00 грн.

За результатами вказаної перевірки податковим органом не визначалось податкове зобов'язання з ПДВ шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з наявністю задекларованого позивачем за вересень 2006 року від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту в сумі 311031,00 грн., яке за результатами перевірки зменшено до 136039,00 грн.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Згідно із п. 1.7 ст. 1 ЗУ «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктами 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи отримана позивачем від постачальників сировина (папір, фольга для гарячого тиснення, тощо) використовується ним у виробництві голографічної продукції та ГЗЕ, тобто у господарській діяльності.

Операції з купівлі-продажу товарів згідно п. 1.4. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»відносяться до операцій з поставки, які спрямовані на передачу права власності на товари від однієї особи до іншої, незалежно від оплатного чи безоплатного характеру, строків та інших умов такої передачі. Відповідно, такі операції за пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 цього Закону є об'єктом оподаткування ПДВ у всіх випадках, крім встановлених пунктом 3.2. ст. 3 Закону винятків.

З наведеного випливає, що в разі, коли товар, при оприбуткуванні чи оплаті якого було сформовано та відображено у податковій декларації з ПДВ податковий кредит, використано в операціях, що не є об'єктом оподаткування згідно із ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст.5 цього ж Закону, а також відбувається продаж цього товару, то платник податку має збільшити суму податкового зобов'язання з ПДВ, що відповідно тягне за собою збільшення платежу в бюджет податку на додану вартість в період такого використання.

Отже, операції зі списання сировини не є операціями з продажу цієї сировини за звичайною ціною, оскільки зміни права власності у цьому випадку не відбувається, так як право на ТМЦ іншій особі не передається, жодної компенсації підприємство не одержує; такі операції не відносяться до операції, що не є об'єктом оподаткування ПДВ або звільнені від оподаткування згідно з п.3.2. ст. 3 Закону

За наведених обставин, у позивача відсутні правові підстави для коригування податкового кредиту з ПДВ попередніх звітних періодів або нарахування ПДВ на вартість сировини неналежної якості, яка була використана для виготовлення продукції, що виявилась непридатною для використання або ж для виробництва внаслідок встановлення дефектів, в зв'язку з чим висновок податкового органу про заниження ПДВ в загальній сумі 174 992,00 грн. неправомірний.

Згідно із пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 цього ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пп. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 цього ж Закону, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Декларації з ПДВ за грудень 2005 року та січень 2006 року, отримані податковим органом 20.01.2006 року та 20.02.2006 року, про що свідчать відмітки ДПІ.

Отже, граничні строки для визначення суми податкових зобов'язань за вказаними деклараціями, відповідно - січень та лютий 2009 року, однак сума податкового зобов'язання в сумі 92298,00 грн. визначена позивачу 24.06.2009 року, тобто поза межами граничних строків давності.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 19 липня 2010 року.