Ухвала суду № 10428647, 14.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 11/373(2а-1282/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кишинський М.І.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" липня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Костюк Л.О.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2009 року у справі за позовом департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Департамент ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001432314/0 від 05 липня 2005 року щодо визначення йому податкового зобов'язання в сумі 573029,00 грн., з яких: 571890,00 грн. - пеня за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності та 1139,00 грн. - штрафні санкції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2009 року позов задоволено частково, а саме: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0001432314/0 від 05.07.2005 року в частині визначення Департаменту ресурсного забезпечення МВС України пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 357304,00 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Печерському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Апеляційна інстанція погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0001432314/0 від 05.07.2005 р. Позивачу згідно пп. «г»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та п. 2.7 «Положення про валютний контроль», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 р. № 49 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 571890,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 139,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків Акта перевірки № 224/23-1416/00034683 від 01.07.2005 року «Про результати перевірки Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 00034683) з питань дотримання валютного законодавства України згідно листа ВАТ «Укрексімбанк»№20-802/1015 від 04.03.2005 р. по контракту № 3/134 від 25.02.2004 р.».

25.02.2004 року між Департаментом ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ та фірмою agen AG»(Німеччина) було укладено контракт № 3/134. За умовами контракту постачальник AG»поставляє замовнику Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України, а замовник приймає у постачальника та сплачує вартість 2150 нових спеціальних автомобілів марки Volkswagen, які зазначені в специфікації. Замовник використовує вказані автомобілі виключно для потреб Міністерства внутрішніх справ України, державних правоохоронних органів та установ, уповноважених здійснювати контрольні функції за дотриманням законодавства України. Поставка спеціальних автомобілів замовнику здійснюється партіями відповідно до графіку виконання контракту на умовах СІР м. Київ. Загальна вартість контракту становить 34794 476,00 Євро. Згідно додатку № 7 до контракту від 15.09.2004 року загальна сума контракту становить 35353589,87 Євро.

На виконання контракту № 3/134 була здійснена оплата за спеціальні автомобілі згідно банківських документів в сумі 31 253 589,94 Євро на користь нерезидента - фірми lkswagen AG», з яких: Департаментом ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України самостійно з рахунку № 26000012817705 в ВАТ «Укрексімбанк»у сумі 22853589,94 Євро; ДП Міністерства внутрішніх справ України «Ресурси»(Повірений) з рахунку № 26001010028023 в ВАТ «Укрексімбанк»у сумі 8400000,00 Євро на підставі укладених в рамках дії зовнішньоекономічного контракту № 3/134 від 25.02.2004 року договорів доручення № 1/05 від 12.05.2004 року та № 2/10 від 15.10.2004 року.

Згідно укладених договорів доручення та відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України Повірений (ДП Міністерства внутрішніх справ України «Ресурси») зобов'язується від імені і за рахунок Довірителя (Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України) здійснити часткову оплату другого та четвертого етапів виконання контракту № 3/134 від 25.02.2004 року, укладеного між Довірителем та фірмою AG». Для виконання взятих на себе за цими договорами зобов'язань повірений отримує кредити в розмірі 2000000,00 Євро та 5000000,00 Євро в ВАТ «Укрексімбанк», м. Київ та 1400000,00 Євро в ВАТ АБ «Укргазбанк», що загалом складає 8400000,00 Євро. Довіритель зобов'язується відшкодувати витрати повіреного, пов'язані з виконанням доручення, а саме: загальну суму кредитів - 8400000,00 Євро; витрати, пов'язані з перерахуванням коштів та комісійні винагороди банків за обслуговування відповідно до існуючих тарифів; витрати, пов'язані з конвертацією гривні в Євро для погашення обов'язків повіреного за кредитними договорами в іноземній валюті. Повіреним надані довідки про виконання доручення за договорами № 1/05 від 12.05.2004 року та № 2/10 від 15.10.2004 року. На момент перевірки Департамент відшкодував витрати позивача у сумі 40048779, 69 грн. Заборгованість по взаєморозрахункам складає 14534699,21 грн.

За перераховані валютні кошти на адресу Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України надійшов імпортний товар (автомобілі) у кількості 1859 шт. згідно з вантажної митної декларації на загальну суму 31062197,15 Євро у встановлені чинним законодавством терміни.

