Постанова № 10428485, 13.07.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-2164/10/2370 13.07.2010 р. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гаврилюка В. О.,

секретар судового засідання Хоменко О. О.,

за участю представників:

позивача Савенко Ю. Н.,

відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у місті Черкаси до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,

встановив:

Державною податковою інспекцію у місті Черкаси подано позов про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 1 020 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не зявився, заперечення на позов не надав, а тому суд вирішив розглянути справу без його участі на підставі наданих документів.

Заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

Відповідач, як фізична особа підприємець, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований виконавчим Черкаської міської ради 12.06.2008р. Відповідач згідно довідки взятий на облік в органах державної податкової служби 13.06.2008р., на час розгляду справи перебуває на обліку в державній податковій інспекції у місті Черкаси.

Отже, відповідач, зважаючи на вищевказане та вимоги частин 1, 2 статті 55, частини 1 статті 58, частин 1, 6 статті 128 Господарського кодексу України, визнається субєктом господарювання та зобовязаний своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обовязкових платежів.

Крім того, обовязок платника податків і зборів (обовязкових платежів) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, повязані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обовязкових платежів) передбачений пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування”.

Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України “Про податок на додану вартість” (Закон № 168/97-ВР).

Згідно п. п. 2.1, 2.2 ст. 2 Закону № 168/97-ВР платником податку є: будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обовязковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті; будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

07.08.2008р. відповідач зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що отримав відповідне свідоцтво.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (Закон № 2181-ІІІ).

Відповідно до пункту 1.11 статті 1, підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону № 2181-ІІІ податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу); податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом “г” підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Пунктом 3 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення обєктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Актами перевірок № 6163/17-111 від 28.10.2008р., № 1458/17-111 від 02.02.2009р., № 7607/17-111 від 31.07.2009р., № 8729/17-111 від 03.09.2009р., № 11665/17-111 від 02.12.2009р. встановлено неподання відповідачем податкових декларацій, відповідно, за вересень 2008 року, за листопад-грудень 2008 року, з 1 січня по 31 березня 2009 року, з 1 квітня по 30 червня 2009 року, з 1 липня по 30 вересня 2009 року.

Підпунктом “а” підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4, підпунктом 17.1.1. пункту 17.1. статті 17 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

На підставі зазначених актів позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 04.11.2008р. № 0040851701/0, від 02.02.2009р. № 0015391701/0, від 04.08.2009р. № 0067091701/0, від 04.09.2009р. № 0074051701/0, від 03.12.2009р. № 0089831701/0 про визначення відповідачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 020 грн.

Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2., частини 3 підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту; у разі визначення податкового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах “а” “в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобовязаний погасити нараховану суму податкового зобовязання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Позивачем згідно вимог статті 6 Закону № 2181-ІІІ відповідачу надсилались вищевказані податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги, які відповідачем отримані, дані про апеляційне узгодження податкових зобовязань, визначених вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані.

Підпунктом 5.4.1. пункту 5.4. статті 5 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобовязань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Пунктом 11 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

За вказаних обставин, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід бюджету через державну податкову інспекцію у місті Черкаси (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 34503595) податковий борг в розмірі 1 020 (одна тисяча двадцять) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 19.07.2010р.

СуддяВ.О. Гаврилюк