Також в Акті перевірки № 224/23-1416/00034683 від 01.07.2005 року зазначено, що на момент здійснення перевірки станом на 01.07.2005 року імпортний товар на суму 191392,79 Євро (1169889,58 грн.) на адресу Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України не надійшов. Граничний термін надходження імпортного товару - 06.02.2005 р. Індивідуальна ліцензія Національного банку України на продовження термінів розрахунків по вищезазначеному контракту у підприємства відсутня. Отже, прострочено відносно суми 191 392,79 Євро - з 07.02.2005 р. по 01.07.2005 р. - 145 днів, чим порушено ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». На момент перевірки Департаментом виставлено дві претензії до фірми wagen AG »від 24.02.2005 року № 25/3-839 та від 23.05.2005 року № 25/3-2077 щодо поставки автомобілів та сплати пені.

Перевіркою достовірності декларування валютних цінностей, доходів та майна, що знаходяться за межами України, в дотримання вимог Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами»№ 319/94 від 18.04.1994 р. та п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993 р. № 15-93 встановлено, що Департамент ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України станом на 01.04.2005 року не подавав до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту і знаходяться за її межами, зокрема не задекларована сума коштів, перерахованих за межі України по імпортному контракту, по якому на звітну дату не надійшла в установлені законодавством терміни продукція загальною фактурною вартістю 191392,79 Євро.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»імпорті операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортуються, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 Закону, тягне за особою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується (ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»).

Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбаченою цією статтею (ч. 5 ст. 4 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики протягом п'яти робочих днів з дати видачі висновку, зазначеного у частині другій цієї статті, інформує Національний банк України та Державну податкову адміністрацію України про видачу такого висновку.

Розрахунки за експортно-імпортними операціями після перерахування суб'єктами космічної діяльності авансу за виконання робіт з виготовлення (розробки) агрегатів, систем космічних ракетних комплексів (космічних ракет-носіїв), космічних апаратів, наземного сегмента космічних систем та їх агрегатів, систем і комплектуючих здійснюються у строк до 500 календарних днів. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Статтею 1 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України»визначено, що форс-мажорні обставини - це обставини непереборної сили та інші незалежні від громадянина обставини.

З довідок ДПС вбачається, що товар на суму 119080,02 Євро не був доставлений позивачу через дорожньо - транспортну пригоду, яка сталася на території України.

Апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що факт дорожньо-транспортної пригоди також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: постанови про відмову в порушенні кримінально справи від 06.10.2004 року; протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 01.10.2004 року; протоколом огляду транспортного засобу від 01.10.2004 року.

Дорожньо-транспортна пригода, як значено в постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обліку дорожньо-транспортних пригод»№ 538 від 03.06.2005 року - це подія (небезпечний випадок), що сталася під час руху дорожньо - транспортного засобу, унаслідок якої загинули або травмовані люди чи завдані матеріальні збитки.

Торгово-промисловою палатою наданий висновок виходячи з позицій самого факту невиконання зобов'язання без урахування обставин, за яких це зобов'язання не було виконано і без відповідного обґрунтування наявності такої обставини.

При нарахуванні пені апелянтом не було враховано факт неотримання нерезидентом товару на суму 119080,02 Євро через настання форс - мажорних обставин.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується від продавця до покупця.

Згідно із ст. 44 Митного кодексу України товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби пред'являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах попуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.

Частиною 3 статті 71 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості по товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Митного кодексу України переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574 вантажна митна декларація є заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України або зміну митного режиму щодо цих товарів.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що оформлена вантажна митна декларація не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості по товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим і підтверджує, а не встановлює права і обов'язки зазначених у вантажній митній декларації осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій.

Таким чином, перебування під митним контролем товарів неможливо без їх фактичного ввезення в Україну. При цьому, первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа (СМR), проставлення на якому відбитка штампа «під митним контролем»з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

За таких обставин, датою імпорту є не дата оформлення вантажної митної декларації, а дата фактичного перетину митного кордону.

Згідно із ПД № 100000005/4/314630 зі штампом Ягодинської митниці від 30.09.2004 року товар на суму 119080,02 Євро перетнув митний кордон України, тобто є фактично ввезеним.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 19 липня 2010 року.